Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 703/1610/17
провадження № 61-8744св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявники - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи: акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», акціонерне товариство «Ощадбанк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року у складі судді Опалинської О. П. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст заяви
У травні 2017 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , які діють в інтересах ОСОБА_2 , звернулися до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
На обґрунтування своєї заяви посилалися на те, що 08 липня 2016 року рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області її ( ОСОБА_1 ) мати ОСОБА_2 визнана недієздатною, а ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2016 року її (заявницю) призначено опікуном ОСОБА_2 .
За довіреністю від ОСОБА_2 у відділенні акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк») вона отримувала її пенсію.
У жовтні 2015 року АТ «Ощадбанк» відмовило їй у видачі пенсійного забезпечення та у доступі до отримання інформації про рух коштів на рахунку матері.
У кінці 2015 року під впливом сторонніх осіб на ім`я ОСОБА_2 в Центральному Смілянському відділенні Головного регіонального управління (далі - Смілянське відділення ГРУ) акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк») відкрито рахунок та виготовлена банківська платіжна картка, на яку Смілянське управління Пенсійного фонду Черкаської області перераховувало пенсійне забезпечення.
Звернувшись до АТ «КБ «ПриватБанк» про надання інформації про укладення договору між ОСОБА_2 та банком, видачі копії договору та пластикової картки, вона отримала від банку відмову.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд надати їй право на представництво інтересів ОСОБА_2 в банківських установах, право на отримання грошових коштів, право на розпорядження грошовими коштами на рахунках ОСОБА_2 , право на отримання документів, виписок, довідок та інформації, яка містить банківську таємницю, відомості про банківські рахунки ОСОБА_2 , операції, які були проведені на користь чи за її дорученням, здійснені нею угоди та фінансово-економічний стан ОСОБА_2 в банківських установах.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що всі права, які заявник у своїй заяві просить визнати за нею, гарантовані їй Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, а тому вони не потребують встановлення та визнання рішенням суду. Правові підстави для задоволення вимог заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо обставин, які мали місце до призначення заявника опікуном, відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , яка діють в інтересах ОСОБА_2 , подали касаційну скаргу та доповнення до неї, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити її заяву про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили всі докази, не надали належної оцінки її доводам та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні її заяви.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , які діють в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2019 рокупоновлено ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , строк на касаційне оскарження рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року та постанови апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року.
Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 , які діють в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: АТ «КБ «ПриватБанк», АТ «Ощадбанк», про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Витребувано зі Смілянського міськрайонного суду Черкаської області зазначену справу.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2020 року справу № 615/585/18 призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Обставини справи
Суди встановили, що 08 липня 2016 року рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_2 визнано недієздатною.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2016 року опікуном ОСОБА_2 призначено ОСОБА_1 .
У березні 2017 року ОСОБА_1 направила до АТ «КБ «Приват Банк» заяву про доступ до банківської таємниці, в якій просила надати їй можливість доступу до платіжної картки для отримання пенсійного забезпечення підопічної ОСОБА_2 .
У цій заяві зазначала, що наприкінці 2015 року на ім`я ОСОБА_2 була відкрита банківська платіжна карта, на яку перераховувалася пенсія і яку отримати вона не має можливості, оскільки карткою незаконно заволоділа ОСОБА_4 ..
Із таким же листом заявник звернулася і до АТ «Ощадбанк», на які не отримала відповіді.
У зв`язку з тим, що відсутність рішення про доступ до банківської таємниці перешкоджає їй й здійснені своїх обов`язків, визначених статтею 67 ЦК України, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, та, окрім цього, просила надати їй право на представництво інтересів її підопічної в банківських установах, право на отримання грошових коштів, право на розпорядження грошовими коштами на рахунках останньої.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта; відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом про банки і банківську діяльність.
Статтею 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов`язані на вимогу клієнта надати, зокрема, інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку, є банківською таємницею.
У статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Згідно з положеннями статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, або за рішенням суду.
Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Згідно з пунктом 11 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Пунктами 4, 5 статті 348 ЦПК України встановлено, що заява про розкриття банківської таємниці має містити, поміж іншого, обґрунтування необхідності та обставини, за якими вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.
Тобто заява повинна містити обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами, зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про відмову банку у вчиненні відповідних дій.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції України і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Аналіз заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, свідчить про те, що, звертаючись до суду, ОСОБА_1 , як опікун особи, яка визнана недієздатною, просила розкрити інформацію щодо підопічної з метою виконання своїх обов`язків щодо її утримання.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із відсутності правових підстав для задоволення заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, з огляду на те, що ОСОБА_1 наділена правом отримувати пенсію підопічної, недієздатної ОСОБА_2 , з моменту набрання рішенням суду про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки, законної сили, тобто з 18 жовтня 2016 року.
При цьому, суди не з`ясували період, за який вона просила банк розкрити інформацію, обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, а також обсяги (межі) розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, не уточнили вимоги заявника з цього приводу.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Крім того, аналіз заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що її вимоги, окрім розкриття інформації, що містить банківську таємницю, містять вимоги про:
- надання права на представництво інтересів підопічної в банківських установах;
- надання права на отримання грошових коштів ОСОБА_2 в банківських установах, права на розпорядження грошовими коштами на рахунках;
- надання права на отримання документів, виписок, довідок та ін.
Що стосується цієї частини вимог, колегія суддів вважає, що вони не підлягають розгляду як у порядку цивільного судочинства, так і взагалі судовому розгляду. Такий спосіб захисту прав сам собою не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 , як опікун ОСОБА_2 , у своїй заяві просить визнати за нею права, які гарантовані їй Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, а тому не потребують додаткового встановлення рішенням суду.
Наведене виключає можливість розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 листопада 2019 року у справі №592/7612/17 зробив висновок про те, що «поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи наведене, судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про визнання за нею право на представництво інтересів підопічної в банківських установах, право на отримання грошових коштів, які містяться на рахунках ОСОБА_2 і розпорядження ними, на отримання документів, довідок і інших документів та ін. підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Оскільки зазначені вимоги не підлягають судовому розгляду, тому суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено їх вирішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне часткового задовольнити касаційну скаргу, рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про визнання за нею право на представництво інтересів підопічної в банківських установах, право на отримання грошових коштів, які містяться на рахунках ОСОБА_2 і розпорядження ними, на отримання документів, довідок і інших документів та ін. скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Оскаржені судові рішення в частині заяви ОСОБА_1 про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, скасувати з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 255 400 409 411 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року скасувати, справу в частині заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», акціонерне товариство «Ощадбанк» про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», акціонерне товариство «Ощадбанк», про визнання права на представництво інтересів підопічної в банківських установах, права на отримання грошових коштів, які містяться на рахунках ОСОБА_2 і розпорядження ними, на отримання документів, довідок і інших документів закрити.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року та постанова апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді:І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук