ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 686/27686/23
провадження № 61-13038св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Палінчака О. М., від 18 квітня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І., від 03 вересня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, щопостанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі
№ 2270/14181/11 залишається невиконаною з вини посадових і службових осіб відповідача та є триваючим в часі правопорушенням. Неналежне виконання посадовими і службовими особами органів державної влади своїх повноважень, призвело до порушення його прав та свідчить про невиконання державою головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права. Невиконанням рішення суду порушено його право на справедливий суд.
3. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути здержави Україна
в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій
області на його користь 100 000 000 000 000 грн моральної шкоди, завданої порушенням його конвенційного (конституційного) права на справедливий суд внаслідок бездіяльності (тривалого невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі
№ 2270/14181/11 у період з 15 лютого 2021 року до 05 червня 2021 року).
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
4. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 18 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 вересня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
5. Суди попередніх інстанцій вказали, що позивач вже реалізував своє право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення. Виконавче провадження з примусового виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 закінчено, позивачу виданий новий паспорт замість втраченого. Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що у зазначений в позові період з 15 лютого 2021 року до 05 червня 2021 року
ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 вересня 2024 року, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
7. 17 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня
2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 вересня
2024 року.
8. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 686/27686/23, які у жовтні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20, від 03 лютого 2022 року у справі
№ 686/13784/21, від 08 червня 2022 року у справі № 686/4032/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
10. Вказує, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що рішення суду не виконано без будь-яких доказів зі сторони відповідача, без письмової заяви про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди та безпідставно відмовив у позові, що прямо суперечить завданням цивільного судочинства.
11. На думку заявника, відповідач не спростував факту невиконання рішення суду та не спростував презумпції вини в настанні негативних наслідків для нього, а лише заперечив наявність шкоди.
12. Натомість єдиним належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом виконання судового рішення і припинення триваючого правопорушення є вручення йому паспорту.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
13. У жовтні 2024 року Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області подало відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
14. Зазначає, що позивачем не надано доказу на підтвердження заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, а також доказів протиправності дій чи бездіяльності посадових осіб Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
15. Вказує, що ОСОБА_1 видано новий паспорт, що ним не заперечується.
16. Звертає увагу, що позивачем подано до суду значну кількість позовів про відшкодування моральної шкоди, з аналогічними підставами, лише за різні періоди моральних страждань.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
17. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду
від 12 листопада 2011 року у справі № 2270/14181/11, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 травня
2012 року, зобов`язано Хмельницький відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України
ОСОБА_1 , який видати йому на руки.
18. На підставі вказаного рішення, 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист № 2270/14181/11, який перебував на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області (виконавче провадження
№ НОМЕР_2).
19. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року замінено у виконавчому проваджені № НОМЕР_2 боржника Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
20. 20 листопада 2012 року на підставі заяви позивача на ім`я ОСОБА_1 був оформлений новий паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який отримано позивачем.
21. Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
22. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 05 жовтня 2020 року у справі № 686/8422/20, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року, стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 10 510 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
24. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
25. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
26. Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
27. За положеннями статті 1291 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.
28. Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади
і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
29. Виконавче провадження, згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
30. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
31. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року
у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
32. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової
та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
33. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
34. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
35. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
36. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
37. Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
38. У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначено, що, застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
39. Отже, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
40. Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади майнової та моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
41. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18 вказав на те, що сам лише факт тривалого невиконання рішення суду не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.
42. У справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди (постанови Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19).
43. Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
44. Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
45. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
46. Частиною першою статті 89 ЦПК України також встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
47. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій врахували, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 05 жовтня 2020 року у справі № 686/8422/20 позов ОСОБА_1 було частково задоволено та стягнуто на його користь 10 510 грн відшкодування моральної шкоди у зв`язку із невиконанням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11.
48. Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розглядуваній справі і такі висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним упостановах
від 07 вересня 2022 року у справі № 686/19070/21, від 22 листопада 2022 року
у справі № 686/28957/21-ц, від 13 липня 2023 року у справі № 686/13391/22,
від 18 серпня 2023 року у справі № 686/10621/22, від 13 листопада 2023 року
у справі № 686/13017/22.
49. Суди також правильно врахували, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що в період з 15 лютого 2021 року
до 05 червня 2021 року ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду
від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11.
50. Суди встановили, що 20 листопада 2012 рокуХмельницький міський відділ Державної міграційної служби України в Хмельницькій області видав
ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_1 .
51. Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
52. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
53. З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, надав оцінку доказам і зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовуОСОБА_1 .
54. З урахуванням встановлених обставин розглядуваної справи, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановахВерховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20, від 03 лютого 2022 року у справі № 686/13784/21, від 08 червня 2022 року у справі
№ 686/4032/21, на які заявник посилався у касаційній скарзі.
55. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
56. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.
57. Підстави для розгляду справи в судовому засіданні за участі ОСОБА_1 , про що заявлено у касаційній скарзі, відсутні, оскільки за змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 18 квітня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 03 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников