ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 674/459/21
провадження № 61-5401св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі -
АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 590,82 доларів США.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 08 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1062/74/1276, згідно з яким банк надав відповідачці кредит за програмою кредитування «Кредит на вторинному ринку» в розмірі 19 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 08 серпня 2022 року. Відповідачка зобов`язалася повернути банку суму отриманого кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами
у розмірі 13,85 % річних в порядку та строки, визначені кредитним договором.
ОСОБА_1 18 липня 2008 року перед укладенням кредитного договору звернулася до банку із заявою-анкетою на отримання кредиту, де в графі № 1 «Відомості про кредит» зазначила суму кредиту 19 000,00 доларів США, яку має намір отримати, своїм підписом засвідчила, що з умовами надання та повернення кредиту ознайомлена. На порушення умов договору відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 25 січня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 54 197,40 доларів США, у зв`язку із цим банк
і звернувся до суду з позовом.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким розірвати кредитний договір від 08 серпня 2008 року № 014/1062/74/1267 з дати винесення рішення у справі, визнати недійсним договір іпотеки від 08 серпня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 2702, із заставною вартістю майна 173 098 грн, посвідчений приватним нотаріусом Шевчик Н. М.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначала, що отримала
19 000,00 доларів США в рахунок кредиту. Кредит був отриманий нею у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на придбання нерухомого майна - однокімнатної квартири на АДРЕСА_1 . На забезпечення кредитного договору, в цей же день між сторонами укладений договір іпотеки від 08 серпня 2008 року на казану квартиру. Проте, після отримання кредиту, відбулася істотна зміна обставин, якими відповідачка, як споживач, не керувалась, укладаючи кредитний договір, а саме значне зростання курсу долара США по відношенню до курсу гривні, що потягло за собою зміну вартості кредиту та зменшення ціни на іпотеку. При цьому в іпотечному договорі не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні відомості щодо досягнення домовленості по розрахунках інфляційних втрат вартості предмета іпотеки та збереження його реальної вартості, що порушило постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168. Також в договорі відсутня додаткова угода між нею та банком. ОСОБА_1 зазначала, що розмір заборгованості по кредитних коштах, які банк просить стягнути, не відповідає дійсності, оскільки вона сплатила банку 3 735,67 доларів США кредиту, залишок несплаченого кредиту становить 15 264,33 доларів США.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 20 жовтня
2022 року вказані позови об`єднано в одне провадження.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04 жовтня
2023 року замінено позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника - Товариство
з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс»).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04 жовтня
2023 року у складі судді Сосни О. М. позов ТОВ «Цикл Фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № 014/1062/74/1276 в розмірі 11 688,04 доларів США. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Цикл Фінанс» про розірвання кредитного договору та визнання недійсним договору іпотеки відмовлено.
Суд першої інстанції задовольнив частково позов ТОВ «Цикл Фінанс», посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання перед АТ «Райффайзен Банк», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс», з погашення кредиту, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості у розмірі
17 698,39 доларів США (18 590,82-892,43), з вирахуванням безпідставно віднесених до тіла кредиту коштів.
Районний суд не погодився із доводами відповідачки про застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки банк звернувся до суду з позовом 13 квітня 2021 року. З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позовна давність повинна обчислюватися з квітня 2017 року. За таких обставин із відповідачки підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту з квітня 2017 року до дати повернення кредиту, сума якої згідно з графіком погашення кредиту становить
11 688,04 доларів США. Щодо твердження представника позивача про переривання перебігу позовної давності через звернення відповідачки у 2019 році про врегулювання спору, то зазначені доводи є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 жодних платежів у цей час не здійснювалося (останній платіж здійснено 01 лютого 2011 року). Також суд першої інстанції не погодився із твердженням відповідачки про те, що вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки в 2009 році потягло зміну строку виконання основного зобов`язання, у зв`язку із чим банк не реалізував право на стягнення заборгованості за кредитним договором у судовому порядку в межах позовної давності та вважав його помилковим, оскільки 30 січня
2009 Дунаєвецьким відділенням ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_1 надіслано письмове повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № 014/1062/74/1276, згідно з яким прострочена до погашення сума кредиту становить 535,30 доларів США. Проте за змістом цього повідомлення воно не стосується дострокового повернення всієї суми заборгованості за кредитом відповідно до умов кредитного договору, а лише її частини. Крім цього, підстав вважати, що виконавчий напис нотаріуса щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є таким, що передбачає дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, немає. Суд першої інстанції при дослідженні цього питання послався на правову позицію Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц (звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса не зупиняє та не перериває перебігу позовної давності за позовними вимогами про стягнення кредитної заборгованості).
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що кредитний договір був підписаний нею без жодних застережень, містить всі істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначені сума кредиту, дата його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та комісійні винагороди, умови кредитування, порядок повернення, забезпечення виконання зобов`язань. Крім того, постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, на яку посилалася ОСОБА_1 (втратила чинність, проте була чинною на момент укладення спірного кредитного договору та іпотечного договору), не передбачено обов`язок кредитора надавати позичальнику повідомлення про інфляційне застереження та розрахунок можливих інфляційних втрат. Оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, а кредитний договір, на забезпечення виконання якого було укладено спірний іпотечний договір, є дійсним в силу закону, то спірний іпотечний договір є також дійсним, тому також відсутні підстави для визнання недійсним іпотечного договору.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2023 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, допустила заборгованість за цим договором, а тому нею свої обов`язки за договором щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі не виконані. Проте, відмовляючи у заяві відповідачки про застосування позовної давності при вирішенні спору та визначаючи розмір заборгованості, суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, припустився помилки.
Апеляційний суд обґрунтував свій висновок тим, що 06 березня 2009 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення всієї заборгованості за кредитом, яка станом на 10 лютого 2009 року становила 19 894,41 доларів США, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 19 570,12 доларів США, штрафні санкції
в розмірі 324,29 доларів США. При цьому у зверненні до нотаріуса банк просив достроково стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 10 лютого 2009 року, визначив заборгованість по всьому кредиту достроково саме на цю дату та, пославшись на пункт 9.1 кредитного договору, визначив, що строк платежу за зобов`язаннями настав 10 лютого 2009 року. Тобто, вчинення виконавчого напису у цій справі, на думку апеляційного суду, потягло зміну строку виконання основного зобов`язання на 06 березня 2009 року. Банк у позасудовому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса з метою дострокового погашення всієї заборгованості за кредитом, разом з тим не реалізував свого права на стягнення всієї заборгованості за кредитним договором у судовому порядку в межах позовної давності. Так як строк виконання основного зобов`язання було змінено на 06 березня 2009 року, то саме з цього моменту, за висновком апеляційного суду, у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, проте банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 13 квітня 2021 року, тобто зі спливом позовної давності, про застосування якої відповідачка надала до суду першої інстанції відповідну заяву. Також апеляційний суд виснував, що нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами та пені з 11 лютого 2009 року до 25 січня
2021 року є неправомірним та не відповідає вимогам цивільного законодавства.
Окремо суд апеляційної інстанції зауважив, що рішення суду першої інстанції
в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та визнання недійсним договору іпотеки в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) апеляційним судом не переглядається.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2024 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах (щодо перебігу позовної давності стосовно кожного місячного платежу в разі встановлення кредитним договором обов`язку повернути борг частинами; щодо обчислення позовної давності за кожним простроченим платежем за кредитним договором; щодо пред`явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, яка змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності; стосовно відсутності підстав для переривання чи зупинення перебігу позовної давності
у зв`язку з вчинення виконавчого напису (як і його скасування); про те, що наявність виконавчого напису не є підставою, яка свідчить про початок перебігу позовної давності), викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 756/11460/15-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 534/711/16-ц, від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20, від 07 червня 2023 року у справі № 369/12362/18 та постанові Верховного Суду України
від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник також посилається на те, що у випадку встановлення у кредитному договорі окремих зобов`язань, які визначають обов`язок боржника повернути борг частинами (а у кредитному договорі сторони погодили погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними платежами у розмірі згідно з графіком), то позовна давність буде обчислюватися окремо для кожного простроченого платежу. У випадку порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором, кредитодавець вправі заявити вимогу про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилась; пред`явлення такої вимоги зумовлює початок перебігу позовної давності. Банк направив вимогу про дострокове стягнення заборгованості в 2021 році, отже, перебіг позовної давності на момент звернення до суду із позовною заявою не пропущено. В 2009 році банк направив ОСОБА_1 лише письмове повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором, згідно з яким прострочена до погашення сума кредиту становить 535,30 доларів США. При вчиненні виконавчого напису,
а також визнання його таким, що не підлягає виконанню за умови не направлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості, не зумовлює початок перебігу позовної давності, не перериває та не зупиняє його. Із 19 грудня 2020 року строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину, тобто до 30 червня 2023 року, отже, на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється. Окрім цього, строки, визначені статтею 257 ЦК України,
у період дії в Україні воєнного стану продовжуються на строк його дії.
