№ 676/6361/18

Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 676/6361/18

провадження № 61-21486св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Житлово-будівельний кооператив «Суворова, 16Б, 16В», Приватне підприємства «Капітал-Буд Сучасне будівництво»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради, Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янець-Подільської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мєлєкєсцева Олега Ігоровича на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2021 року у складі судді Шевцової Л. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Житлово-будівельного кооперативу «Суворова, 16Б, 16В» (далі - ЖБК «Суворова, 16Б, 16В»), Приватного підприємства «Капітал-Буд Сучасне будівництво» (далі - ПП «Капітал-Буд Сучасне будівництво») про визнання незаконним та знесення будівництва, посилаючись на те, що він є власником двох земельних ділянок, розташованих на АДРЕСА_1 . На одній земельній ділянці розташований належний йому житловий будинок, на іншій - планується будівництво житлового будинку. Однак, починаючи з лютого 2018 року на земельній ділянці площею 0,0941 га, яка є суміжною з його земельними ділянками, ЖБК «Суворова, 16Б, 16В» розпочато будівництво багатоквартирного житлового будинку, генеральний підрядник будівництва - ПП «Капітал-Буд Сучасне будівництво». Це будівництво порушує його права як власника суміжних земельних ділянок та житлового будинку, оскільки ведеться з порушенням державних будівельних норм (далі - ДБН) та правил, внаслідок чого він позбавлений можливості використовувати свої земельні ділянки за їх цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зокрема, спірне будівництво здійснюється на відстані менше 15 метрів від належного йому на праві власності житлового будинку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0010, хоча ДБН та Містобудівними умовами і обмеженнями, виданими на це будівництво, передбачена відстань до будинків не менше 20 метрів. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним будівництво на відстані менше 20 метрів до належних йому існуючих та запроєктованих будинків багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 на АДРЕСА_1 , яке здійснюється ЖБК «Суворова, 16Б, 16В» та ПП «Капітал-Буд Сучасне будівництво»; зобов`язати ЖБК «Суворова, 16Б, 16В» та ПП «Капітал-Буд Сучасне будівництво» знести будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 на АДРЕСА_1 в частині, що здійснюється на відстані менше 20 метрів до належних йому існуючих та запроєктованих будинків.

26 жовтня 2018 року ЖБК «Суворова, 16Б, 16В» подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він здійснює будівництво спірного багатоквартирного житлового будинку відповідно до затвердженого проєкту, ДБН та отриманої дозвільної документації, без порушень прав та інтересів позивача. Тому підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2018 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Департамент містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради, Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янець-Подільської міської ради (далі - Відділ ДАБК Кам`янець-Подільської міської ради).

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони ЖБК «Суворова,16Б, 16В» та ПП «Капітал-Буд Сучасне будівництво» і будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810400000:15:001:0008, до набрання рішенням суду законної сили, вжиті ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2019 року.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25 березня 2019 року №1238/18/160/19-22, складеним експертами Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, спорудження спірного житлового будинку здійснюється з порушенням ДБН і правил. Однак вказані порушення в подальшому були спростовані висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2020 року № 1942/1943/19-26, складеним експертами Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 на АДРЕСА_1 частково не відповідає ДБН, а саме балкони багатоквартирного житлового будинку знаходяться на відстані 0,93 - 1,04 м від межі фактичного користування (наявної огорожі). Пунктом 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» встановлено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. Тобто додатковою будівельно-технічною експертизою встановлено одне порушення вимог ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», яке складає 0,07 м (сім сантиметрів), що є незначною будівельною похибкою, яке не може бути віднесено до істотних порушень ДБН. При цьому позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що проведення перебудови спірного нерухомого майна є неможливим, а також того, що на час пред`явлення позову відповідачі відмовлялися від проведення такої перебудови. Оскільки виявлені порушення ДБН і правил під час будівництва не є істотними в розумінні вимог закону і спірний житловий будинок не є самочинним будівництвом, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог та знесення частини будівлі.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

29 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мєлєкєсцев О. І. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник ОСОБА_1 - адвокат Мєлєкєсцев О. І. зазначив, що твердження апеляційного суду про необхідність попереднього звернення до суду з позовом про перебудову спірного об`єкта спростовуються правовими висновками, наведеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 646/7646/16, від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17, від 22 вересня 2021 року у справі № 453/1549/14, від 02 червня 2021 року у справі № 727/5368/17 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18. Також суди не врахували правових висновків щодо застосування статей 116 152 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 серпня 2018 року у справі № 910/18461/17. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме - висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2020 року № 1942/1943/19-26, складеного експертами Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України із застосуванням Містобудівних умов та обмежень, які були скасовані рішенням суду. Оскільки в матеріалах справи міститься два висновки експертиз, які на однакові питання дали різні відповіді, то в суді першої інстанції він заявив клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи. Це клопотання було обґрунтовано тим, що ухвала суду про призначення повторної експертизи від 05 червня 2019 року фактично не була виконана, так як була проведена додаткова експертиза, а не повторна. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання, чим фактично не забезпечив ефективний судовий захист та право на справедливий судовий розгляд, передбачений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

У квітні 2022 року ПП «Капітал-Буд Сучасне будівництво» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 серпня 2018 року у справі № 910/18461/17, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 646/7646/16, від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17, від 22 вересня 2021 року у справі № 453/1549/14, від 02 червня 2021 року у справі № 727/5368/17 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, на які послався представник ОСОБА_1 - адвокат Мєлєкєсцев О. І. в касаційній скарзі, були зроблені за інших встановлених фактичних обставин, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в цій справі. Суди попередніх інстанцій належним чином оцінили висновок судової будівельно-технічної експертизи від 25 березня 2019 року №1238/18/160/19-22, складений експертами Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2020 року № 1942/1943/19-26, складений експертами Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, і дійшли правильних висновків про те, що виявлені порушення ДБН і правил під час будівництва спірного будинку не є істотними. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання представника позивача про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, не заслуговують на увагу, так як вказане клопотання було заявлено після дослідження матеріалів справи, а не в підготовчому судовому засіданні.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.

22 квітня 2022 року справа № 676/6361/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, на підставі договору купівлі-продажу від 20 грудня 2017 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0769 га, кадастровий номер 681040000:15:001:0056, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 .

14 квітня 2016 року попередній власник вищезазначеної земельної ділянки - ОСОБА_2 отримав будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку за вказаною адресою.

19 квітня 2016 року до Відділу ДАБК Кам`янець-Подільської міської ради було подано повідомлення про початок будівельних робіт.

В подальшому на підставі вищезазначеного будівельного паспорта ОСОБА_1 звернувся до Відділу ДАБК Кам`янець-Подільської міської ради з повідомленням про зміну даних у повідомленні про початок будівельних робіт від 19 квітня 2016 року, в якому вказав себе замовником та підрядником будівництва індивідуального житлового будинку. 22 грудня 2017 року вказане повідомлення було зареєстроване Відділом ДАБК Кам`янець-Подільської міської ради за № ХМ 071173560590.

ОСОБА_1 також є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:15:001:0010, розташованої на АДРЕСА_1 , на якій розташовано житловий будинок площею 193,1 кв. м.

З вищевказаними земельними ділянками межує земельна ділянка з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 загальною площею 0,0941 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоповерхового житлового будинку, на якій здійснюється будівництво, замовником якого є ЖБК «Суворова,16Б, 16В», генеральним підрядником - ПП «Капітал-Буд Сучасне будівництво». Декларація про початок будівельних робіт цього будинку була зареєстрована Відділом ДАБК Кам`янець-Подільської міської ради 07 червня 2017 року за № ХМ083171580094.

За результатами позапланової перевірки, проведеної Відділом ДАБК Кам`янець-Подільської міської ради з 06 по 19 листопада 2018 року, порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності під час будівництва спірного багатоквартирного будинку не виявлено.

Судами також встановлено, що відстань від новобудови до існуючого індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та побудований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0010, становить 15,1 м, до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 - 15,0 м, а до багатоквартирного 4-х поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 - 22,5 м, що відповідає генеральному плану забудови та вимогам пункту 3.13 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до якого між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків відстань необхідно приймати не менше 15 м.

На підставі наведених доказів судами попередніх інстанцій було встановлено, що будівництво спірного багатоквартирного житлового будинку, яке здійснюється відповідачами, не є самочинним, не порушує прав та законних інтересів позивача.

За клопотанням сторони позивача ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2018 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25 березня 2019 року №1238/18/160/19-22, складеним експертами Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, будівництво багатоквартирного житлового будинку на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:156001:0008 за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає:

- пункту 3.3 ДБН 360-92* - розміщення житлового багатоквартирного будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 не відповідає Містобудівним умовам;

- пункту 3.8 ДБН 360-92* - у будівлі передбачено влаштувати 14 однокімнатних та 17 двокімнатних квартир. Мінімальна розрахункова площа ділянки для окремого житлового будинку (без розміщення на ній дитячих дошкільних установ і підприємств обслуговування, гаражів, що належать громадянам, фізкультурних і спортивних споруд) становить (14х1) + (17х2) х 13,9 = 667,2 м. кв. Площа ділянки без врахування площі забудови становить 941 м. кв. - 430,9 м. кв. = 510,1 м. кв., що на 157,1 м. кв. менше мінімальної розрахункової площі ділянки для окремого житлового будинку;

- пункту 3.13 ДБН 360-92* - за умови дотримання робочого проєкту відстань між торцевою стіною багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 до існуючого індивідуального житлового будинку на зеленій ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0010, який належить ОСОБА_1 , буде становити - 14,89 м, що не відповідає побутовому розриву (Додаток № 1, 2 до Висновку);

- пункту 3.16 ДБН 360-92* - за умови дотримання робочого проєкту відстань між існуючим індивідуальним житловим будинком на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0010, який належить позивачу, та ігровими майданчиками для дітей дошкільного й молодшого шкільного віку буде становити менше ніж 12.0 м, що не відповідає найменшій відстані;

- пункту 3.25* ДБН 360-92* - враховуючи, що земельна ділянка площею 0,0769 га з кадастровим номером 6810400000:15:001:0056 з цільовим призначенням 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відстань, яка за умови дотримання робочого проєкту між виступною частиною, у якій згідно з робочим проєктом передбачено влаштування частини приміщень кухні-студії та спальні (плани 3-го, 4-го, 5-го та 6-го поверхів), тобто буде улаштоване огородження із стін з утепленням пінопластом товщиною 150 мм та штукатурка - 10 мм - 0,61 м, що менше за мінімально передбачену відстань (Додаток № 2 до Висновку);

- вимогам частин другої, четвертої статті 26 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», так як забудовником не дотримані Містобудівні умови та обмеження під час проєктування і будівництва об`єкта.

Містобудівні умови та обмеження від 03 квітня 2017 року № 907 під час проєктування і будівництва об`єкта не дотримані у відстані до об`єкта, який повинен був будуватися в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:15:001:0056, та існуючого житлового будинку в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:15:001:0010, а також відсоток забудови земельної ділянки становить 45,8%, що більше ніж 43%, передбачені Містобудівними умовами та обмеженнями.

Норми інсоляції та вітровий підпір до існуючих будинків та споруд при будівництві запроєктованого багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 за адресою АДРЕСА_1 -Подільському відповідають чинним ДБН (див. Додаток № 1 до Висновку).

При будівництві запроєктованого багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 за адресою: АДРЕСА_1 нормативи відстані не відповідають ДБН щодо існуючих (за умови дотримання робочого проєкту щодо утеплення) та запроєктованого житлового будинку (побутовий розрив унеможливлює використання земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:15:001:0056 за цільовим призначенням).

Запроєктована будівля багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 за адресою: АДРЕСА_1 створюватиме затінення, оскільки розташована з південної сторони суміжної ділянки, унеможливлює використання земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:15:001:0056 за її цільовим призначенням, при будівництві пошкоджено огорожу земельної ділянки, а тому не відповідає ЗК України в частині «Добросусідство», глава 17.

Крім того, за клопотанням ЖБК «Суворова,16Б, 16В» ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2019 року було призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2020 року № 1942/1943/19-26, складеним експертами Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 за адресою: АДРЕСА_1 відповідає проєкту і частково не відповідає пункту 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме не забезпечено в повній мірі мінімальну відстань від найбільш виступаючої конструкції стіни до межі ділянки (додаток № 1). Містобудівні умови та обмеження від 03 квітня 2017 року № 907 при будівництві запроєктованого багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 на АДРЕСА_1 дотримуються. В описовій частині зазначеного висновку експертизи зазначено, що балкони спірного багатоквартирного житлового будинку знаходяться на відстані 0,93 -1,04 м від межі фактичного користування (наявної огорожі), що порушує пункт 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», яким передбачено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м.

Тобто вищенаведеною додатковою будівельно-технічною експертизою встановлено лише одне порушення вимог ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме недотримання відстані від балконів спірного багатоквартирного будинку до меж фактичного користування (наявної огорожі) земельної ділянки позивача на 0,07 м (сім сантиметрів). Інших порушень ДБН висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2020 року № 1942/1943/19-26 не встановлено.

Містобудівними умовами та обмеженнями для проєктування об`єкта нерухомості, реєстраційний номер 907, зі змінами, внесеними наказом Департаменту містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради від 26 листопада 2020 року № 283, щодо нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення на АДРЕСА_1 визначено допустимий відсоток забудови - 46 %, максимальна допустима щільність населення в межах житлової забудови становить 350 осіб, відстань до червоних ліній - 15 м, до лінії регулювання забудови - 15 м, до існуючих будинків і споруд - 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м.

З пояснень представника Департаменту містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради - Філіпчука Є. П. судами встановлено, що Містобудівні умови мають один присвоєний номер, в даному випадку 907, а зміни до них можуть бути внесені протягом будівництва та прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомості.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою, пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з частинами першою-третьою статті 158 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частини перша, четверта, сьома статті 376 ЦК України).

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16 386 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3 15 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В той же час, частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності.

Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.

Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проєкту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проєкту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що здійснене відповідачами будівництво багатоквартирного будинку не відповідає пункту 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» лише в частині недотримання відстані від балконів спірного багатоквартирного будинку до меж фактичного користування (наявної огорожі) земельної ділянки позивача на 0,07 м (сім сантиметрів), суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що таке порушення не є істотним в розумінні частини сьомої статті 376 ЦК України. Оскільки спірне будівництво здійснюється відповідачами на підставі зареєстрованої у встановленому порядку декларації про початок будівельних робіт і за результатами позапланової перевірки, проводеної Відділом ДАБК Кам`янець-Подільської міської ради з 06 по 19 листопада 2018 року, порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності під час будівництва спірного багатоквартирного будинку не виявлено, то суди дійшли правильного висновку про відсутність передбачених статтею 376 ЦК України підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 серпня 2018 року у справі № 910/18461/17, є необґрунтованими, оскільки в зазначеній справі було встановлено інші фактичні обставини, а саме те, що відповідач використовував спірну земельну ділянку, яка належить до земель комунальної власності, без належних правових підстав, за відсутності відповідного рішення Київської міської ради та інших правовстановлюючих документів. Тому у вказаній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та передати її позивачу.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 646/7646/16, від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17, від 22 вересня 2021 року у справі № 453/1549/14, від 02 червня 2021 року у справі № 727/5368/17 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, на які послався представник ОСОБА_1 - адвокат Мєлєкєсцев О. І. в касаційній скарзі, зазначено, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

У справі, яка переглядається, в оскаржуваних судових рішеннях відсутні висновки про необхідність попереднього звернення до суду з позовом про перебудову спірного об`єкта, а навпаки зазначено про те, що в цій справі позивач не надав належних та допустимих доказів неможливості проведення перебудови спірного нерухомого майна, а також того, що відповідачі на час пред`явлення позову відмовлялися від проведення такої перебудови. Тобто висновки суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, не суперечать правовим висновкам, викладеним у вищевказаних постановах Верховного Суду.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме за висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2020 року № 1942/1943/19-26, який складено експертами Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України із застосуванням Містобудівних умов та обмежень, які були скасовані рішенням суду, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судами встановлено, що висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2020 року № 1942/1943/19-26 було складено, в тому числі на підставі Містобудівних умов та обмежень № 907 зі змінами та доповненнями від 11 травня 2019 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 560/4501/20 було задоволено позов ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради, визнано протиправними та скасовано зміни від 11 травня 2019 року до Містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки від 03 квітня 2017 року № 907 на будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 за адресою: АДРЕСА_1 . За змістом вказаного рішення, суд виходив з того, що згідно з частиною сьомою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відомості про надані містобудівні умови та обмеження підлягають внесенню до реєстру містобудівних умов та обмежень, який веде відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури. Однак зміни від 11 травня 2019 року до Містобудівних умов та обмежень від 03 квітня 2017 року № 907 на будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:15:001:0008 на АДРЕСА_1 всупереч вимогам статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не були внесені до реєстру Містобудівних умов та обмежень, який веде відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури (джерело посилання https://reyestr.court.gov.ua/Review/93468881).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ЖБК «Суворова, 16Б, 16В» залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року - без змін (джерело посилання https://reyestr.court.gov.ua/Review/95277139).

У справі, яка переглядається, судами також встановлено, що редакція Містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта нерухомості, реєстраційний номер 907, зі змінами, внесеними наказом Департаменту містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради від 26 листопада 2020 року № 283, є чинною та за своїм змістом аналогічна до редакції цих Містобудівних умов та обмежень зі змінами від 11 травня 2019 року, на підставі яких було складено висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2020 року № 1942/1943/19-26.

При проведенні додаткової судової будівельно-технічної експертизи експертами було взято до уваги вимоги Містобудівних умов та обмежень № 907 в редакції від 11 травня 2019 року, так як інші (попередні) редакції цих Містобудівних умов та обмежень були нечинними і підстав для їх застування в експертів не було.

Крім того, приймаючи до уваги зміст Містобудівних умов та обмежень № 907 в редакції від 11 травня 2019 року, експерти взяли за основу вимоги щодо відстані між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м, тобто такі самі дані, що й визначені Містобудівними умовами та обмеженнями для проєктування об`єкта нерухомості, реєстраційний номер 907, зі змінами, внесеними наказом Департаменту містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради від 26 листопада 2020 року № 283.

При цьому Містобудівними умовами та обмеженнями в редакції від 03 квітня 2017 року, який було взято до уваги експертами при проведенні судової будівельно-технічної експертизи від 25 березня 2019 року №1238/18/160/19-22, не передбачалося такого параметру, як відстань між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м, а лише відстань від об`єктів, які проєктуються, до існуючих будинків та споруд - 20 м. Тому у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 березня 2019 року №1238/18/160/19-22зазначено про недотримання цієї вимоги Містобудівних умов та обмежень.

Тобто суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог процесуального закону оцінили вищевказані висновки експертиз та обґрунтовано взяли до уваги саме висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2020 року № 1942/1943/19-26, якою спростовані висновки судової будівельно-технічної експертизи від 25 березня 2019 року №1238/18/160/19-22.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Мєлєкєсцева О. І. про те, що в матеріалах справи міститься два висновки експертиз, які на однакові питання дали різні відповіді, і суд першої інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, є неспроможними, так як додаткова судова будівельно-технічна експертиза від 24 червня 2020 року № 1942/1943/19-26 була проведена з урахуванням вимог щодо відстані між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м, тобто такими самими даними, що й визначені Містобудівними умовами та обмеженнями для проєктування об`єкта нерухомості, реєстраційний номер 907, зі змінами, внесеними наказом Департаменту містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради від 26 листопада 2020 року № 283. Тому не було підстав для задоволення вищевказаного клопотання та призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи. При цьому факт відмови в задоволенні зазначеного клопотання не свідчить про порушення місцевим судом принципу змагальності сторін.

Аргументи касаційної скарги про те, що ухвала Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2019 року про призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи фактично не була виконана, так як була проведена додаткова експертиза, а не повторна, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно зі статтею 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Як зазначено вище, ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2019 року було призначено саме повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Вказана ухвала, крім іншого, обґрунтована тим, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 25 березня 2019 року № 1238/18/160/19-22, складений Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, викликає сумніви в його правильності, тобто обставинами, які відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України обумовлюють призначення повторної, а не додаткової експертизи.

З висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2020 року № 1942/1943/19-26, складеного експертами Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, вбачається, що його зроблено на виконання ухвали Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2019 року про призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи. Незважаючи на те, що у вказаному висновку зазначено про проведення додаткової експертизи, його складено на підставі відповідної ухвали суду іншими експертами, а не експертами Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, якими було проведено судову будівельно-технічну експертизу від 25 березня 2019 року №1238/18/160/19-22. При цьому зазначення у висновку від 24 червня 2020 року № 1942/1943/19-26 про проведення додаткової, а не повторної експертизи, не вплинуло на результати проведеного дослідження.

За таких обставин аргументи касаційної скарги про те, що ухвала Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2019 року про призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи фактично не була виконана, так як була проведена додаткова експертиза, а не повторна, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Таким чином, заявлені в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, також не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мєлєкєсцева Олега Ігоровича залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук