ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 686/14579/23
провадження № 61-8229св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: держава Україна, в особі Кабінету Міністрів України, держава російська федерація, в особі посольства російської федерації в Україні,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Заворотної О. Л. від 19 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В., від 30 квітня 2024 року,і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави
Україна, в особі Кабінету Міністрів України, держави російська федерація, в особі посольства російської федерації в Україні, про відшкодування моральної шкоди,
у загальному розмірі 4 000 004 грн.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що російська федерація здійснила військову агресію та окупацію суверенної території держави Україна, чим порушила його право на мир, а також на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади.
3. Вказував, що він зазнав душевних страждань, оскільки неодноразово переживав стрес, побоювався за свою безпеку і безпеку його батьків, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків та змусило докладати додаткових зусиль до організації свого життя. Під час вибуху ракети на території м. Хмельницького він знаходився неподалік та зазнав сильного стресу, оскільки один з уламків потрапив в його автомобіль біля місця водія. Позивач вказував, що він втратив сон, основний заробіток, можливість працювати за кордоном, а також виїзду для побачень з дочкою за межі України, у зв`язку з чим пережив душевні страждання.
4. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги, стягнути з держави російська федерація на його користь 4 000 000 грн, а з держави Україна - 4 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, доказів бездіяльності держави Україна, що призвели до військового конфлікту, та наявності причинного зв`язку між такою бездіяльністю і заподіяною шкодою. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що причиною зменшення розміру доходу від здійснення ним підприємницької діяльності є саме збройна агресія російської федерації і введення воєнного стану в Україні. Пошкодження транспортного засобу марки CADILLAC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не є підставою для відповідного відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний транспортний засіб позивачу не належить. Сам лише факт вчинення збройної агресії проти України не є безумовною підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Хмельницького апеляційного суду від30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
8. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 19 грудня 2023 року у частині відмови в позові до держави російська федерація скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
9. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти у розмірі 50 000 грн. У решті рішення суду залишено без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок незаконних (неправомірних) дій держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
11. Водночас, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, зокрема, переніс стрес і побоювання за свою безпеку, були порушені його нормальні життєві зв`язки, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 неправомірними діями держави російська федерація.
12. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції врахував характер допущеного державою російська федерація правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1 , позбавлення його можливості реалізації своїх прав, а також вимоги розумності та справедливості і дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 слід визначити у розмірі 50 000 грн.
13. Також апеляційний суд зауважив, що оскільки внаслідок здійснення збройної агресії проти України російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, вчинила акт неповаги до суверенітету та територіальної цілісності іншої держави, то вона не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяну позивачу шкоду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 31 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні його позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.
15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 3-449гс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,
від 04 липня 2018 рокуу справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року
у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,
від 30 січня 2019 рокуу справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б,
від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц,
від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 22 вересня 2020 року
у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19,
від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі
№ 200/606/18, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі
№ 903/1030/19, від 14 вересня2021 року у справі № 359/5719/17, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі
№ 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08 лютого 2022 року у справі
№ 209/3085/20, від 12 травня 2022 рокуу справі № 635/6172/17, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 13 липня 2022 року у справі
№ 363/1834/17, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20,
від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 28 вересня 2022 року
у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18,
від 18 січня 2023 рокуу справі № 488/2807/17, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, від 27 червня 2023 року у справі № 916/2851/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. ОСОБА_1 вважає, що його звернення до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту порушеного права. Сам лише факт вчинення збройної агресії проти України є підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди фізичним та юридичним особам України. Збройний конфлікт, який триває на території України, завдає моральної шкоди всім громадянам України, незалежно від того, чи знаходяться вони на окупованій території, чи в інших регіонах країни. Така шкода може виражатися у відчуттях страху, тривоги, безпорадності, а також у втраті почуття безпеки та стабільності. Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
17. Згідно з доводами касаційної скарги, апеляційний суд необґрунтовано зменшив розмір завданої моральної шкоди до 50 000 грн, не обґрунтував свій висновок щодо такого зменшення. На думку заявника, вказана сума відшкодування моральної шкоди не відповідає завданим йому державою-агресором душевним стражданням, пережитому стресу у зв`язку з побоюванням за свою безпеку, порушенням його нормальних життєвих зв`язків та додатковим зусиллям до організації свого життя. Водночас, апеляційний суд не врахував відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо розміру відшкодування моральної шкоди.
18. Також заявник посилається на те, що внаслідок здійснення збройної агресії проти України російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, вчинила акт неповаги до суверенітету та територіальної цілісності іншої держави, а тому вона не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяну йому шкоду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/14579/23.
20. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник Кабінету Міністрів України посилається на те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України є необґрунтованими та не підлягали до задоволенню, а отже прийняті рішення є такими, що не підлягають скасуванню в зазначеній частині. Саме російська федерація та її уряд зобов`язанні нести як кримінальну, так і цивільно-правову відповідальність за злочинні дії, які вони вчиняли та продовжують вчиняти проти народу України, який безумовно зазначає матеріальних та моральних страждань.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. ОСОБА_1 є громадянином України, проживає у м. Хмельницькому.
23. З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.
24. Згідно із заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).
25. Друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення так званих «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
26. Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.
27. 24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України, повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.
28. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого
2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
30. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
31. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
32. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
33. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
34. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
35. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
36. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
37. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
38. Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.
39. 02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
40. 27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
41. 14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
42. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
43. Звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.
44. Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду
від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження
№ 61-15925св21) від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22), від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14366/21 (провадження № 61-3713св22).
45. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
46. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, вважав за доцільне визначити розмір відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди, завданої протиправними діями держави-агресора, у розмірі 50 000 грн.
47. Позивач з таким розміром відшкодування завданої російською федерацією моральної шкоди не погоджується, вважає його надто малим.
48. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
49. До зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
50. Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України часниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
51. Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
52. Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
53. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
54. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).
55. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
56. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга
57. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
58. Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
59. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).
60. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
61. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).
62. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження
№ 61-18013сво18)).
63. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
64. Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
65. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
66. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня
2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження
№ 61-21130сво21)).
67. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
68. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).
69. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
70. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
71. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
72. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині заявлених вимог до російської федерації та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розв`язання і ведення агресивної війни позивач зазнав моральних переживань, душевних страждань, які виразилися у втраті душевного спокою, постійному відчутті невпевненості і незахищеності, побоюванні за безпеку, порушенні нормальних життєвих зв`язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації його життя й безпеки.
73. Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у його житті (неможливість виїзду за межі України з метою заробітку і побачення з донькою), глибину фізичних та душевних страждань внаслідок ракетних обстрілів міста та області й ведення інших бойових дій з ураженням цивільних об`єктів, порушення нормальних життєвих зв`язків внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також місце постійного проживання позивача на території України у м. Хмельницькому, Верховний Суд, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, вважає, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок російської федерації, у сумі 150 000 грн.
74. Колегія суддів при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди за рахунок російської федерації внаслідок збройної агресії проти України враховує висновки Верховного Суду, які викладено у постанові 22 травня 2024 року у справі № 638/3891/22 (провадження № 61-8795св 23).
75. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
76. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але неправильно застосовано приписи статті 23 ЦК України, з урахуванням обставин цієї справи, судової практики Верховного Суду щодо відшкодування моральної шкоди за рахунок російської федерації, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, шляхом збільшення цієї суми з 50 000 грн до 150 000 грн.
Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у частині стягнення з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошових коштів у розмірі 50 000 грн, змінити, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 , у сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн.
В іншій частині постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 квітня
2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович