№ 676/6801/15-ц

Постанова

Іменем України

13 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 676/6801/15-ц

провадження № 61-16138св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року у складі судді Швець О. Д. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 29 січня 2018 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., П`єнти І. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду із позовом, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 444 447, 29 грн, яка складається з основної суми заборгованості зі сплати кредиту у розмірі 342 446, 33 грн, заборгованості зі сплати додаткового кредиту - 30 256, 94 грн, штрафу - 40 447, 74 грн, пені - 2 132, 47 грн, 3 % річних -11 172, 28 грн, інфляційних втрат - 1 791, 53 грн, збитків - 16 200, 00 грн.

Позивач обґрунтовував позов тим, що 09 листопада 2012 року з ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50006568, відповідно до умов якого наданий кредит для придбання автомобіля у сумі 202 238, 72 грн, що еквівалентно на час укладення договору 24 603, 25 дол. США, строком на 60 місяців зі сплатою 9, 9 % річних за користування кредитними коштами. Позичальник зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування ним щомісячними платежами згідно з графіком погашення кредиту. 16 жовтня 2013 року укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якої відповідачу додатково наданий кредит у сумі 51 233, 00 грн, що еквівалентно 6 252, 12 дол. США.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором, станом на 18 липня 2016 року утворилася заборгованість. Позивач вважає, що за порушення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України підлягає сплаті борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3, 00% річних від простроченої суми. Крім того, внаслідок невиконання умов договору товариству заподіяно збитки на суму 16 200, 00 грн у зв`язку із супроводженням юридичною компанією процесу вчинення виконавчого напису та підготовкою позовної заяви.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнала, вважала його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити. Звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору.

На обґрунтування зустрічного позову посилалася на те, що пункт 1.3 кредитного договору суперечать вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України заборонено. Тому, просила визнати недійсними: кредитний договір від 09 листопада 2012 року № 50006568 у частині визначення грошового еквівалента суми кредиту в іноземній валюті; визначення платежів за кредитним договором за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалента суми кредиту в доларах США, зазначеного у договорі, відповідно до пункту 1.3 загальних умов кредитування; графік погашення кредиту як невід`ємну частину кредитного договору; підпункт 1.3.1 додатку до кредитного договору під заголовком «Загальні умови кредитування».

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року частково задоволено позов ТОВ «Порше Мобіліті» і стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 09 листопада 2012 року № 50006568 у розмірі 135 634, 37 грн, що складається з: основного боргу за кредитом - 57 514, 84 грн, процентів за користування ним - 2 657, 18 грн, заборгованості за додатковим договором від 16 жовтня 2013 року № 1 - 30 256, 94 грн, пені - 2 132, 47 грн, 3 % річних - 2 625, 20 грн, штрафу - 40 447, 74 грн. У задоволенні інших вимог за первісним позовом і у зустрічному позові про визнання недійсними умов кредитного договору відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи первісний позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 18 липня 2016 року утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача. Під час визначення суми основного боргу зі сплати кредиту, процентів за користування ним судом до уваги взято висновок призначеної у справі судово-економічної експертизи від 12 травня 2017 року № 5826/16-26, відповідно до якого заборгованість за тілом кредиту складає 57 514, 84 грн, відсотками за користування кредитними коштами - 2 657, 18 грн. Пункт 1.3 Загальних умов кредитування не відповідає вимогам законодавства, чинного на час укладення договору, а саме припису абзацу третього частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до висновку експерта причиною розбіжності між розрахунками ТОВ «Порше Мобіліті» та експерта є застосування товариством до розрахунку заборгованості еквівалента в доларах США з урахуванням обмінного курсу валюти ПАТ «Креді Агріколь Банк» на час розрахунку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними умов кредитного договору, суд виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання недійсними оспорюваних умов договору, оскільки під час їх укладання сторонами додержано усіх вимог, передбачених статтею 203 ЦПК України. При цьому, підписанням кредитного договору сторони визначили взаємні права та обов`язки, погодили термін виконання зобов`язань, тобто досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 29 січня 2018 року рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року у частині вирішення первісного позову змінено, збільшено стягнуті з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» суми: загальну суму до 425 802, 99 грн, основного боргу зі сплати кредиту до 305 108, 66 грн, процентів за кредитним договором до 37 337, 67 грн, трьох відсотків річних до 10 518, 81 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що згідно з умовами кредитного договору від 09 листопада 2012 року усі платежі повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «КАБ»), що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту у доларах США відповідно до пункту 1.3. загальних умов кредитування. Загальними умовами кредитування визначено, що розмір платежів за кредитним договором розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів в іноземній валюті, зазначених у графіку погашення кредиту, чинного на момент пред`явлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі (підпункт 1.3.1.). Отже, наданий товариством розрахунок заборгованості щодо суми основного боргу зі сплати кредиту 305 108, 66 грн, процентів за користування ним - 37 337, 67 грн відповідає умовам кредитного договору і має враховуватися під час визначення суми боргу, що підлягає стягненню з позичальника. Таким чином, висновок експерта у цій частині не відповідав вимогам закону і не міг братися до уваги судом першої інстанції. За змістом статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити частково з урахуванням розміру, встановленого експертизою, зустрічний позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суд апеляційної необґрунтовано відхилив висновки судової експертизи, якими визначено, що пункт 1.3 загальних умов кредитування не відповідає вимогам законодавства, чинного на час укладення договору, а саме припису абзацу третього частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і що застосування товариством до розрахунку заборгованості еквівалента в доларах США з урахуванням обмінного курсу валюти ПАТ «Креді Агріколь Банк» на час розрахунку є незаконним. Зазначила, що оскаржувані пункти договору містять приховані та заборонені законодавством положення про сплату в іноземній валюті кредиту, отриманого нею у національній валюті. Залежність суми, яка підлягає поверненню у рахунок боргу за кредитним договором від курсу іноземної валюти, є завуальованою формою кредиту в іноземній валюті, що заборонено законом. Зважаючи на наведене, на переконання заявника, зустрічний позов підлягав задоволенню повністю.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у лютому 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статтях 213 ЦПК України 2004 року 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09 листопада 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50006568, відповідно до умов якого відповідачу наданий кредит для придбання автомобіля у розмірі 202 238, 72 грн, що еквівалентно на час укладення договору 24 603, 25 дол. США, строком на 60 місяців зі сплатою 9, 9 % річних за користування кредитними коштами.

ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування ним щомісячними платежами згідно з графіком погашення кредиту.

16 жовтня 2013 року між сторонами укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якої відповідачу додатково надано кредит у сумі 51 233, 00 грн, що еквівалентно 6 252, 12 дол. США.

17 квітня 2015 року позичальнику надіслана вимога про дострокове повернення кредиту і сплату заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги, яка отримана ОСОБА_1 24 квітня 2015 року.

Відповідно до підпункту 1.3.1 загальних умов кредитування позичальник сплачує платежі на повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до пред`явлених компанією розрахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів в іноземній валюті, зазначених у графіку погашення кредиту, чинному на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.

У пунктах 3.2, 3.2.1 загальних умов кредитування сторони погодили, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав, зокрема, у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.

Пунктом 3.3 загальних умов кредитування передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб).

У пункті 2.7 загальних умов кредитування сторони погодили, що проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту.

У разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно (пункт 8.1 загальних умов кредитування).

Відповідно до пункту 8.2 загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у пункті 3.3 за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої у пункті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.

Відповідно до висновку призначеної у справі судово-економічної експертизи від 12 травня 2017 року № 5826/16-26 заборгованість за тілом кредиту складає 57 514, 84 грн, відсотки за користування кредитними коштами - 2 657, 18 грн. Пункт 1.3 загальних умов кредитування не відповідає вимогам законодавства, чинного на час укладення договору, а саме припису абзацу третього частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно із зазначеним висновком експерта причиною розбіжності між розрахунками, складеними ТОВ «Порше Мобіліті» та експертом, є застосування товариством до розрахунку заборгованості еквіваленту в доларах США з урахуванням обмінного курсу валюти ПАТ «КАБ» на час розрахунку.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 524 та частиною першої статті 533 ЦК України зобов`язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України - гривні. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що під час укладення оспорюваного правочину діяла заборона на надання та отримання споживчих кредитів в іноземній валюті, але банки не було позбавлено права надати, а позичальників отримати споживчий кредит в гривнях із визначенням сум платежів за кредитом в еквіваленті іноземної валюти.

При цьому, згідно із частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Такий же правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-2024цс16.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що в чинному законодавстві хоча й закріплено статус національної валюти як єдиного законного платіжного засобу на території України, проте не міститься заборони на визначення у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов`язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті, і саме з такими умовами кредитування погодився позивач, а тому підстав для задоволення позову не встановлено.

За загальним правилом частини другої статті 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Доводи заявника, що судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними з таких причин.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що оспорюваний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу всю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовані статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» Верховний Суд визнає необґрунтованими.

Стосовно доводів про неврахування судом апеляційної інстанції висновків експертизи Верховним Судом враховано таке.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

За змістом статті 110 ЦПК України 2004 року висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статті 89 цього Кодексу.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті», суд апеляційної інстанції дослідив умови кредитного договору, встановив фактичні обставини справи та визначив належну до сплати суму заборгованості за кредитним договором, частково задовольнивши первісний позов.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги висновки експерта, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки такі не мають заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.

При цьому Верховним Судом враховано, що висновок експерта заснований на тому, що пункт 1.3 загальних умов кредитування не відповідає вимогам законодавства, чинного на час укладення договору, а саме припису абзацу третього частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Однак зазначений висновок суперечить висновкам судів про відповідність спірних пунктів вимогам Закону, з огляду на що апеляційний суд обґрунтовано відхилив його під час розгляду справи.

В оцінці доводові касаційної скарги Верховний Суд також врахував, що касаційна скарга не містить інших доводів, зокрема у частині спростування розміру обрахованої заборгованості, з огляду на що рішення у цій частині не переглядались.

Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року у незміненій частині та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко