№ 678/40/19

Постанова

Іменем України

01 липня 2021 року

м. Київ

справа № 678/40/19

провадження № 61-9841св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , державний реєстратор Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвська Марина Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

від 27 травня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , державного реєстратора Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Андрієвської М. В. (далі - державний реєстратор) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що він із 2005 року користується на умовах оренди земельною ділянкою під водним об`єктом у с. Рудня Летичівського району Хмельницької області та на даний час є орендарем земель водного фонду згідно з договором оренди, укладеним із Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області (далі - Летичівська РДА) 20 листопада 2009 року, зареєстрованим 14 грудня 2009 року у Летичівському районному відділі Хмельницької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис № 040973700074.

11 травня 2010 року позивачем отримано дозвіл на спеціальне водовикористання на ставок, що розташований на наданих йому в оренду землях.

31 жовтня 2016 року державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію прав з індексним номером 32124298, яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційним номером 1070165868230 - гребля ставу протяжністю 150 м за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, с. Рудня (далі - гребля ставу).

Підставою для реєстрації права власності за відповідачем права власності на греблю ставу протяжністю 150 м став договір купівлі-продажу, укладений 21 квітня 2016 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) «Мрія» та ОСОБА_2 (далі - договір купівлі-продажу), який в порушення вимог статті 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) укладено в простій письмові формі.

Посилаючись на те, що оскаржуване рішення державного реєстратора всупереч вимог статей 22, 24, 27 Закону України від 01 липня 2004 року

№ 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV ) прийнято на підставі документів, які не відповідають вимогам статті 656 657 ЦК України, спірна гребля ставу розташована на землях водного фонду, переданих позивачу в оренду та ОСОБА_2 ініціював позбавлення позивача права користування водним об`єктом, звернувшись до суду з позовом про розірвання договору оренди земель водного фонду від 20 листопада 2009 року, чим створив загрозу його правам та інтересам, як орендаря водного об`єкту і земельної ділянки, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Андрієвської М. В. про державну реєстрацію прав та обтяжень за індексним номером 32124298 від 31 жовтня 2016 року, яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційним номером 1070165868230 - гребля ставу протяжністю 150 м за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, с. Рудня, і внесений на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 17176631 про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1070165868230 - гребля ставу протяжністю 150 м, за адресою: Хмельницька область Летичівський район с. Рудня.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області, у складі судді Галиш І. Б., від 21 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Андрієвської М. В. про державну реєстрацію прав та обтяжень індексним номером 32124298 від 31 жовтня 2016 року, яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційним номером 1070165868230 - гребля ставу протяжністю 150 метрів за адресою Хмельницька область, Летичівський район, с. Рудня, і внесений на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №17176631 про право власності за громадянином

ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна реєстраційним номером 1070165868230 - гребля ставу протяжністю 150 м. за адресою Хмельницька область Летичівський район с. Рудня. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу, на підставі якого державним реєстратором винесено рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на греблю ставу, розташовану на переданих в оренду позивачу землях водного фонду, не відповідає вимогам статті 657 ЦК України, що вказує на незаконність прийнятого державним реєстратором Андрієвською М. В. рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 32124298 від 31 жовтня 2016 року.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Старосинявського районного суду від 21 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

За відсутності в матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів щодо наявності у позивача будь-якого речового права на гідроспоруду (греблю ставу) на час прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення і внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі цього рішення оспорюваного запису № 17176631 про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, - греблю ставу протяжністю 150 м, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність ОСОБА_1 порушення його прав оскарженими рішенням та записом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 липня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду

від 27 травня 2020 року у цивільній справі № 678/40/19, в якій просить оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Старосинявського районного суду від 21 січня 2020 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження і в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У вересні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник вказав на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 333/71/17, у постанові Верховного Суду України від 16 лютого

2010 року № 10/14.

Звертає увагу касаційного суду, що висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність наявності його порушеного права та/або інтересу оспорюваним рішенням державного реєстратора суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 822/3024/17.

Зокрема закриваючи провадження в справі № 822/3024/17 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Андрієвської М. В., третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, Велика Палата Верховного Суду вказала, що предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо порушення його прав третьою особою на користування земельною ділянкою водного фонду, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Також заявник зазначає, що, посилаючись на відсутність в договорі оренди земель водного фонду вказівки на розміщення на ньому об`єктів нерухомого майна, апеляційний суд врахував визначення терміну гідротехнічної споруди, наведеному в статті 1 Закону України від 18 вересня

2012 року № 5293-VI «Про аквакультуру» (далі - Закон № 5293-VI), який набрав чинності 01 липня 2013 року, та яким вперше визначено гідротехнічні споруди (земляні греблі та дамби) саме як об`єкти нерухомого майна, однак залишив поза увагою те, що правовідносини щодо оренди водного об`єкту між позивачем та власником такого об`єкту виникли у 2009-2010 роках.

Застосовуючи Закон № 5293-VI при доведеності наявності речового права на нерухоме майно, яким на момент виникнення у 2009-2010 роках орендних відносин гідротехнічна споруда законодавчо не визнавалась, внаслідок чого речове право користування цим майном не потребувало державної реєстрації відповідно до вимог Закону № 1952-IV, суд апеляційної інстанції не врахував принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Наголошує на тому, що встановлені апеляційним судом обставини не спростували висновки суду першої інстанції щодо нікчемності договору купівлі-продажу спірної гідротехнічної споруди та протиправності державної реєстрації прав на неї.

Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2020 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі розпорядження Летичівської РДА від 18 червня 2009 року

№ 272/2009-р між ОСОБА_1 (орендар) та Летичівською РДА (орендодавець) 20 листопада 2009 року укладено договір оренди земель водного фонду (далі - договір оренди), згідно умов якого орендар прийняв в строкове (на 20 років) платне користування із земель державної власності земельну ділянку водного фонду (загальна площа 86,03 га, у тому числі під водним дзеркалом 76,43 га, під дамбою - 1,02 га та 8,58 га - під чагарниками в прибережній смузі) для обслуговування ставу і рибогосподарських потреб, що знаходиться на території Руднянської сільської ради біля села Рудня.

Договір оренди зареєстровано у Летичівському районному відділі Хмельницької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що

14 грудня 2009 року в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис № 040973700074.

15 грудня 2009 року сторонами договору оренди підписано акт передачі-прийому земельної ділянки під водним об`єктом (ставом), переданої в оренду.

Рішенням Летичівської РДА № 207/06 надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою.

На замовлення ОСОБА_1 приватним підприємством «Кілюта» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку водного фонду ОСОБА_1 на території Руднянської сільської ради.

Переданій в оренду ОСОБА_1 земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6823084600:06:016:0001.

11 травня 2010 року ОСОБА_1 отримав дозвіл на спеціальне водокористування на ставок на землях Руднянської сільської ради Летичівського району.

На аукціоні з продажу майна СТОВ «Мрія», ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу майна від 21 квітня 2016 року, засвідченим організатором аукціону - Першою українською міжрегіональною товарною біржею, придбав греблю ставу в селі Рудня Летичівського району Хмельницької області протяжністю 150 метрів.

22 квітня 2016 року СТОВ «Мрія» та ОСОБА_2 підписано передавальний акт щодо вказаного майна.

На замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 виготовлено технічний паспорт на греблю ставу від 10 жовтня 2016 року, та від 17 листопада

2016 року у зв`язку із арифметичною помилкою об`єму греблі, згідно якого основні показники греблі: споруда 1- водоскидна (ширина 6 м, довжина

16 м, об`єм 128 м. куб), споруда 2 - водовипускна (з/б труби 1 м довжиною по 10 м, об`єм 19 м. куб), споруда 3 - дамба (довжина дамби - 150 м,

висота - 2,50 - 3 м, ширина 8-10 м, 19,5 м., площа 2925 м. кв, об`єм дамби

6260 м. куб.).

На підставі заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 листопада 2016 року державний реєстратор

Андрієвська М.В. рішенням від 31 жовтня 2016 року № 32124298 здійснила державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на греблю ставупротяжністю 150 м, що розташована в селі Рудня Летичівського району Хмельницької областіна земельній ділянці кадастровий номер 6823084600:06:016:0001.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня

2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому, обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 4 Водного кодексу України (далі - ВК України, в редакції чинній на час передачі позивачу у оренду земельної ділянки) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт) (стаття 1 ВК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись із позовом, зазначив, що прямим наслідком прийняття державним реєстратором оскарженого рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на греблю ставу протяжністю 150 м, розташовану в селі Рудня Летичівського району Хмельницької області, яка є складовою частиною орендованого ним водного об`єкту - ставку, є позбавлення його права користування таким об`єктом.

Встановивши, що на підставі договору оренди земель водного фонду

від 20 листопада 2009 року ОСОБА_1 було передано в строкове платне користування із земель державної власності земельну ділянку водного фонду для обслуговування ставу для рибогосподарських потреб і такий договір не містить відомостей щодо передачу в оренду ОСОБА_1

будь-яких об`єктів нерухомого майна, розміщених на цій земельній ділянці, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано скасував рішення районного суду та відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Безпідставним є посилання особи, яка подала касаційну скаргу, на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 333/71/17.

У зазначених справах предметами позовів були: про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з втратою професійної працездатності (справа

№ 210/3177/17) та про відшкодування шкоди, завданої військово службовцю під час проходження військової служби (справа № 333/71/17).

Правовідносини у справах зазначених заявником не є подібними до справи, що розглядається, а висновки, викладені касаційним судом у цих постановах не є релевантними до розглядуваної справи.

Закриваючи провадження в справі № 822/3024/17 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, Велика Палата Верховного Суду вказала на наявність приватного інтересу позивача щодо порушення його прав на користування земельною ділянкою водного фонду ОСОБА_2 , що впливає на юрисдикційність спору у вказаній справі, однак факт порушення такого права позивача підлягав доведенню в межах цієї справи.

Також Верховний Суд враховує, що рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, у справі № 678/326/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Летичівської РДА, ОСОБА_1 , третя особа - Летичівська селищна рада Летичівського району Хмельницької області про визнання недійсним договору оренди земель водного фонду від 20 листопада 2009 року.

Оскільки ОСОБА_1 не доведено факт порушення його прав оскарженим рішенням державного реєстратора, то оцінка законності набуття та подальшої реєстрації права власності ОСОБА_2 на греблю ставу, в межах розглядуваної не надається, а отже і підстави для врахування апеляційним судом під час прийняття оскарженої постанови висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 лютого 2010 року у справі № 10/14 відсутні.

ОСОБА_1 не уповноважений представляти інтереси власника земельної ділянки водного фонду, який до участі у справі № 678/40/19 залучений

не був та відповідно будь-які вимоги власника або особи, яка уповноважена діяти на захист права власника, у розглядуваній справі судами

не вирішувались.

Крім того, відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для її скасування, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскарженого судового рішення не впливають.

Обставини, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржене судове рішення підлягаєобов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович