Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 694/1168/15-ц
провадження № 61-1164св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , Українська спілка ветеранів Афганістану м. Ватутіне,
відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Звенигородське АТП 17108»,
третя особа - Управління соціального захисту Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2015 року у складі судді Гончаренко Т. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Єльцова В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 та Українська спілка ветеранів Афганістану м. Ватутіне (далі - Спілка) звернулися до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Звенигородське АТП 17108» (далі - ТДВ «Звенигородське АТП 17108»), третя особа Управління соціального захисту Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, про визнання дій протиправними.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що до Української спілки ветеранів Афганістану м. Ватутіне звернувся член даної Спілки Денисов І. В., якому було відмовлено у наданні можливості пільгового проїзду як учаснику бойових дій у автобусі за маршрутом: м. Звенигородка - м. Ватутіне.
ТДВ «Звенигородське АТП 17108» здійснює перевезення пасажирів за вказаним маршрутом, Спілка звернулась до відповідача та отримала відповідь за підписом його директора та голови Звенигородської РДА, що з 05 червня 2015 року учасники бойових дій користуються правом безкоштовного проїзду по вівторкам, середам, четвергам та п`ятницям, без обґрунтування підстав визначення саме цих днів.
Посилаючись на положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», та що відповідач повинен здійснювати безоплатне перевезення в усі дні тижня, позивачі просили визнати дії перевізника ТДВ «Звенигородське АТП 17108» щодо відмови у наданні пільгового безкоштовного проїзду учасникам бойових дій за маршрутом м. Звенигородка - м. Ватутіне протиправними.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2015 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 та Української спілка ветеранів Афганістану м. Ватутіне відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачі не надали суду доказів на підтвердження відмови у наданні пільгового (безкоштовного) проїзду ОСОБА_1 рейсовим автобусом за маршрутом м. Звенигородка - м. Ватутіне, що належить відповідачу, та у який саме період, а також того, що дії відповідача є незаконними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, неповно з`ясували обставини, що мають значення для вирішення справи, не надали усім доказам, показам свідків, які були викликані та допитані судом, і доводам позивачів належної оцінки та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 та Української спілки ветеранів Афганістану м. Ватутіне до ТДВ «Звенигородське АТП 17108», третя особа - Управління соціального захисту Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, про визнання дій протиправними.
Витребувано із Звенигородського районного суду Черкаської області зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданого Звенигородським РВК Черкаської області 28 вересня 1996 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій.
Згідно з договорами «Про розрахунки на покриття збитків за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування за рахунок субвенцій з Державного бюджету України»: від 10 лютого 2015 року № 3 на лютий - березень 2015 року; від 11 березня 2015 року № 4 на березень - квітень 2015 року; від 12 травня 2015 року № 6 на квітень - травень 2015 року; від 13 квітня 2015 року № 8 на травень 2015 року та від 01 червня 2015 року № 10 на червень - серпень 2015 року з додатками № 1, 2, 3, 4 до кожного з них, укладених між Управлінням соціального захисту населення Звенигородської РДА Черкаської області та ТДВ «Звенигородське АТП 17108» ними, в порядку та на умовах, визначених зазначеними договорами, регулюються взаємовідносини сторін щодо розрахунків на покриття збитків за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, зокрема, за маршрутом м. Звенигородка - м. Ватутіне.
Пунктом 3.4. вищезазначених договорів передбачено, що фінансування видатків на покриття збитків за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування за рахунок субвенції з Державного бюджету України на 2015 рік проводиться Управлінням соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області з урахуванням бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України та фактично наданих послуг, в межах планових сум субвенцій, передбачених кошторисом на 2015 рік в сумі, та з урахуванням змін кошторису поточного року по мірі надходження коштів з Державного бюджету.
Додатком № 1 до договорів визначено перелік пільгових категорій населення, яким, згідно чинного законодавства, надаються пільги на проїзд у приміських і міських автобусах ТДВ «Звенигородське АТП 17108», серед яких, зокрема, учасники бойових дій.
Згідно додатку № 2 до договору від 01 червня 2015 року № 10 пільги, зокрема, учасникам бойових дій, надаються у вівторок, середу, четвер, п`ятницю.
Повідомленням пасажирів, за підписами голови Звенигородської районної державної адміністрації, директора ТДВ «Звенигородське АТП 17108» та начальника Управління соціального захисту населення, останнім доведено про те, що з 05 червня 2015 року встановлено безкоштовний проїзд у міському та приміському сполученні, зокрема, учасникам бойових дій по вівторках, середах, четвергах та п`ятницях.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом позову в даній справі є визнання дій перевізникаТДВ «Звенигородське АТП-17108» щодо відмови у наданні пільгового (безкоштовного) проїзду учаснику бойових дій за маршрутом м. Звенигородка - м. Ватутіне протиправними.
Спірні правовідносини регулюються Законом Українии «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про автомобільний транспорт», «Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, статтями 627 910 911 915 ЦК України).
Суди попередніх інстанцій установлили, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.
Перевезення пасажирів на регулярному приміському маршруті м. Звенигородка - м. Ватутіне здійснювалось ТДВ «Звенигородське АТП-17108».
Згідно зі статтею 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Відповідач, як перевізник, серед іншого, взяв на себе зобов`язання надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених чинним законодавством та згідно з умовами, визначеними договорами; при роботі на маршрутах у дні визначені в додатках до договорів безкоштовно перевозити громадян, яким чинним законодавством надано пільги при користуванні пасажирським автомобільним транспортом.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі посилались на те, що ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, було відмовлено у наданні пільгового проїзду у автобусі за маршрутом м. Звенигородка - м. Ватутіне.
Частиною третьою статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Доказів, які б підтверджували факт відмови позивачу на пільговий проїзд у рейсовому автобусі перевізника, та доказів звернення з приводу конкретного факту до уповноваженого державного органу зі скаргою на дії перевізника, суду не надано.
Саме по собі посилання ОСОБА_1 на відмову відповідача у пільговому перевезенні без зазначення конкретної дати, часу, та надання на підтвердження доказів, визначених законом, оплатного користування послугами відповідача, доказів звернення, з приводу конкретного факту, до уповноваженого державного органу зі скаргою на дії зазначеного перевізника, не є підтвердженням порушення прав позивача передбачених законом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 11 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції).
Виходячи зі встановлених, на підставі поданих сторонами доказів, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову про визнання дій перевізника щодо відмови у наданні пільгового проїзду, протиправними.
Посилання у касаційній скарзі на те, що судами проігноровано клопотання про приєднання до матеріалів справи квитка, який його примусили придбати в автобусі, як доказу, на підставі якого можливо було встановити у який саме період відмовлено у безкоштовному проїзді, колегія суддів відхиляє, оскільки журнали судових засідань не містять даних про те, що ОСОБА_1 заявлялось клопотання про приєднання до матеріалів справи чи про огляд у судовому засіданні квитка, який його змусили придбати. Письмові клопотання з даного приводу також відсутні.
Аргументи касаційної скарги про те, що суд не надав оцінку показам свідків, які були викликані та допитані судом, колегія суддів також відхиляє, оскільки апеляційний суд надав оцінку показам свідків, а їх переоцінка судом касаційної інстанції знаходиться поза межами повноважень, передбачених статтею 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Інші доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції тапостанови апеляційного суду- без змін.
Керуючись статтями 389, 400 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2015 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук