Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 686/7214/19
провадження № 61-549св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: прокуратура Хмельницької області, головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року у складі судді Логінової С. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Хмельницької області, головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - ГУ Державної казначейської служби у Хмельницькій області) про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 листопада 2018 року прокурор відділу прокуратури Хмельницької області ОСОБА_3 у порушення вимог пункту 5 частини третьої статті 294 КПК України надав доручення про надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016241010000031 та склав повідомлення про завершення досудового розслідування, хоча у відповідності до пункту 5 частини першої статті 3 КПК України досудове розслідування завершено 23 січня 2018 року, а саме направленням обвинувального акту до Хмельницького міськрайонного суду.
Вказував, що слідчий ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_2 за вказівкою прокурора прокуратури Хмельницької області ОСОБА_3 та начальника відділу розслідування злочинів слідчого управління ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_4 склав без жодних на це повноважень завідомо неправдивий обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 42016241010000031 від 29 листопада 2018 року, який в той же ж день був незаконно затверджений прокурором ОСОБА_3., що в подальшому призвело до внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ, а саме в лист від 05 березня 2019 року за № 04/2/4-308-16, в якому стверджується, що у відповідності до вимог статті 293 КПК України йому вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016241010000031 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 296, частиною другою статті 189 КК України, оскільки ці відомості є неправдиві в частині, що стосуються його, оскільки йому не могло бути вручено обвинувальний акт, тому що згідно статті 293 КПК України він не має статусу підозрюваного та розписку про отримання обвинувального акту не надавав та не розписувався у його отриманні.
Зазначав, що моральна шкода, завдана йому такими незаконними діями, полягає у моральних стражданнях, які він переніс під впливом вказаних незаконних процесуальних дій, вчинених з порушенням порядку, визначеному КПК України, які він розцінює як моральне та психологічне насилля над ним.
Враховуючи наведене ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного бюджету України на його користь 1 000 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними та протиправними процесуальними рішеннями та діями працівників прокуратури Хмельницької області та слідчого управління ГУ ПН у Хмельницькій області у вигляді складання незаконних та протиправних повідомлень та незаконного і безпідставного затвердження обвинувального акту в кримінальному провадженні № 42016241010000031 від 29 листопада 2018 року і внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Враховуючи те, що позивачем не надано доказів встановлення неправомірності дій органу досудового розслідування, прокуратури у передбаченому законом порядку, суди відмовили у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що моральна шкода підлягає безумовному відшкодуванню, оскільки тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка повинна поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Тобто можливість стягнення моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено тією чи іншою нормою закону або положенням договору, а від порушення цивільного права особи. Вказує, що порушене його право до цих пір не відновлено, що призводить до постійного витрачання часу й матеріальних ресурсів для його захисту.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від прокуратури Хмельницької області, у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Звертаючись до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 посилався на неналежне процесуальне керівництво прокурором у кримінальному провадженні № 42016241010000031. Так, на думку позивача, слідчий ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_2 за вказівкою прокурора прокуратури Хмельницької області ОСОБА_3 та начальника відділу розслідування злочинів слідчого управління ГУ НП у Хмельницькій області ОСОБА_4 склав без жодних на це повноважень неправдивий обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 42016241010000031 від 29 листопада 2018 року, який був затверджений прокурором ОСОБА_3., що в подальшому призвело до внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ, а саме в лист від 05 березня 2019 року за № 04/2/4-308-16, в якому стверджується, що у відповідності до вимог статті 293 КПК України йому вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016241010000031 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 296, частиною другою статті 189 КК України. Як на правову підставу свого позову позивач послався на норми статті 1174 Цивільного кодексу України.
На думку позивача, ці відомості є неправдиві, оскільки позивачу не міг бути вручений обвинувальний акт, так як він не має статусу підозрюваного та розписку про отримання обвинувального акту не підписував.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких визначається частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, а саме така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з статтею 1167 ЦК України моральнашкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
На думку позивача, підставою для відшкодування йому моральної шкоди є неправомірні дії прокурора прокуратури Хмельницької області ОСОБА_3. та начальника відділу розслідування злочинів слідчого управління ГУ НП у Хмельницькій області ОСОБА_4. в кримінальному провадженні № 42016241010000031 від 29 листопада 2018 року при складанні, затвердженні та врученні обвинувального акту, тобто неправомірність дій та рішень вказаних посадових осіб під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42016241010000031 від 29 листопада 2018 року.
Разом із тим, частиною першою статті 303 КПК України визначено перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені в окремому порядку.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не передбачені частиною першою статті 303 КПК України, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Таким чином, неправомірність дій прокурора прокуратури Хмельницької області та начальника відділу розслідування злочинів слідчого управління ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_4. в кримінальному провадженні № 42016241010000031 від 29 листопада 2018 року при складанні, затвердженні та врученні обвинувального акта може бути встановлена судом у порядку кримінального судочинства під час розгляду кримінального провадження, який має дати оцінку діям вказаних посадових осіб.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факту заподіяння йому моральної шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між діями відповідача, які позивач вважає незаконними, та настанням шкоди.
Крім того, позивачем не було надано доказів того, що в кримінальному провадженні № 42016241010000031 дії прокурора прокуратури Хмельницької області та начальника відділу розслідування злочинів слідчого управління ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_4. при складанні, затвердженні та врученні обвинувального акту було визнано неправомірними чи незаконними.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Щодо клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, заявленого у касаційній скарзі
Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати її на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 цього Кодексу.
Для віднесення справи до такої, що містить виключну правову проблему, і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа, щонайменше, повинна мати декілька з таких ознак:
1) справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
2) встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
3) існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;
4) існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:
- відсутність усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;
- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;
- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.
Заявником у клопотанні не наведено, у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі, аналіз судової практики не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розбіжностей у судовій практиці у справах із аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.
Крім того, постанови по справах на які посилається заявник як на суперечливу практику, ухвалено за інших фактичних обставин.
Зважаючи на наведене, колегія суддів не встановила достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович