ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
Справа № 686/13464/21
Провадження № 51 - 185 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
та в режимі відеоконференції
потерпілої ОСОБА_6 ,
її представника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020240010003321 від 21 листопада 2020 року, щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року щодо нього.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 вказано обчислювати після набрання вироком законної сили та звернення вироку до виконання.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави - 3 783 грн. 86 коп. процесуальних витрат.
Скасовано арешт накладений на автомобіль марки «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року.
Прийнято рішення щодо речового доказу.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
21 листопада 2020 року приблизно о 17 год. ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Народної Волі зі сторони вул. Довженка в напрямку до вул. Горбанчука м. Хмельницького, в порушення вимог п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі Правил дорожнього руху), проявив неуважність та в порушення вимог п. 18.1. Правил дорожнього руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований поблизу будинку № 6, що по вул. Народної Волі у м. Хмельницький і на якому перебував пішохід, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку ОСОБА_8 об`єктивно спроможний був виявити, а саме пішохода ОСОБА_9 на пішохідному переході, не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого здійснив наїзд передньою правою частиною автомобіля «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину вул. Народної Волі по нерегульованому пішохідному переході з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_8 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_8 вимог Правил дорожнього руху пішохід ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, від яких померла.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року вирок суду щодо ОСОБА_8 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого та потерпілої - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить змінити вирок та ухвалу щодо нього і призначити йому за ст. 286 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, застосувавши до нього положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши максимальний іспитовий строк тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Зазначає, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку в психіатричній лікарні і наркологічному диспансері, навчається на 2 курсі Хмельницького національного університету, по місцю навчання характеризується з позитивної сторони, має стійкі соціальні зв`язки та постійне місце проживання. Після вчинення кримінального правопорушення він намагався вибачитись перед потерпілою ОСОБА_6 , проте вона йому не пробачає та відмовляється від отримання компенсації за спричинену ним шкоду. Також звертає увагу на досудову доповідь уповноваженого органу відділу пробації проте, що ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюється як низький і його виправлення можливе без позбавлення чи обмеження волі. Вважає, що із врахуванням цих обставин та того, що він вину у скоєному визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, у судів були підстави для застосування до нього положень ст.ст. 75 76 КК України.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Представник потерпілої та потерпіла в судовому засіданні заперечували проти касаційної скарги і просили залишити її без задоволення.
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого ОСОБА_8 , внаслідок незастосування до нього ст. 75 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки судів обох інстанцій щодо призначеного йому покарання.
Приймаючи рішення щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_8 покарання за ст. 286 ч. 2 КК України суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу засудженого, який є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, згідно досудової доповіді уповноваженого органу відділу пробації за місцем проживання характеризується задовільно, а ризик вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення та небезпеки його для суспільства оцінюється як низький. Також суд врахував позитивну поведінку обвинуваченого, яка передувала вчиненню кримінального правопорушення та його посткримінальну поведінку, пов`язану із здобуттям вищої освіти у Хмельницькому національному університеті, де ОСОБА_8 характеризується виключно з позитивної сторони, його добровільну участь у підрозділі «Катіон» щодо охорони об`єктів цивільної інфраструктури після початку збройної агресії російської федерації проти України, щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, сприяння органу досудового розслідування у розкритті злочину, спроби добровільно відшкодувати матеріальну та моральну шкоду потерпілій ОСОБА_6 , які остання відхилила, вибачення перед потерпілою в судовому засіданні. Щире каяття враховано, як обстану, що пом`якшує покарання ОСОБА_8 , а обставин, що обтяжують покарання встановлено не було.
Врахувавши вказані обставини у їх сукупності, конкретні обставини справи, невідворотні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_9 , думку потерпілої ОСОБА_6 , яка наполягала на призначенні ОСОБА_8 максимально суворого покарання, а також думки інших учасників судового провадження щодо розміру покарання, суд дійшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_8 основного покарання у виді позбавлення волі ближчого до мінімальної межі передбаченої санкцією ст. 286 ч. 2 КК України, а додаткове покарання у максимальному розмірі, які слід відбувати реально.
Покарання засудженому ОСОБА_8 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При розгляді апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 суд апеляційної інстанції її доводи щодо призначеного покарання, які аналогічні доводам його касаційної скарги, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до нього положень ст. 75 КК України і звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, які, на його думку, дають підстави для застосування до нього ст.ст. 75 76 КК України, судом апеляційної інстанції були належним чином досліджені і враховані при прийнятті рішення. Апеляційний суд зазначив в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу засудженого визнано необґрунтованою. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, зміни судових рішень та призначення засудженому ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3