У травні 2024 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Афадєєв В. В., до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, відповідачка просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною.
У травні 2024 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
У травні 2024 року від ТОВ «Цикл Фінанс» до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року відкрито касаційне оскарження
у справі (з підстав, передбачених пунктом 1 статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 674/459/21 із Дунаєвецького районного суду Хмельницької області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи
№ 674/459/21.
Позиція Верховного Суду
З огляду на зміст касаційної скарги та межі апеляційного перегляду справи, Верховний Суд здійснює розгляд справи лише в частині вирішення первісного позову АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Цикл Фінанс» про розірвання кредитного договору та визнання недійсним договору іпотеки справа судом касаційної інстанції не переглядається.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 серпня 2008 року між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1062/74/1276, за яким банк надав відповідачці кредит на придбання житла - квартири, у сумі 19 000,00 доларів США строком на
20 років. За цим договором ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у повному обсязі до
08 серпня 2022 року згідно з графіком погашення кредиту, також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,85 % процентів річних шляхом внесення щомісячного ануїтентного платежу до 19 числа кожного місяця в сумі 256,62 доларів США. Позичальник зобов`язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у повному обсязі
у терміни, передбачені цим договором.
У разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником в повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати, включаючи проценти за кредитом, пеню та штрафи. За прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі
1 % від простроченої до сплати суми за кожний календарний день прострочення (пункти 1.1, 1.2, 1.3, 9.1, 9.2, 16.1, 16.2 кредитного договору).
На забезпечення виконання позичальником умов цього кредитного договору
08 серпня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем укладено договір іпотеки, зареєстрований
в реєстрі за № 2701, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Шевчик Н. М., предметом якого є квартира
АДРЕСА_2 .
За пунктом 6.2 цього договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями незалежно від настання строку виконання боргового зобов`язання у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені строки сум процентів, сум неустойки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється поряд з іншим
в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Із жовтня 2008 року позичальник невчасно сплачувала кредитні кошти, внаслідок чого станом на 15 січня 2009 року в неї виникла прострочена заборгованість за кредитом в сумі 535,30 доларів США.
30 січня 2009 року банк направив позичальнику повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором, в якому вказав, що станом на 15 січня 2009 року у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 535,30 доларів США, ця заборгованість та пеня в сумі 56,27 доларів США підлягає негайному погашенню. Крім того, в повідомленні вказано, що кредитний договір забезпечений іпотечним договором.
Вказане повідомлення було отримано особисто позичальником, що підтверджується її підписом на повідомленні, прте заборгованість погашена не була.
У зв`язку з цим у березні 2009 року банк на підставі умов кредитного та іпотечного договорів звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Стець О. М. про дострокове вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У супровідному листі від 04 березня 2009 року банк просив нотаріуса достроково вчинити виконавчий напис по іпотечному договору від 08 серпня 2008 року на суму заборгованості 19 894,41 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом
в розмірі 19 570,12 доларів США, штрафні санкції в розмірі 324,29 доларів США, та вказав, що стягнення боргу проводиться відповідно до пункту 9.1 кредитного договору, за яким у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником в повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати, включаючи проценти за кредитом, пеню та штрафи,
пункти 6.1, 6.3 іпотечного договору.
До цього листа банк додав копію кредитного договору, оригінал іпотечного договору, розрахунок заборгованості та копії претензії.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 10 лютого 2009 року борг позичальника ОСОБА_1 перед банком становив 19 894,41 доларів США,
у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 19 570,12 доларів США, штрафні санкції в розмірі 324,29 доларів США, тобто банк просив нотаріуса достроково звернути стягнення на предмет іпотеки з метою дострокового погашення всієї суми кредиту.
06 березня 2009 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Стець О. М. вчинено виконавчий напис про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_2 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, у виконавчому напису пропонується задовольнити вимоги банку щодо погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 19 894,41 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 19 570,12 доларів США, штрафні санкції в розмірі 324,29 доларів США.
Таким чином виконавчим написом передбачено, що звернення стягнення здійснюється в рахунок дострокового погашення всієї заборгованості за кредитом.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 18 січня 2012 року
у справі № 2-2081/11 виконавчий напис приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Стець О. М. від 06 березня 2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_2 визнано таким, що не підлягає виконанню, з підстав того, що у написі не вказано строк, за який проводиться стягнення.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, копією виконавчого напису та матеріалами, на підставі яких його було винесено, які отримані апеляційним судом з Хмельницького обласного нотаріального архіву.
В суді першої інстанції відповідачка подала суду заяву про застосування при вирішенні спору позовної давності.
Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови кредитного договору
від 08 серпня 2008 року № 014/1062/74/1276, у результаті чого за ним утворилась заборгованість, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог банка, правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс». Разом з тим районний суд не погодився із доводами відповідачки про пропуск кредитором позовної давності для подання цього позову, у зв`язку з чим задовольнив позов частково, проте апеляційний суд дійшов висновку, що позов поданий після спливу позовної давності, що стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову
АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс», про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
Суд касаційної інстанції, переглянувши матеріали справи, погоджується із висновками апеляційного суду, зважаючи на таке.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,
є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулись у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 357/5125/16-ц (провадження
№ 61-15142сво18), зазначено, що: «Вчинення 14 лютого 2013 року приватним нотаріусом Ковальчуком С. П. виконавчого напису, у якому зазначено, що строк платежу за зобов`язаннями настав 27 липня 2012 року та звернуто стягнення на предмет іпотеки, свідчить про те, що кредитор скористався своїм правом на дострокове повне повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що потягло зміну строку виконання основного зобов`язання. Наявність виконавчого напису нотаріуса про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, незалежно від виконання його боржником, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, і у такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. […] Вчиненням виконавчого напису нотаріуса, яким стягнуто всю заборгованість за кредитом, позивач використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, тобто, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання. ПАТ «Укрсоцбанк» вимог про стягнення з поручителя сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України не заявляв. Встановивши, що кредитор скористався засобом позасудового захисту свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса, чим на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання на 27 липня 2012 року, а даний позов до позичальника та поручителя пред`явлено лише у квітні 2016 року, тобто зі спливом загального строку позовної давності (3 роки), встановленого статтею 257 ЦК України, та шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання, визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, прийшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог».
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 357/5125/16-ц (провадження № 61-15142сво18) також зроблено висновок про те, що: «з урахуванням приписів статей 15 16 18 ЦК України, статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного, оскільки статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Тлумачення вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна,
а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. З урахуванням наведеного, перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки починається від дня, коли у кредитора (іпотекодержателя) виникло право на відповідний позов, незалежно від того, чи звертався він після цього до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав. […] Звернення стягнення на предмет іпотеки не вказане у статті 264 ЦК України в якості окремої підстави переривання перебігу позовної давності, а також не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу, чи прирівнюватись до пред`явлення позову. Звернення стягнення є реалізацією іпотекодержателем свого права, передбаченого договором іпотеки, та підставою припинення цього права. Повернення стягувачу виконавчого напису (виконавчого документу) також не може переривати перебіг позовної давності за позовними вимогами про звернення стягнення з аналогічних причин».
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21) дійшов висновку про те, що початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов`язання. Вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності, а саме, не перериває та не зупиняє її перебіг. Визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності. Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності.
За приписами статей 76 77 78 79 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У справі, що переглядається:
у кредитному договорі від 08 серпня 2008 року № 014/1062/74/1276 сторони передбачили остаточну дату повернення кредиту - 08 серпня 2022 року;
ОСОБА_1 не спростувала наявність у неї заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № 014/1062/74/1276;
у січні 2009 року банк направив відповідачці повідомлення, яке вона отримала особисто, про наявність заборгованості за кредитним договором, в якому вказав, що станом на 15 січня 2009 року у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 535,30 доларів США, ця заборгованість та пеня в сумі 56,27 доларів США підлягають негайному погашенню. Проте така заборгованість погашена не була;
у березні 2009 року банк скористався своїм правом на дострокове погашення кредитної заборгованості та змінив строк виконання основного зобов`язання внаслідок вчинення приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Стець О. М. виконавчого напису на договорі іпотеки, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог банку за кредитним договором у розмірі 19 894,41 доларів США.
У подальшому рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 18 січня 2012 року цей виконавчий напис приватного нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню (з підстав того, що у написі не вказано строк, за який проводиться стягнення);
виконавчий напис вчинений нотаріусом на підставі звернення банка, в якому він просив достроково стягнути заборгованість за кредитним договором станом
10 лютого 2009 року, визначив заборгованість по всьому кредиту достроково саме на цю дату та, пославшись на пункт 9.1 кредитного договору, визначив, що строк платежу за зобов`язаннями настав 10 лютого 2009 року;
з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося у квітні 2021 року;
ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв законний адвокат Антал В. І., у суді першої інстанції заявив про застосування наслідків спливу позовної давності внаслідок зміни банком строку виконання основного зобов`язання.
За таких обставин, оскільки банк змінив строк виконання основного зобов`язання на березень 2009 року, то строк на звернення АТ «Райффайзен Банк Аваль» до суду із цим позовом сплив. З урахуванням того, що банк пред`явив цей позов про стягнення заборгованості за кредитним договором у квітні 2021 року, тобто
з пропуском установленої законом трирічної позовної давності, в задоволенні позову необхідно було відмовити з цих підстав, правильного висновку про що дійшов суд апеляційної інстанції.
Подальша заміна первісного кредитора (позивача) у справі (АТ «Райффайзен Банк Аваль») його правонаступником - ТОВ «Цикл Фінанс» не впливає на застосування позовної давності до заявлених у справі вимог.
З огляду на зміну строку основного зобов`язання кредитором та подання позову після спливу позовної давності доводи касаційної скарги про те, що позовна давність обчислюється для кожного щомісячного платежу або про те, що позов
у квітні 2021 року поданий без його спливу, та про те, що визначені статтею 257 ЦК України строки продовжуються на строк дії карантину, відхиляються. Позов поданий до початку повномасштабного вторгнення росії на територію України та введення воєнного стану, тому посилання на це в касаційній скарзі не є релевантним.
Наведені у касаційній скарзі доводи щодо подання позову без спливу позовної давності зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів саме в тому контексті, який, на думку позивача, підтверджує обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
Аргументи касаційної скарги про те, що в 2009 році банк направив ОСОБА_1 лише письмове повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором, згідно з яким прострочена до погашення сума кредиту становить 535,30 доларів США, не спростовує того факту, що у березні 2009 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» направило приватному нотаріусу повідомлення про дострокове вчинення виконавчого напису на суму заборгованості
19 894,41 доларів США, пославшись на 9.1 кредитного договору, згідно з яким
у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред`явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього договору. Додатком до цього повідомлення була вказана копія претензії.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
З огляду на поінформованість особи, виражену дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, можна зробити висновок про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Дії відповідача у 2009 році беззаперечно свідчили про те, що банк знав про невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором і він вчинив дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки за обставин вимоги про дострокове погашення грошових зобов`язань. Тобто кредитор довідався про порушення своїх прав ще у 2009 році.
Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).
Посилання заявника на загальні висновки у постановах Верховного Суду
від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 08 листопада 2019 року
у справі № 127/15672/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 756/11460/15-ц,
від 05 лютого 2020 року у справі № 534/711/16-ц, від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20, від 07 червня 2023 року у справі № 369/12362/18 та постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16 щодо застосування норм права не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.
На предмет подібності належить оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).
Обставини у наведених постановах Верховного Суду відрізняються від обставин
у цій справі, що переглядається в касаційному порядку, тому немає підстав вважати, що апеляційний суд ухвалив судове рішення без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. У кожній із наведених справ суди виходили із конкретних обставин справи та доказової бази
з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник