Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 686/9563/19
провадження № 61-5431св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Хмельницька міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Латюком Петром Яковичем, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 травня
2022 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року Хмельницька міська рада звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати внеску пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури м. Хмельницького.
Позовні вимоги Хмельницька міська рада обґрунтовувала тим, що при проведенні реконструкції нежитлового приміщення на
АДРЕСА_1 під заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі всупереч статті 40 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) у редакції, чинній на час проведення реконструкції, ОСОБА_1 не уклав з міською радою договір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та не сплатив на користь Хмельницької міської ради грошові кошти (пайову участь), чим завдав збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 967 716,00 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2019 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради 967 716,00 грн збитків за невиконання зобов`язання щодо сплати пайової участі та 14 515,74 грн судового збору.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 02 жовтня 2020 року заочне рішення суду від 01 жовтня 2019 року скасовано.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 09 липня 2021 року в задоволенні позову Хмельницької міської ради відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на земельній ділянці на
АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не здійснював будівництва, а здійснив реконструкцію набутого ним у власність 22 серпня 2016 року нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку, загальною площею
564,4 кв. м, за будівництво якого попередній власник вже сплатив пайовий внесок, що узгоджується з абзацом другим частини восьмої статті 40 Закону
№ 3038-VI у редакції, чинній на час здійснення реконструкції, згідно з яким у разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Також, встановивши на підставі декларації про готовність об`єкта
до експлуатації, що ОСОБА_1 здійснив реконструкцію придбаного ним приміщення під заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 створив об`єкт соціальної інфраструктури, тому згідно з пунктом шостим частини четвертої статті 40 Закону № 3038-VI до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту він як замовник будівництва об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури
не залучається.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2021 року в задоволенні заяви представника
ОСОБА_1 - адвоката Латюка П. Я. про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні цієї заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки вона не підтверджена належними і допустимими доказами, а саме: на підтвердження дійсності, реальності, розумності витрат на правничу допомогу представник відповідача посилається на додатковий договір до договору про надання послуг від 10 липня 2020 року та на розрахункову квитанцію серії АБЖА № 700433 про оплату юридичних послуг на суму 50 000,00 грн, яка знаходиться в матеріалах справи, однак не надає доказів надання цих послуг, розрахунку наданих послуг, детального опису виконаних доручень клієнта, акта приймання-передання виконаних робіт.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2022 року заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 01 жовтня 2019 року скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради кошти в сумі 49 216,05 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2021 року залишено без змін.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із встановлених
у справі обставин, а саме з того, що ОСОБА_1 був замовником об`єкта «реконструкція приміщення під заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі», що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 . 25 листопада 2016 року управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєструвало декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ХМ 14216300144, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проводив реконструкцію приміщення під заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі; у пункті 20 цієї декларації визначено, що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проєктною документацією становить 656 214,00 грн; також у декларації вказано, що площа реконструйованого об`єкта становить 652,1 кв. м (до реконструкції - 564,4 кв. м); на дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта
ОСОБА_1 договір про пайову участь у розвитку інфраструктури
м. Хмельницького не уклав.
При розрахунку розміру пайової участі апеляційний суд керувався пунктом 2.5 Порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної
та соціальної інфраструктури м. Хмельницького (з відповідними змінами
і доповненнями), затвердженого рішенням Хмельницької міської ради
від 17 грудня 2008 року № 23, та визначив цей розмір у сумі 49 216,05 грн.
Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Латюк П. Я., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2022 року і направити справу
на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і зазначає, що суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 та постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 753/23491/16-ц.
Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо зворотної дії у часі Закону України від 20 вересня 2019 року № 132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності
в Україні», якою статтю 40 Закону № 3038-VI про пайову участь
у розвитку інфраструктури населеного пункту виключено.
Вважає, що апеляційний суд не дав оцінки доказам, які підтверджують, що він звільнений від сплати пайовової участі в силу закону.
Також ОСОБА_1 вказує на безпідставність відмови в задоволенні його заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, посилаючись
на те, що умовами договору про надання адвокатських послуг, укладеного між ним та адвокатом Латюком П. Я., передбачено, що за послуги, що надаються адвокатом відповідно до цього договору, клієнт сплачує адвокату гонорар
у передбаченому додатковим договором розмірі, а в додатковому договорі сторони за домовленістю визначили, що розмір гонорару адвоката за ведення справи в суді першої інстанції становить 50 000,00 грн.
Зазначає, що, враховуючи ціну позову та складність справи, сума гонорару
є співмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченого часу
на виконання цих робіт, а Хмельницька міська рада не зверталась до суду
з клопотанням про зменшення розміру витрат на правову допомогу
та не доводила неспівмірність таких витрат.
Доводи інших учасників справи
Хмельницька міська рада у відзиві на касаційну скаргу вказує про безпідставність її доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Обґрунтовуючи свою позицію, міська рада зазначає, що за договором купівлі-продажу від 22 серпня 2016 року ОСОБА_1 набув у власність нежитлове приміщення площею 564,4 кв. м, а задекларував готовність до експлуатації об`єкта площею 652,1 кв. м, тобто мало місце створення нового об`єкта більшої площі, а не реконструкція, при цьому створений ним заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі не належать до об`єктів соціальної інфраструктури.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ОСОБА_1 був замовником об`єкта «реконструкція приміщення під заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
25 листопада 2016 року управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєструвало декларацію про готовність об`єкта
до експлуатації № ХМ 14216300144, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проводив реконструкцію приміщення під заклад громадського харчування
та магазин змішаної торгівлі. У пункті 20 цієї декларації визначено,
що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проєктною документацією становить 656 214,00 грн.
Згідно з наданим ОСОБА_1 зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , загальна кошторисна вартість будівництва (реконструкції) об`єкта становить
656 214,00 грн.
На час прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта
ОСОБА_1 не уклав з міською радою договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Хмельницького.
Рішенням Хмельницької міської ради від 17 грудня 2008 року № 23 затверджено Порядок участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної
та соціальної інфраструктури м. Хмельницького (далі - Порядок).
Матеріали справи не містять доказів щодо погодження Хмельницькою міською радою спорудження об`єкта соціальної інфраструктури, зокрема закладу громадського харчування на земельній ділянці на
АДРЕСА_1 .
Також матеріали справи не містять доказів, що заклад громадського харчування є необхідним елементом соціальної інфраструктури згідно з відведеною затвердженою містобудівною документацією на місцевому рівні (генеральний план населеного пункту, план зонування території, детальний план території).
У липні 2018 року управління капітального будівництва Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів виконавчого комітету Хмельницької міської ради звернулось до ОСОБА_1 з пропозицією укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної
та соціальної інфраструктури м. Хмельницького та надіслало для підписання два примірники договору.
Розрахунок розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького було здійснено відповідно
до пункту 2.5 Порядку та визначено в сумі 49 216,05 грн (656 214,00 грн х 7,5 %).
08 липня 2020 року між відповідачем ОСОБА_1 і адвокатом Латюком П. Я. укладено договір про надання адвокатських послуг, пунктом 4.1 якого передбачено, що за послуги, що надаються адвокатом відповідно до умов цього договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, передбаченому додатковим договором.
Укладеним між цими ж сторонами додатковим договором від 10 липня
2020 року до договору про надання адвокатських послуг визначено, що сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката у суді першої інстанції
за договором про надання адвокатських послуг у справі № 686/9563/19
за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення
967 716,00 грн збитків за невиконання зобов`язання щодо сплати внеску про пайову участь у розвиток інфраструктури населеного пункту та 14 515,74 грн судового збору становить 50 000,00 грн.
ОСОБА_1 сплатив адвокату 50 000,00 грн за надані юридичні послуги (квитанція серії АБЖА № 700433).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений
та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд
та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом позову у справі є стягнення заборгованості зі сплати внесків пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у разі ухилення від укладення відповідного договору до 01 січня 2020 року, коли було скасовано дію статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо обов`язкового укладення такого договору.
На час прийняття об`єкта будівництва, про який йдеться у справі, в експлуатацію (25 листопада 2016 року) правовідносини щодо пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регулювалися Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»
у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала
в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно
до частини третьої статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення
і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування.
Тобто укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.
Неукладення такого договору не скасовує зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію, і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 911/594/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц, від 22 вересня 2021 року у справі
№ 904/2258/20.
Касаційний суд погоджується з тим, що у зв`язку з порушенням замовником будівництва зобов`язання про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тобто до втрати чинності статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та сплати пайового внеску
у позивача виникло право вимагати стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно збережених за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
У цій справі суд встановив, що після закінчення будівництва об`єкта підписано декларацію готовності об`єкта до експлуатації, згідно з якою встановлено,
що ОСОБА_1 проводив реконструкцію приміщення під заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі з кошторисною вартістю будівництва
згідно із затвердженою проєктною документацією у розмірі 656 214,00 грн.
Водночас на дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта відповідач договору про пайову участь у розвитку інфраструктури
м. Хмельницького не уклав.
У зв`язку з викладеним касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду щодо розрахунку розміру пайового внеску відповідно до пункту 2.2 Порядку, згідно з яким у разі вартості об`єкта будівництва до 5 000 000,00 грн замовники як пайову участі мають вносити 7,5 % вартості об`єкта.
Доводи касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо зворотної дії у часі Закону України від 20 вересня 2019 року № 132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими виключено статтю 40 Закону № 132-ІХ про сплату пайової участі, на увагу не заслуговують, оскільки схожі за змістом висновки щодо характеру таких правовідносин та застосування відповідних норм права викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 08 жовтня 2019 року у справі № 911/594/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц, від 22 вересня 2021 року у справі № 904/2258/20, від 14 січня 2022 року у справі № 643/21744/19.
На спростування доводів касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 збудував об`єкт соціальної інфраструктури міста, слід зазначити таке.
Порядок і умови залучення коштів для розвитку інженерно-транспортної
та соціальної інфраструктури м. Хмельницького з урахуванням функціонального призначення об`єктів будівництва, а також організаційно-правові відносини, пов`язані з оформленням договорів про пайову участь замовників будівництва
у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, регулює Порядок (із змінами та доповненнями).
Цей Порядком визначає також і перелік об`єктів соціальної інфраструктури
та порядок погодження їх створення.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у м. Хмельницькому, зобов`язаний взяти участь
у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених пунктом 1.7 цього Порядку.
Відповідно до пункту 1.3, 1.5. Порядку пайова участь замовника у створенні
і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
м. Хмельницького полягає у відрахуванні замовником коштів до місцевого бюджету для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної
та соціальної інфраструктури міста і поширюється на всіх замовників незалежно від їх форми власності.
Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної
та соціальної інфраструктури м. Хмельницького укладається між міською радою та замовником не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва
в експлуатацію, а з 01 січня 2013 року кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами
за графіком, що визначається договором (пункт 4.1 Порядку).
Відповідно до пункту 5.2 Порядку у разі виявлення та встановлення в єдиному реєстрі факту початку будівництва або введення об`єкта до експлуатації без укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького управління капітального будівництва Департаменту архітектури, містобудування
та земельних ресурсів за наявності відповідної декларації проводить розрахунок розміру пайової участі, належної до оплати замовником, на підставі встановлених міською радою нормативів для одиниці створеної потужності.
Відповідно до пункту 2.5 Порядку у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених таких нормативів для одиниці створеної потужності. Зокрема, норматив для нежитлових будівель та споруд, приміщень - на рівні показника опосередкованої вартості будівництва об`єктів соціального призначення, які споруджуються
на території України (з урахуванням ПДВ), в частині - адміністративні будинки, рекомендованої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з урахуванням зонального коефіцієнта (додаток 1 «Визначення зонального коефіцієнта (Кз)»).
Відповідно до пункту 2.2 Порядку в разі визначення вартості об`єкта будівництва до 5 000 000,00 грн замовники як пайову участі мають вносити 7,5 % вартості об`єкта.
Відповідно до пункту 1.7.18 Порядку до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не залучаються замовники у разі здійснення будівництва об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури у тих випадках, коли замовник будівництва об`єкта основного призначення
на виділеній йому під таке будівництво земельній ділянці одночасно
з будівництвом об`єкта споруджує на цій земельній ділянці об`єкт соціальної інфраструктури, який призначений для обслуговування мешканців відповідного мікрорайону: дошкільний чи навчальний заклад, заклади медичного
чи оздоровчого призначення, центри соціальної реабілітації чи соціальної допомоги, інтернати, будинки пристарілих, соціальні аптеки, будівлі побутового обслуговування, громадського харчування тощо, що зазначається у рішеннях міської ради про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в рамках планового забезпечення відповідної території необхідним елементом соціальної інфраструктури згідно з генеральним планом міста і планом зонування території міста та після завершення передає цей об`єкт соціальної інфраструктури до комунальної власності
м. Хмельницького.
Доказів погодження Хмельницькою міською радою спорудження ОСОБА_1 об`єкта соціальної інфраструктури, зокрема, закладу громадського харчування
на земельній ділянці на АДРЕСА_1 у справі немає.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, що заклад громадського харчування є необхідним елементом соціальної інфраструктури згідно
з відведеною затвердженою містобудівною документацією на місцевому рівні (генеральний план населеного пункту, план зонування території, детальний план території).
Після завершення будівництва об`єкт соціальної інфраструктури до комунальної власності м. Хмельницького всупереч пункту 1.7.18 Порядку не передано.
Доводи касаційної скарги про те, що суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі
№ 643/21744/19 та у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 753/23491/16-ц, на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у цій справі, апеляційний суд правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно, всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, правомірно скасував рішення суду першої інстанції про відмову
в задоволенні позову і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про його часткове задоволення, яке відповідає нормам матеріального і процесуального закону.
Щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити таке.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних
з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки
до її розгляду.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку
із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами
за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
У частинах першій - четвертій статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами першою, другою, третьою статті 246 ЦПК України встановлено,
що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
31 травня 2021 року, з дотриманням визначеного статтею 141 ЦПК України порядку і строку, представник відповідача у справі ОСОБА_1 - Латюк П. Я. звернувся до суду з клопотанням, в тому числі, про стягнення з Хмельницької міської ради на користь його клієнта 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Договір про надання адвокатських послуг від 08 липня 2020 року, додатковий договір від 10 липня 2020 року до договору про надання адвокатських послуг
та квитанція про сплату витрат на правову допомогу в сумі 50 000,00 грн були раніше долучені до матеріалів справи.
Вирішуючи 09 липня 2021 року справу по суті та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову Хмельницької міської ради, суд першої інстанції питання щодо витрат на правничу допомогу не вирішив.
11 вересня 2021 року представник відповідача у справі ОСОБА_1 -
Латюк П. Я. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення
у справі для вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу
в розмірі 50 000,00 грн, про що було заявлено раніше.
Додатковим рішенням, прийнятим судом першої інстанції 10 листопада
2021 року, у задоволенні цієї заяви відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат
на правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки вона не підтверджена належними і допустимими доказами, а саме: на підтвердження дійсності, реальності, розумності витрат на правничу допомогу представник відповідача посилається на додатковий договір до договору про надання послуг від 10 липня 2020 року та на розрахункову квитанцію серії АБЖА № 700433 про оплату юридичних послуг на суму 50 000,00 грн, яка знаходиться в матеріалах справи, однак не надає ні доказів надання цих послуг, ні розрахунку наданих послуг
та детального опису виконаних доручень клієнта, акта приймання-передання виконаних робіт.
Колегія суддів касаційного суду з цим висновком судів попередніх інстанцій погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру
та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09 червня
2017 року звітно-виборним з`їздом адвокатів України, зі змінами, затвердженими 15 лютого 2019 року з`їздом адвокатів України, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено
за взаємною домовленістю.
Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання
є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір
в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов`язаних з виконанням доручення.
Отже, колегія суддів вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат
на правничу допомогу під час розгляду справи № 686/9563/19 в суді першої інстанції визначений додатковим договором до договору про надання адвокатських послуг, що передбачено самим договором про надання адвокатських послуг, і це не суперечить закону; розмір витрат співмірний
зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг),
з часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих послуг і виконаних робіт, а також із ціною позову; заявник належним чином обґрунтував заяву та надав докази на підтвердження заявленого розміру судових витрат.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять клопотань протилежної сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України вирішувати питання про зменшення витрат на правничу допомогу суд може виключно
за клопотанням іншої сторони.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати (в тому числі і витрати на правничу допомогу) у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги Хмельницької міської ради задоволено частково, на 5,09 %, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що подана до суду першої інстанції представником ОСОБА_1 - адвокатом Латюком П. Я. заява про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн підлягає задоволенню частково. Витрати на правничу допомогу підлягають стягненню в розмірі, пропорційному до розміру вимог,
які судом задоволені не були, тобто в розмірі 94,91 % від заявленої суми, а саме
в розмірі 47 455,00 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині залишення без змін додаткового рішення суду першої інстанції, заяву про стягнення витрат на правничу допомогу частково задовольнити.
В іншій частині (щодо вирішення заявлених у справі позовних вимог про відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати внеску пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури м. Хмельницького) постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки судове рішення в цій частині є законним та обґрунтованим, прийняте з дотриманням норм процесуального і матеріального права, а доводи касаційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.
Керуючись статтями 400 409 410 412 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Латюком Петром Яковичем, задовольнити частково.
Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 11 травня 2022 року в частині залишення без змін додаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2021 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Латюком Петром Яковичем, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_1 47 455,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2022 року в частині вирішення позову Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати внеску пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури
м. Хмельницького, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун