Постанова
Іменем України
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 686/5732/19
провадження № 51-1802 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_7.,
суддів ОСОБА_8., ОСОБА_9.
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10.,
прокурора ОСОБА_11,
захисника ОСОБА_12.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_12. на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12019240010000097 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, останнього разу за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2015 року за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2022 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок міськрайонного суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 07 січня 2019 року, приблизно о 07:30 год., перебуваючи біля комп`ютерного клубу «Колізей» у м. Хмельницькому, умисно, повторно, з корисливого мотиву, застосував до ОСОБА_2 насильство, що не є небезпечним для життя та здоров`я, а саме, завдав удари кулаком в обличчя й по тулубу та один удар ногою по тулубу, і відкрито викрав з кишені потерпілого мобільний телефон «Neffos», вартістю 2 799 грн, який належав матері потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , після чого завдав потерпілому ще один удар кулаком в обличчя.
В результаті протиправних дій ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 2 799 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що в ухвалі усупереч вимог закону не дано відповідей на доводи щодо недопустимості доказів, а саме:
- судом у вироку допущено протиріччя, зокрема, сторона захисту просила визнати недопустимим доказом протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 січня 2019 року, суд відмовив зазначивши про відсутність такого доказу, в той же час послався на цей доказ для доведення вини;
- висновок експерта від 26 січня 2019 року (портретної експертизи) носить вірогідний, а не категоричний характер, під час проведення експертизи використані відеозаписи з камер спостереження комп`ютерного клубу «Колізей», отримані в позапроцесуальний спосіб.
Стверджує, що апеляційний суд у порушення ст. 401 КПК України не надіслав копії апеляційної скарги потерпілому та його матері (законному представнику), провів судове засідання за їх відсутності.
Вважає, що апеляційний суд мав би вийти за межі апеляційної скарги і при відсутності клопотання про дослідження доказів, повторно їх дослідити.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні повністю підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги, вважав судове рішення обґрунтованим та просив залишити його без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
У касаційній скарзі захисник вказує на недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, а саме, ненадання належних відповідей на усі доводи апеляційної скарги. Проте, з таким твердженням колегія суддів не погоджується.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, а саме: бути законною, обґрунтованою та вмотивованою, тобто відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
Крім того, відповідно до ст. 419 цього Кодексу, в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Водночас Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що мета викладення мотивів рішення полягає у тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторін. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, було вивчено.
Таким чином, суд повинен давати відповідь лише на доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору.
Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, наведені вимоги закону при перегляді кримінального провадження апеляційним судом виконані.
Так, у поданій апеляційній скарзі обвинувачений оспорював доведеність винуватості та оцінку доказів, що була дана місцевим судом. Окрім того, вказував на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.
Апеляційний суд констатував, що судовий розгляд у першій інстанції був проведений повно та об`єктивно, у ході нього з`ясовані усі істотні у даному кримінальному провадженні обставини. Місцевий суд оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки його винуватість доведена поза розумним сумнівом. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.
Так, суд обґрунтовано взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин відкритого заволодіння незнайомою особою телефоном, який належить матері потерпілого. Також суд послався на показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо відомих їм обставин події, дані протоколів огляду місця події, проведення слідчого експерименту з потерпілим, де він показав яким чином невідома особа застосувала до нього насильство та заволоділа мобільним телефоном; протокол пред`явлення особи для впізнання, протокол огляду відеозаписів камер спостереження приміщення комп`ютерного клубу «Колізей» та прилеглої території, де зафіксовано обставини скоєння злочину, а також суд взяв до уваги висновок експерта, зі змісту якого вбачається, що на зазначених записах із камер відеоспостереження відображено ОСОБА_1 . Усім цим доказам суд дав оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України, тобто, оцінив їх як кожен окремо, так і в сукупності. Висновки судів про допустимість доказів та доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є обґрунтованими. Кваліфікація дій винного відповідає встановленим обставинам справи.
Під час перегляду вироку місцевого суду апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, які є аналогічними доводам касаційної скарги, встановив, що висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів зібраних у кримінальному провадженні, а тому вмотивовано відмовив у її задоволенні та залишив вирок без змін.
У касаційній скарзі захисник вказує на суперечність у судових рішеннях, яка, на його думку, полягає у тому, що суд зазначив у вироку про відсутність такого доказу, як протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проте послався у вироку на цей доказ, як на допустимий.
Матеріали кримінального провадження свідчать, що 07 січня 2019 року із потерпілим ОСОБА_2 було проведено слідчу дію - впізнання особи. Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання, неповнолітньому потерпілому пред`явлено кілька осіб, серед яких він упізнав ОСОБА_6 як особу, яка була присутня під час нападу на потерпілого. Зазначена слідча дія проведена відповідно до вимог ст. 228 КПК України, жодних зауважень від її учасників не надходило. Тому суд обґрунтовано визнав доказ допустимим та послався на нього у вироку.
У той же час захисник ототожнює її із пред`явленням особи для впізнання за фотознімками, яка є окремою слідчою дією та 07 січня 2019 року із потерпілим ОСОБА_2 не проводилася. За таких обставин суд обґрунтовано зазначив у вироку, що доказу, про недопустимість якого стверджує сторона захисту, матеріали справи не містять. З цим погодився і апеляційний суд.
Наведені в касаційній скарзі захисника доводи про недопустимість низки доказів у кримінальному провадженні, зокрема, дисків із відеозаписами з камер спостереження також були предметом аналізу та перевірки судів першої і апеляційної інстанцій.
Згідно з приписами статей 86 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
З матеріалів провадження вбачається, що відеозаписи з камер спостереження, розташованих у приміщенні комп`ютерного клубу «Колізей» та прилеглої території, були надані на запит слідчого адміністрацією цього клубу, що підтверджується відповідними документами у матеріалах кримінального провадження.
Крім того, матеріали справи містять протокол тимчасового доступу до речей та документів від 10 січня 2019 року, де зафіксовано, що дана слідча дія була проведена на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 10 січня 2019 року. У процесі цього було здійснено зняття копій з камер відеоспостереження, збережено їх на оптичний диск, який упаковано в конверт. Жодних зауважень від учасників цієї слідчої дії не надходило.
До того ж, відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
По суті, матеріальний носій - це лише об`єкт у якому зберігається певна інформація та який має значення тільки тоді, коли збережений у ньому електронний документ виступає речовим доказом у справі. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
При перегляді цих відеозаписів у судовому засіданні жодних зауважень щодо достовірності відеозаписів тим обставинам, які на них відображені, від учасників провадження не надходило. Враховуючи наведене, суд обґрунтовано визнав їх допустимими доказами.
Захисник також не погоджується із висновком експерта від 26 січня 2019 року, згідно якого на вказаних відеозаписах відображено ОСОБА_1 , стверджує, що даний висновок носить вірогідний характер, а тому апеляційний суд повинен був повторно дослідити його та дати оцінку.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду даний факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції.
Із матеріалів провадження слідує, що передбачених наведеною нормою процесуального закону підстав для повторного дослідження доказів стороною захисту наведено не було й апеляційним судом не встановлено. Дослідженням згаданого висновку експерта встановлено, що він проведений компетентним експертом, з дотриманням вимог процесуального закону, ці висновки є повними, вмотивованими, ґрунтуються на матеріалах провадження та були оцінені судом у сукупності з іншими доказами. За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, а відтак застосована ним процедура не суперечила встановленій ст. 23 КПК України засаді безпосередності судового розгляду.
Не знайшли свого підтвердження й доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом процесуальних прав потерпілої сторони.
Так, матеріали кримінального провадження містять повідомлення від 15 липня 2021 року про направлення відповідно до вимог ст. 401 КПК України потерпілому ОСОБА_2 та його законному представнику ОСОБА_3. копії апеляційної скарги для ознайомлення. Тобто, порушень прав потерпілих, на яких наголошує сторона захисту, не встановлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
У даному кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції були здійснені усі заходи для належного повідомлення потерпілих про дату та час апеляційного розгляду, у тому числі, тричі виносилися рішення про їх привід у судове засідання, які не були виконані внаслідок невстановлення їх місця перебування. Також судом було з`ясовано, що станом на травень 2022 року потерпілий ОСОБА_2 перебуває в зоні бойових дій, знає про апеляційний розгляд кримінального провадження, проте потерпіла сторона не бажає приймати участі в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, заслухавши думку інших учасників провадження, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності потерпілого, явка якого в судове засідання не є обов`язковою.
Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення скарги немає.
Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.
З цих підстав суд ухвалив:
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_12. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9