Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 695/1732/16-ц
провадження № 61-38901св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у місті Золотоноша,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 грудня 2017 року у складі судді Степченка М. Ю. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б.,
Храпка В. Д., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у місті Золотоноша, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що починаючи з 01 червня
2010 року вона проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу у 1/2 частині будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
У період спільного проживання між нею та ОСОБА_3 склалися усталені відносини, притаманні подружжю, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом вирішували питання життєзабезпечення сім`ї, зокрема купували техніку, здійснили ремонт у належному ОСОБА_3 будинку за адресою: квартира АДРЕСА_2 , спільно проводили дозвілля.
ІНФОРМАЦІЯ_1 унаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 помер. Із заявою про одержання одноразової допомоги у зв`язку з його смертю унаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідно до частини шостої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», звернулася ОСОБА_2 , як дружина померлого ОСОБА_3 , хоча шлюб між ними розірвано рішенням Білоцерківського міського суду Київської області від 20 листопада 2002 року, яке набрало законної сили, а тому вона не може вважатися членом сім`ї померлого. Обставини не проживання відповідача з померлим після розірвання шлюбу між ними підтверджуються довідкою від 26 серпня 2015 року № 43, посвідченою головою квартального комітету № 22 міста Золотоноші Черкаської області.
Посилаючись на те, що на момент смерті ОСОБА_3 саме вона складала його сім`ю, однак зважаючи на відсутність між ними зареєстрованого шлюбу позбавлена можливості реалізувати своє право на одержання одноразової допомоги у зв`язку з його смертю унаслідок нещасного випадку на виробництві, просила встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період з 01 червня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що установлені судом обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки, не свідчать про те, що між ними склалися усталені стосунки, що притаманні подружжю. Відсутність визначених законом підстав для встановлення юридичного факту проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом останніх п`яти років до моменту його смерті підтверджується також і тим, що у заявлений у позові період ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , оскільки реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду, відповідно до статті 44 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), у органах реєстрації актів громадянського стану не було проведено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 грудня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 грудня 2017 року і постанову Апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що положення чинного законодавства України не містять заборони чи обмеження для чоловіка проживати з жінкою, яка не є його дружиною, однією сім`єю без реєстрації шлюбу до моменту розірвання шлюбу, зареєстрованого у встановленому законом порядку, а тому відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної помилково виходили з неможливості встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з особою, яка перебуває у іншому зареєстрованому шлюбі. Суди також не звернули увагу, що 27 липня 2010 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», яким змінено порядок державної реєстрації розірвання шлюбу, а тому положення статті 180 КпШС України, що втратила чинність на дату виникнення спірних правовідносин, про те, що реєстрація розірвання шлюбу провадиться на підставі пред`явленої одним з подружжя копії судового рішення про розірвання шлюбу та квитанції про сплату встановленої судом суми, не можуть породжувати буді-які юридичні наслідки у майбутньому та врегульовувати правовідносини у заявлений у позові період (з 27 липня
2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1).
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер
ОСОБА_3 . Відповідно до акту від 16 вересня 2015 року № 1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, встановлено, що ОСОБА_3 загинув унаслідок механічної асфіксії під час здійснення робіт на каналізаційній насосній станції.
У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату (частина шоста статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).
Згідно з довідкою від 26 серпня 2015 року № 42, посвідченою головою квартального комітету № 22 міста Золотоноші Черкаської області, за підписами жителів кварталу, ОСОБА_1 з 2013 року фактично постійно проживала, вела спільне господарство з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також проводила його поховання.
Також судами встановлено, що рішенням Білоцерківського міського суду Київської області від 20 листопада 2002 року, яке набрало законної сили
21 грудня 2002 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, але реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду в органах реєстрації актів громадянського, відповідно до статей 44, 180 КпШС України, не проведено, а тому на момент смерті ОСОБА_3 , шлюб між ним та ОСОБА_2 не було припинено.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Засади шлюбу, а також особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, визначає СК України.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Згідно з частиною другою статті 21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
ОСОБА_1 обгрунтовувала позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, посиланням на те, що
з 01 червня 2010 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 вона проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю, сторони були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права і обов`язки.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 10 60 ЦПК України 2004 року, яким кореспондують положення статей 12, 81 чинного ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Установивши, що до моменту смерті ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , тоді як чинне законодавство України передбачає право жінки та чоловіка одночасно перебувати лише в одному шлюбі (стаття 25 СК України), суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Посилання у касаційній скарзі на те, що чинне законодавство України не передбачає прямої заборони встановлювати факт проживання однією сім`єю як жінки та чоловік без реєстрації шлюбу з особою, яка перебуває у іншому зареєстрованому шлюбі не є переконливим, оскільки проживання жінки та чоловік без реєстрації шлюбу з особою, яка перебуває у іншому зареєстрованому шлюбі, дійсно не заборонено, але воно не тягне виникнення для таких осіб прав та обов`язків подружжя. Право на повторний шлюб, що є правовою підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя можливо лише після припинення попереднього шлюбу.
Необгрунтованими є і доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до регулювання спірних правовідносин положення статей 44, 180 КпШС України, оскільки положення СК України та Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» щодо визначення моменту припинення шлюбу підлягають застосуванню лише до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності.
Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, викладеними у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», за змістом яких необхідність реєстрації у державному органі реєстрації актів цивільного стану розірвання шлюбу, здійсненого на підставі рішення суду, не змінює того, що згідно з чинним СК України, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання. Водночас, це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 01 січня 2004 року, тобто до дня набрання чинності СК України.
Таким чином, доводи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлених ними обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судами, які їх обгрунтовано спростували. Переглядаючи законність та обгрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скаргиОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 31 травня
2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак