Постанова
Іменем України
17 березня 2020 року
м. Київ
справа № 676/295/17-ц
провадження № 61-9681св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Приватне підприємство «Леон-Агро-2011», ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2018 року у складі судді Бондаря О. О. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «Леон-Агро-2011» (далі - ПП «Леон-Агро-2011»), ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації втрат частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 серпня 2012 року між ним та ПП «Леон-Агро-2011», в особі засновника ОСОБА_4 укладений контракт, на підставі якого виданий наказ № 1 про призначення його директором вказаного підприємства. 26 серпня 2014 року у зв`язку із закінченням терміну дії контракту позивач звільнений із посади директора підприємства з одночасним переведенням на посаду заступника директора підприємства. На момент звільнення з ним не проведені виплати, передбачені пунктом 18 контракту, а саме: за підсумками роботи підприємства за рік керівнику виплачується винагорода в розмірі 40 % від чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. Зазначає, що чистий прибуток підприємства за 2014 рік склав більше 4 000 000,00 грн, а тому сума коштів, що підлягала сплаті відповідно до пункту 18 контракту становить 1 600 000,00 грн (4 000 000,00 грн*40 %/100 %). Враховуючи зазначене, розмір індексації заробітної плати, що невиплачена відповідачем за період із 01 січня по 31 грудня 2015 року, становить 779 200,00 грн. Сума індексації заробітної плати у розмірі 1 600 000,00 грн, що не виплачена відповідачем, за період із 01 січня по 31 грудня 2016 становить 222 400,00 грн. Загальна сума компенсації втрат частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати становить 1 001 600,00 грн. Крім того, неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 100 000,00 грн.
07 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Леон-Агро-2011», ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що наказом директора ПП «Леон-Агро-2011» від 01 грудня 2015 року № 10 його звільнено з посади заступника директора ПП «Леон-Агро-2011». Із 2012 року він працював на різних посадах у ПП «Леон-Агро-2011», яке створено його братом ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті брата його дружина ОСОБА_2 запевнила усіх, що вона призначена на посаду директора власником підприємства до його смерті. Проте надалі йому стало відомо, що ОСОБА_2 призначена керівником ПП «Леон-Агро-2011» із ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто через 5 днів після смерті ОСОБА_4 , що є неможливим. Отже, оскільки ОСОБА_2 не могла бути призначена на посаду директора, тому у неї відсутні повноваження щодо звільнення його з роботи.
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Леон-Агро-2011», ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі об`єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ПП «Леон-Агро-2011» про стягнення заробітної плати, компенсаційних втрат частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди.
29 листопада 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути з ПП «Леон-Агро-2011» на свою користь заборгованість із заробітної плати у вигляді винагороди за 2014 рік у розмірі 1 463 840,00 грн та компенсаційні втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати за період 2015-2016 років у розмірі 916 363,84 грн. Інші позовні вимоги просив залишити без змін.
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП «Леон-Агро-2011» у частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 136 160,00 грн та компенсації втрати частини заробітку в зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у сумі 85 236,16 грн залишено без розгляду.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2019 року виправлено описку у вступній частині рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2018 року та постановлено зазначити правильно вступну частину рішення: «розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Леон-Агро-2011», ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди».
Додатковим рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу № 10 директора ПП «Леон-Агро-2011» від 01 грудня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 із посади заступника директора ПП «Леон-Агро-2011», поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора ПП «Леон-Агро-2011», відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що трудові відносини між позивачем та ПП «Леон-Агро-2011» відбувалися не за спірним контрактом від 01 серпня 2012 року, а за звичайним безстроковим трудовим договором. На підставі поданої позивачем заяви ПП «Леон-Агро-2011», виданий наказ від 01 серпня 2012 року № 1 про прийняття на роботу, яким зазначено, що з метою забезпечення контролю за господарською діяльністю - прийняти на посаду директора підприємства ОСОБА_1 із 01 серпня 2012 року з окладом 1 300,00 грн. При цьому підставою видання названого наказу була заява ОСОБА_1 від 01 серпня 2012 року. Жодних посилань у наказі на те, що трудові відносини між позивачем та відповідачем будуть відбуватися на підставі контракту від 01 серпня 2012 року та протягом якого строку його дії не визначено в наказі. Позивач не довів сам факт перебування його на посаді директора підприємства з 01 серпня 2012 року по 01 вересня 2014 року на підставі контракту. Протягом строку перебування позивача на посаді директора ні нарахувань винагороди, ні відображення її на балансі підприємства не здійснювалось при тому, що відповідно до положення частини третьої статті 2 Закону України «Про оплату праці» винагорода за підсумками роботи за рік входить до структури заробітної плати підприємства та у разі виникнення підстав для її нарахування зазначена винагорода повинна бути відображена на балансі підприємства, як кредиторська заборгованість.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач фактично працював на посаді директора ПП «Леон-Агро-2011» на умовах безстрокового трудового договору, а не на умовах контракту, з врахуванням того, що власноручно написана заява позивача прямо вказує на його зацікавленість працювати саме на умовах безстрокового трудового договору, при цьому, ні заява, ні виданий на її підставі наказ, ні запис у трудовій книжці не містив посилання на наявність контракту з обмеженим строкомйого дії у два роки. Крім того, згідно із заявою від 26 серпня 2014 року ОСОБА_1 просив перевести його з посади директора на посаду заступника директора ПП «Леон-Агро-2011» із 26 серпня 2014 року, а не з дати закінчення контракту - 02 серпня 2014 року.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2018року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суди залишили поза увагою статтю 65 ГК України «Управління підприємством», не надали належної оцінки контракту як особливому виду трудового договору, що укладається виключно у передбачених законом випадках, та дійшли хибного висновку, що він перебував на посаді директора «на підставі безстрокового трудового договору, з урахуванням положень чинного трудового законодавства». Факт перебування на посаді на підставі контракту, не спростовано жодними доказами. Умови контракту передбачають отримання додаткових матеріальних заохочень у вигляді винагороди у розмірі 40% чистого прибутку підприємства за рік, що стимулювало його роботу для здобуття якнайкращого фінансового результату для підприємства та за два роки роботи завдяки належному виконанню взятих на себе зобов`язань він домігся отримання підприємством чистого прибутну у розмірі 3 659 600 грн. Тобто, умови пункту 18 контракту були вигідними як для нього так і для підприємства, в особі його засновника (власника) ОСОБА_1 .
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що безспірним є факт перебування позивача на посаді директора ПП «Леон-Агро-2011» із 01 серпня 2012 року по 26 серпня 2014 року на підставі безстрокового трудового договору. Другий примірник спірного сумнівного контракту відсутній у відповідача, а про існування останнього відповідачу стало відомо лише після отримання ним із суду першої інстанції копії позовної заяви з додатками.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
Рішенням засновника ПП «Леон-Агро-2011» ОСОБА_4. від 18 жовтня 2011 року № 1 створено ПП «Леон-Агро-2011», затверджено його статут та призначено директором ОСОБА_1 .
Згідно із заявою від 01 серпня 2012 року ОСОБА_1 просив прийняти його на посаду директора ПП «Леон-Агро-2011».
Наказом від 01 серпня 2012 року № 1 ПП «Леон-Агро-2011» ОСОБА_1. прийнятий на посаду директора підприємства з 01 серпня 2012 року з окладом 1 300,0 грн, підставою видачі якого зазначено заяву ОСОБА_1 , що свідчить про досягнення між працівником та роботодавцем згоди за всіма умовами трудового договору, і стало підставою для внесення до трудової книжки відповідного запису про прийом на роботу.
01 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ПП «Леон-Агро-2011» в особі засновника ОСОБА_4 укладений контракт. Відповідно до преамбули контракту, ОСОБА_1 наймається (призначається) на посаду директора ПП «Леон-Агро-2011» на термін один рік, починаючи із дати укладення цього контракту. Пунктом 27 контракту передбачено, що він діє протягом двох років із моменту його підписання.
Строк дії контракту закінчився 01 серпня 2014 року.
Відповідно до наказу від 26 серпня 2014 року № 9, на підставі заяви ОСОБА_1 , у зв`язку з виробничою необхідністю та закінченням контракту, ОСОБА_1 переведено з посади директора ПП «Леон-Агро-2011» на посаду заступника директора ПП «Леон-Агро-2011» з 01 вересня 2014 року.
Відповідно до заяви від 17 липня 2015 року ОСОБА_2 просила призначити її на посаду директора ПП «Леон-Агро-2011».
Рішенням засновника та власника ПП «Леон-Агро-2011» ОСОБА_4. від 20 липня 2015 року № 1 вирішено призначити директором ПП «Леон-Агро-2011» із 29 липня 2015 року ОСОБА_2
Наказом від 20 липня 2015 року № 16 ОСОБА_2 призначено директором ПП «Леон-Агро-2011».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
29 липня 2015 року внесено відомості щодо зміни керівника юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ПП «Леон-Агро-2011» зазначено ОСОБА_2 .
Згідно з протоколом від 24 лютого 2016 року № 1 загальних зборів учасників ПП «Леон-Агро-2011», скликаних на вимогу спадкоємців у зв`язку із смертю власника підприємства, директором ПП «Леон-Агро-2011» призначено ОСОБА_2
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення.
Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про порушення зазначених гарантій, застосовуваних під час реалізації процедури звільнення працівника, та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Згідно з частинами першої і другої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП Україниконтракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98контракт, як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 КЗпП України) (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).
Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Установивши, що строк дії контакту, укладеного 01 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ПП «Леон-Агро-2011», закінчився 01 серпня 2014 року, і наказом від 26 серпня 2014 року ОСОБА_1 переведено з посади директора ПП «Леон-Агро-2011» на посаду заступника директора ПП «Леон-Агро-2011» без укладення відповідного контакту, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 після закінчення строку дії контракту працював на умовах безстрокового трудового договору, а не на умовах контракту. Будь-яких додаткових угод до контракту від 01 серпня 2012 року або ж нового контракту з позивачем укладено не було. Трудові відносини між сторонами тривали до закінчення строку дії контракту, а після закінчення його дії, позивач прийнятий на посаду заступника директора ПП «Леон-Агро-2011» із 01 вересня 2014 року на підставі наказу, а отже, відсутні підстави вважати, що між сторонами існували правовідносини на підставі контракту від 01 серпня 2012 року.
За таких обставин та з підстав, передбачених наведеними нормами права, правильним та обґрунтованим є висновок судів про те, що між сторонами існували строкові трудові відносини та після закінчення строку дії контракту сторони досягнули домовленості про продовження трудових відносин на умовах безстрокового трудового договору, про що свідчить відповідна заява позивача та наказ від 26 серпня 2014 року № 9.
Вирішуючи спір, суди, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 проведене з дотриманням вимог чинного законодавства.
Крім того, рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року у справі № 676/1554/17, стягнуто з ПП «Леон-Агро-2011» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 2 000,00 грн. Вказаним рішенням встановлено укладення безстрокового трудового договору між ОСОБА_1 та ПП «Леон-Агро-2011», обставин щодо наявності між сторонами правовідносин на підставі контракту не встановлено. Також рішенням суду встановлено обставини щодо проведення перевірки у ПП «Леон-Агро-2011» щодо дотримання вимог трудового законодавства за заявою ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено лише несвоєчасне проведення індексації заробітної плати за період 2014-2015 років, що становило 2 036,43 грн.
Таким чином, правильними є висновки судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача винагороди у розмірі 40 % від чистого прибутку підприємства як керівнику підприємства за 2014 рік відповідно до пункту 18 контракту, оскільки з дня закінчення строку дії контракту - 01 серпня 2014 року між сторонами не виникли і не продовжувалися правовідносини на підставі цього контракту.
Аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2018року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик