ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 682/749/19
провадження № 61-19723 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Мукомел Людмили Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року в складі судді Зеленської В. І. та на постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в складі колегії суддів Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 та просив:
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- визначити спосіб участі позивача в спілкуванні та вихованні малолітнього сина, надавши можливість безперешкодного спілкування з дитиною кожного вівторка щотижня з 13 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. без присутності матері; кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. без присутності матері, а також половину зимових, весняних, літніх і осінніх канікул за домовленістю з матір`ю дитини щодо черговості в період канікул.
В обґрунтування своїх вимог позивач указував, що за час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 .
У 2014 році шлюб між сторонами розірваний у судовому порядку, а з 2017 року за рішенням суду ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_2 аліменти на сина, який проживає разом із матір`ю.
Оскільки мати дитини не давала позивачеві можливості зустрічатися з сином, у жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області з вимогою встановити спосіб спілкування з сином ОСОБА_3 .
Рішенням органу опіки та піклування від 18 жовтня 2018 року встановлено години спілкування з дитиною, проте, ОСОБА_2 чинить перешкоди в спілкуванні з дитиною, зокрема не дає сина для прогулянок, в часи відвідувань дитина відсутня за місцем проживання або відповідачка влаштовує сварки, внаслідок чого він вимушений звертатися в поліцію.
Позивач указував, що любить свого сина, бажає брати участь у його вихованні та утриманні, заборгованості по сплаті аліментів не має.
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 і просила позбавити його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначала, що син проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні. ОСОБА_1 матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Після розірвання шлюбу та до вересня 2018 року ОСОБА_1 не приймав участі у вихованні сина та не спілкувався з ним, оскільки їздив на заробітки.
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до органу опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради із заявою про визначення часу для участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 із сином, проте в установлені години для спілкування ОСОБА_1 до сина не з`являвся.
За результатами розгляду заяви позивача 04 лютого 2019 року орган опіки та піклування прийняв рішення про недоцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, проте ОСОБА_2 вважє дане рішення необґрунтованим, а тому просила вирішити спір у судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Славутського міськрайонного суду від 25 червня 2019 року первісний позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і визнав за ним право безперешкодного спілкування з дитиною ОСОБА_3 :
- щовівторка кожного тижня з 13 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин без присутності матері,
- кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин без присутності матері,
- половину зимових, весняних, літніх та осінніх канікул за домовленістю з матір`ю дитини щодо черговості в період канікул.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не виконує рішення органу опіки та піклування й не дає можливості батькові брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, чим чинить йому перешкоди, а тому в якнайкращих інтересах дитини, враховуючи окреме проживання батьків і їх неприязні стосунки, а також висновок органу опіки та піклування, наявні правові підстави для задоволення первісного позову батька в даній справі.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_2 не довела в установленому порядку наявність обставин, які можуть бути підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Славутського міськрайонного суду від 25 червня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову та відсутність правових підстав для задоволення позову зустрічного позову в зв`язку з його недоведеністю, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
01 листопада 2019 року адвокат Мукомел Л. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року та на постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Указує, що батько не бажає спілкуватися з дитиною й не бере участь у її вихованні, син проживає разом із матір`ю та знаходиться на її повному утриманні, що є достатніми підставами для позбавлення його батьківських прав і відмови в установленні графіку побачень із дитиною.
Відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 30 червня 2011 року до 28 лютого 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі виконавчого листа № 682/3575/14-ц, виданого 22 грудня 2014 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області, з ОСОБА_1 стягувалися аліменти на користь ОСОБА_5 на сина ОСОБА_3 в розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 28 жовтня 2014 року.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2017 року збільшено розмір аліментів і з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_3 в розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи з дня вступу рішення в законну силу, й до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Славутського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Хмельницькій області від 13 лютого 2019 року виконавчий документ про зміну та збільшення розміру аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_3 в сумі 1000 грн щомісячно до повноліття дитини, повернуто стягувачу на підставі її заяви про повернення без подальшого виконання виконавчого листа. Станом на 13 лютого 2019 року заборгованість по сплаті аліментів у ОСОБА_1 відсутня.
Станом на 22 лютого 2019 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня, переплата становить 3009 грн.
Рішенням органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області від 18 жовтня 2018 року № 391 визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та встановлено дні зустрічей і особистого спілкування, а саме: щосуботи з 10.00 год. до 12.00 год. щонеділі, та щовівторка з 13.00 год. до 19.00 год.
Згідно з листом Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 18 лютого 2019 року № 44-В та рапортом поліцейського 15 грудня 2018 року в день, визначений органом опіки та піклування для зустрічі ОСОБА_1 із сином ОСОБА_6 , відповідачка чинила неправомірні дії: не давала батькові сина, в зв`язку з чим він вимушений був викликати працівників поліції.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_7 , вчитель початкових класів ЗОШ № 9, дав показання, що в 2018-2019 навчальному році ОСОБА_1 , який є батьком ОСОБА_3 , був на урочистій частині з нагоди першого дзвоника, декілька разів забирав сина зі школи. Потім зустрічі батька і сина обмежувалися навчальним закладом, так як мама ОСОБА_8 повідомила, що дитина неналежно готує домашні завдання, а тому має бути в школі на групі продовженого дня. Якийсь період часу ОСОБА_1 хворів, тому не відвідував сина у школі, а напочатку весни ОСОБА_9 проходив лікування в лікарні, тому їх зустрічі в школі не відбувались. Мама ОСОБА_2 не забороняла вчителям надавати можливість зустрічей батька з ОСОБА_6 .
Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 показали, що вони як бабусі ОСОБА_6 за проханням ОСОБА_2 забирали дитину на вихідні до себе, оскільки мама в цей час була на роботі. ОСОБА_1 не приїжджав до них для зустрічі з сином. Бували випадки, коли вони забирали ОСОБА_6 по вівторках зі школи, тому ОСОБА_1 не міг в ці дні спілкуватися із сином.
Свідок ОСОБА_12 показав, що неповнолітній ОСОБА_3 другий рік займається у спортивному клубі «Кіокушинкай-карате». Заняття відбуваються щодня з 17.00 до 18.30 або з 18.30 до 21.00 год. На заняття дитину приводить і забирає мама - ОСОБА_2 або бабуся, про стосунки ОСОБА_6 з батьком йому нічого не відомо.
Згідно з довідкою Славутського НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 9, ліцей «Успіх» від 17 вересня 2018 року № 01-21/371 ОСОБА_3 , навчається в цьому закладі в 2-А класі. Мати ОСОБА_2 належним чином забезпечує виховання і навчання дитини; систематично відвідує батьківські збори, цікавиться організацією освітнього процесу та сприяє участі у ньому сина. Батько ОСОБА_1 батьківські збори не відвідує, до школи дитину не приводить.
Згідно з характеристикою ОСОБА_3 дитина охайна, доглянута, проживає разом з мамою. Мама відвідує батьківські збори, бере активну участь у житті дитини і класу. Батько ОСОБА_1 не приймає участі у вихованні і навчанні сина. В школі жодного разу не був.
Відповідно до листа директора Славутського НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 9, ліцей «Успіх» від 10 червня 2019 року № 01-21/244 ОСОБА_1 батько неповнолітнього ОСОБА_6 звертався до класного керівника із заявою про виконання рішення органу опіки та піклування про призначення годин для участі у вихованні та спілкуванні з сином щовівторка з 13.00 до 19.00 год., про що повідомлено також вчителя групи продовженого дня. Листом директора Славутського НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 9, ліцей «Успіх» від 04 лютого 2019 року № 01-21/31 підтверджується, що ОСОБА_1 із жовтня 2018 року проявляє зацікавленість щодо навчання і виховання сина, спілкується з ним. Декілька разів забирав ОСОБА_3 зі школи додому, а також щотижня тримає зв`язок з вчителем по телефону.
За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області у висновку від 04 лютого 2019 року не вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки батько дитини характеризується позитивно, любить сина й бажає спілкуватися з ним, проявляє зацікавленість щодо навчання і виховання сина, спілкується з ним, тримає зв`язок з вчителем по телефону.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 27 Конвенції передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Статтею 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно зі статтею 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний приймати участь в її вихованні та має право та особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права чинити перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Якщо той із батьків, із ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, в спілкуванні з дитиною та в її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні й мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Правильним є висновок судів, що батьки не дійшли згоди щодо способів участі батька в спілкуванні з дитиною, яка проживає разом із матір`ю, й мати не виконує рішення органу опіки та піклування щодо графіка зустрічей батька з дитиною, чим чинить йому перешкоди, а тому наявні правові підстави для задоволення первісного позову.
Згідно з частиною четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться в розділах 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».
Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батька, матері батьківських прав щодо дитини здійснюється виключно за наявності передбачених законом підстав та є крайнім заходом впливу на відповідну особу в разі неможливості врегулювання спірних правовідносин іншим шляхом.
Суди першої та апеляційної інстанцій, установивши відсутність винної поведінки та свідомого нехтування ОСОБА_1 своїми батьківськими обов`язками, беручи до уваги той факт, що батько дитини бажає продовжувати спілкуватися з сином, а також відсутність інших передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову в даній справі.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу адвоката Мукомел Людмили Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук