30.07.2024

№ 675/728/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2020 року

Київ

справа №675/728/18

адміністративне провадження №К/9901/25655/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №675/728/18

за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2018 року (прийняте головуючим суддею Демчуком П.В.), на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Сторчака В.Ю., суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (далі - відповідач, ЗВК №58), в якому просив зобов`язати ЗВК №58 під час поміщення засуджених до карцеру, одиночної камери, приміщення камерного типу, дисциплінарного ізолятора надавати для них дзвінки до адвоката, органів юстиції, прокуратури, рідних, та листування з рідними.

1.1. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що він неодноразово був поміщений у карцер, писав листи рідним, звертався із заявами про надання телефонних розмов із адвокатом, судом, юстицією, рідними, однак жодного разу не отримував телефонних розмов, листи рідним також не відправлялися.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. ОСОБА_1 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)».

3. 27 жовтня 2017 року начальником виправної установи була винесена постанова про поміщення позивача в карцер на п`ять діб, 29 січня 2018 року винесена аналогічна постанова про поміщення в карцер ОСОБА_1 на 14 діб.

4. Підставою звернення позивача до суду слугували, протиправні на його думку дії, які мали місце під час поміщення його у карцер та виразились в тому, що позивач писав листи рідним, звертався із заявами про надання телефонних розмов із адвокатом, судом, юстицією, рідними, однак жодного разу не отримував телефонних розмов, листи рідним також не відправлялися.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2018 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

6. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що засудженим, на яких накладено дисциплінарне стягнення у виді поміщення у карцер телефонна розмова може бути надана лише з дозволу начальника колонії як виняток, з метою виховного впливу або у зв`язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім`ї). А право позивача на листування порушено не було.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

7. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

8. Позивач зазначив, що під час відбування ним покарання адміністрація ЗВК №58 безпідставно розміщує його у карцері та порушує право на здійснення телефонних дзвінків до прокуратури, Міністерства юстиції України, адвокатів. Також його позбавляють права на користування кодексами для підготовки до засідань та не надають можливості листуватись з рідними. На думку ОСОБА_1 , такими методами відповідач здійснює на нього тиск та перешкоджає у захисті його прав.

9. ЗВК №58 подано відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

10. Відповідачем зазначено, що порядок та умови відбування засудженим ОСОБА_1 кримінального покарання у вигляді довічного позбавлення волі в ДУ «Замкова виправної колонія (№58)» відповідають вимогам чинного законодавства. Жодних протиправних дій по відношенню до засудженого ОСОБА_1 відповідачем не допускається.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

11. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Відповідно до положень пункту 13-1 частини першої статті 537, пункту 1 частини другої, частини дев`ятої статті 539 Кримінального процесуального кодексу України засуджені мають право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку адміністративного судочинства.

13. Частинами першою, другою статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) визначено, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Режим у колоніях має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою поведінку і усвідомленню людської гідності.

14. Згідно з частиною п`ятою статті 110 КВК України засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров`я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

15. Частиною восьмою статті 110 КВК України передбачено, що порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.

16. Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі на момент виникнення спірних правовідносин регулювали Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433; далі - Правила № 2186/5).

17. Відповідно до пункту 2 розділу XIV Правил № 2186/5 адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених (додаток 16).

Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв`язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім`ї).

18. Згідно з частиною першою статті 132 КВК України за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися, зокрема, такий захід стягнення як поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб.

19. Частинами восьмою, одинадцятою статті 134 КВК України передбачено, що поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов`язки, з визначенням строку тримання.

Під час тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засудженим забороняються побачення, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми.

Засудженим, на яких накладено дисциплінарне стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), телефонна розмова може бути надана лише з дозволу начальника колонії як виняток, з метою виховного впливу або у зв`язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім`ї).

20. Порядок організації перегляду кореспонденції, яку одержують або відправляють засуджені до позбавлення волі та особи, взяті під варту регулює Інструкція з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2013 року № 1304/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 липня 2013 року за № 1110/23642; далі - Інструкція № 1304/5).

21. Пунктами 2, 4 Інструкції № 1304/5 визначено, що відповідно до вимог статті 113 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про попереднє ув`язнення» і статті 113 Кримінально-виконавчого кодексу України скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягають перегляду, за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту.

Кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені та особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

22. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Інструкції № 1304/5 на кожного засудженого і особу, взяту під варту, інспекторами заводяться обліково-адресні картки за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції, які у разі вибуття таких осіб із установ виконання покарань та слідчих ізоляторів долучаються до їх особових справ.

Уся кореспонденція, яку одержують або відправляють засуджені до позбавлення волі та особи, узяті під варту, обліковується інспектором в обліково-адресних картках окремо.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

24. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

25. Частинами першою-третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. У цій справі спір виник у зв`язку із порушенням права засудженого ОСОБА_1 на телефонні розмови та листування під час його поміщення до карцеру.

27. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що адміністрацією ЗВК №58 не було порушено прав позивача під час перебування ним у карцері, з огляду на наступне.

28. Із статті 134 КВК України вбачається, що поміщення засудженого у карцер є одним із видів дисциплінарного стягнення.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача двічі було поміщено у карцер: 27 жовтня 2017 року на 5 діб та 29 січня 2018 року - на 14 діб.

30. Враховуючи, що це дисциплінарне стягнення, на законодавчому рівні встановлені відповідні обмеження для осіб, на яких таке стягнення накладено, зокрема, обмеження у здійсненні телефонних розмов. Телефоні дзвінки здійснюються як виняток, з метою виховного впливу або у зв`язку з винятковими особистими обставинами, та лише з дозволу начальника колонії.

31. З матеріалів справи не вбачається та судами попередніх інстанцій не встановлено, що у позивача виникли виняткові обставини, з настанням яких начальник колонії мав підстави для надання дозволу на телефонну розмову із родичами. Про обмеження у праві побачення з адвокатом за час перебування у карцері позивач не зазначає.

32. Також відсутні порушення відповідачем права ОСОБА_1 на листування під час перебування ним у карцері, оскільки відповідно до відомостей обліково-адресної картки за час перебування у карцері з 29 січня 2018 року по 12 лютого 2018 року позивач відправив шість листів - 5 до Ізяславського районного суду (від 29 січня 2018 року, від 30 січня 2018 року, від 31 січня 2018 року, від 02 лютого 2018 року, від 06 лютого 2018 року) та один до Хмельницького регіонального центру з надання вторинної правової допомоги (31 січня 2018 року).

33. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність протиправних дій відповідача по відношенню до ОСОБА_1 під час поміщення його у карцер.

34. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цих рішеннях, тому касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

СУДОВІ ВИТРАТИ

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

О. В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська

Судді Верховного Суду