ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 676/1978/18
провадження № 51-5837км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_14.,
суддів ОСОБА_15., ОСОБА_16.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_17.,
прокурора ОСОБА_18.,
представника ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_19.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240070000434, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2021 року ОСОБА_2 засуджено до покарання: за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 2 ст. 190 КК - у виді обмеження волі на строк 4 роки 5 місяців; ч. 2 ст. 289 КК - у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
Ухвалено стягнути із ОСОБА_2 на користь: ОСОБА_3 11 710 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди; ОСОБА_4 6900 грн і 5000 грн - відповідно в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди; ОСОБА_5 36 744 грн і 10 000 грн - у рахунок відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Автомобіль марки «Daewoo Lanos», 2002 р.в., д.р.н. НОМЕР_1 (д.р.н. на момент вчинення злочину НОМЕР_2 ), номер кузова НОМЕР_3 , що передано на зберігання ОСОБА_6 (т. 7, а.к.п. 140), ухвалено повернути потерпілому ОСОБА_5 .
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено: за крадіжку, вчинену повторно, шахрайство, вчинене повторно, і незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за обставин, викладених у вироку.
ОСОБА_2 шляхом обману заволодів майном: з вересня 2015 року по жовтень 2016 року - потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 6900 грн; із травня по листопад 2015 року - потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 11 710 грн; 10 грудня 2017 року - потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 2550 грн; із червня по грудень 2016 року - потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 36 744 грн.
ОСОБА_2 повторно вчинив крадіжки майна: 10 грудня 2017 року -потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 2300 грн; 14 грудня 2017 року - того ж потерпілого на суму 700 грн; 13 грудня 2017 року - потерпілого ОСОБА_8 на суму 2197 грн.
ОСОБА_2 на початку січня 2017 року у дворі будинку АДРЕСА_1 умисно повторно незаконно заволодів транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», 2002 р.в., зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , які належать потерпілому ОСОБА_5 та які той особисто передав ОСОБА_2 . Надалі 20 березня 2017 року ОСОБА_2 розпорядився автомобілем на власний розсуд - продав ОСОБА_9 , чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 66 905 грн.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 02 листопада 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 змінив.
Постановив автомобіль марки «Daewoo Lanos», 2002 р.в., д.р.з. НОМЕР_1 (д.р.н. на момент вчинення злочину НОМЕР_2 ), номер кузова НОМЕР_3 , який передано на зберігання ОСОБА_6 , повернути власнику ОСОБА_6 . У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що під час проведення досудового розслідування і в суді достовірно встановлено, що ОСОБА_5 був законним володільцем транспортного засобу, який вибув з його володіння проти волі останнього внаслідок вчинення злочину засудженим. Вважає, що апеляційний суд, порушуючи вимоги ч. 12 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), фактично вирішив спір про право власності на майно.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_20. підтримав касаційну скаргу прокурора.
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_21. просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Захисник ОСОБА_22. просив касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Проте ухвала апеляційного суду цим вимогам не відповідає.
Суд першої інстанції, повертаючи автомобіль марки «Daewoo Lanos» потерпілому ОСОБА_5 , послався на те, що зазначений транспортний засіб є предметом вчинення злочину і перебував у його законному володінні на момент вчинення кримінального правопорушення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до заяви ОСОБА_5 від 20 березня 2018 року ОСОБА_2 незаконно заволодів належним йому автомобілем марки «Daewoo Lanos», 2002 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , (т. 7, а.к.п. 77). У той же день до ЄРДР внесено відомості за цим фактом із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 289 КК, яку потім було змінено на ч. 2 ст. 289 КК.
Власником викраденого автомобіля згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 12 липня 2002 року на час вчинення злочину в січні 2017 року була зазначена ОСОБА_10 (т. 6, а.к.п. 115).
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що дійсно у 2012 році продала належний їй автомобіль марки «Daewoo Lanos» ОСОБА_5 , оформивши в нотаріуса генеральну довіреність на нього та його батька.
Показання свідка ОСОБА_10 підтверджено даними довіреності НОМЕР_5 від 16 травня 2012 року, згідно з якою ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_5 та ОСОБА_11 розпоряджатися належним їй автомобілем марки «Daewoo Lanos», 2002 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , строк дії довіреності - 10 років до 16 травня 2022 року (т. 6, а.к.п. 114).
Однак 11 травня 2017 року до закінчення строку дії цієї довіреності ОСОБА_10 знову видала довіреність на зазначений автомобіль ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , строк дії довіреності - 3 роки до 11 травня 2020 року (т. 7, а.к.п. 103).
Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення речових доказів та повертаючи зазначений автомобіль ОСОБА_6 , апеляційний суд зазначив, що власником транспортного засобу на час звернення ОСОБА_5 із заявою від 20 березня 2018 про вчинення злочину в січні 2017 року була ОСОБА_6 , яка придбала його 27 червня 2017 року у Хмельницької філії ДП МВС України «Інформ-ресурси», що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу № 430 (т. 7, а.к.п. 70).
24 березня 2018 року в ході розслідування цього кримінального провадження транспортний засіб було виявлено за місцем проживання ОСОБА_6 та після огляду передано останній на зберігання, що підтверджено її розпискою (т. 6, а.к.п. 137, 138, 140).
З огляду на ці обставини апеляційний суд вирішив повернути названий автомобіль ОСОБА_6 .
Однак відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Оскільки матеріали провадження свідчать про те, що доля автомобіля, який був предметом злочину, вчиненого ОСОБА_2 , не може бути вирішена в межах кримінального провадження, адже постають спірні питання щодо права власності на нього, апеляційний суд мав би дотриматися вимог зазначеної норми кримінального процесуального закону.
Таке порушення є істотним, тому касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати викладене й ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК.
Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд
у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_23 ОСОБА_24 ОСОБА_25