Постанова
Іменем України
27 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 686/17297/18
провадження № 61-2738ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції у Хмельницькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2018 року у складі судді Палінчака О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2019 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області (далі - ГУНП в Хмельницькій області), Головного управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області (далі - Казначейська служба) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, у розмірі 10 000 000, 00 грн, а також 50 050, 00 грн - відшкодування майнової шкоди.
Позивач обґрунтовував позов тим, що 15 грудня 2017 року старший слідчий
2-го відділення СВ Хмельницького ВП ГУНП у Хмельницькій області ухвалив постанову про закриття кримінального провадження. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 27 липня 2018 року зазначену постанову скасовано. Моральна шкода позивача полягає в марнуванні свого часу, який він був змушений витрачати на скасування незаконної постанови, моральних стражданнях, які він зазнав під впливом цього незаконного рішення.
Наявність майнової шкоди заявник аргументував співвідношенням витраченого часу на написання процесуальних документів та вартості однієї години часу, що оцінює у 10 000, 00 грн, транспортними витратами, витратами на папір, фарбу картриджа та копіювання документів, разом на суму 40 049, 50 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2019 року, у позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивачем не доведено заподіяння майнової та моральної шкоди внаслідок ухвалення постанови про закриття кримінального провадження, а скасування судом постанови слідчого не свідчить про заподіяння ОСОБА_1 шкоди та наявність підстав для її відшкодування. Позивач надав лише докази оскарження ним процесуального рішення слідчого у кримінальному провадженні й прийнятого судового рішення за результатом розгляду його скарги. Інші обов`язкові умови цивільно-правової відповідальності не доведені. Позивачем не надано також доказів спричинення йому душевних страждань внаслідок ухвалення слідчим постанови про закриття кримінального провадження, наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення, у тому числі додаткових зусиль для організації свого життя.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про відсутність підстав для відшкодування йому моральної шкоди, не надали належної оцінки доказам, доданим ним до позовної заяви. Скасування судом постанови слідчого про закриття кримінального провадження є безумовним доказом завдання йому шкоди незаконними рішенням, дією та бездіяльністю органів державної влади. Судами не надано оцінки його доводам щодо завдання йому майнової шкоди, що ним витрачені грошові кошти на квитки для проїзду до місця розгляду справи, копіювання документів тощо. Наявний правовий механізм контролю, на який посилався апеляційний суд, не дає права правоохоронним органам неякісно виконувати свої обов`язки та законодавчо визначені функції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві ГУНП у Хмельницькій області просило залишити касаційну скаргу без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у лютому 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою старшого слідчого другого відділення СВ Хмельницького ВП ГУНП у Хмельницькій області від 15 грудня 2017 року закрито кримінальне провадження № 12017240010008856, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 197-1 Кримінального кодексу України (самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці).
Зазначену постанову слідчого ОСОБА_1 оскаржив у встановленому законом порядку.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 27 липня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанова слідчого скасована з підстав невідповідності вимогам кримінального процесуального законодавства.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з частинами першою та шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтованого виходив з того, що позивач не довів із застосуванням достатніх та допустимих доказів факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між ухваленням постанови про закриття кримінального провадження, бездіяльністю органу прокуратури та настанням шкоди. Лише самий факт того, що ухвалене слідчим поліції у порядку КПК України процесуальне рішення про закриття кримінального провадження, скасоване судом, не свідчить про одночасне доведення існування усіх умов відповідальності, а саме: незаконність дій відповідача, оскільки постанова скасована з процесуальних підстав, заподіяння шкоди позивачу, а також і про існування причинного зв`язку між такими діями та із заподіяною майновою та моральною шкодою.
Суди також підставно зазначили, що необхідність звернення до суду щодо дій органів досудового розслідування не є належною правовою підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди, позивачем не доведено моральних страждань внаслідок бездіяльності відповідачів при розслідуванні кримінального провадження.
Посилання на понесені витрати (придбання квитків для проїзду до місця розгляду справи, копіювання документів тощо) не свідчать про незаконність судового рішення, оскільки пред`явлено вимогу про відшкодування майнової шкоди, а умовою для цього є доведення протиправності дій відповідачів, щопід час розгляду цієї справи здійснено не було.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Аналогічні висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 686/26653/18 (провадження № 61-12277св19), від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18 (провадження № 61-43847св18), від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18 (провадження № 61-305св19), підстав відступити від зазначених висновків Верховним Судом не встановлено.
З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, власного тлумачення норм матеріального права, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ визначив, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
Б. І. Гулько
А. С. Олійник