№ 679/1338/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 679/1338/18

провадження № 61-19703св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Бондарук Юлія Олександрівна, державний реєстратор Комунального підприємства «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Мурзенко Андрій Володимирович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс», Публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду

від 19 листопада 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації»

Бондарук Ю. О. (далі - державний реєстратор Бондарук Ю. О.), державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Мурзенка А. В. (далі - державний реєстратор Мурзенко А. В.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс» (далі - ТОВ «КГ «Фін-Юр-Сервіс»), Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПуАТ «Фідобанк»), про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позову вказувала, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 листопада 2007 року вона є власником нежитлової будівлі загальною площею 3 452,1 кв.м на АДРЕСА_1 .

14 лютого 2012 року та 20 серпня 2012 року вона уклала з Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі - ПАТ «Ерсте Банк»), правонаступником якого є ПуАТ «Фідобанк», кредитні договори № 014/ZB02J7/3/001 та № 014/ZB02J7/3/002. Виконання нею зобов`язань з повернення кредитних коштів забезпечено іпотекою вказаної нежитлової будівлі, яку вона передала банку згідно з іпотечними договорами № 014/ZB02J7/3/001/2 від 14 лютого 2012 року та № 014/ZB02J7/3/002/1

від 20 серпня 2012 року. Зобов`язання за кредитними договорами у повному обсязі позивач не виконала.

Згідно з договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги

від 21 грудня 2017 року ПуАТ «Фідобанк» відступило ОСОБА_2 право вимоги за вказаними кредитними та іпотечними договорами.

Вказувала, що у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки 5 липня

2018 року державний реєстратор Мурзенко А. В. прийняв рішення (індексний номер 41911847) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю загальною площею 3 452,1 кв.м на

АДРЕСА_1 . У подальшому ОСОБА_2 передав вказану нежитлову будівлю до статутного капіталу ТОВ «КГ «Фін-Юр-Сервіс», що стало підставою для прийняття 19 липня 2018 року державним реєстратором Бондарук Ю. О. рішення (індексний номер 42143852) про державну реєстрацію права власності цього господарського товариства на спірне нерухоме майно.

На думку позивача, оскаржувані рішення державних реєстраторів є протиправними, оскільки на час їх прийняття нежитлова будівля перебувала під арештом, накладеним органами державної виконавчої служби, та не могла бути відчужена. Крім того, ОСОБА_2 не повідомив позивача про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, а державні реєстратори вчинили реєстраційні дії не за місцем знаходження нерухомого майна.

За таких обставин ОСОБА_1 просила визнати протиправними і скасувати:

- рішення державного реєстратора Мурзенка А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 41911847 від 5 липня

2018 року, прийняте щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1591187768105 загальною площею 3 452,1 кв.м, який знаходиться

на АДРЕСА_1 (номер об`єкта в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 6297557);

- рішення державного реєстратора Бондарук Ю. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 42143852 від 19 липня

2018 року, прийняте щодо вказаного об`єкта нерухомого майна.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 9 липня

2020 року, ухваленим у складі судді Базарника Б. І., позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Мурзенка А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 41911847 від 5 липня 2018 року, прийняте щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1591187768105 загальною площею 3 452,1 кв.м, який знаходиться на АДРЕСА_1 (номер об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 6297557).

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Бондарук Ю. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 42143852 від 19 липня 2018 року, прийняте щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1591187768105 загальною площею 3 452,1 кв.м, який знаходиться на АДРЕСА_1 (номер об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 6297557).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття оспорюваних рішень державних реєстраторів з порушення вимог закону, оскільки державні реєстратори Мурзенко А. В. і Бондарук Ю. О. вчинили реєстраційні дії з порушенням правила територіальності державної реєстрації прав та на час прийняття ними вказаних рішень існувало обтяження нерухомого майна.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року частково задоволено апеляційні скарги ОСОБА_2 і ТОВ «КГ «Фін-Юр-Сервіс», рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 9 липня

2020 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 оскаржує рішення державних реєстраторів, які внесли до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_2 і ТОВ «КГ «Фін-Юр-Сервіс» на нежитлову будівлю. Зміст і характер спірних правовідносин свідчать про виникнення у ОСОБА_1 спору з ОСОБА_2 і ТОВ «КГ «Фін-Юр-Сервіс», які не були залучені до участі у справі співвідповідачами.

Врахувавши, що державні реєстратори Бондарук Ю. О. та Мурзенко А. В. є неналежними відповідачами за пред`явленим ОСОБА_1 позовом, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 4 вересня

2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) та від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада

2020 року і залишити в силі рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 9 липня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача.

Вказує, що у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року

у справі № 758/2524/17 (провадження № 61-448св19) та від 6 квітня 2020 року

у справі № 760/7056/18 (провадження № 61-13179св19) касаційний суд дійшов висновку про можливість задоволення позову у подібних правовідносинах, незважаючи на незалучення іпотекодержателів відповідачами у справі.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 758/2524/17 (провадження

№ 61-448св19) Верховний Суд вказав: «стосовно того, що належним відповідачем у вказаній справі мав би бути іптекодержатель, а не нотаріус, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що цей спір дійсно стосується безпосередньо прав і обов`язків іпотекодержателя. Проте, згідно положень цивільного процесуального законодавства, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

В постанові Великої Платати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року

у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18) зазначено, що «кредитор як суб`єкт цивільних процесуальних та спірних матеріальних правовідносин одержав захист особистих суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, беручи участь у справі як третя особа, яке не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, оскільки зазначені особи мають загальні процесуальні права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі, встановлені в статті 27 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, а також в статті 43 ЦПК України у редакції, чинній на момент перегляду справи апеляційним судом, які використані останнім, у тому числі шляхом апеляційного та касаційного оскарження судових рішень».

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував вказаних висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду і залишив поза увагою, що незалучення іпотекодержателя як відповідача не порушує процесуальних прав останнього, якщо він був залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Крім того, висновку про можливість участі у справі з подібними правовідносинами державного реєстратора як співвідповідача дійшов Верховний Суд у пункті 80 постанови від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19.

На думку заявника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження

№ 11-377апп18) та від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), оскільки у справах, які переглядалися Великою Палатою Верховного Суду, між сторонами виникли правовідносини, які не є подібними правовідносинам, що виникли у сторін у справі, яка переглядається.

Позиція інших учасників справи

У березні 2021 року ТОВ «КГ «Фін-Юр-Сервіс» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Підставою для відкриття касаційного провадження були доводи заявника про застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18), у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/2524/17 (провадження № 61-448св19), від 6 квітня

2020 року у справі № 760/7056/18 (провадження № 61-13179св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 листопада 2007 року

ОСОБА_1 належала нежитлова будівля загальною площею 3 452,1 кв.м

на АДРЕСА_1 .

14 лютого 2012 року та 20 серпня 2012 року ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», і ОСОБА_1 уклали іпотечні договори № 014/ZB02J7/3/001/2 та № 014/ZB02J7/3/002/1, посвідчені приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу Хмельницької області Ковальчук Л. Я., за умовами яких у забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами № 014/ZB02J7/3/001 від 14 лютого 2012 року та № 014/ZB02J7/3/002 від 20 серпня 2012 року ОСОБА_1 передала в іпотеку банку вказану нежитлову будівлю.

За договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 21 грудня

2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П., ПАТ «Фідобанк» відступило ОСОБА_2 право вимоги за вказаними кредитними та іпотечними договорами.

У порядку звернення стягнення на предмет іпотеки 5 липня 2018 року державний реєстратор Мурзенко А. В. прийняв рішення (індексний номер 41911847) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю загальною площею 3 452,1 кв.м на АДРЕСА_1 . В цей же день до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про право власності ОСОБА_2 на вказану нежитлову будівлю (номер запису 26904431).

11 липня 2018 року ОСОБА_2 передав нежитлову будівлю до статутного капіталу ТОВ «КГ «Фін-Юр-Сервіс»; 19 липня 2018 року державний реєстратор Бондарук Ю. О. прийняла рішення (індексний номер 42143852) про державну реєстрацію права власності ТОВ «КГ «Фін-Юр-Сервіс» на цю будівлю та внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності вказаного товариства на нежитлову будівлю (номер запису 27119627).

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 2, 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 30 ЦПК України 2004 року, частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) викладено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) дійшла висновку, що «[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Зміст і характер відносин між учасниками цієї справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача існує саме з ОСОБА_2 та ТОВ «КГ «Фін-Юр-Сервіс» щодо порушення ними права власності позивача на нежитлове приміщення внаслідок їх дій щодо реєстрації за собою цього права. При цьому ОСОБА_2 та ТОВ «КГ «Фін-Юр-Сервіс» залучені до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Разом з тим, права, визначені ЦПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїм правовим значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Питання про залучення належних співвідповідачів судом не вирішувалось, оскільки таке клопотання позивач не заявляла.

Вирішуючи спір, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_1 у позові з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача.

Касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18), оскільки в контексті належності нотаріуса як державного реєстратора в справі в якості відповідача, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що судами попередніх інстанцій розглянуто справу без урахування того, що рішення суду впливає на права третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - ТОВ «Кей-Колект» (залучено в якості третьої особи). У вказаних правовідносинах належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності. Такі висновки щодо суб`єктного складу викладені, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження

№ 11-377апп18) та від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19). Таким чином, ТОВ «Кей-Колект» повинно брати участь у вказаній справі, оскільки цей спір стосується безпосередньо його прав і обов`язків.

Однак, посилаючись на те, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга

статті 410 ЦПК України), оскільки ТОВ «Кей-Колект» як суб`єкт цивільних процесуальних та спірних матеріальних правовідносин одержав захист особистих суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, беручи участь у справі як третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки зазначені особи мають загальні процесуальні права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі, встановлені в статті 27 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, а також в статті 43 ЦПК України у редакції, чинній на момент перегляду справи апеляційним судом, які використані останнім, у тому числі шляхом апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові підтвердила необхідність залучення особи, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності, як відповідача у справі, однак з огляду на конкретні обставини справи, оскільки така особа була обізнана з відповідним судовим процесом та скористалася своїм правом на апеляційне та касаційне оскарження, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій у справі.

У постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/2524/17 (провадження № 61-448св19) та від 6 квітня 2020 року у справі № 760/7056/18 (провадження № 61-13179св19) колегії суддів касаційного суду вважали подібними правовідносини у вказаних справах тим конкретним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі № 521/18393/16-ц, яка переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, тому дійшли висновку про можливість застосування такого висновку та відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень з формальних підстав.

У справі, що переглядається, ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «КГ «Фін-Юр-Груп», які були залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, оскаржили рішення суду першої інстанції з підстав помилкового задоволення позову до неналежних відповідачів.

Суд апеляційної інстанції врахувавши, що у вказаних правовідносинах належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) і від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), та те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з цих підстав.

Враховуючи обставини справи, що переглядається, висновок суду апеляційної інстанції не суперечить як висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18), так і висновкам Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 758/2524/17 (провадження

№ 61-448св19) та від 6 квітня 2020 року у справі № 760/7056/18 (провадження № 61-13179св19).

Посилання заявника про помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження

№ 11-377апп18) і від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) спростовується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18), неврахування яких апеляційним судом

ОСОБА_1 вказала підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене без додержанням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук