№ 682/2436/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року

м. Київ

справа № 682/2436/22

провадження № 61-9082св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Славутська міська рада Хмельницької області,

треті особи: ОСОБА_2 , Славутська державна нотаріальна контора в особі Ізяславської державної нотаріальної контори,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Козійчуком Олександром Івановичем, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2024 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Славутської міської ради Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка - ОСОБА_3 відкрилася спадщина на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказувала, що 10 жовтня 2013 року вона звернулася до Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка та нотаріусом була заведена спадкова справа № 415/2013 до майна померлого ОСОБА_3 .

Зазначала, що ОСОБА_3 був власником 64/100 частин (63,82%) житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 липня 1974 року, посвідченого Славутською державною нотаріальною конторою Хмельницької області.

16 лютого 2022 року вона звернулася до Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 64/100 частини (63,82%) житлового будинку АДРЕСА_1 , власником яких був ОСОБА_3 , проте постановою виконуючої обов`язки Славутської державної нотаріальної контори, завідувачки Ізяславської державної нотаріальної контори Ефендієвої А. П. від 21 липня 2022 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено з підстав наявності судового спору з іншим співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 через земельну ділянку і прибудов до частини будинку, що спадкується.

Вказувала, що судові спори між нею та ОСОБА_5 щодо визнання права користування земельною ділянкою та визнання порядку користування відсутні, оскільки рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 лютого 2019 року у справі № 679/575/14-ц встановлено такий порядок користування земельною ділянкою площею 1 217 кв. м (0,1217 га), що знаходиться на АДРЕСА_1 , визнавши право на користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 , площею 887,76 кв. м (0,088776 га) за точками 31, 32, 33, 2, 1, 30, 29, 28, 27, 26, 25, 24, 23, 22, 21, 20, 19, 18, 17, 16, 15, 14, 13, 12, 11, 10, 9, 8, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41; за ОСОБА_2 , площею 329,24 кв. м (0,032924 га) за точками 1-30.

Посилалася на те, що прийнявши спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , не має можливості оформити її в установленому законом порядку та отримати свідоцтво про право на спадщину на спірне нерухоме майно.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 64/100 частини (63,82%) житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 118,6 кв. м, що складається із: коридору площею 6,5 кв. м; прихожої площею 15,4 кв. м; ванної площею 4,3 кв. м; кухні площею 8.2 кв. м; кімнати площею 20,8 кв. м; кімнати площею 26,8 кв. м; кімнати площею 21,1 кв. м; кімнати площею 12,9 кв. м; кладовки площею 2,6 кв. м; хліва Б; хліва Д; хліва E; погреба Ж; хліва З; вбиральні И.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2023 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2023 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Славутську державну нотаріальну контору в особі Ізяславської державної нотаріальної контори.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2024 року у складі судді Мотонок Т. Я. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Славутська міська рада Хмельницької області є неналежним відповідачем у справі, оскільки позивачкою не надано належних і допустимих доказів порушення саме Славутською міською радою Хмельницької області будь-яких її прав щодо спадкового майна та доказів того, що відповідач взагалі здійснював чи має здійснювати будь-які дії щодо спадкового майна. Суд зазначив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Районний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_3 вчасно звернулася із заявою про прийняття спадщини, тобто прийняла спадщину після смерті чоловіка, проте відмовляється від отримання свідоцтва про право на спадщину, не погоджуючись з його змістом.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 6382/10000 (64/100) частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд апеляційний суд виходив із того, що позивачка, як єдиний спадкоємець за законом після смерті чоловіка, звернулася до Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області із заявою про прийняття спадщини, тому має право на спадкове майно у порядку спадкування за законом як дружина спадкодавця.

Суд апеляційної інстанції надав оцінку поданим сторонами доказам, матеріалам спадкової справи та дійшов висновку, що за ОСОБА_1 слід визнати в порядку спадкування за законом право власності на 6382/10000 (64/100) частини житлового будинку з надвірними будівлями що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09 липня 1974 року належало 63,82% спірного житлового будинку з надвірними будівлями до цієї частки будинку, а ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності є власником 3618/10000 частин вказаного житлового будинку.

При цьому суд урахував, що ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2024 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника позивачки про уточнення позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 113,3 кв. м, яке складається із: коридору площею 6,1 кв. м; кухні площею 12,7 кв. м; кухні площею 7,6 кв. м; санвузла площею 4,2 кв. м; кімнати площею 12,8 кв. м; комори площею 2,5 кв. м; кімнати площею 18,3 кв. м; кімнати площею 28,7 кв. м; кімнати площею 20,4 кв. м; хліву Б; хліву Д; хліву Е; погрібу Ж; хліву З; вбиральні Н.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Козійчук О. І., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2024 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Козійчуком О. І., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.

У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Козійчуком О. І., мотивована тим, що постанова апеляційного суду не відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягає скасуванню. Вважає, що апеляційний суд не дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про задоволення позову.

Посилається на те, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами об`єктивних підстав звернення до суду з позовом, які б вказували на порушення її прав саме Славутською міською радою Хмельницької області.

Вважає, що позивачка, вважаючи відмову у вчиненні нотаріальної дії неправомірною, мала оскаржувати постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 липня 2022 року, що і було роз`яснено їй нотаріусом.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У червні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, натомість касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Козійчуком О. І., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із частинами першою, п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тобто внаслідок спадкування майна, яке належало спадкодавцеві на праві власності, право власності на це майно у спадкоємця виникає з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 328 ЦК України установлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Отже, ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців (в разі їх відсутності, усунення їх від спадкування чи неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття до відповідної територіальної громади за місцем відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК України)) про визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що постановою виконуючої обов`язки Славутської державної нотаріальної контори, завідувачки Ізяславської державної нотаріальної контори Ефендієвої А. П. від 21 липня 2022 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме на 64/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка - ОСОБА_3 , оскільки існує судовий спір з іншим співвласником вказаного житлового будинку ОСОБА_4 через земельну ділянку і прибудови до частини будинку, що спадкується.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з 14 листопада 1960 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , виданим повторно 07 лютого 2013 року Виконавчим комітетом Киликиївської сільської ради Славутського району Хмельницької області (том 1, а. с. 47).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 06 лютого 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутського міського управління юстиції у Хмельницькій області (том 1, а. с. 45 зворот).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: 63,82% житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09 липня 1974 року, посвідченого Славутською державною нотаріальною конторою Хмельницької області за реєстровим № 1/67 (том 1, а. с. 50-51).

10 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Славутської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (том 1, а. с. 45).

10 жовтня 2013 року Славутською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 415/2013 (номер у спадковому реєстрі 55118341) після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі (том 1, а. с. 49).

16 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 64/100 частини (63,82%) житлового будинку АДРЕСА_1 , власником яких був ОСОБА_3 (том 1, а. с. 110 зворот-111).

Постановою виконуючої обов?язки Славутської державної нотаріальної контори, завідувачки Ізяславської державної нотаріальної контори Ефендієвої А. П. від 21 липня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки наявний судовий спір з іншим співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 через земельну ділянку і прибудов до частини будинку, що спадкується (том 1, а. с. 10-11).

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 березня 2023 року № 326524501 підтверджується, що ОСОБА_2 є власником 3618/10000 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 183).

04 грудня 2023 року Комунальним підприємством Шепетівське районне бюро технічної інвентаризації Шепетівської районної ради Хмельницької області на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт № 197 на житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому викладено схематичний план будинку, план поверху та експлікацію приміщень, відповідно до якого загальна площа приміщень складає 113,3 кв. м, з яких: коридор - 6,1 кв. м; кухня - 12,7 кв. м; санвузол - 4,2 кв. м; кімната - 12,8 кв. м; комора - 2,5 кв. м; кімната - 18,3 кв. м; кімната - 28,7 кв. м; кімната - 20,4 кв. м (том, 2 а. с.70-72).

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2019 року, у справі №679/575/14-ц позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_7 , про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.

Встановлено такий порядок користування земельною ділянкою площею 1 217 кв.м (0,1217 га), що знаходиться на АДРЕСА_1 , визнавши право на користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 , площею 887,76 кв. м (0,088776 га) за точками 31, 32, 33, 2, 1, 30, 29, 28, 27, 26, 25, 24, 23, 22, 21, 20, 19, 18, 17, 16, 15, 14, 13, 12, 11, 10, 9, 8, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41; за ОСОБА_2 , площею 329,24 кв. м (0,032924 га) за точками 1-30.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області, третя особа - ОСОБА_7 , про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (том 1, а. с. 12-17).

Вказаним рішенням встановлено, що визначені частки співвласників спірного житлового будинку є співмірними із частками останніх у користуванні земельною ділянкою, на якій розташоване будинковолодіння. Зокрема, відповідно до даних досліджених судом доказів, ОСОБА_2 належить право на користування земельною ділянкою площею 329,24 кв. м (910 х 36,18%), а ОСОБА_1 - 580,76 кв. м (910 х 63,82%) та надлишки земельної ділянки у розмірі 1 032 кв. м, з яких ОСОБА_7 у безстрокове користування виділено 500 кв. м.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року, у справі №682/240/21, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання знесення самочинно збудованих прибудов, виділення частки з спільної власності та відшкодування моральної шкоди відмовлено (том 1, а. с.155-156).

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належно оцінивши письмові докази та пояснення учасників справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом права власності на 6382/10000 (64/100) частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , оскільки позивачка, як єдиний спадкоємець за законом після смерті чоловіка, відповідно до статті 1268 ЦК України прийняла спадщину у встановлений законом строк, звернувшись із заявою до Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Апеляційним судом ураховано, що спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09 липня 1974 року належало 63,82% спірного житлового будинку з надвірними будівлями до цієї частки будинку, а ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності є власником 3618/10000 частин вказаного житлового будинку.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Верховний суд вважає, що апеляційний суд надав правильну оцінку спірним правовідносинам та правильно застосував до них норми матеріального права.

Посилання касаційної скарги на застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлені інші фактичні обставини, відмінні від обставин справи, встановлених у справі, що є предметом касаційного перегляду, а отже відмінним був і процес доказування.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) вказано, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

У справі, що переглядається Верховним Судом предметом спору є визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка права власності на житловий будинок з господарськими спорудами у порядку спадкування за законом.

Відповідачем за цим позовом ОСОБА_1 визначила Славутську міську раду Хмельницької області у зв`язку з відсутністю інших спадкоємців ОСОБА_3 .

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Козійчуком Олександром Івановичем, залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник