Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 687/887/18
провадження № 61-16043св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Гусятинська сільська рада Чемеровецького району Хмельницької області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року в складі колегії суддів: Грох Л. М., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року позивач звернувся з позовом до Гусятинської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області та ОСОБА_2 про визнання права власності на жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 загальною площею 87,23 м. кв, зокрема, на 1/2 у праві власності як члена колгоспного двору та на 1/2 - за набувальною давністю, а також про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з травня 1977 року по день його смерті.
Позов мотивований тим, що з травня 1977 року по 16 вересня 1996 року позивач проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 в жилому будинку в с. Гусятин Чемеровецького району. Вони були членами колгоспного двору та вели спільне господарство, вказане домогосподарство належало до категорії колгоспного двору. У 1977 році позивач вже була зареєстрована в цьому будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, після його смерті позивач стала головою колгоспного двору.
Оскільки позивач була членом колгоспного двору і на час прийняття Закону України «Про власність» проживала у вказаному домогосподарстві, то має право як член колгоспного двору на 1/2 частину жилого будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 . При цьому належно розпоряджатися зазначеним майном позивач не має можливості, оскільки у встановленому порядку не зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 .
Крім того, після смерті ОСОБА_3 , з вересня 1996 року по цей час позивач більш як 22 роки відкрито та безперервно користується цим нерухомим майном, а тому вважає, що має право на набуття права власності на іншу Ѕ частину жилого будинку за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2019 року позов задоволено частково, встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з травня 1977 року по день його смерті. У решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з травня 1977 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 є доведеним. Доводи позивача, що остання набула право власності на Ѕ спірного господарства як член колгоспного двору та на Ѕ - за набувальною давністю не заслуговують на увагу з огляду на доведеності факту, що спадкодавець ОСОБА_3 одноособово набув право власності на спірне домогосподарство, а відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 липня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2019 року в частині відмови у позові щодо визнання права власності на Ѕ частину жилого будинку скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . В решті рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з витягом з погосподарської книги за 1991-1995 роки по Гусятинській сільській раді станом на 15 квітня 1991 року у вказаному домогосподарстві зареєстровані: голова двору - ОСОБА_3 , члени двору: дружина - ОСОБА_1 . Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як члени колгоспного двору мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору, до якого належить жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Рішення про державну реєстрацію права власності від 04 травня 2018 року № 40966336 на вказаний будинок за ОСОБА_3 прийняте на підставі рішення Гусятинської сільської ради від 23 лютого 2018 року № 4 за заявою ОСОБА_2 про присвоєння поштової адреси жилому будинку на АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , не спростовує приналежність будинку до майна колгоспного двору і право позивача на частку в цьому майні як члена колгоспного двору.
Отже, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому частку майна колгоспного двору, яка, виходячи з рівності часток усіх членів двору, складає Ѕ. Інша половина майна колгоспного двору (жилого будинку на АДРЕСА_1 ) належить ОСОБА_1 як члену колгоспного двору. Відтак в разі невизнання права позивача відповідачем підлягає задоволенню позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину вказаного жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для визнання права власності на іншу частину будинку за набувальною давністю є безпідставними. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у ОСОБА_1 певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 серпня 2019 року ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року, просив суд касаційної інстанції скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року та направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив належним чином витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 травня 2018 року, в якому одночасно зазначено, що власником спірного жилого будинку з часткою 1/1 є ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , яка також має часту 1/1 у цьому майні. Суд не дав оцінку тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825282300:01:001:0466 належала ОСОБА_3 , розмір частки - 1/1. Суд же визнав право власності на Ѕ за позивачем без скасування реєстрації права власності за іншою особою.
На день смерті батька відповідача позивач була його співмешканкою та не була членом колгоспного двору та не працювала у ньому, а працювала двірником у смт. Гусятин Тернопольської області, про що свідчить запис у погосподарській книзі у Гусятинській сільській раді за 1991-1995 роки.
Цей спір міг бути вирішений лише впродовж трьох років після смерті батька - у межах позовної давності, проте позивач у межах цього строку до суду не зверталася.
Суд мав відмовити позивачу на підставі спливу позовної давності, про що позивач і його адвокат заявляли у судах першої і апеляційної інстанції. При цьому суд має керуватися нормами ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин (статті 71, 80).
Позивач не просила поновити позовну давність, хоча вже минуло 22 роки.
Позивач не проживає у будинку з 2003 року, оскільки з цього час будинок відключений від електромережі.
Позиції інших учасників
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований тим, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що позивач постійно проживала з батьком відповідача з 1977 року, фактично вони спільно будували спірний будинок, а також, що позивач і померлий батько відповідача були членами колгоспного двору, і відповідно - мали право на Ѕ частку в праві власності на вказане майно.
Неправильними є твердження відповідача про те, що земельна ділянка належить йому, оскільки долучений ним до касаційної скарги витяг з державного реєстру свідчить про те, що земельна ділянка належить позивачу.
Позовну давність не слід обраховувати з 1996 року, оскільки позивач до 2018 року проживала у будинку, була в ньому зареєстрована, а отже, її права не були порушені до того часу. У травні 2018 року позивач звернулася до Гусятинської сільської ради з метою приватизації будинку, однак їй у раді порекомендували з цим питанням звернутися до суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною першою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Фактичні обставини, встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 .
Щодо спадкування майна померлого ОСОБА_3 заведена спадкова справа від 05 червня 1997 року № 266, спадкоємцю ОСОБА_4 (у подальшому змінив прізвище на ОСОБА_5 ) видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 червня 1997 року № 1258 на автомобіль ВАЗ 2101, 1973 року випуску, двигун № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 із ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 1977 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За даними погосподарських книг по Гусятинській сільській раді домогосподарство ОСОБА_3 в с. Гусятин Чемеровецького району належало до суспільної групи колгоспних дворів у зв`язку з тим, що голова двору ОСОБА_3 був членом колгоспу ім. Cвердлова, що підтверджується витягом з погосподарської книги за 1991-1995 роки, архівним витягом з протоколу загальних зборів членів колгоспу ім. Свердлова с. Гусятин від 29 січня 1977 року № 1 про прийняття його в члени колгоспу.
Згідно з витягом з погосподарської книги за 1991-1995 роки по Гусятинській сільській раді станом на 15 квітня 1991 року у вказаному домогосподарстві були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_3 , члени двору: дружина - ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки від 19 лютого 2018 року № 197, виданої Гусятинською сільською радою, ОСОБА_1 проживала постійно в с. Гусятин Чемеровецького району спільно з ОСОБА_3 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04 травня 2018 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності № 40966336, за яким власником жилого будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , частка у праві власності - 1.
Рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказаний жилий будинок прийняте на підставі рішення Гусятинської сільської ради від 23 лютого 2018 року № 4 за заявою ОСОБА_2 про присвоєння поштової адреси жилому будинку на АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Доводи касаційної скарги щодо ненадання судом апеляційної інстанції оцінки витягу з державного реєстру в частини реєстрації прав на земельну ділянку, оскільки ці питання виходять за межі даного спору.
Доводи касаційної скарги щодо недоведеності прав позивача на Ѕ частку в праві власності на жилий будинок як члена колгоспного двору з огляду на те, що на час смерті ОСОБА_3 позивач працювала комірником, є необґрунтованими.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Статті 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону. До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
Згідно з частинами першої, другої статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу) колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.
Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних (частина друга статті 123 ЦК Української РСР).
Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
З огляду на це, доводи відповідача про працевлаштування позивача у 1996 році комірником не впливають на правильність висновку суду апеляційної інстанції про те, що позивач мала право на Ѕ частку у праві власності на спірний будинок як член колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69). Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, належали до господарств колгоспників.
Апеляційним судом встановлено на підставі наявних у справі допустимих письмових доказів, що домогосподарство ОСОБА_3 в с. Гусятин Чемеровецького району належало до суспільної групи колгоспних дворів у зв`язку з тим, що голова двору ОСОБА_3 був членом колгоспу ім. Cвердлова, а також, що станом на 15 квітня 1991 року у вказаному домогосподарстві були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_3 , члени двору: дружина - ОСОБА_1 .
Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як члени колгоспного двору мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору, до якого належить жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Доводи касаційної скарги про те, що визнанню за позивачем частки у праві власності на спірне домоволодіння перешкоджає державна реєстрація права власності на цей будинок за ОСОБА_3 , є безпідставними.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про визнання права власності на нерухомого майна є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Доводи касаційної скарги про непроживання позивача у спірному будинку з 2003 року з огляду на зміст довідки про відключення будинку від електромережі, ґрунтуються на припущеннях та не мають правового значення для з`ясування правового режиму спірного будинку.
Доводи касаційної скарги про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на те, що позивачем заявлено про застосування позовної давності, а також те, що суд мав застосувати позовну даність незалежно від такого клопотання, є необґрунтованими.
Відповідач вважає, що позовна давність щодо вимог позивача почала обраховуватися з часу смерті його батька у 1996 року та закінчилася у 1999 році, що не відповідає нормам цивільного права, а також зазначеним позивачем підставам позову, які не стосуються спадкування майна після смерті ОСОБА_3 .
Згідно зі статті 76 ЦК УРСР, чинної на час виникнення у позивача частки у праві власності на жилий будинок, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, чинної на час звернення позивача до суду, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивачем заявлено позов про визнання права власності.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивач посилається на те, що до 2018 року не мала перешкод у здійсненні своїх прав на спірний будинок, що підтверджується встановленими обставинами у справі.
Позивач була зареєстрована у спірному будинку з 1977 року, після смерті ОСОБА_3 продовжила у ньому проживати, проводила ремонт будинку, збирала врожай з присадибної ділянки, сплачувала страхові платежі та земельний податок, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Гусятинської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області від 04 травня 2018 року № 367.
Листом від 22 червня 2018 року № 182 Гусятинська сільська рада відмовила в оформленні за позивачем права власності на Ѕ частку у праві власності на спірне домоволодіння та повідомила про необхідність вирішення цього питання у судовому порядку.
Відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 червня 1997 року № 1258 лише на автомобіль. У 2018 році ОСОБА_2 замовив і отримав технічний паспорт на спірний будинок. 04 травня 2018 року за його заявою державний реєстратор вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на спірний будинок за померлим батьком на підставі рішення Гусятинської сільської ради від 23 лютого 2018 року про присвоєння будівлі поштової адреси. Крім того, 28 лютого 2018 року ОСОБА_2 отримав у виконавчому комітеті Гусятинської сільської ради довідку щодо складу спадкового майна, що залишилося після смерті батька, в якій зазначений спірний будинок.
Докази того, що до 2018 року право позивача на спірний будинок оспорювалося чи невизнавалося у матеріалах справи відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про порушення апеляційним судом норм матеріального права та неправильного застосування норм процесуального права, що вплинули на правильність по суті та законність оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 141, 400 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов