Постанова
Іменем України
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 686/20396/15-ц
провадження № 61-14613св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Хмельницька міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Хмельницької міської ради та ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Хмельницька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником домоволодіння на АДРЕСА_1 . Власником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , яка самовільно захопила частину земельної ділянки, побудувавши огорожу, чим загородила проїзд до належної їй земельної ділянки.
Зазначала, що ОСОБА_2 було збудовано на незаконно захопленій земельній ділянці сарай та туалет, який відповідно до перевірки, проведеної управлінням земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради не відповідає проектній конфігурації та площі, побудований з порушенням плану. Крім того, у зв`язку з тим, що площа сараю перевищує його проектну площу, відбулося зміщення розташування вбиральні.
Посилалася на те, що відповідач побудувала без відповідних дозволів та погоджень із державними органами сарай та огорожу, а також самовільно розширила свою земельну ділянку.
Вказані порушення, які допущені відповідачем, призводять до значних незручностей в користуванні належною їй земельною ділянкою.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0005 га, шляхом демонтажу частини паркану ОСОБА_2 , який розташований на її земельній ділянці, відповідно до висновку експерта № 3701/3702/16-26 від 15 травня 2017 року, визначеними у плані накладення точками 2-3-5-4-2 та відновити спільну межу земельних ділянок;
- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди заїзду до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу частини паркану відповідно до варіанту № 1 висновку експерта № 3701/3702/16-26 від 15 травня 2017 року.
У лютому 2016 року Хмельницька міська рада, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованих споруд та паркану з приведенням її у попередній стан.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до збірного кадастрового плану, виготовленого комунальним підприємством проектно-розвідувальних робіт по землевпорядкуванню Хмельницької міської ради, відомостей Держсільгоспінспекції у Хмельницькій області, площа самовільно захопленої відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки загального користування на АДРЕСА_2 становить 0,0148 га.
До адміністративної відповідальності відповідач не притягувалась.
Зважаючи на викладене, самовільно зайнята земельна ділянка підлягає звільненню та приведенню за рахунок відповідача до стану, придатного для її використання за цільовим призначенням, шляхом знесення самовільно збудованих споруд та паркану з приведенням її у попередній стан.
Ураховуючи наведене, Хмельницька міська рада просила суд зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0126 га за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення самовільно збудованих споруд та паркану з приведенням її у попередній стан.
Відповідно до журналу судового засідання від 16 лютого 2016 року позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Хмельницької міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованих споруд та паркану з приведенням її у попередній стан долучено до матеріалів справи.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2018 року у складі судді Мазурок О. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0005 га, шляхом демонтажу частини паркану ОСОБА_2 , який розташований на земельній ділянці ОСОБА_1 відповідно до висновку експерта від 15 травня 2017 року № 3701/3702/16-26, визначеними у плані накладення точками 2-3-5-4-2 та відновлення спільної межі земельних ділянок.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Хмельницької міської ради, задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0126 га шляхом знесення самовільно збудованих споруд та паркану з приведенням її у попередній стан.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2018 року доповнено рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2018 року таким змістом: зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди заїзду до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу частини паркану відповідно до варіанту № 1 висновку експерта від 15 травня 2017 року № 3701/3702/16-26.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та позов Хмельницької міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 самовільно зайняла частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , та земельної ділянки комунальної власності, що створює перешкоди у користуванні їх власністю. Районний суд взяв до уваги те, що зазначена земельна ділянка огороджена парканом та на ній розміщені споруди.
При цьому районний суд вважав обґрунтованими вимоги Хмельницької міської ради, у зв`язку із чим зобов`язав ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0126 га за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення самовільно збудованих споруд та паркану з приведенням її у попередній стан.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2018 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2018 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Хмельницької міської ради, відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що порушення меж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , з боку суміжного землевласника ОСОБА_2 , що полягало у встановленні паркану на частині земельної ділянки, площею 0,0005 га, належної позивачу, не призвело до порушення прав позивача на використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, враховуючи незначну площу накладення, відсутність в місці порушення межі земельної ділянки позивача належного їй нерухомого майна, яке необхідно обслуговувати, та невідповідність фактичної межі земельної ділянки ОСОБА_1 даним НКС.
Апеляційний суд вказав, що відповідно до висновку експерта має місце порушення меж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , проте, це безпосередньо не впливає на здійснення нею повноважень щодо користування належною їй земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення.
Суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача ОСОБА_1 на чинення перешкод щодо заїзду на належну їй земельну ділянку з АДРЕСА_3 та необхідність у зв`язку із цим демонтувати частину паркану ОСОБА_2 відповідно до варіанту № 1 висновку експертизи від 15 травня 2017 року № 3701/3702/16-26, оскільки у матеріалах справи містяться документи, які свідчать про наявність заїзду до АДРЕСА_1 (том 1 , а. с. 159 зворот).
Щодо позовних вимог Хмельницької міської ради, апеляційний суд вказав, що заявлені ними вимоги про знесення належного відповідачу майна є крайнім заходом, може призвести до негативних наслідків для ОСОБА_2 . Крім того, зазначені споруди не є самочинним будівництвом, їх будівництво здійснювалось попередніми власниками у 1985, 1990 та 1995 роках, узаконене у визначеному законодавством порядку та отримано відповідачем ОСОБА_2 у власність за договором дарування у 2007 році.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі Хмельницька міська рада, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2018 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2018 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2018 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2018 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2020 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У жовтні 2020 року касаційна скарга Хмельницької міської ради надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою Хмельницької міської ради.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2021 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що частина вбиральні та хліва «Д» відповідача знаходиться на належній їй земельній ділянці, що завдає їй незручності в розумінні положень статті 103 ЗК України.
Вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин частину першу статті 106 ЗК України, у якій зазначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановлення твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали невиразними.
Звертає увагу на те, що заїзд до її володіння з АДРЕСА_3 був визначений та встановлений ще при плануванні забудови земельної ділянки та затверджений рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради депутатів 18 жовтня 1973 року. Крім того, апеляційним судом залишено поза увагою те, що характеристики провулку Волочиський не дозволяють заїзду транспортних засобів екстрених служб. При цьому можливість заїзду з провулку Волочиський можливий лише при умові виконання будівельних робіт.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 458/1046/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга Хмельницької міської ради мотивована тим, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню оскільки, факт самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_3 ОСОБА_2 було встановлено ще у 2015 році Державною інспекцією сільського господарства у Хмельницькій області, який на той час здійснював державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства.
Вважає, що районний суд ухвалив правильне судове рішення та встановив, що ОСОБА_2 створює перешкоди у користуванні належною Хмельницькій міській раді земельною ділянкою, оскільки самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,0126 га. При цьому звертає увагу на наявність у матеріалах справи висновку експерта від 15 травня 2017 року № 3701/3702/16-26, яким підтверджено порушення ОСОБА_2 земельного законодавства.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення Хмельницька міська рада вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 458/1046/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційні скарги учасники справи не надали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1 .
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку №798125 ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 0,0350 га на АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 6810100000:13:001:0423.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку №798126 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 6810100000:13:001:0422 (том 1, а. с. 68, 96).
ОСОБА_2 є власником житлового будинку та надвірних споруд (цегляного житлового будинку «А-1», шлакового хліва «Б», цегляного хліва «б», шлакового хліва «В», глиняного хліва «Г», цегляного хліва «Д» цегляної вбиральні «Ж», цегляного гаража «З», штахетної огорожі 1, що розташоване на АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування від 31 січня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т. М.
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0600 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6810100000:13:001:0195 (том 1, а. с. ).
Державною інспекцією сільського господарства в Хмельницькій області було здійснено виїзд на місце, і відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області від 25 червня 2015 року №6-1509 було встановлено, що земельну ділянку на АДРЕСА_3 площею 0,0148 га самовільно використовує гр. ОСОБА_2 .
Згідно з висновком експерта № 3701/3702/16-26 від 15 травня 2017 року, станом на 23 лютого 2017 року фактичні межі та фактична площа земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_3 , якою користується ОСОБА_2 , не відповідають площі та межам земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:13:001:0195, відомості про яку наявні в Національній кадастровій системі, невідповідність наведена в дослідницькій частині;
експертом встановлено порушення ОСОБА_2 умов землекористування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810100000:13:001:0195, відомості про яку наявні в Національній кадастровій системі: фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_2 накладаються на межі земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:13:001:0422 на АДРЕСА_1 площа накладення становить 0,0005 га (5 кв. м);
фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_2 накладаються на землі загального користування, площа накладення становить 0,0126 га; фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_3 на АДРЕСА_3 накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:13:001:0195, що перебуває у власності ОСОБА_2 , відомості про яку наявні в Національній кадастровій системі, площа накладення становить 0,0027 га.
Варіанти технічної можливості заїзду до подвір`я ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 орієнтовно позначені на фотозображенні № 1, 2 схематично зображені в додатку № 4 до висновку у двох варіантах та описані в дослідницькій частині висновку (том 1, а. с. 215-237).
Попереднім власником земельної ділянки на АДРЕСА_3 ОСОБА_4 у 2005 році здійснювалась процедура приватизації земельної ділянки, в межах якої здійснено встановлення та узгодження зовнішніх меж землеволодіння у натурі з представниками суміжних землекористувачів, в тому числі з землекористувачем земельної ділянки, яка знаходиться з півночі - ОСОБА_5 , про що є відповідний підпис. При цьому при узгодженні зовнішніх меж земельної ділянки зацікавленими сторонами претензій не виявлено (том 2, а. с. 46).
Згідно з висновком експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 1782/1783/19-26 від 09 червня 2020 року на земельній ділянці площею 0,0126 га із земель загального користування, яку визначено за результатами проведеної земельно-технічної експертизи від 15 травня 2017 року № 3701/3702/16-26, знаходяться частини будівель, що належать на праві власності ОСОБА_2 ;
звільнення земельної ділянки 0,0126 га, яку визначено за результатами проведеної земельно-технічної експертизи від 15 травня 2017 року № 3701/3702/16-26 від розташованих на ній будівель, споруд або їх частини, що належать на праві власності ОСОБА_2 можливе при: вбиральня «Ж» - знесенні, хлів «Д» - знесенні, хлів «В» - знесенні, хлів «Г» - знесенні, гараж «З» - реконструкції, огорожа - демонтажу (том 2, а. с. 234-242).
У дослідницькій частині вказаного висновку зазначено, що вбиральня «Ж», розміром 1,1 м Х 1,05 м, 1990 року побудови, розташована за межами земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:13:001:0195; хлів «Д», 1990 року побудови, площею 3,3 м Х 2,26 м, виходить за межі земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:13:001:0195 на земельну ділянку, площею 0,0126 га, орієнтовно на 1,15 м; хлів «В», 1985 року побудови, виходить за межі земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:13:001:0195 на земельну ділянку, площею 0,0126 га, орієнтовно на 1,1 м; хлів «Г», розміром 2,45 м Х 1,35 м., 1985 року побудови, виходить за межі земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:13:001:0195 на земельну ділянку, площею 0,0126 га, орієнтовно на 1,35 м); гараж «З», внутрішній розмір 2,95 м. Х 5,52 м, 1995 року побудови виходить за межі земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:13:001:0195 на земельну ділянку, площею 0,0126 га, орієнтовно на 1,7 м.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є, зокрема:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Касаційна скарга Хмельницької міської ради підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частин першої, другої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення наведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та Хмельницької міської ради та встановив порушення прав позивачів на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , ураховуючи, зокрема, висновок від 15 травня 2017 року № 3701/3702/16-26, у якому експертом встановлено, що фактичні межі та фактична площа земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_3 , якою користується ОСОБА_2 не відповідають площі та межам земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:13:001:0195.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в позові, апеляційний суд вважав, що висновки районного суду про наявність підстав для задоволення позовів ОСОБА_1 та Хмельницької міської ради відсутні, оскільки порушення меж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 безпосередньо не впливає на здійснення нею повноважень щодо користування належною їй земельною ділянкою. При цьому щодо позовних вимог Хмельницької міської ради апеляційний суд вказав, що заявлені ними вимоги про знесення належного відповідачу майна є крайнім заходом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що доводи касаційних скарг є обґрунтованими.
Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд послався на висновок експерта від 15 травня 2017 року № 3701/3702/16-26, у якому встановлено порушення ОСОБА_2 під час встановлення паркану вимог земельного законодавства, проте, дійшов висновку, що вказана у висновку експерта невідповідність зайнятої нею площі земельної ділянки межам земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:13:001:0195, безпосередньо не впливає на права позивача ОСОБА_1 .
Такі висновки апеляційного суду не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України, оскільки наявність у матеріалах справи беззаперечних доказів про вчинення порушення прав особи, виключає можливість визнання встановлених порушень такими, що не впливають на права позивача.
При цьому апеляційним судом не наведено мотивів відхилення висновку експерта від 15 травня 2017 року № 3701/3702/16-26, що відповідно до вимог статей 110 382 ЦПК України є обов`язком суду, а відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів на спростування вказаного висновку.
Посилання апеляційного суду на можливість під`їзду до земельної ділянки ОСОБА_1 з провулку Волочиського не спростовують порушення ОСОБА_2 земельного законодавства та не є підставою для звільнення відповідача від усунення порушень земельного законодавства.
Неправильними є твердження апеляційного суду про те, що позовні вимоги Хмельницької міської ради про знесення належного ОСОБА_2 майна є крайнім заходом, оскільки судами встановлено наявність порушеного права як Хмельницької міської ради , так і ОСОБА_1 , яке повинно бути відновлене.
Отже, касаційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати крайнім заходом знесення самовільно збудованого ОСОБА_2 паркану.
Верховний Суд вважає, що належними та допустимими доказами на підтвердження обґрунтованості позовних вимог у цьому спорі є висновок експерта від 15 травня 2017 року № 3701/3702/16-26, завданням якого є визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.
З огляду на зазначене, висновки районного суду з урахуванням висновку експерта від 15 травня 2017 року № 3701/3702/16-26, є правильними.
Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував обґрунтоване та законне рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, районний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 та Хмельницькою міською радою доведено самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_2 , внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону.
Тобто суд першої інстанції дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та Хмельницької міської ради, суд апеляційної інстанції не зазначив, які нові докази, протилежні висновкам місцевого суду, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, спростовують позовні вимоги позивачів.
Апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції за встановлених ним обставин, переоцінив зібрані у справі докази та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовів ОСОБА_1 та Хмельницької міської ради.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до платіжного доручення № 1092 від 22 вересня 2020 року Хмельницькою міською радою сплачено судовий збір у розмірі 4 576,80 грн за подання касаційної скарги, відтак, вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради, оскільки суд задовольняє її касаційну скаргу.
Згідно із частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, відтак, судовий збір у розмірі 1 948,80 грн (974,40*200%), який підлягав сплаті за подання касаційної скарги за дві вимоги немайнового характеру, підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави, оскільки касаційний суд задовольняє касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400 410 413 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Касаційну скаргу Хмельницької міської ради задовольнити.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 вересня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2018 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4 576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень 80 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 948 (одна тисяча дев`ятсот сорок вісім) гривень 80 копійок за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк