№ 686/16128/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 686/16128/16-ц

провадження № 61-40568св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року, ухвалене у складі судді Мороз В. О., та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 13 червня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Ярмолюка О. І., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 8 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 53 600 доларів США зі сплатою 14% річних з кінцевим терміном повернення 7 квітня 2033 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , з кожним окремо, укладені договори поруки, за умовами яких вони взяли зобов`язання відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

Банк повністю та в строки виконав свої зобов`язання, однак позичальник умови договору не виконала, у зв`язку з чим станом на 4 серпня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком складала 29 407,76 доларів США заборгованості за кредитом і процентами та 13 640,12 грн пені.

З урахуванням наведеного позивач за первісним позовом просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , про визнання договору поруки недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що договір поруки від 8 квітня 2008 року № 195711 він не підписував.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 29 407,76 доларів США, що еквівалентно 793 658 грн, та 13 640,12 грн пені.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 3 717,12 грн у відшкодування судового збору.

У іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник не виконувала умови кредитного договору щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, що є підставою для дострокового стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_3 , суд першої інстанції встановив, що сторони кредитного договору без згоди поручителя уклали додаткову угоду № 1, яка призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя, і, як наслідок, відмовив у задоволенні позову до цього поручителя.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір поруки № 195711 від 8 квітня 2008 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

Стягнено з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 640 грн у відшкодування судового збору та 2 250,24 грн у відшкодування витрат на проведення експертизи.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 29п від 10 квітня 2017 року підпис від імені ОСОБА_2 у пункті 6.3 договору поруки № 195711 від 8 квітня 2008 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції вважав зустрічний позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 13 червня 2018 року, з урахуванням виправленої 13 червня 2018 року описки ухвалою цього суду, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року в частині вирішення первісного позову ПАТ «УкрСиббанк» і розподілу судових витрат за цим позовом скасовано з ухваленням нового рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 29 407,76 доларів США та 13 640,12 пені.

Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» по 9 757,43 грн у відшкодування судового збору.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову та ухвалюючи в цій частині нове рішення про солідарне стягнення з боржника і одного з поручителів заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходив з того, що додаткова угода № 1 не містить нових умов щодо підвищення розміру процентної ставки, а, відтак, укладення такої угоди не призвело до збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_3 як поручителя.

Встановивши, що поручитель ОСОБА_3 відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором.

Залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову апеляційна інстанція мотивувала доведенням відсутності у ОСОБА_2 волевиявлення на укладення договору поруки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 13 червня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до нього відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій у відповідних частинах ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник вказував, що ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу банку на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Матеріали справи не містять доказів виконання зазначеної ухвали, а тому, на думку заявника, апеляційний суд безпідставно поновив ПАТ «УкрСиббанк» строк на апеляційне оскарження за відсутності клопотання про таке поновлення та відповідних на те підстав.

Таким чином, апеляційним судом порушено вимоги статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо заявник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Також зазначав, що ухвалою суду першої інстанції від 31 липня 2017 року задоволено клопотання його адвоката про витребування у ПАТ «УкрСиббанк» доказів, а саме договору іпотеки, доказів направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, а також визнано явку представника банку обов`язковою. Проте позивач ухвалу суду не виконав, у зв`язку з чим, на думку заявника, суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без розгляду.

Крім цього, заявник посилається на укладення ним договору поруки під впливом обману, оскільки вважав, що, окрім нього, за виконання зобов`язань ОСОБА_1 також поручається ОСОБА_2 , однак відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи підпис на договорі поруки проставлений не ОСОБА_2 , а іншою особою.

У частині вирішення зустрічного позову судові рішення не оскаржені.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 8 квітня 2008 року між Акціонерним комерційний інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала кредит в сумі 53 600 доларів США зі сплатою 14% річних з кінцевим терміном повернення 7 квітня 2033 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 8 квітня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , з кожним окремо, укладені договори поруки, за умовами яких вони зобов`язались відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникають із умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 3.4.3 кредитного договору банк вправі вимагати дострокового виконання зобов`язання у випадку порушення умов договору позичальником.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору банк скористався зазначеним правом та 29 березня 2016 року направив вимогу боржнику і поручителям про дострокове повернення кредиту, яка відповідачами за первісним позовом залишена без виконання.

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, унаслідок чого в неї перед ПАТ «УкрСиббанк» утворилася заборгованість в сумі 29 407,76 доларів США (яка складається із 25 719,58 доларів США заборгованості за кредитом, 3 688,18 доларів США заборгованості за процентами) і заборгованості за пенею в сумі 13 640,12 грн (яка складається із 59,06 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 5 серпня 2015 року до 6 серпня 2015 року та 13 581,06 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 5 серпня 2015 року до 4 серпня 2016 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 29п від 10 квітня 2017 року підпис, проставлений від імені ОСОБА_2 у пункті 6.3 договору поруки № 195711 від 8 квітня 2008 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

При перегляді справи в апеляційному порядку апеляційним судом встановлено, що, укладаючи кредитний договір, ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 передбачили порядок зміни процентної ставки - розділ 5 кредитного договору.

Так, у пунктах 5.1, 5.2 кредитного договору сторони встановили, що процентна ставка може бути змінена в порядку і на умовах, визначених договором, і надали право банку змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі:

а) порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором; та/або

б) погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи тощо, а також даних щодо дотримання позичальником кредитної дисципліни (зокрема, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов`язань позичальника за цим договором); та/або

в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці Національного банку України; та/або підвищення ставки на 3 відсоткових пункта за бланковими кредитами «овернайт» Національного банку України з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.

У пункті 5.3 кредитного договору сторони погодили, що банк має право у випадках настання обставин:

- передбачених підпунктами «а» (за винятком випадку порушення позичальником умов договору щодо своєчасної сплати кредитних коштів), «б» пункту 5.2 договору, - процентну ставку за користування кредитними коштами автоматично нараховувати в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п. 1.3.1 договору;

- передбачених підпунктом «в» пункту 5.2 договору, - процентну ставку за договором збільшувати не більше ніж на 10% для кредитів у національній валюті та не більше ніж 5% для кредитів в іноземній валюті, відповідно до розміру ставки, що діє згідно з п. 1.3.1 договору.

8 квітня 2008 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту, якою сторони:

- додали до договору додаток № 2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» та додаток № 3 «Тарифи»;

- виклали п. 1.3.5 договору в наступній редакції: «Позичальник згідно умов договору сплачує банку комісію на умовах, зазначених у цьому договорі»;

- доповнили п. 3.4 договору п. 3.4.6 наступного змісту: «Сплачувати платежі на користь третіх осіб в порядку та на умовах, визначених законодавством України, зокрема Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в частині оплати нотаріальних дій, Законом України «Про страхування» в частині оплати страхових платежів при укладенні угод страхування, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в частині оплати послуг суб`єктів оціночної діяльності, Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» в частині сплати державного мита тощо»;

- доповнили п. 5.2 абзацом наступного змісту:

«У випадках настання обставин:

- передбачених підпунктами «а», «б» пункту 5.2 договору, - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п. 1.3.1 договору;

- передбачених підпунктом «в» пункту 5.2 договору, - процентна ставка за договором збільшується не більше ніж на 10% для кредитів у національній валюті та не більше ніж 5% для кредитів в іноземній валюті, відповідно до розміру ставки, що діє згідно п 1.3.1 договору;

- передбачених підпунктом «г» пункту 5.2 договору, - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні діючих процентних ставок банку за програмами кредитування»;

- доповнили п. 7.2 новим абзацем у наступній редакції: «на дату укладення договору є клієнтом банку і ознайомлений з усіма тарифами по розрахунково-касовому обслуговуванню».

Вирішуючи справу, апеляційний суд вказував на те, що умови додаткової угоди лише конкретизували умови основного договору. При цьому додатковий абзац п. 5.2, на який ОСОБА_3 посилається як на обтяжливі умови, повністю дублює умови, які вже викладені в п. 5.3 кредитного договору.

Таким чином, порівняльний змістовний аналіз умов кредитного договору і укладеної додаткової угоди № 1 суду апеляційної інстанції дав підстави для висновку, що додаткова угода не містить нових умов щодо підвищення розміру процентів і щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, а тому ці зміни не призвели до такого збільшення обсягу відповідальності поручителя, що є підставою для припинення поруки.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 1049 1050 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору, так і умовами основного (кредитного) договору.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, частина перша статті 559 ЦК України пов`язує припинення поруки з двома умовами, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов`язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на те, що укладення додаткової угоди № 1 призвело до збільшення обсягу його відповідальності, тому просив у задоволенні позову про солідарне стягнення з нього заборгованості за кредитним договором відмовити. Саме з цього виходив суд першої інстанції вирішуючи справу в частині первісного позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову та ухвалюючи нове рішення про солідарне стягнення заборгованості, апеляційний суд виходив з того, що закон пов`язує припинення поруки зі зміною основного зобов`язання без згоди поручителя за умови, що ця зміна призведе до збільшення обсягу його відповідальності.

Не встановивши таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині.

Апеляційний суд, встановивши, що боржник належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, що надало банку право вимагати дострокового повернення кредиту, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за цим договором, оскільки збільшення обсягу своєї відповідальності поручитель не довів.

З висновками суду першої інстанції про обґрунтованість зустрічних позовних вимог і наявність правових підстав для їх задоволення апеляційний суд погодився.

Незважаючи на викладене ОСОБА_3 у касаційній скарзі клопотання про повне скасування рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції, касаційна скарга містить доводи тільки про незаконність постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_3 .

Доводів щодо незаконності і необґрунтованості постанови апеляційного суду у іншій частині та рішення суду першої інстанції касаційна скарга не містить і підстав для виходу за ці межі касаційний суд не встановив.

За таких обставин касаційний суд, врахувавши межі доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про додержання судом апеляційної інстанції і судом першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення.

Твердження заявника стосовно безпідставного поновлення ПАТ «УкрСиббанк» строку на апеляційне оскарження помилкові з огляду на наступне.

Частиною першою статті 354 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 3 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження і роз`яснено право звернення до суду із заявою про поновлення процесуального строку, зазначивши причини його пропуску.

На виконання ухвали апеляційного суду ПАТ «УкрСиббанк» направило заяву про усунення недоліків, в якій вказувало на те, що копію повного оскаржуваного рішення суду першої інстанції банком отримано 15 березня 2016 року, що підтверджується належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, а апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» здано на пошту 13 квітня 201 року, тобто протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду, що є підставою для поновлення пропущеного строку.

Такі наведені товариством обставини апеляційний суд вважав достатніми для поновлення строку про що 22 травня 2018 року постановив відповідну ухвалу.

Безпідставними є і твердження щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції.

Так, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2017 року задоволено клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про витребування у ПАТ «УкрСиббанк» доказів, а саме належним чином завірених копій документів, пов`язаних з укладенням договору іпотеки, доказів направлення вимоги про дострокове повернення кредиту цінним листом із описом вкладення, повідомлення про вручення кореспонденції ОСОБА_1 , визнано явку представника банка обовязковою.

На думку заявника, ПАТ «УкрСиббанк» не виконало вимоги ухвали, тому суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву банку без розгляду.

Проте такі твердження помилкові, оскільки на виконання зазначеної ухвали банком до суду подано завірену копію договору іпотеки, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 8 квітня 2008 року, та копії вимоги до боржника і поручителів про дострокове повернення кредиту і копії повідомлень про вручення вказаним особам відповідних вимог.

Тому касаційний суд відхиляє і доводи заявника про відсутність в матеріалах справи доказів направлення йому вимоги про дострокове повернення кредиту, оскільки такі доводи спростовані доказами, наданими на виконання ухвали суду від 31 серпня 2017 року.

Посилання заявника на укладення ним договору поруки внаслідок обману не мають правового значення, так як він договір поруки не оспорював.

Отже доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом першої інстанції в частині, залишеній без змін апеляційною інстанцією, та апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи; висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

Проте, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов?язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Суд першої інстанції у відповідній частині та апеляційний суд правильно визначились із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку та ухвалили відповідні законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої і апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року в частині, залишеній без змін апеляційною інстанцією, та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 13 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді: В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов