ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 697/1044/22
адміністративне провадження № К/990/33780/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2022 року, постановлену у складі судді Колісник Л.О. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року, ухвалену у складі колегії суддів: Коротких А.Ю. (доповідач), Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області, в якому просив визнати дії відповідача протиправними, скасувати постанову від 12.06.2022, серії БАБ №540549, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі як незаконну.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що згідно оскаржуваної постанови його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченому ч.2 ст. 126 КУпАП, зокрема, що він керував транспортним засобом без відповідних документів, а саме у посвідчення водія закінчився термін дії, стягнуто штраф у розмірі 3400,00 грн., а у разі пропуску строку добровільної сплати стягнуто подвійний розмір штрафу у сумі - 6800,00 грн., проте в постанові не зазначено жодного пункту Правил дорожнього руху, які начебто порушив ОСОБА_1 . Первинно відповідач надав позивачу копію постанови, в якій її зміст був повністю нечитабельний. За цих обставин представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом та скаргою про скасування оскаржуваної постанови в добровільному порядку. На цей час читабельна копія постанови отримана, та відповідь про відмову в задоволенні скарги та скасування постанови в добровільному порядку. Позивач зазначає, що за цих обставин первинний строк на оскарження постанови ним фактично пропущений але за поважних обставин (надсилання запиту, скарги, надання відповідної копії), а тому виникло питання про поновлення строку на оскарження постанови. Вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки його автомобіль було зупинено 12.06.2022 працівниками поліції без законної підстави, під час перевірки документів відповідач вказав, що позивач не має права керування транспортним засобом, оскільки пред`явлене посвідчення водія з терміном дії 25.02.2020 - 25.02.2022. Зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру», визначено, що посвідчення водія, термін дії якого закінчився в період дії воєнного стану продовжують діяти на всій території України до часу скасування запровадження воєнного стану. Також ОСОБА_1 13.06.2022 отримав посвідчення водія з терміном дії з 25.02.2022 по 13.06.2052, тобто право керування транспортними засобами він не втрачав.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 липня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 697/1044/22.
4. Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2022 року, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду, на підставі пропуску строку звернення до суду з позовом.
5. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) десятиденний строк звернення до суду для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
7. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та винести ухвалу про направлення справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
8. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що Закон прямо визначає у ч.4 ст.122 КАС України про те, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
8.1. Скаржником зазначено, що ним в спосіб, визначений ст.ст. 289 290-291 КУпАП було використано досудовий спосіб оскарження постанови, і лише після використання цієї можливості застосовано негайне звернення до суду. Таким чином, скаржник намагався діяти повністю в межах процесуального строку звернення до суду за захистом своїх прав, свобод, та інтересів особи і фактично не потребував способів поновлення процесуального строку звернення до суду. Скаржник зазначає, що навіть ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 21.07.2022 року визначено, що позовна заява подана в установлений законом строк особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, вона відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161. 171 КАС України, вказану позовну заяву належить розглядати за правилами адміністративного судочинства і її подано з дотриманням правил підсудності. Таким чином, суд першої інстанції на той час був обізнаний про обставини поновлення процесуального строку і не вважав про те, що цей строк є пропущеним, проте суд апеляційної інстанції цю мотивацію не побачив. Крім того, позивач зауважує, що з вирішення спірного питання існує судова практика, висловлена Верховним Судом у постанові від 14 вересня 2022 року у справі №380/3358/21.
8.2. Позивач у касаційній скарзі звертає увагу, що аналізуючи норми ч.4 ст.122 КАС України, вбачається, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші процесуальні строки.
8.3. Скаржник зазначає, що з урахуванням рішення Верховного Суду у справі №500/2486/19, процесуальний строк звернення до суду з відповідним позовом становить протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. Позивач про порушення своїх прав дізнався 12 липня 2022 року після виготовлення відповідачем письмової відповіді на скаргу щодо постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності від 12.06.2022 року, тому виключно за цих обставин строк звернення до суду позивачем взагалі не був пропущений.
9. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Джерела права й акти їх застосування
10. Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
11. У відповідності до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
12. Частиною 3 вказаної статті КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
13. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
14. Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
15. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
16. Згідно із статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
17. Частиною 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
18. Згідно ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
19. Також пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
V. Оцінка Верховного Суду
20. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
21. Наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.
22. Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
23. Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.
24. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
25. Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
27. Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
28. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для звернення до суду із даним позовом є незгода позивача із діями поліцейського СРПП ВП № 2 Обухівського РУП, щодо складання 12 червня 2022 року постанови серії БАБ № 640549 про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення та накладення стягнення.
29. Про порушення свого права позивач дізнався 12 червня 2022 року та отримав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 640549 від 12 червня 2022 року, про що свідчить його підпис на постанові.
30. Адміністративний позов подано позивачем до суду 12 липня 2022 року, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції Канівського міськрайонного суду Черкаської області, тобто з пропуском строку звернення до суду.
31. Обставиною, на яку позивач посилається, як на підставу для поновлення йому пропущеного строку, є звернення його представника 14 червня 2022 року із адвокатським запитом щодо надання інформації та скаргою в адміністративному порядку до СРПП ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області щодо постанови БАБ № 640549 відносно позивача. В зв`язку з цим позивач зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався 12 липня 2022 року після виготовлення відповідачем письмової відповіді на його скаргу .
32. Суд, в контексті спірних правовідносин зазначає, що як було зазначено вище, відповідно до положення пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
33. Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
34. При цьому, звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.
35. Зазначена позивачем в касаційній скарзі обставина, а саме оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 640549 від 12 червня 2022 року до СРПП ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, носить суб`єктивний характер, оскільки пов`язана з обраним способом порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та не має відношення до прав або можливостей звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення про накладення адміністративного стягнення.
36. Необхідно зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
37. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
38. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
39. Посилання скаржника в касаційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14 вересня 2022 року у справі №380/3358/21, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки у вказаних справах, відмінними є їхні фактичні обставини та, відповідно, підстави позову і обґрунтування позицій кожної зі сторін. Так, спір у справі №380/3358/21 не стосується оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення
39.1. При цьому, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.
40. Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, що підтверджує відсутність підстав для встановлення тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.
41. Аналогічна правова позиція знаходить своє відображення у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі №522/14986/19 та від 26 січня 2021 року у справі №757/48987/18-а.
42. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
43. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
44. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
VІ. Судові витрати
45. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року у справі 697/1044/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
Ж.М. Мельник-Томенко