Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 686/32337/19
провадження № 61-14738св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Самбір Ольгою Євгенівною, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя.
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2020 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що поданий зустрічний позов прийнятий бути не може, оскільки спільний розгляд вказаних вище позовів є недоцільним, та задоволення вимог зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Роз`яснено право позивачки на звернення до суду в загальному порядку із позовною заявою.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року ухвалу місцевого суду від 07 серпня 2020 року скасовано.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя направлено до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області для вирішення питання про прийняття зустрічного позову.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявлені позови є взаємопов`язаними, виникають із одних правовідносин і стосуються поділу майна, яке, на думку позивачів, є спільним сумісним майном подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Самбір О. Є. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та закрити апеляційне провадження у справі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2020 року про відмову у прийнятті зустрічного позову не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду у відповідності до статті 353 ЦПК України.
Також вважає, що справа за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 не підсудна Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить касаційну скаргу на постанову апеляційного суду залишити без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі.
18 січня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред`явленого позову шляхом подання зустрічного позову.
Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.
Предметом первісного позову є вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Водночас предметом зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 також є поділ майна подружжя.
Отже, як первісний, так і зустрічний позови у цій справі взаємопов`язані між собою, оскільки правовідносини у первісному та зустрічному позовах виникають щодо вирішення спору між подружжям про майно, внаслідок чого необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.
Таким чином, суд апеляційної інстанцій, з урахуванням наведених норм права, дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для вирішення питання щодо можливості прийняття зустрічного позову.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2020 року про відмову у прийнятті зустрічного позову не підлягає оскарженню окремо від рішення суду у відповідності до статті 353 ЦПК України, не є обґрунтованою з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Частиною третьою статті 194 ЦПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 , Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у своїй ухвалі від 07 серпня 2020 року зазначив, що спільний розгляд первісного та зустрічного позовів є недоцільним, та задоволення вимог зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Тим самим місцевий суд фактично констатував порушення вимог частини другої статті 193 ЦПК України та застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 194 ЦПК України.
Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, міститься у частині першій статті 353 ЦПК України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Таким чином, оскільки із змісту ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2020 року вбачається, що фактично судом першої інстанції була постановлена ухвала про повернення заявнику на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічної позовної заяви, то вона, відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Доводи касаційної скарги щодо непідсудності справи за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області також не можуть бути взяті Верховним Судом до уваги, оскільки апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні зазначив про необхідність вирішення судом першої інстанції питання щодо підсудності справи Хмельницькому міськрайонному суду та перевірки відповідних доводів сторін у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
На підставі викладеного Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не вбачає достатніх правових підстав для скасування постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом розгляду питання про прийняття зустрічного позову ОСОБА_2 у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Самбір Ольгою Євгенівною , залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун