ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №678/65/17
адміністративне провадження №К/9901/43539/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Летичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області
про визнання неправомірними дії, зобов`язання зарахувати стаж та призначити пенсію за віком на пільгових умовах
за касаційною скаргою Летичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області
на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 8 лютого 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Лазаренка А.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Боровицького О.А., Сапальової Т.В.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Летичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (далі також - відповідач) про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботу мулярем (каменщиком): з 18 червня 1981 року по 30 серпня 1983 року та з 4 січня 1984 року по 16 квітня 1984 року в Летичівському районному об`єднанні «Сільгосптехніка»; з 12 січня 1988 року по 6 вересня 1988 року в Летичівському РТП; з 6 вересня 1988 року по 30 вересня 1997 року у Летичівському підприємстві по виробничо-технічному обслуговуванню сільського господарства «Агропромтехніка»; з 1 жовтня 1997 року по 17 травня 2004 року у Летичівському агропромисловому ВАТ «Агропромтехніка» та призначити пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 3 роки з 6 вересня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 8 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що позивач має необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за віком, який підтверджується трудовою книжкою та іншими доказами, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12 вересня 1993 року №637.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким передбачено право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки позивачем не було подано документів про підтвердження у нього пільгового стажу, за певні періоди роботи позивачу не нараховувалася заробітна плата, крім того за період з 22 серпня 1992 року по 17 травня 2004 року відсутні відомості про проведення атестації робочих місць у Летичівському районному об`єднані «Сільгосптехніка», у Летичівському ремонтно транспортному підприємстві, у Летичівському підприємстві по виробничо-технічному обслуговуванню сільського господарства «Агропромтехніка», у Летичівському агропромисловому ВАТ «Агропромтехніка», яке згідно довідки з ЄДРПО ліквідоване у зв`язку з визнанням банкрутом.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзиву або заперечень на касаційні скарги відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №678/65/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 30 березня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №678/65/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 березня 2020 року.
Відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 2 грудня 2016 року звернувся до Летичівського ОУПФ України Хмельницької області із заявою про призначення пенсії за віком по списку №2, проте листом №7501/02 від 12 грудня 2016 року відповідачем було повідомлено, що відповідно до рішення Комісії від 13 листопада 2014 року №18 позивачу відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи:
з 18 червня 1981 року по 30 серпня 1983 року, з 4 січня 1984 року по 16 квітня 1984 року, з 6 вересня 1988 року по 17 травня 2004 року - період роботи мулярем, зайнятим в бригаді мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад;
з 1 лютого 1983 року по 28 лютого 1983 року, з 1 травня 1990 року по 31 травня 1990 року, з 1 березня 1993 року по 31 березня 1993 року, з 1 січня 1995 року по 30 червня 1995 року, з 1 січня 1996 року по 30 квітня 1996 року, з 1 липня 1997 року по 31 жовтня 1997 року, оскільки відсутнє нарахування заробітної плати;
- з 22 серпня 1992 року по 17 травня 2004 року, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць у Летичівському районному об`єднані «Сільгосптехніка», у Летичівському ремонтно транспортному підприємстві, у Летичівському підприємстві по виробничо-технічному обслуговуванню сільського господарства «Агропромтехніка», у Летичівському агропромисловому ВАТ «Агропромтехніка», яке згідно довідки з ЄДРПО ліквідоване у зв`язку з визнанням банкрутом.
Також, судами встановлено, що відповідно до трудової книжки: запису № 6, 7 з 18 червня 1981 року по 30 серпня 1983 року позивач працював в Летичівській райсільгосптехніці каменщиком; запису № 8, 9 з 4 січня 1984 року по 16 квітня 1984 року позивач працював в Летичівській райсільгосптехніці каменщиком 4 розряду; запису №20, 21 з 12 січня 1988 року по 6 вересня 1988 року позивач працював в Летичівському РТП каменщиком 4 розряду; запису №22, 23 з 6 вересня 1988 року по 30 вересня 1997 року позивач працював каменщиком 3 розряду у Летичівському підприємстві «Агропромтехніка»; запису №24, 25 з 1 жовтня 1997 року по 17 травня 2004 рік позивач працював у Летичівському АВАТ «Агропромтехніка» каменщиком в будівельній бригаді.
Крім того, із архівної довідки архівного відділу Летичівської РДА від 8 серпня 2014 року №69/01-26 встановлено, що відповідно до наказу Летичівського районного виробничого об`єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства №1 від 9 серпня 1978 року «Сільгосптехніка» перетворено в «Районне виробниче об`єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства (райсільгосптехніка)»; відповідно до наказу №80 від 31 березня 1986 року районне об`єднання «Сільгосптехніка» ліквідовано та на базі сільгосптехніки створено РТП (ремонтно-транспортне підприємство) і райагроснаб; відповідно до наказу №171 від 6 вересня 1988 року звільнено всіх працівників ремонтно-транспортного підприємства по переводу в Летичівське підприємство по виробничо-технічному обслуговуванню сільського господарства «Агропромтехніка», з 1997 року накази по Летичівському підприємству по виробничо-технічному обслуговуванню сільського господарства «Агропромтехніка» відсутні.
Також, з архівних витягів наказів Летичівської райсільгосптехніки, наданих завідувачем трудового архіву Летичівського району №418-с та № 419-с від 22 серпня 2014 року, встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №47-к від 15 червня 1981 року прийнятий каменщиком 4 розряду в будівельну бригаду з 18 червня 1981 року і наказом № 90 від 30 серпня 1983 року звільнений з роботи; відповідно до наказу №1-к від 2 січня 1984 року ОСОБА_1 прийнятий каменщиком 4 розряду з 4 січня 1984 року та звільнений відповідно до наказу №28-к від 16 квітня 1984 року з роботи за власним бажанням 16 квітня 1984 року.
Архівними довідками, виданими трудовим архівом Летичівського району №420-с, №421-с від 22 серпня 2014 року, встановлено, що ОСОБА_1 працював в Летичівській райсільгосптехніці та отримував заробітну плату з червня 1981 року по вересень 1983 року, з січня по квітень 1984 року.
Із архівних довідок, виданих трудовим архівом Летичівського району №310-с, №311-с, №312-с від 19 червня 2014 року, встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві АВАТ Летичівська «Агропромтехніка» та отримував заробітну плату з 1988 року по 2004 рік.
Крім того, робота ОСОБА_1 муляром (каменщиком) підтверджується архівною довідкою трудового архіву Летичівського району №309-с від 19 червня 2014 року, в якій зазначено, що відповідно до: наказу №3-к від 11 січня 1988 року ОСОБА_1 прийнятий в Летичівське ремонтно транспортне підприємство Летичівської сільгосптехніки каменщиком 4 розряду з 12 січня 1988 року; відповідно до наказу №69 від 6 вересня 1988 року на базі ремонтно транспортного підприємства райагропромснабу, райагропроменерго і інженерної служби РАПО Летичівське підприємство по виробничо-технічному обслуговуванню сільського господарства «Агропромтехніка»; відповідно до наказу №15-к від 9 березня 1992 року Летичівського підприємства по виробничо-технічному обслуговуванню сільського господарства «Агропромтехніка» ОСОБА_1 переведено муляром 3 розряду у відділ реммайстерні з 10 березня 1992 року; відповідно до наказу №1 від 1 жовтня 1997 року Летичівську «Агропромтехніку» перетворено у Відкрите агропромислове акціонерне товариство «Агропромтехніка»; відповідно до наказу №2 від 1 жовтня 1997 року ОСОБА_1 прийнято по переводу в Летичівське АВАТ «Агропромтехніка» з 1 жовтня 1997 року робочим будівельником; відповідно до наказу від 16 жовтня 2002 року ОСОБА_1 - каменотесу, надано відпустку без збереження заробітної плати з 16 жовтня 2002 року по 1 листопада 2002 року; відповідно до наказу №14 від 16 травня 2003 року у зв`язку з ухвалою господарського суду Хмельницької області про ліквідацію підприємства ОСОБА_1 - каменотеса, попереджено про вивільнення у зв`язку із ліквідацією підприємства.
Відповідно до архівної довідки трудового архіву Летичівського району №461-с від 17 вересня 2014 року книги наказів по Летичівській «Агропромтехніці» за 2004 рік на зберігання до трудового архіву не здавалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Летичівського районного суду Хмельницької області від 8 лютого 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Так, відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 26 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Так, Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, було передбачено роботу мулярів, які постійно працюють в бригадах мулярів спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад (пункт 2290000а-12680).
Відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, розділ ХХVІІ. Будівництво пункт 27а, підпункт «а» - муляри, зайняті в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад.
Згідно із пунктом 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 року №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.
Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1., пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1. цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Так, судами попередніх інстанцій на підставі трудової книжки та архівних довідок встановлено наявність у позивача пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах, а також отримання позивачем за спірний період заробітної плати.
Водночас доводи касаційної скарги щодо відсутності у позивача пільгового стажу та відсутності нарахування заробітної плати фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.
Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
З приводу доводів касаційної скарги про те, що за період з 22 серпня 1992 року по 17 травня 2004 року відсутні відомості про проведення атестації робочих місць у Летичівському районному об`єднані «Сільгосптехніка», у Летичівському ремонтно транспортному підприємстві, у Летичівському підприємстві по виробничо-технічному обслуговуванню сільського господарства «Агропромтехніка», у Летичівському агропромисловому ВАТ «Агропромтехніка», колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації)
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховним Судом України була сформована судова практика, відповідно до якої непроведення атестації робочих місць було підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, однак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 жовтня 2019 року у справі №520/15025/16-а вирішив передати її на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19), в які зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі №21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Приймаючи зазначену вище постанову у справі №520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З матеріалів справи №678/65/17 вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли аналогічних висновків щодо непроведення атестації робочого місця ОСОБА_1 за період з 1992 року по 2004 рік, а тому колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірних висновків про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Летичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання неправомірними дії, зобов`язання зарахувати стаж та призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Летичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення.
Постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 8 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко