Постанова
Іменем України
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 686/21420/19
провадження № 61-10007св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Козак О. В., від 12 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М., від 18 червня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 800 000, 00 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 01 червня 2018 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно якого останній взяв у неї в борг 800 000, 00 грн з кінцевим строком повернення до 01 червня 2019 року, на підтвердження чого видав власноручно написану розписку. У визначений договором позики строк відповідач кошти не повернув, а тому вона була змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Одночасно з позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про його забезпечення, яку мотивувала тим, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити виконання рішення суду, оскільки існує ймовірність відчуження майна відповідачем.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на будинок по АДРЕСА_1 , орієнтовною вартістю 614 241, 00 грн, та земельну ділянку площею 1 000 кв. м, яка розташована за вказаною адресою з кадастровим номером 6810100000:11:001:0048, орієнтовною вартістю 100 000, 00 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 245,5 кв. м, житловою площею 77,3 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, площею 1000 га, кадастровий номер 6810100000:11:001:0048, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, а тому заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки зареєстрований за відповідачем на праві власності житловий будинок як об`єкт цивільного права не обмежений в обороті, існує ризик його відчуження за умови невжиття заходів забезпечення позову. Саме по собі існування накладеного судом арешту на зазначений будинок в іншій справі не є підставою для відмови в забезпеченні позову у цій справі, враховуючи предмет та підстави позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2020 року в частині вирішення питання про забезпечення позову і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Заявник вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, задовольняючи заяву про ОСОБА_1 про забезпечення позову, не оцінив обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, не з`ясував та належним чином не встановив співмірності позовним вимогам виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог. Суди не врахували, що на належне відповідачу майно значно раніше було накладено арешт на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 27 березня 2018 року у справі № 686/6130/18, а тому має місце подвійне накладення арешту на одне й теж саме нерухоме майно. Також ОСОБА_3 зазначив, що внаслідок накладення арешту на домоволодіння порушуються його права стягувача у виконавчому провадженні № 59433450.
Заявник оскаржує постанову апеляційного суду в межах перегляду ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, а тому в іншій частині постанова апеляційного суду не є предметом касаційного оскарження в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого останній отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 800 000, 00 грн, які зобов`язався повернути у строк до 01 червня 2019 року. Факт отримання грошових коштів ОСОБА_2 підтверджено письмовою розпискою від 01 червня 2018 року.
Незважаючи на закінчення строку повернення позики за письмовою розпискою від 01 червня 2018 року та після звернення до суду з позовом про стягнення коштів, ОСОБА_2 кошти ОСОБА_1 не повернув.
У зв`язку з тим, що позичальник отримані у позику грошові кошти не повернув, позивач звернулась до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Одночасно з поданням позову ОСОБА_1 подала до суду заяву про його забезпечення, яка мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити виконання рішення суду, оскільки існує ймовірність відчуження нерухомого майна відповідачем, а саме будинку по АДРЕСА_1 , орієнтовною вартістю 614 241, 00 грн, та земельної ділянки площею 1 000 кв. м, яка розташована за вказаною адресою з кадастровим номером 6810100000:11:001:0048, орієнтовною вартістю 100 000, 00 грн.
Також апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 у зведеному виконавчому провадженні № 59433450 є боржником ОСОБА_3 , на користь якого підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 30 830, 00 дол. США та 16 880, 00 євро.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначенні у статті 149 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, які беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, суд лише вирішує питання щодо запобігання ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, тому доводи касаційної скарги про те, що позов безпідставний при вирішенні цього процесуального питання не досліджуються.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Подібний висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20 (провадження № 61-9451св20).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми ЦПК України, правильно встановивши фактичні обставини справи, належним чином оцінивши надані заявником докази та наведені у заяві про забезпечення позову доводи, дійшов мотивованого висновку про її задоволення, наклавши арешт на нерухоме майно відповідача з метою недопущення відчуження третім особам нерухомого майна та ускладнення виконання рішення суду про стягнення боргу з відповідача.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, а апеляційну скаргу заявника без задоволення, апеляційний суд врахував та надав належну оцінку співмірності заявлених позовних вимог із заходом забезпечення позову, врахував вартість нерухомого майна та відсутність у боржника іншого нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення при виконанні судового рішення.
Саме по собі існування накладеного судом арешту на належний відповідачу будинок в іншій справі, не є підставою для відмови в забезпеченні позову у цій справі, враховуючи предмет та підстави позову у цій справі.
Колегія суддів враховує, що заочним рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2020 року у справі № 686/21420/19, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01 червня 2018 року у сумі 800 000, грн.
У відповідності до частини сьомої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанцій, дійшов достатньо обґрунтованого висновку про наявність станом на серпень 2019 року правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначений будинок та земельну ділянку, які належать відповідачу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальних частинах оскаржених судових рішень.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2020 рокув частині вирішення питання про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович