№ 682/459/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 року

м. Київ

справа № 682/459/23

провадження № 61-5683св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Екоагролан-Плюс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Екроагролан-Плюс» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Екоагролан-Плюс» (далі - ПП «Екоагролан-Плюс) про усунення перешкод у користуванні майном, визнання недійсним договору, витребування земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням права оренди.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 березня 2015 року він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3411 га, розташованої на території Хвощівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. 22 січня 2016 року між ним і ПП «Екоагролан-Плюс» укладений договір оренди землі, що не був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Славутському районі Хмельницької області, про що свідчила відсутність будь-якого реєстраційного номера.

Позивач указував, що через деякий час він звернувся із письмовою заявою до відповідача з проханням переглянути умови договору, оскільки його не влаштовувала орендна плата. Тоді і виявив, що в договорі не вірно зазначений кадастровий номер земельної ділянки та її площа. У перегляді умов договору йому відмовили. Звернувшись до реєстратора, він дізнався, що 14 червня 2016 року без його відома внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право оренди ПП «Екоагролан-Плюс» на належну йому земельну ділянку. У зв`язку з чим звернувся до відповідача з претензією про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Підписи є невід`ємним реквізитом письмової форми договору. Наявність підпису підтверджує волевиявлення учасників правочину. Вважав договір оренди неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- витребувати від ПП «Екоагролан-Плюс» належну йому на праві власності земельну ділянку площею 4,3411 га, кадастровий номер 6823988000:03:006:0016, розташовану на території Берездівської (колишньої Хвощівської) сільської ради Шепетівського (колишнього Славутського) району Хмельницької області;

- скасувати рішення державного реєстратора Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області, номер запису про право 14244419 від 14 квітня 2016 року та проведену державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ПП «Екроагролан-Плюс» з одночасним припиненням права оренди щодо земельної ділянки площею 4,3411 га кадастровий номер 6823988000:03:006:0016.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до ПП «Екоагролан-Плюс» про витребування земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора задоволено частково.

Витребувано від ПП «Екоагролан-Плюс» земельну ділянку площею 4,3411 га, кадастровий номер 6823988000:03:006:0016, розташовану на території Берездівської сільської ради (раніше Хвощівської сільської ради) Шепетівського (раніше Славутського) району Хмельницької області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Скасовано проведену державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ПП «Екоагролан-Плюс», проведену на підставі рішення державного реєстратора Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області, номер запису

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -14244419 від 14 квітня

2016 року з припиненням права оренди ПП «Екоагролан-Плюс» щодо земельної ділянки площею 4,3411 га, кадастровий номер 6823988000:03:006:0016, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Стягнуто з ПП «Екоагролан-Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 073,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що спірний договір оренди земельної ділянки не підписаний позивачем, тому є неукладеним. Земельна ділянка перебуває у ПП «Екоагролан-Плюс» у користуванні безпідставно, в добровільному порядку воно не повернуло її ОСОБА_1 на його вимогу. Отже, усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою має відбуватися шляхом витребування зазначеної земельної ділянки у ПП «Екоагролан-Плюс», що є належним та ефективним способом захисту.

Крім того, державна реєстрація речового права - права оренди на підставі неукладеної угоди проведена державним реєстратором, що суперечить вимогам Закону, а тому має бути скасована з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки площею 4,3411 га, кадастровий номер 6823988000:03:006:0016, оскільки відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» саме державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому скасування рішення державного реєстратора є неналежним способом захисту.

Суд першої інстанції вважав, що посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності не заслуговує на увагу, оскільки позивач заявив негаторний позов щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її власнику у спосіб витребування від орендаря та скасування державної реєстрації речового права, до якого не може бути застосована позовна давність.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ПП «Екоагролан-Плюс» задоволено частково.

Абзац другий резолютивної частини рішення змінено, викладено у такій редакції: «Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 4,3411 га кадастровий номер 6823988000:03:006:0016, розташованою на території Берездівської сільської ради (раніше Хворощівської сільської ради) Шепетівського району (раніше Славутського району) Хмельницької області, що належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.03.2015, шляхом її повернення з незаконного володіння Приватного підприємства «Екоагролан-Плюс».

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2023 року в частині задоволення вимог про скасування державної реєстрації права оренди, проведеної на підставі рішення державного реєстратора, з одночасним припиненням права оренди скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

У позові ОСОБА_1 до ПП ««Екоагролан-Плюс» про скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням права оренди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Екоагролан-Плюс» судовий збір у сумі 1 610,40 грн.

Частково змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції врахував, що позивач не підписував договір оренди землі, та погодився з судом першої інстанції, що такий договір є неукладеним, а використання земельної ділянки відповідач здійснює без належної правової підстави. Однак, вирішуючи спір у частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що витребування від відповідача земельної ділянки є належним способом захисту прав позивача.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Суд апеляційної інстанції урахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16, від 11 листопада 2020 року у справі №598/538/19, від 14 грудня 2022 року у справі №394/85/21-ц, та вказав, що ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог в тексті позову послався на ті норми, що регулюють спірні правовідносини. Проте спосіб захисту порушеного права сформулював невірно (витребування земельної ділянки). При цьому апеляційний суд вказав, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Отже, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне змінити рішення суду першої інстанції та викласти абзац другий резолютивної частини рішення в новій редакції.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що позов є віндикаційним і позивач пропустив строк позовної давності, вказавши, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 схвалив договір та його виконання сторонами, суд апеляційної інстанції вказав, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази отримання позивачем орендної плати за землю протягом усього періоду існування спірних правовідносин та досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, передбачених Законом України «Про оренду землі». При цьому встановив, що у 2021-2022 роках ОСОБА_1 орендну плату не отримував, а у судовому засіданні сторони не змогли пояснити суду апеляційної інстанції те, у якому розмірі та порядку виплачувалася орендна плата за попередній період.

Крім того, твердження відповідача про укладення 23 листопада 2020 року з позивачем додаткової угоди до договору оренди не знайшло свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи наявна копія додаткової угоди до договору оренди землі від 14 березня 2016 року, а предметом розгляду у справі є договір оренди землі від 22 січня 2016 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням права оренди та відмовляючи у цій частині у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що такі висновки не відповідають обставина справи та вимогам закону.

Вимога про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно є належним способом захисту порушеного права.

Реєстрація права оренди за ПП «Екоагролан-Плюс» на підставі неукладеного договору оренди землі від 22 січня 2016 року порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою кадастровий номер 6823988000:03:006:0016, що розташована на території Берездівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Однак, у справі відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації права оренди, оскільки судове рішення про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права оренди землі.

Вимоги про припинення права оренди не підлягають задоволенню, оскільки згідно з діючим законодавством відповідне право припиняється у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2024 року ПП «Екоагролан-Плюс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог про повернення земельної ділянки та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову позивач не оскаржив, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову в касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ПП «Екоагролан-Плюс» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

23 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду продовжено ПП «Екоагролан-Плюс» строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 19 квітня 2024 року.

07 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Славутського міськрайонного суду Хмельницької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19 (провадження № 14-79цс21), від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) та у постановах Верховного суду від 10 квітня 2109 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 14 липня 2020 року у справі № 487/10132/14 (провадження № 61-8424св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16 (провадження № 61-2032св19), від 19 травня 2021 року у справі № 234/3341/15 (провадження № 61-256св21), від 12 жовтня 2021 року у справі № 311/2121/19 (провадження № 61-11958св20), від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19 (провадження № 61-9218св21) щодо добросовісної поведінки особи, від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) щодо способу захисту.

Суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме той факт, що позивачу поштовим відправленням надсилалися кошти (орендна плата) у 2021-2022 роках, але він їх принципово не отримував. Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримував орендну плату за 2016-2022 роки, тобто шість років підряд сторонами визнавались та виконувались умови договору оренди, а відповідач обробляв земельну ділянку.

Заявник стверджує, що весь час покладався на добросовісність позивача, який отримував орендну плату та не заперечував, що його земельна ділянка обробляється. Вказує, що не може вважатися неукладеним договір, після його повного чи частково виконання. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Позивач вимоги про визнання відсутнім права оренди не заявляв, тому у суду відсутні підстави для вирішення питання про кваліфікацію цього договору оренди землі як неукладеного. За таких обставин у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування та скасування запису про державну реєстрацію права оренди слід було відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.

Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 березня 2015 року є власником земельної ділянки площею 4,3411 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6823988000:03:006:0016, розташованої на території Берездівської (колишньої Хвощівської) сільської ради Шепетівського (колишнього Славутського) району Хмельницької області. Право власності зареєстровано 23 березня 2015 року.

За інформацією від 21 лютого 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за ПП «Екоагролан-Плюс» 14 квітня 2016 року зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6823988000:03:006:0016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 квітня 2016 року та договору оренди землі від 22 січня 2016 року (запис номер 14244419).

ОСОБА_1 заперечує укладення 22 січня 2016 року договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6823988000:03:006:0016 та підписання договору.

На звернення ОСОБА_1 02 серпня 2017 року заступник директора ПП «Екоагролан-Плюс» повідомив, що у разі виявлення у нього бажання розірвати договір, він може звернутися до суду з позовом.

31 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ПП «Екоагролан-Плюс» із претензією, в якій просив розірвати договір оренди земельної ділянки від 22 січня 2016 року, у зв`язку з тим, що він не підписував договір, у тексті договору невірно зазначений кадастровий номер земельної ділянки, запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки проведено без його відому.

Зі змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28 серпня 2023 року встановлено, що представник ПП «Екоагролан-Плюс» звернувся із заявою до правоохоронних органів, повідомивши про вчинення кримінального правопорушення працівником ПП «Екоагролан-Плюс» ОСОБА_3 , яка підробила підписи на договорах оренди земельних ділянок, в тому числі й договорах, укладених із ОСОБА_1 .

За заявою представника відповідача в Єдиному реєстрі досудового розслідування зареєстровано кримінальне провадження № 12023244160000222 за фактом підроблення договорів оренди земельних ділянок невстановленою особою за статтею 358 КК України.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/123-23/6161-ПЧ, складеного 11 серпня 2023 року рукописний текст (підпис та ПІБ) в графі орендодавця в договорі оренди земельної ділянки від 22 січня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 і ПП «Екоагролан-Плюс» щодо земельної ділянки кадастровий номер 6823988000:03:006:0016, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Встановлено, що в 2021-2022 роках ОСОБА_1 орендну плату не отримував.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторони не змогли пояснити, в якому розмірі та порядку виплачувалася орендна плата за попередній період.

Твердження ПП «Екоагролан-Плюс» про укладення 23 листопада 2020 року з ОСОБА_1 додаткової угоди до договору оренди не знайшло свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи наявна копія додаткової угоди до договору оренди землі від 14 березня 2016 року, а предметом розгляду у справі є договір оренди землі від 22 січня 2016 року.

У відзиві на уточнену позовну заяву відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності (а.с.88-91).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ПП «Екоагролан-Плюс» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-31595св18)).

Під час вирішення справи судами було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у договорі оренди від 22 січня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6823988000:03:006:0016 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Апеляційний суд установив, що ПП «Екоагролан-Плюс» використовує спірну земельну ділянку як орендар.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У цій справі суду апеляційної інстанції не надано доказів отримання ОСОБА_1 від приватного підприємства грошових коштів (орендної плати) протягом всього строку користування земельною ділянкою.

Передачу грошових коштів ОСОБА_1 в якості орендної плати ПП «Екоагролан-Плюс» не довело, як і не довело, що між сторонами укладалася додаткова угода до договору оренди.

Враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджено факт отримання ОСОБА_1 від орендаря ПП «Екоагролан-Плюс» орендної плати за користування земельною ділянкою протягом усього періоду існування спірних правовідносин та досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, передбачених Законом України «Про оренду землі», слід погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про те, що між сторонами спору не виникли та не існували правові відносини щодо оренди землі, які б визнавалися позивачем шляхом отримання орендної плати, натомість наявні претензії з приводу користування підприємством земельною ділянкою для сільськогосподарського виробництва не спростовані відповідачем.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт наявності між ним та орендодавцем ОСОБА_1 правовідносин за договором оренди землі і не довів факт використання спірного майна на законних підставах, прийняття орендодавцем плати за таке використання.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 567/1422/22 (провадження № 61-668св24), від 22 травня 2024 року у справі № 567/1422/22 (провадження № 61-668св24).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо недобросовісної поведінки особи, на які послалася заявник у касаційній скарзі, не входять у суперечність з висновками апеляційного суду, у справі, яка є предметом касаційного перегляду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), на яку як на підставу касаційного оскарження послався заявник, вказав, що застосування способу захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім. Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.

Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, зводяться значною мірою до переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Екроагролан-Плюс» залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник