Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 676/6218/19
провадження № 61-3435св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Гуменецька сільська рада Кам?янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2021 року у складі судді Семенюк В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Гуменецької сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нігин Кам`янець-Подільського району Хмельницької області померла її мати ОСОБА_6 . Після смерті матері відкрилася спадщина. Спадковим майном є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гуменецької сільської ради. Мати розпорядитись вказаною земельною ділянкою, не могла, оскільки в державі існує мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, у зв`язку із чим склала заповіт на ім`я позивачки, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Гуменецької сільської ради Кам`янець-Подільського району.
ОСОБА_1 вказувала, що є громадянкою Туркменістану, на території якого вона проживає, хоча народилась і проживала раніше в Україні. Про існування заповіту їй стало відомо 16 вересня 2019 року, коли вона змогла отримати його дублікат у Гуменецькій сільській раді. З приводу оформлення спадщини за заповітом звернулася до нотаріуса, але їй було відмовлено, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.
Позивачка вказувала, що строк пропустила із поважних причин, оскільки не знала про заповіт, складений на її ім`я, крім того є громадянкою Туркменістану, де постійно проживає і їй не було відомо про існування земельної ділянки, яка належала її матері на праві власності.
ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк тривалістю в три місяці для подання до приватного нотаріуса заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_6 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нігин Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року залучено до справи третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2020 року замінено третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на співвідповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кам?янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що необізнаність позивачки, яка є спадкоємицею першої черги за законом, про існування заповіту, складеного на її ім?я та щодо наявності спадкового майна, не може вважатися поважними причинами неподання заяви про прийняття спадщини в передбачений законом строк, оскільки не свідчить про наявність істотних та непереборних перешкод для звернення до нотаріуса з відповідною заявою. Судом враховано висновок Верховного Суду викладений у постанові від 07 квітня 2021 року в справі № 453/1115/18 (провадження № 61-6146св20).
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Кам?янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 березня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що необізнаність позивачки про існування заповіту є підставою для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.
Аргументи інших учасників справи
30 листопада 2022 року ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду відзив, у якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кам?янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
15 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нігин Кам?янець-Подільського району Хмельницької області померла мати позивачки ОСОБА_1 та бабуся
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_6 .
Будинок, у якому проживала ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 за життя був подарований нею позивачці ОСОБА_1 , а відповідачі ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на час смерті спадкодавця, були зареєстровані в цьому будинку.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері позивачки є позивачка - ОСОБА_1 та діти її рідного брата ОСОБА_8 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 і які мають право на успадкування його частки за правом представлення.
За життя, 20 січня 2003 року, ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Нігинської сільської ради Кам?янець-Подільського району Хмельницької області, зареєстрований в реєстрі за № 06, яким на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження, згідно з яким усе майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на спадкове майно, в тому числі, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гуменецької сільської ради.
Листом приватного нотаріуса Саварчука В. М. від 15 вересня 2019 року
№ 200/01-16 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв?язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
У спадковій справі № 110-2019 до майна спадкодавця - ОСОБА_6 міститься договір про поділ спадкового майна від 30 жовтня 2019 року між
ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , згідно якого у спадщину до ОСОБА_9 переходить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1661 га, що знаходиться по
АДРЕСА_1 , у спадщину до ОСОБА_3 переходить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,3206 га, що знаходиться за адресою: Нігинська сільська рада Кам?янець-Подільського району Хмельницької області, у спадщину до ОСОБА_2 переходить ј частка земельної частки земельної ділянки, що перебуває у колективній власності спілки селян «Нігинська» с. Нігин Кам?янець-Подільського району Хмельницької області, розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалась на необізнаність про наявність заповіту.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що позивачка знала про відкриття спадщини і, як спадкоємець за законом першої черги, яка на час смерті спадкодавця не проживала з ним, для прийняття спадщини мала подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини відповідно до вимог частини першої статті 1270 ЦК України, однак цього протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини не зробила. Суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки обставини, на які посилалася ОСОБА_1 як на підставу своїх позовних вимог, а саме необізнаність про наявність на її ім`я заповіту спадкодавця ОСОБА_6 , не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність пропуску строку для прийняття спадщини, так як позивачка спадкоємець першої черги за законом, не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви, у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку, про прийняття спадщини, оскільки вона є дочкою спадкодавця ОСОБА_6 , їй було відомо про смерть матері та про наявність спадкового майна після її смерті, є спадкоємцем за законом першої черги після смерті своєї матері, для підтвердження наміру прийняти спадщину в силу положень статей 1269 1270 ЦК України мала б звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавці, проте у шестимісячний строк до нотаріуса із такою заявою не зверталась.
Обізнаність позивача про наявність заповіту лише в 2019 році не змінює, передбачений статтею 1261 ЦК України, загальний порядок спадкування за законом.
Інших причин щодо пропуску строку для прийняття спадщини позивач не навела.
Подібні висновки зроблено в постановах Верховного Суду по справах
№ 711/5488/18 від 12 грудня 2019 року, № 645/5049/17 від 07 серпня
2019 року, № 453/1115/18 від 07 квітня 2021 року.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Аргументи, наведені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та їм надана належна правова оцінка.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв?язку з вищевикладеним, Верховний Суд констатує, що аргументи, викладені у касаційній скарзі є неприйнятними, та такими, що не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а відтак касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун