Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа №699/92/17
провадження №61-6192св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Управління Держпродспоживслужби в Корсунь-Шевченківському районі,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняКорсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2018 року у складі судді Свитки С. Л. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів
Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Управління Держпродспоживслужби в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, в якому просив: відповідно до додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, згідно яких розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів для бджільницьких об`єктів становлять 300 метрів, усунути бджільницькі об`єкти від житлової забудови ( АДРЕСА_1 ) на відстань 300 метрів, а саме, зобов`язавши відповідача вивезти пасіку з належної їй земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , розмістивши її не менше 1 кілометра від тваринницьких і птахівницьких будівель відповідно до пункту 1.2 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб та отруєнь бджіл, затвердженою наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини України №9 від 30 січня 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2001 року за №131/5322, отримавши на це дозвіл відповідного органу місцевого самоврядування.
Позов мотивовано тим, що позивач проживає по АДРЕСА_1 .
У сусідньому домоволодінні по АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 , яка за даною адресою утримує пасіку.
Відповідачем порушені норми щодо ведення бджільництва, оскільки пасіка влаштована на відстані 50 см від межі земельної ділянки позивача та 10 м від його будинку.
Від укусів бджіл у позивача виникає алергічна реакція, погіршується стан здоров`я, у зв`язку з чим він неодноразово звертався за медичною допомогою.
Відповідач своїми протиправними діями порушує право позивача на вільне користування приватною власністю, внаслідок чого він та його сім`я почувають себе у небезпеці, оскільки під загрозою їх здоров`я та життя. Близьке розташування пасіки до подвір`я позивача та земельної ділянки перешкоджає йому у вільному пересуванні по подвір`ю, користуванні земельною ділянкою, яку він не може вчасно обробити.
Позивач неодноразово звертався до органів місцевої влади, прокуратури, правоохоронних органів тощо, щодо порушень відповідачем норм ведення бджільництва та результатів це не дало.
06 липня 2016 року без участі позивача було складено акт певною групою осіб, які обстежили місце розташування пасіки, допускаючи при цьому значні помилки в розрахунках, зокрема, невірно вказано адресу позивача, що ставить під сумнів вихід комісії на місце. Даний акт, в якому вказано пропозиції, а не зобов`язання для ОСОБА_2 , на думку позивача, передбачає збереження прав лише особи, яка утримує пасіку та звужує права та свободи особи, яка займає сусідню ділянку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2018 року, залишеним без змін апеляційного суду Черкаської області від 22 березня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що порушення відповідача щодо утримання пасіки відсутні.
На земельній ділянці розміщена відповідачем пасіка, яка станом на 06 липня 2016 року становила чотири відводка бджіл, а основна пасіка в кількості чотирнадцяти бджолосімей вивезена, що підтверджується актом.
Актом складеного за участі представників Держпродспоживслужби в Корсунь-Шевченківському районі та сільської ради від 06 липня 2016 року встановлено, що на подвір`ї ОСОБА_2 розташована пасіка, в наявності є ветеринарно-санітарний паспорт, своєчасно проведено епізоотичні та лабораторні дослідження, територія упорядкована, обкошена, насаджені плодові дерева та кущі, напрям льоту бджіл спрямований в протилежну сторону від будинковолодіння позивача. Від нежилого будинку до пасіки відстань 20 м, вулики розташовані біля межі на відстані 1-1,5 м. Для підвищення льоту бджіл рекомендовано огородити пасіку огорожею висотою не менше 2,5 м.
Вказані рекомендації відповідачем виконані та вздовж спільної з ОСОБА_1 межі земельної ділянки, по периметру можливого розміщення пасіки, довжиною 24,6 м встановлено шиферний паркан висотою 2,6 м, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 від 02 серпня 2017 року, складеного комісією в складі представників Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.
При цьому, норми чинного законодавства не містять обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках.
Оскільки утримання бджіл і зайняття бджільництвом не заборонено законом, утримання пасіки ОСОБА_2 відповідає вимогам діючого законодавства, а в матеріалах справи відсутні докази щодо причинного зв`язку між негативним впливом на здоров`я позивача та здоров`я членів його сім`ї, алергічні реакції на укуси бджіл, та пасікою, що належить ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з ухваленням нового рішення, яким: зобов`язати відповідача розмістити пасіку на відстані не менше 1 км. від адреси, що по АДРЕСА_1 , за якою проживає позивач ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача в подальшому незалежно від пори року не встановлювати пасіку за місцем проживання: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну шкоду здоров`ю (матеріальну) у розмірі 20 000 грн та за заподіяну моральну шкоду у розмірі 7000 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставин, що мають значення для справи та не застосували норми матеріального права, що мали бути застосовані, зокрема положення статті 27 Конституції України, статей 103 104 ЗК України, частини другої статті 23, частини першої статті 1163 ЦК України, Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл затвердженої наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 9 від 30 січня 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2001 року.
Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не врахували, що в силу пункту 1.2. Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб та отруєнь бджіл, затвердженою наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 9 від 30 січня 2001 року, пасіку категорично заборонено встановлювати на території відповідача, оскільки на території суміжних домоволодінь, як у позивача, так і інших сусідів знаходяться тваринницькі і птахівничі будівлі, в яких розводяться сільськогосподарські тварини і птахи.
Судами проігноровано Акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 30 листопада 2017 року, який було здійснено за результатом адвокатського запиту. В даному акті зазначено, що відповідач не зверталась до Набутівської сільської ради чи колишньої Сахнівської сільської ради з метою погодження встановлення пасіки на території домоволодіння, що є прямим порушенням розміщення і облаштування пасіки.
Ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій не відповідають частині п`ятій статті 319 ЦК України, відповідно до якої власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. В даному випадку порушення наведеної норми вбачається в діях відповідача, оскільки останній, займаючись бджільництвом на належній йому земельній ділянці, порушує чинне законодавство, яке регулює відносини щодо розведення використання та охорони бджіл, забезпечення гарантій дотримання прав та захисту інтересів фізичних осіб суміжних земельних ділянок, використання земельних ділянок та самостійного господарювання на них.
Такими діями відповідач порушує приписи, встановлені главою 17 ЗК України (Добросусідство), а саме, частину першу статті 103 цього Кодексу, якою встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається що найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Висновки судів не відповідають статті 27 Конституції України, якою встановлено, що кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань. Не враховано положення статті 1163 ЦК України, яка передбачає усунення загрози життю чи здоров`ю фізичної особи, що є прямим порушенням його прав.
Суди безпідставно відхилили подані позивачем докази щодо стану його здоров`я після укусів бджіл, які належать відповідачу, неодноразових звернень до Набутівської лікарні в с. Набутів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_2 та Головного управління Держпродспоживслужби в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Вказані відзиви колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, оскільки містять доказів надсилання копій відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав матері позивача ОСОБА_3 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З довідки, виданої виконкомом Набутівською сільської ради № 385 від 05 травня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживав з матір`ю до дня її смерті, протягом шести місяців, від дня смерті, утримував спадковий будинок, тобто, вважається таким, що фактично прийняв спадщину.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2 та є власником земельної ділянки за цією адресою, на якій розміщена пасіка, яка станом на 06 липня 2016 року становила чотири відводка бджіл, а основна пасіка в кількості чотирнадцяти бджолосімей вивезена.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що внаслідок утримання відповідачем пасіки він позбавлений права на безпечні й здорові умови проживання та користування належною йому земельною ділянкою та будинком.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
Згідно зі статтею 293 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання тощо.
Відповідно до статті 103 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (неприємні запахи, забруднення, тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частина друга статті 103 ЗК України).
Стаття 104 ЗК України передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу. Якщо дії сусіда є неправомірними та не відповідають умові заподіяння якнайменших незручностей, такі дії підлягають припиненню.
Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.
Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено обов`язки громадян, які пов`язані з бережливим ставленням до природи, її охорони та раціонального використання її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одним з обов`язків є непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.
Статтями 11, 12 Закону України «Про бджільництво» встановлено, що право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про бджільництво» фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.
Статтею 13 Закону України «Про бджільництво» передбачено, що з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Розділом 1 «Вимоги щодо розміщення та облаштування пасік» Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім`ю потрібно 30 - 35 кв.м, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір`ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.
У справі, яка переглядається судами установлено, що актом від 06 липня 2016 року, складеним за участі представників Держпродспоживслужби в Корсунь-Шевченківському районі та сільської ради встановлено, що на подвір`ї ОСОБА_2 розташована пасіка, в наявності є ветеринарно-санітарний паспорт, своєчасно проведено епізоотичні та лабораторні дослідження, територія упорядкована, обкошена, насаджені плодові дерева та кущі, напрям льоту бджіл спрямований в протилежну сторону від будинковолодіння позивача. Від нежилого будинку до пасіки відстань 20 м, вулики розташовані біля межі на відстані 1-1,5м. Для підвищення льоту бджіл рекомендовано огородити пасіку огорожею висотою не менше 2,5 м.
Наведені у вказаному акті рекомендації виконані відповідачем та вздовж спільної з ОСОБА_1 межі земельної ділянки, по периметру можливого розміщення пасіки, довжиною 24,6 м встановлено шиферний паркан висотою 2,6 м, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 від 02 серпня 2017 року, складеного комісією в складі представників Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.
При цьому, обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках не встановлено нормами Закону України «Про бджільництво», Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, а також не обумовлено таких обмежень чи заборон у положеннях «Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки» та «Порядку реєстрації пасік», затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року №184/82.
Пунктом 2 Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, обумовлено, що розмір санітарно-захисної зони від бджільницьких підприємств до житлової забудови встановлений у 300 метрів.
Разом з тим, ці вимоги не можуть поширюватись на індивідуальну пасіку відповідача, оскільки влаштована нею пасіка не є бджільницьким підприємством. Розміщена нею пасіка, станом на 06 липня 2016 року становила чотири відводка бджіл, а основна пасіка в кількості чотирнадцяти бджолосімей вивезена.
Установивши відсутність порушень відповідачем умов щодо розміщення і утримання пасіки, а також з урахуванням того, що сам по собі факт утримання ОСОБА_2 пасіки не є порушенням права позивача на безпечні й здорові умови проживання та користування його земельною ділянкою і будинком, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком шляхом перенесення відповідачем своєї пасіки.
Таких же за змістом висновків у схожих справах дійшов Верховний Суд у постановах від 23 травня 2018 року у справі№676/1052/14 (провадження №61-6809св18, від 23 травня 2018 року у справі №452/1121/15 (провадження №61-2560св18).
Під час розгляду справи позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявністьпричинно-наслідкового зв`язку між негативним впливом на його здоров`я (здоров`я членів його сім`ї), алергічні реакції на укуси бджіл, та розміщенням і утриманням пасіки ОСОБА_2 .
Суди попередніх інстанцій, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, дійшли обґрунтованих висновків, що за наведених у цьому позові мотивів відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача усунути позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою та будинком шляхом перенесення відповідачем влаштованої пасіки.
Посилання у касаційній скарзі на пункту 1.2. Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб та отруєнь бджіл затвердженою наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 9 від 30 січня 2001 року, яким передбачено розміщення пасіки не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки обумовлене у цьому пункті обмеження відноситься до великих господарств і підприємств, що утримують сільськогосподарських тварин та птицю, а не приватних, і наявність таких об`єктів під час розгляду справи судами не встановлено. Норми чинного законодавства не містять визначених відстаней щодо розміщення пасіки між житловими забудовами.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин у тому контексті, який на думку позивача свідчать про порушення його прав та наявність підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком шляхом перенесення відповідачем влаштованої пасіки.
Разом з тим, таким доводам і обставинам суди попередніх інстанцій дали належну оцінку, до переоцінки яких, відповідно до приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може.
В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 22 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська