ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2023 року
м. Київ
справа № 675/1032/18
касаційне провадження № К/9901/66413/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.07.2018 (суддя Блонський В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018 (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді - Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - Пенсійний фонд), Управління Державної казначейської служби України в Ізяславському районі Хмельницької області (далі - Казначейство) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Пенсійного фонду і Казначейства, у якому просила: визнати дії Пенсійного фонду протиправними щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні суми утриманих податків з пенсії за період з 01.02.2015 по 30.06.2016; зобов`язати Пенсійний фонд повернути суму утриманих податків у спосіб нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2015 по 30.06.2016 в сумі 1427,27 грн. у зв`язку з неконституційною нормою законодавства, відповідно до якої проводилось оподаткування пенсії, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що: Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі№ 1-6/2018 за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України; оскільки, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій є таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), то утримання Пенсійним фондом податків з пенсій підлягає поверненню у спосіб нарахування та виплати частини пенсії за період, протягом якого проводилось оподаткування пенсії.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 19.07.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01.01.2015 і не були визнанні такими, що не відповідають Конституції України на момент виникнення спірних правовідносин, з огляду на що Пенсійний фонд, здійснюючи відповідні відрахування, діяв у відповідності до законодавства, тобто, правомірно.
ОСОБА_1 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 03.12.2018 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки, що: пенсія не є заробітком громадян або іншим доходом, пов`язаним з будь-яким видом діяльності, а є одним з видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України; Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2018 у справі№ 1-6/2018 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України; відмова держави від своїх гарантій та неповернення утриманих податків з пенсії є порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод.
У відзиві на касаційну скаргу Пенсійний фонд просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів залишити без змін з підстав того, що оскільки положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166 щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання втратили чинність 27.02.2018, то утримання за період з 01.02.2015 по 30.06.2016 з пенсії ОСОБА_1 здійснювались правомірно.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.01.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 11.01.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Пенсійному фонді та з 23.01.2002 отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 27.02.2014 їй призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 80% від суми заробітної плати державного службовця, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
За період з 01.02.2015 по 30.06.2016 з пенсії ОСОБА_1 був утриманий податок з доходів фізичних осіб та військовий збір у загальній сумі 1427,27 грн.
07.03.2018 ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду із заявою, в якій просила повернути суму утриманого податку з пенсії у спосіб нарахування та виплати у зв`язку з неконституційною нормою законодавства, відповідно до якої проводилось утримання податків з пенсії.
Пенсійний фонд листом від 26.03.2018 № 679/М-8 відмовив ОСОБА_1 у поверненні суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, утриманих з пенсії позивача, мотивуючи це відсутністю підстав для такого повернення.
Позивач не погодившись із відмовою щодо повернення їй утриманого податку та військового збору, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно підпункту 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування збору є доходи, визначені пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків об`єкта оподаткування щодо доходів.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 164.1.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України.
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, підпункт 164.2.19 ПК України викладено в наступній редакції: «суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати».
Згідно статті 7 Закону України № 80 від 28.12.2014 «Про Державний бюджет на 2015 рік» у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 01 січня - 1218,00 грн. Відтак, відповідно до положень підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654,00 грн. на місяць.
В подальшому, згідно внесених Законом України від 02.06.2016 № 1411-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України змін, базою оподаткування ПДФО є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 01 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.
Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до пункту 164.3. статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.
Також, пунктом 16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Тобто, з наведеного випливає, що об`єктом оподаткування військового збору, є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб, при цьому базою оподаткування по відношенню до позивача є загальний розмір пенсії.
У справі, що розглядається, суди встановили, що пенсія позивача у спірний період становила понад три розміри мінімальної заробітної плати, тобто перевищувала 3654,00 грн. на місяць, а саме - 4161,47 грн., у зв`язку з чим пенсійним органом правомірно було утримано із пенсії позивача, у частині такого перевищення, ПДФО (15%) та військовий збір (1,5%). При цьому, починаючи з 01.07.2016 Пенсійним фондом були припинені відрахування з пенсії позивача.
27.02.2018 Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі №1-6/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.
За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 вбачається, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, фактичне оподаткування пенсій припинено з 27.02.2018, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №1-6/2018, а отже, на час виникнення спірних правовідносин (лютий 2015 року - червень 2016 року) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними, а отже підлягали застосуванню. Відтак, здійснюючи відповідні відрахування у період з 01.02.2015 по 30.06.2016, пенсійний орган діяв відповідно до вимог чинного у цей період законодавства.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №755/3939/15-а (касаційне провадження К/9901/1250/18), від 24.10.2018 у справі №552/1027/15-а (касаційне провадження К/9901/1477/18), від 20.11.2018 у справі у справі №825/552/18 (касаційне провадження К/9901/53744/18), від 05.12.2018 у справі №453/686/15-а (касаційне провадження К/9901/6794/18), від 16.04.2019 у справі №318/2132/14-а (2а/318/97/2014).
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення даних позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконані всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірені обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.07.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк