Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 686/23793/17
провадження № 61-40097св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Хмельницькобленерго»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Латюк Петро Якович, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. Ю., та касаційну скаргу Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (далі - ПАТ «Хмельницькобленерго»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» (далі - АТ «Хмельницькобленерго»), про стягнення грошових коштів.
Уточнена позовна заява мотивована тим, що 09 листопада 2006 року між ним та Приватним малим підприємством «ЮНАР» (далі - ПМП «ЮНАР») укладений біржовий договір купівлі-продажу реконструйованої підстанції ПС 110/35/10 кВ, яка розташована на АДРЕСА_1 , загальною вартістю 3 963 784,38 грн. 10 листопада 2006 року ПАТ «Хмельницькобленерго» повідомлено про зміну власника цієї підстанції.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Хмельницькобленерго» про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено, зобов`язано ПАТ «Хмельницькобленерго» повернути ОСОБА_1 зі свого незаконного володіння реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10 кВ, розташовану на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2017 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року шляхом стягнення з ПАТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 вартості підстанції в розмірі 268 196 грн та 9 500 грн судових витрат.
Таким чином, з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року ПАТ «Хмельницькобленерго» користувалось цією підстанцією, отримуючи від неї доходи, розмір яких мав би становити, за його розрахунками, 4 606 217,00 грн.
ПАТ «Хмельницькобленерго» володіло та мало змогу використовувати належний йому на праві власності силовий масляний трифазний трансформатор марки ТДТН 25000/110 - 67У1 зав 112658, за його розрахунками, дохід мав би становити 265 200 588,00 грн.
Крім того, ПАТ «Хмельницькобленерго» не сплачувало йому кошти за оренду його майна в розмірі 4 606 207,00 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з ПАТ «Хмельницькобленерго» 269 806 805,00 грн доходу, який товариство одержало або могло одержати від володіння набутим без законної на те підстави майном - реконструйованою підстанцією ПС 110/35/10 кВ, за період з серпня 2014 року до серпня 2017 року включно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт використання ПАТ «Хмельницькобленерго» підстанції ПС 110/35/10 кВ чи іншого належного ОСОБА_1 на праві власності майна, яке знаходиться на АДРЕСА_1 , та не доведено розмір суми отриманого відповідачем доходу від використання цього майна за вказаний період.
Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 31 травня 2016 року Приватне підприємство «Енергокомплект» в особі директора ОСОБА_1. відчужило Приватному підприємству «Приорітет-1» трансформатор ТДТН 25000/110/35/10 кВ, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 кошти за оренду реконструйованої підстанції за період із серпня 2014 року до серпня 2017 року, в розмірі 1 896 139,00 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, АТ «Хмельницькобленерго», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин вимоги статей 22 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також не вирішив питання щодо спливу строку позовної давності.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Латюк П. Я., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що спір між сторонами виник на підставі не договірних, а деліктних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння ним майном без достатньої правої підстави.
Частиною першою статті 390 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.
Згідно з нормами права у деліктних правовідносинах не вимагається доведення факту використання недобросовісним набувачем чужого майна, а достатньо лише доведення факту незаконного володіння таким майном, що у цій справі встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Хмельницькобленерго», третя особа - Приватне підприємство «Енергокомплект» (далі - ПП «Енергокомплект»), про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Обчислення орендної плати позивачем проведено на підставі затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (з подальшими змінами) Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, яка у подібних спірних правовідносинах застосовується судами України.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 ПАТ «Хмельницькобленерго» зазначило, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Хмельницькобленерго» на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року, витребувано із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 686/23793/17 і зупинено виконання постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Латюк П. Я., на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набуття чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи
09 листопада 2006 року ОСОБА_1 придбав у ПМП «Юнар» реконструйовану підстанцію 110/35/10 кВ, що підтверджується біржовим договором купівлі-продажу.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2016 року, у справі № 686/8864/15-ц позов ОСОБА_1 до ПАТ «Хмельницькобленерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПП «Енергокомплект», про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено.
Зобов`язано ПАТ «Хмельницькобленерго» повернути ОСОБА_1 протягом календарного місяця поточного року із свого незаконного володіння реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10 кВ, розташовану на АДРЕСА_1 , до складу якої входить електротехнічне обладнання, матеріали та будівельна частина згідно з актом прийому-передачі від 09 листопада 2006 року.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2017 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року у справі № 686/8864/15-ц шляхом стягнення з ПАТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 вартості підстанції у розмірі 268 196,00 грн та 9 500,00 грн судових витрат.
Висновком Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 червня 2017 року № 2377/17-21 (справа № 686/19695/16-ц) встановлено, що максимальна (сумарна номінальна) потужність підстанції ПС 110/35/10 кВ залежить від робочого навантаження, яке є різним у різні часові проміжки доби, а саме: в нічні години, коли споживається мінімум електричної енергії, та (або) більша кількість електроприймачів вимкнена, у ранкові часи доби споживання електричної енергії має тенденцію до збільшення та, як правило, у вечірній час електричне споживання набуває свого максимуму.
З повідомлення Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22 вересня 2017 року № 694/17-21 вбачається, що на момент проведення судово-економічної експертизи методика розрахунку можливого розміру доходу від безпідставного використання ПАТ «Хмельницькобленерго» електроустановок, що належать іншим власникам, не розроблена.
Згідно з листом ПАТ «Хмельницькобленерго» від 17 червня 2014 року № 01-06-1552 на адресу ПП «Енергокомплект», на посаді директора якого перебував ОСОБА_1 , на підстанції ПС 110/10 «Міська», що належить ПАТ «Хмельницькобленерго», знаходиться трансформатор марки ТДТН 25000/110/35/10, балансоутримувачем якого є ПП «Енергокомплект». Оскільки ПАТ «Хмельницькобленерго» не використовує його у своїй діяльності, тому ПП «Енергокомплект» пропонується його демонтувати та вивезти з території підстанції за умови сплати коштів за його оперативне та технічне обслуговування. Однак ПП «Енергокомплект» з цього приводу не вчинило жодних дій, що підтверджується також рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03 березня 2015 року (справа № 924/175/15) у справі за позовом ПП «Енергокомплект» до ПАТ «Хмельницькобленерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про зобов`язання ПАТ «Хмельницькобленерго» відшкодувати на користь ПП «Енергокомплект» доходи, які могли бути ним отримані від використання та збереження належного йому майна.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 31 травня 2016 року ПП «Енергокомплект» в особі директора ОСОБА_1 відчужило ПП «Приорітет-1» трансформатор ТДТН 25000/110/35/10 кВ.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова апеляційного суду не у повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Щодо позовних вимог про стягнення доходу за використання відповідачем трансформатора на повну потужність на суму 265 200 588 грн
Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, є предметом регулювання глави 83 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом статті 1214 ЦК України особа, яка безпідставно набула майно або зберегла його у себе, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна. Під доходом у даному випадку розуміються гроші або матеріальні цінності, одержувані особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької тощо). При цьому слід враховувати реально отримані або можливі доходи, починаючи з моменту, коли боржник довідався або міг довідатися, що володіє майном без достатньої правової підстави.
Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення доходу за використання трансформатора на повну потужність на суму 265 200 588,00 грн, оскільки позивач, який не є енергопостачальною організацією, не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження суми доходів, які б відповідач міг отримати саме від використання підстанції, яка належала позивачу, але використовувалась для забезпечення енергопостачання частини населених пунктів Шепетівського району.
Крім того, отримані ПАТ «Хмельницькобленерго» кошти є прибутком, отриманим відповідно до вимог чинного законодавства України і який не може бути витребувано відповідно до вимог статті 1214 ЦК України, а також не є доходом, отриманим саме від використання підстанції та трансформатора ТДТН 25000/110/35/10 кВ № 112658 у розумінні вимог частини першої статті 1214 ЦК України.
Саме такі висновки про застосування статті 1214 ЦК України до позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення доходу за використання трансформатора на повну потужність викладені у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 686/25057/17 (провадження № 61-4936св19), від 05 лютого 2020 року у справі № 686/17333/18-ц (провадження № 61-5849св19), від 19 червня 2020 року у справі № 686/19695/16-ц (провадження № 61-46244св18).
Щодо позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав належною на праві власності позивачу реконструйованою підстанцією ПС 110/35/10 кВ за період з серпня 2014 року до серпня 2017 року
23 грудня 2009 року тендерний комітет ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго» щодо вибору процедури закупівлі послуг оренди частини підстанції, в складі якої є силовий трансформатор ТДТН 25000/110/35/10, визначився, що орендна плата за використання трансформатора складає 51 247,00 грн на місяць, що підтверджується протоколом його засідання № Т5-1-09.
25 січня 2010 року ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго» повідомило директора ПП «Енергокомплект» ОСОБА_1 про ухвалення протоколу засідання тендерного комітету № Т5-1-09 про оренду трансформатора ТДТН 25000/110/35/10 кВ №112658.
Апеляційний суд зазначив, що у зв`язку з тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року у справі № 686/8864/15-ц зобов`язано ПАТ «Хмельницькобленерго» повернути ОСОБА_1 протягом календарного місяця поточного року зі свого незаконного володіння реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10 кВ, ПАТ «Хмельницькобленерго» з серпня 2014 до серпня 2017 року утримувало майно ОСОБА_1 , внаслідок чого йому завдано збитків, оскільки він міг отримувати дохід - орендну плату за використання ПАТ «Хмельницькобленерго» його майна, і не отримав його у зв`язку з діями відповідача.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).
Разом з цим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи частково позов, не звернув увагу на заяву ПАТ «Хмельницькобленерго» про застосування строків позовної давності, викладену в відзиві на позовну заяву від 26 березня 2018 року (том 1, а. с. 194-198), правового висновку щодо цієї заяви не зробив.
Згідно з частиною першою статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, при новому розгляді справи апеляційному суду необхідно звернути увагу на зазначене.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За установлених обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
У березні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з тим, що за аналогічним предметом спору є протилежні висновки.
Клопотання мотивоване тим, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 686/17333/18-ц (провадження № 61-5849св19) з аналогічного предмета спору, між тими самими сторонами, є протилежним висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 686/17335/18-ц (провадження № 61-4630св19).
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявником аргументи у розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго», про стягнення грошових коштів на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Латюк Петро Якович, та касаційну скаргу Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго»задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року в частині позовних вимог про отримання доходу у вигляді стягнення несплаченої орендної плати скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року в частині позовних вимог про стягнення доходу за використання трансформатора на повну потужність залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк