26.01.2023

№ 676/6109/19

Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 676/6109/19

провадження № 61-7307св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю., Усика Г. І. (суддя-доповідач),Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти»,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 ,

третя особа - Кам`янець-Подільська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 червня 2022 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У вересні 2019 року заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» (далі - ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти»), звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , у якому просив: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 серпня 2015 року № 22-2034-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0014, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Зіньковецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (далі - Зіньковецька сільська рада); витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» зазначену земельну ділянку.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами вивчення питання законності надання земельних ділянок державної власності фізичним особам, зокрема ОСОБА_1 , встановлено, що наказом Державного комітету Української ССР по професійно-технічній освіті від 12 серпня 1980 року № 304 вирішено відкрити в с. Зіньківці на виробничій базі обласного управління сільського господарства Міністерства сільського господарства Української РСР технічне училище.

Відповідно до державного акта Б № 041795 від 1983 року, виданого виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської районної Ради народних депутатів, за землекористувачем Кам`янець-Подільським СПТУ-14 в Кам`янець-Подільському районі закріплено в безстрокове і безплатне користування 107,0 га землі в межах згідно з планом землекористування, який додається.

Наказом від 13 липня 1984 року № 156/3 Державний комітет Української РСР по професійно-технічній освіті вирішив реорганізувати всі середні, технічні училища та училища з одно-дворічним строком навчання в єдиний тип - середні професійно-технічні училища з відповідними відділами по професіям і строкам навчання; встановлено всім навчальним закладам назву «Середнє професійно-технічне училище» (СПТУ). Найменування навчального закладу до реорганізації було СПТУ № 14 (с. Зіньківці), після реорганізації - ПТУ № 44 (с. Зіньківці, Хмельницька область).

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 03 жовтня 2002 року № 547 ПТУ № 44 с. Зіньківці Кам`янець-Подільського району ліквідовано та створено на місці ліквідованого училища філію професійно-технічного училища № 26 м. Кам`янця-Подільського в межах бюджетних видатків; будівлі, споруди, навчальне майно та грошові кошти ліквідованого ПТУ № 44 вирішено передати на баланс ПТУ № 26 м. Кам`янця-Подільського.

Наказом від 07 жовтня 2002 року № 286 Управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації з урахуванням наказу Міністерства освіти і науки України від 03 жовтня 2002 року № 547 створено комісію з ліквідації професійно-технічного училища № 44; створено Зіньковецьку філію Кам`янець-Подільського ПТУ-26 на базі ліквідованого Кам`янець-Подільського ПТУ-44; залишено за новоствореною Зіньковецькою філією Кам`янець-Подільського ПТУ-26 будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, яке було на балансі ПТУ-44. Зобов`язано директора ПТУ № 26 внести зміни до статуту професійно-технічного навчального закладу та до 10 січня 2003 року подати його на затвердження до Міністерства освіти і науки України в установленому порядку, а також здійснити роботу щодо переоформлення ліцензії у зв`язку з реорганізацією; прийняти контингент учнів ПТУ № 44 для завершення навчання за обраною професією.

Рішенням Зіньковецької сільської ради від 11 лютого 2003 року № 6 надано згоду на припинення права постійного користування на землю загальною площею 65,50 га, з яких: ріллі - 60,10 га, багаторічних насаджень - 4,0 га, пасовища - 1,4 га, Зіньковецького професійно-технічного училища № 44, що розташовані за межами населеного пункту; припинено право постійного користування земельною ділянкою Зіньковецького професійно-технічного училища № 44 загальною площею 10,20 га, що знаходиться в межах с. Зіньківці.

Розпорядженням Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 31 березня 2003 року № 251/2003р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44» у зв`язку з ліквідацією Професійно-технічного училища № 44 с. Зіньківці, розглянувши лист та згоду Зіньковецької сільської ради та взявши до уваги наказ Міністерства освіти і науки України, вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту, наданою в постійне користування Професійно-технічному училищу № 44 с. Зіньківці, загальною площею 65,50 га; передано цю земельну ділянку площею 65,50 га до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 13 червня 2003 року № 377 «Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Хмельницької області» вирішено: реорганізувати з 01 липня 2003 року професійно-технічні училища Хмельницької області у професійні ліцеї за переліком, що додається; встановити, що професійні ліцеї є правонаступниками професійно-технічних училищ, що реорганізуються, і в своїй освітній діяльності використовують раніше видані ліцензії до закінчення терміну їх дії.

У переліку професійно-технічних училищ Хмельницької області, що реорганізуються у професійні ліцеї (додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 13 червня 2003 року № 377), під № 15 зазначено ПТУ № 26, яке реорганізується в Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 26 січня 2005 року № 48 «Про внесення зміни до найменування професійно-технічного навчального закладу Хмельницької області» вирішено внести зміни до найменування Кам`янець-Подільського професійного будівельного ліцею та надалі йменувати його як Державний професійно-технічний навчальний заклад «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей»; встановлено, що Державний професійно-технічний навчальний заклад «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей» є правонаступником Кам`янець-Подільського професійного будівельного ліцею і в своїй освітній діяльності використовує раніше видані ліцензії до закінчення їх дії.

31 січня 2005 року Управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації видало наказ № 30 «Про ліквідацію Зіньковецької філії Вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського», відповідно до якого ліквідовано Зіньковецьку філію вищого професійного училища № 14, м. Кам`янця-Подільського, що розташована в с. Зіньківці Кам`янець-Подільського району; створено комісію з ліквідації Зіньковецької філії вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського; зобов`язано комісію провести інвентаризацію майна, основних засобів та матеріальних цінностей ліквідованої філії станом на 01 січня 2005 року і здійснити його передачу-прийом на баланс Вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського для забезпечення роботи училища; здійснити заходи з працевлаштування працівників, які вивільняються відповідно до законодавства України; передати контингент учнів ліквідованої Зіньковецької філії вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського для завершення навчання за обраною професією до Вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського; виключити Зіньковецьку філію вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в установленому порядку.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 16 березня 2010 року № 214 «Про затвердження статуту державного навчального закладу «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей» вирішено установити повне найменування юридичної особи: Державний навчальний заклад «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей»; затверджено Статут Державного навчального закладу «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей».

Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 26 березня 2013 року № 375 «Про зміну типу Державного навчального закладу «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей» змінено тип Державного навчального закладу «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей» на ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти».

22 січня 2016 року наказом Міністерства освіти і науки України затверджено статут ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», відповідно до пункту 1.1 якого ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є підпорядкованим Міністерству освіти і науки державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов`язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Центр може здійснювати допрофесійну підготовку, первинну професійну підготовку, загальноосвітню підготовку, підготовку молодших спеціалістів, професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників, незайнятого населення. Згідно з пунктом 1.8 Статуту ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником прав та обов`язків Державного навчального закладу «Кам`янець-Подільське вище професійне училище», Кам`янець-Подільського професійного художнього ліцею.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року № 831-р «Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки», наказів Міністерства освіти і науки України (наказ від 12 серпня 1980 року № 304, наказ від 13 липня 1984 року № 156/3, наказ від 03 жовтня 2002 року № 547, наказ від 13 червня 2003 року № 377, наказ від 09 грудня 2003 року № 441, наказ від 26 січня 2005 року № 48, наказ від 05 червня 2008 року № 504, наказ від 16 березня 2010 року № 214, наказ від 26 березня 2013 року № 375) ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником СПТУ-44 с. Зіньківці Кам`янець-Подільського району.

Зазначене вище підтверджує, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача - Кам`янець-Подільського СПТУ-14 у Кам`янець-Подільському районі, якому державним актом на право постійного користування серії Б № 041795 від 1983 року закріплено у безстрокове та безоплатне користування 107,0 га землі у межах згідно з планом землекористування.

22 липня 2015 року ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», з метою приведення прав і обов`язків щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на земельну ділянку, до якого було додано графічні матеріали розташування земельної ділянки.

Зазначене клопотання, згідно з частиною третьою статті 122 ЗК України, мало бути вирішене у місячний строк. Однак, у порушення вказаних вимог закону, 30 вересня 2015 року відділ Держгеокадастру у Кам`янець-Подільському районі листом від 30 вересня 2015 року № 20-28-99.2-237/0/15-15 повідомив навчальний заклад про те, що вказане клопотання лише 14 вересня 2015 року передане на розгляд до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

30 червня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом № 20-22-0.6-6735/2-17 повідомило навчальний заклад про те, що його клопотання розглянуто несвоєчасно, однак відповідь навчальному закладу надсилалася та до зазначеного листа додано їх копії. Зокрема, згідно з копією відповіді Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05 лютого 2016 року за № 20-22-7777.5-2274/23-16 повідомило навчальний заклад про те, що земельна ділянка, щодо якої навчальний заклад клопотав надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою, вже перебуває у власності третіх осіб.

З`ясувалося, що відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області частину земельної ділянки, яка належала на праві постійного користування Кам`янець-Подільського СПТУ-14 у Кам`янець-Подільському районі, а згодом його правонаступнику - ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», передано громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства. Зокрема, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 серпня 2015 року № 22-2034-СГ затверджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 6822482400:03:001:0014. Право власності відповідача зареєстровано 20 жовтня 2015 року.

Зважаючи на викладене, наявні підстави для визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 серпня 2015 року № 22-2034-СГ та витребування у ОСОБА_1 на користь держави спірної земельної ділянки, яку він набув без достатньої правової підстави, а тому зобов`язаний повернути.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 серпня 2015 року № 22-2034-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0014, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Зіньковецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0014, передану для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Зіньковецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю того, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача - Кам`янець-Подільському СПТУ-14, якому державним актом Б № 041795 від 1983 року закріплено у безстрокове та безоплатне користування 107 га землі у межах згідно з планом землекористування. ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» добровільно не відмовлявся від права постійного користування земельною ділянкою. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим Земельним кодексом України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано державний акт на право постійного землекористування. 22 липня 2015 року ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» з метою приведення прав і обов`язків щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства звернувся до відділу Держгеокадастру у Кам`янець-Подільському районі з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на спірну земельну ділянку, до якого було додано графічні матеріали її розташування. Однак, своєчасно відповіді на вказане клопотання навчальний заклад так і не отримав, натомість 30 червня 2017 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом за № 20-22-0.6-6735/2-17 повідомило навчальний заклад про те, що його клопотання розглянуто несвоєчасно, однак відповідь навчальному закладу надсилалась та до вказаного листа додано їх копії. Зокрема, згідно з копією відповіді від 05 лютого 2016 року за № 20-22-7777.5-2274/23-16 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило навчальний заклад про те, що земельна ділянка, щодо якої навчальний заклад клопотав надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою вже перебуває у власності третіх осіб.

Установивши, що ОСОБА_1 згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 серпня 2015 року № 22-2034-СГ набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6822482400:03:001:0014, яка є частиною земельної ділянки, що належала на праві постійного користування Кам`янець-Подільському СПТУ-14, а на час вирішення спору - його правонаступнику ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним такого наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 , який набув її без достатньої правової підстави, а тому зобов`язаний повернути ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти».

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2021 року скасовано. Позов заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» залишено без розгляду. В іншій частині позовних вимоги ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для розгляду по суті позову прокурора в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є помилковим, оскільки не узгоджується з правовим висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», має застосовуватися з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись з позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. Зважаючи на те, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» відповідно до пунктів 1.1, 7.1 Статуту підпорядкований Міністерству освіти і науки України, є державним професійно-технічним навчальним закладом, порядок фінансування та матеріально технічне забезпечення якого визначаються Бюджетним кодексом України, Законом України «Про освіту», Законом України «Про професійну технічну освіту», Законом України «Про загальну середню освіту», Законом України «Про вищу освіту», іншими законодавчими актами, тобто є державною установою, однак не має статусу суб`єкта владних повноважень, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави апеляційний суд дійшов висновку позов прокурора в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» підлягає залишенню без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні позову заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, апеляційній суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірну земельну ділянку було виділено навчальному закладу в натурі. Відсутні докази щодо повного або часткового накладення земельної ділянки, кадастровий номер 6822482400:03:001:0014, на земельну ділянку площею 107,0 га, яка на підставі державного акта Б № 041795 від 1983 року передана у безстрокове і безплатне користування. Зі змісту фотокопії державного акта на право користування на земельну ділянку площею 107 га серії Б № 041795 убачається, що у ньому відсутні записи щодо реєстрації такого в державній книзі реєстрації землекористувань, що дає підстави вважати, що таку реєстрацію проведено не було. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що у ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» на дату виникнення спірних правовідносин юридичне право постійного користування земельною ділянкою відсутнє. Зазначене, на думку колегії суддів, підтверджується також тим, що на спірну земельну ділянку відсутня кадастрова документація, зокрема, земельнокадастрова книга землекористувача, а найменування юридичної особи, на користь якої було встановлено землекористування у державному акті від 1983 року, зазначено Кам`янець-Подільське СПТУ-14 в Кам`янець-Подільському районі, у той час, як станом на 1983 рік існував навчальний заклад СПТУ № 14 с. Зіньківці.

Суд апеляційної інстанцій зазначив, що спірна земельна ділянка, про витребування якої заявлено позов, перебуває у власності ОСОБА_1 , який у законний спосіб добросовісно її набув та правомірно користується нею тривалий час, що, на думку суду, буде непропорційним втручанням у право відповідача на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол до Конвенції). Прокурор не довів, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме, що позитивні наслідки вилучення земельної ділянки для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання прав громадянина, який законним шляхом добросовісно набув своє майно, покладаючись на легітимність добросовісних дій державного органу уповноваженого на передання в порядку приватизації земельної ділянки у власність.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2022 року заступник прокурора Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що у ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» відсутнє право постійного користування спірною земельною ділянкою не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим. Такого висновку апеляційний суд дійшов помилково оскільки, та не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 924/848/18 щодо необхідності урахування при вирішенні цієї справи преюдиційних обставин, встановлених рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 березня 2018 року у справі № 924/924/17, яке набрало законної сили. Зокрема, зазначеним судовим рішенням встановлено, що відповідно до державного акта Б № 041795 від 1983 року, виданого виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської районної Ради народних депутатів, за землекористувачем - Кам`янець-Подільським СПТУ-14 в Кам`янець-Подільському районі закріплено безстрокове і безоплатне користування 107,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. Також встановлено факт того, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача - Кам`янець-Подільський СПТУ-14 в Кам`янець-Подільському районі. Крім того, господарським судом встановлено факт відсутності добровільної згоди навчального закладу на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 65,0 га. Таким чином, факт набуття позивачем в користування земельної ділянки, та не припинення такого права встановлений судовим рішенням, а тому не підлягає доказуванню.

Необґрунтованим є і висновок апеляційного суду про відсутність у ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» юридичного права постійного користування земельною ділянкою площею 107,0 га, з посиланням на відсутність записів щодо реєстрації державного акта на право користування земельною ділянкою від 1983 року в Книгах записів державних актів на право користування землею, оскільки такі висновки суду суперечать рішенню Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність у матеріалах справи доказів накладення земельної ділянки, кадастровий номер 6822482400:03:001:0014, частково або повністю на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», оскільки на підтвердження зазначених обставин прокурор долучив до матеріалів справи копію постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 924/924/17, яким встановлено факт накладення земельної ділянки площею 2,0 га, яка передана ОСОБА_1 , на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти». У зазначеному аспекті, суд апеляційної інстанції також не надав належної оцінки повідомленню відділу у Кам`янець-Подільському районі та м. Кам`янець-Подільському Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 січня 2019 року № 77/419-19-0.171, у якому, з посиланням на відомості з Державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи) зазначено перелік громадян, у тому числі ОСОБА_1 , земельні ділянки яких зареєстровані в межах площі земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні навчального закладу.

Висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» не відповідають положенням чинного законодавства, оскільки державні установи хоч і відрізняються від органів держави, але їх не можна протиставляти один одному, оскільки усі вони є державними організаціями, які діють у єдності та взаємозв`язку: державний апарат забезпечує реалізацію функцій держави завдяки діяльності установ, якими керує. Ураховуючи положення статуту ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» можна дійти висновку, що у спірних правовідносинах саме ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» наділений державою повноваженнями здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, апеляційний суд не оцінив належним чином додержання принципів «належного урядування» та пропорційності, а також правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу прокурора Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» від інших учасників справи не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 01 серпня 2022 року касаційну скаргу прокурора Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 червня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Усику Г. І.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою прокурора Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» на підставі пункту 1 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), витребувано матеріали справи № 676/6109/19 із Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2022 року матеріали цивільної справи № 676/6109/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року справу № 676/6109/19 призначено до судового розглядуколегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державного комітету Української ССР по професійно-технічній освіті від 12 серпня 1980 року № 304 вирішено відкрити в с. Зіньківці на виробничій базі обласного управління сільського господарства Міністерства сільського господарства Української РСР технічне училище.

Розпорядженням Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 31 березня 2003 року № 251/2003р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44» у зв`язку із ліквідацією Професійно-технічного училища № 44 с. Зіньківці, розглянувши лист та згоду Зіньковецької сільської ради та взявши до уваги наказ Міністерства освіти і науки України, вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту, наданою в постійне користування Професійно-технічному училищу № 44 с. Зіньківці, загальною площею 65,50 га; передано цю земельну ділянку площею 65,50 га до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.

Після припинення права постійного користування ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» земельною ділянкою, загальною площею 65,50 га, її поділено вже 12 земельних ділянок, а саме: 1) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0017; 2) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0004; 3) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0003; 4) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0005; 5) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0002; 6) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0012; 7) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0011; 8) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0009; 9) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0010; 10) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0014; 11) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0013; 12) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0015.

Надалі наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 серпня 2015 року № 22-2034-СГ затверджений проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0014, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Зіньковецької сільської ради.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, на підставі зазначеного вище наказу 20 жовтня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6822482400:03:001:0014, для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 березня 2018 року у справі № 924/924/17 позов ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області, треті особи: Міністерство освіти і науки України, Зіньковецька сільська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 31 березня 2003 року № 251/2003р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44», яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту, наданою в постійне користування професійно-технічному училищу № 44, с. Зіньківці, загальною площею 65,50 га, та передано дану земельну ділянку площею 65,50 га до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради, задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 31 березня 2003 року № 251/2003р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44», яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту, наданої в постійне користування професійно-технічному училищу №44, с. Зіньківці, загальною площею 65,50 га. та передано дану земельну ділянку площею 65,50 га до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Щодо правового статусу спірної земельної ділянки

Суди попередніх інстанцій встановили, що виконавчий комітет Кам`янець-Подільської районної Ради народних депутатів у 1983 році видав землекористувачу - Кам`янець-Подільському СПТУ № 14 у Кам`янець-Подільському районі, яке згідно з наказом від 13 липня 1984 року № 156/3 реорганізоване у СПТУ № 44 с. Зіньківці Кам`янець-Подільського району, державний акт на право постійного користування серії Б № 041795 на земельну ділянку площею 107,0 га у межах згідно з планом землекористування.

Пунктом 6 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Водночас обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005).

Так, Конституційний Суд України Рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм ЗК України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

У зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказав, що:

- пункт 6 Перехідних положень ЗК України зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається «відповідно до закону», що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 01 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України;

- у зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень ЗК України у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень ЗК України через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Згідно з пунктом 3 статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора про те, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства і переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Таким чином, право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01 січня 2002 року, продовжує зберігатися надалі, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 914/839/18, від 10 жовтня 2018 року у справі № 907/916/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 921/710/17-г/6, від 15 листопада 2021 року у справі № 906/620/19.

Перевіряючи наявність підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою з підстави припинення установи (СПТУ № 44 с. Зіньківці Кам`янець-Подільського району), Господарський суд Хмельницької області у рішенні від 22 березня 2018 року у справі № 924/924/17 встановив, що у розумінні частини першої статті 141 ЗК України ліквідація (припинення) не відбулася, а відбулося правонаступництво; ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача - Кам`янець-Подільського СПТУ-14 у Кам`янець-Подільському районі, якому державним актом на право постійного користування серії Б № 041795 від 1983 року закріплено у безстрокове і безоплатне користування 107,0 га землі згідно з планом землекористування.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верхового Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 924/848/18 зазначено, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Таким чином, преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18)).

У справі № 924/924/17 за позовом ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області, треті особи: Міністерство освіти і науки України, Зіньковецька сільська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 31 березня 2003 року № 251/2003р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44», господарський суд у мотивувальній частині рішенні від 22 березня 2018 року встановив, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача - Кам`янець-Подільського СПТУ-14 у Кам`янець-Подільському районі, якому державним актом на право постійного користування серії Б № 041795 від 1983 року передано у безстрокове і безоплатне користування 107,0 га землі згідно з планом землекористування, а тому Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про безпідставне неврахування апеляційним судом зазначених преюдиційних обставин при вирішенні справи, що переглядається.

Апеляційний суд також не надав належної оцінки повідомленню відділу у Кам`янець-Подільському районі та м. Кам`янець-Подільському Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 січня 2019 року № 77/419-19-0.171, в якому, з посиланням на відомості з Державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи), зазначено перелік громадян, у тому числі ОСОБА_1 , земельні ділянки яких зареєстровані в межах площі земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти».

Підсумовуючи наведене вище, Верховний Суд вважає такими, що знайшли своє підтвердження аргументи заявника про те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність у ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» юридичного права постійного користування земельною ділянкою площею 107,0 га. Зазначеного висновку апеляційний суд дійшов без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 924/848/18, а також унаслідок неповного з`ясування фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо позову заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти»

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення позивача до суду). Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

В судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді юридичних осіб.

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а юридичної особи, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах юридичної особи, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти».

Відповідно до пункту 1.1 статуту ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 22 січня 2016 року № 47, ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є підпорядкованим Міністерству освіти і науки державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов`язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Центр може здійснювати допрофесійну підготовку, первинну професійну підготовку загальноосвітню підготовку, підготовку молодших спеціалістів, професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників, незайнятого населення.

Установивши, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, апеляційний суд, з урахування правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), дійшов правильного висновку про те, що звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є безпідставним, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність, визначеної пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України, підстави для залишення без розгляду позовної заяви прокурора, поданої в інтересах зазначеного навчального закладу.

Такий висновок апеляційного узгоджується також з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №372/4159/18, від 12 січня 2022 року у справі № 359/9596/15, від 12 січня 2022 року у справі № 370/430/14-ц, від 23 лютого 2022 року у справі № 367/2271/15-ц.

Щодо позову заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

Звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 серпня 2015 року № 22-2034-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0014, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Зіньковецької сільської ради.

Однак, згідно з частинами першою та другою статті 149 ЗК України (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема для сільськогосподарського використання.

Згідно з частиною дев`ятою статті 149 ЗК України (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Міністерство освіти і науки України не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, що на момент виникнення спірних правовідносин був уповноважений розпоряджатись спірною земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту (с. Зінківці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області), в аспекті її вилучення з постійного користування Професійно-технічного училища № 44.

Тому керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури безпідставно звернувся до суду з позовом в інтересах держави особі цього центрального органу виконавчої влади України.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У випадку порушення права власності власник відповідно до статті 387 ЦК України має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на особливість правової природи віндикації. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) про те, що умовами звернення з таким позовом є: 1) позивач є власником майна; 2) власник фактично втратив володіння річчю; 3) відповідач є незаконним володільцем; 4) власник і володілець не перебувають у договірних відносинах; 5) предметом позову може бути тільки індивідуально визначена річ; 6) ця річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

У справі, що переглядається Верховним Судом, заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 серпня 2015 року № 22-2034-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0014, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Зіньковецької сільської ради. Однак такі вимоги не є необхідним та ефективним способом захисту порушених прав, що не приводить до їх поновлення.

Ефективним способом захисту у цій справі є вимоги про витребування спірної земельної ділянки.

Однак, позивач, звертаючись до суду з позовом, не заявив вимог про витребування спірної земельної ділянок на користь держави саме в особі належного розпорядника спірної земельної ділянки, з огляду на положеннястатті 149 ЗК України.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що, залишивши без розгляду вимоги заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», апеляційний суд безпідставно вдався до оцінки того чи становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції витребування із власності ОСОБА_1 на користь держави в особі навчального закладу спірної земельної ділянки. Тому не підлягають перевірці доводи касаційної скарги про неналежну оцінку апеляційним судом принципів «належного урядування» та пропорційності, а також щодо неврахування правових висновків, що викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанцій повно встановив обставини справи, надав наявним у справі доказам належну оцінку та дійшов правильного висновку щодо вирішення спору, однак неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального прав та порушив норми процесуального права, оскаржуване судове рішення підлягає зміні в редакції цієї постанови.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої вказаної статті), у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої вказаної статті).

Ураховуючи, що за результатами перегляду справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення щодо вирішення спору по суті, тому відсутні підстави для нового розподілу витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400 402 406 412 415 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 червня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко

Постанова оформлена суддею Гулейковим І. Ю. відповідно до вимог статті 415 ЦПК України.