Постанова
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 686/23964/18
провадження № 61-4870св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2018 року в складі судді Стефанишина С. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою та просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав, з покладенням на нього обов`язку заборони перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на шість місяців.
В обґрунтування заяви зазначала, що з 12 вересня 1981 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Впродовж тривалого періоду ОСОБА_2 неодноразово вчиняв насильство по відношенню до неї та внаслідок цього притягувався до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Зазначає, що притягнення до адміністративної відповідальності не призвело до виправлення ОСОБА_2 та запобіганню вчинення ним насильства по відношенню до неї, він систематично продовжує вчиняти психологічне насильство, що супроводжується погрозами фізичною розправою, шарпанням та штовханнями.
ОСОБА_2 постійно висловлюється по відношенню до неї нецензурною лайкою, обзиває, налаштовує проти неї доньку та онука, принижує її людську гідність. Такі обставини спричиняють погіршення її психологічного та фізичного здоров?я, унеможливлюють нормальну життєдіяльність та ведення щоденних справ, призводять до погіршення відносин із близькими та оточуючими людьми.
Вважає, що відповідно до статті 26 Закону України «Про запобігання та протидії насильству» до ОСОБА_2 слід вжити захід тимчасового обмеження його прав, а саме заборонити перебувати в місці спільного проживання з нею строком на шість місяців.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, в задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи в задоволення заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявника.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року і ухвалити нове про задоволення заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим нею доказам, а суд апеляційної інстанції формально віднісся до доводів її апеляційної скарги.
Вказує, що неодноразове притягнення її чоловіка до адміністративної відповідальності не є дієвим заходом щодо припинення вчинення ним домашнього насильства, а тому висновки судів про відсутність ризиків його вчинення вважає безпідставними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
03 лютого 2020 року справа № 686/23964/18 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 12 вересня 1981 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2015 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-1 КУпАП за те, що він 28 грудня 2014 року близько 13:15 год, перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_1 , в ході якого виражався нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, чим спричинив шкоду її психологічному здоров`ю.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2018 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-1 КУпАП за те, що він 17 липня 2018 року близько 11:00 год, перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 , вчинив насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_1 , а саме ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів - осіб, які постраждали від такого насильства.
Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Положеннями частин першої, другої статті 350-6 ЦПК України встановлено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з аналізу зазначених норм закону, а також встановивши, що належних і достатніх доказів для оцінки ризиків вірогідності продовження чи повторного вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заявник не надала, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
Доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно, що згідно з вимогами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук