Постанова
Іменем України
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 704/192/18
провадження № 61-19407св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Корсунське»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Храпка В. Д., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунське» (далі - ТОВ «Корсунське») про стягнення боргу та пені за несвоєчасне внесення орендної плати та розірвання договору оренди землі з додатковою угодою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7124087800:01:001:0217, площею 2.998 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Павлівської сільської ради. 13 жовтня 2011 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, державну реєстрацію якого було проведено 17 вересня 2012 року у відділі Держкомзему в Тальнівському районі.
Позивач зазначав, що 13 жовтня 2017 року йому стало відомо, що вказана земельна ділянка з 16 серпня 2017 року перебуває у користуванні ТОВ «Корсунське» відповідно додаткової угоди від 29 серпня 2013 року до договору оренди землі, строком на 49 років. Відповідач порушує умови договору оренди землі та не проводить своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою в період з 2011 року по 2017 рік. З метою досудового врегулювання спору, позивачем 03 жовтня 2017 року направлено лист з проханням провести розрахунок належної йому орендної плати за період з 2011-2017 роки та сплатити заборгованість по виплаті орендної плати, яка становить 18 782,97 грн. Листом від 25 жовтня 2017 року ТОВ «Корсунське» повідомив позивача, що його вимоги надумані та необґрунтовані , а у виплаті належних сум орендної плати відмовлено. Оскільки відповідачем здійснювалася несвоєчасна виплата орендної плати за користування належною йому земельної ділянки в період 2011- 2017 років, існує невиконання обов`язків відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
стягнути з ТОВ «Корсунське» на його користь заборгованість по договору оренди землі від 13 жовтня 2011 року в розмірі 34 924 грн., 78 коп., яка складається з заборгованості по виплаті орендної плати в розмірі 16 937,11 грн та пені за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 17 987,67 грн;
розірвати договір оренди землі від 13 жовтня 2011 року , що пройшов державну реєстрацію 12 вересня 2012 року разом з додатковою угодою від 29 серпня 2013 року (державну реєстрацію іншого речового права, згідно Додаткової угоди було проведено 16 серпня 2017 року), укладений між ТОВ «Корсунське» та ОСОБА_1 , щодо передачі земельної ділянки площею 2.998 га, що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Павлівської сільської ради;
стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області в складі судді: Міщенко К. М., від 14 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Корсунське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору оренди землі від 13 жовтня 2011 року в розмірі 34 924,78 грн, яка складається із заборгованості по виплаті орендної плати в розмірі 16 937,11 грн та пені за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 17 987,67 грн.
Розірвано договір оренди землі від 13 жовтня 2011 року, що пройшов державну реєстрацію 17 вересня 2012 року разом з додатковою угодою від 29 серпня 2013 року (державну реєстрацію іншого речового права було проведено 16 серпня 2017 року) укладений між ТОВ «Корсунське» та ОСОБА_1 , щодо передачі в оренду земельної ділянки розміром 2,998 га. кадастровий номер 7124087800:01:001:0217, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з уточненими позовними вимогами заборгованість по орендній платі становить 34 924,78 грн. Одним із основних обов`язків орендаря відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» є своєчасне внесення орендної плати. Цьому положенню кореспондуються і умови пункт 11 договору щодо внесення орендної плати не пізніше 31 грудня поточного року. Відповідач протягом 2011-2016 років не виплачував позивачу орендну плату згідно умов договору, чим прострочив виконання грошового зобов`язання.
Суд першої інстанції відхилив твердження відповідача про те, що ТОВ «Корсунське» сплатило орендну плату позивачу в сумі 45 000 грн, оскільки ці твердження спростовуються рішеннями Тальнівського районного суду від 15 листопада 2016 року в справі № 704/986/16-ц та від 30 жовтня 2017 року в справі № 704/1560/16-ц, а також рішенням апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2017 року в справі № 22-ц/793/2189/17.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Корсунське» задоволено
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 травня 2019 року скасовано.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Корсунське» про стягнення боргу та пені за несвоєчасне внесення орендної плати та розірвання договору оренди землі з додатковою угодою відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до видаткового касового ордера від 29 березня 2012 року ОСОБА_2 за довіреністю від 29 березня 2012 року, отримав у касі ТОВ «Корсунське» 45 000 грн орендної плати за землю по договору від 13 жовтня 2011 року. Відповідно до видаткового касового ордера від 29 серпня 2013 року ОСОБА_2 за довіреністю від 29 березня 2012 року, отримав у касі ТОВ «Корсунське» 45 000 грн. орендної плати за землю згідно додаткової угоди до договору від 29 серпня 2013 року. Згідно довіреності від 23 березня 2012 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 одержувати належну йому за договором оренди земельної ділянки орендну плату та дивіденди у будь-якому вигляді. ТОВ «Корсунське» виплатило представнику позивача кошти за договором в сумі, що складає 90 000 грн. Сплата коштів в сумі 45 000 грн, що були предметом спору по рішенню Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року стосуються інших правовідносин. Отже, на момент подання ОСОБА_1 позову про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди, заборгованості з орендної плати за цим договором не існувало, а навпаки, враховуючи надані позивачем розрахунки, мала місце переплата. З урахуванням викладеного, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди. Проте суд першої інстанції не звернув на це уваги і постановив рішення, яке не відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. А тому підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, в якій просив повністю скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що в оскарженому рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до касових ордерів від 29 березня 2012 року та від 29 серпня 2013 року представником позивача за довіреністю ОСОБА_2 було отримано у касі відповідача 90 000 грн. Проте відповідач по справі під час розгляду справи в суді першої інстанції зазначених видаткових касових ордерів, як доказів по справі не подавав, що підтверджується наступним: в поданому до суду відповідачем відзиві на позовну заяву, жодних касових ордерів зазначено не було, вони навіть не згадувалися, й в додатках вони не записані; жодних клопотань відповідача з приводу подання вказаних в касових ордерів, під час судового розгляду в районному суді, також не було; згідно пункту 7 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні районний суд з`ясовував, чи всі докази надані відповідачем, якими він спростовує позовні вимоги, до того ж, аналогічне питання було поставлено й представником позивача відповідачу у підготовчому судовому засіданні. Згідно відповіді представника відповідача, яка міститься в протоколі та аудіо записі підготовчого судового засідання, було чітко зазначено, що єдиним доказом отримання позивачем орендної плати згідно умов договору є розписка, яку долучено, й жодних інших доказів у нього немає.
Звертає увагу, що відповідно до статей 365 та 367 ЦПК України, відповідач по справі при неподанні доказів до суду першої інстанції, повинен подати до апеляційного суду клопотання про їх долучення до матеріалів справи з обов`язковим зазначенням поважних причин їх не подання до суду першої інстанції та обґрунтуванням неможливості їх подання у встановлений законом строк з причин, що не залежали від нього, також не зробив. Відповідач навмисно злукавив й недобросовісно ввів в оману суд апеляційної інстанції, про не зрозуміле для нього, не дослідження і не взяття до уваги районним судом, нібито наявних в матеріалах справи доказів, а саме вказаних видаткових касових ордерів, яких там немає і у встановленому законом порядку до суду не подавалися. Тому видаткові касові ордери були подані та долученні до матеріалів справи з грубим та цинічним порушенням порядку і строку встановленого законом й жодним чином не могли братися апеляційним судом до уваги як допустимі докази.
У грудні 2019 року ТОВ «Корсунське» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що представником позивача ОСОБА_2 отримано 90 000 грн, доказом чого є видаткові касові ордери від 29 березня 2012 року на суму 45 000 грн та від 29 серпня 2013 року на суму 45 000 грн, (копія знаходиться в матеріалах справи), а тому у відповідача відсутня перед позивачем заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 13 жовтня 2011 року, які суд першої інстанції не взяв до уваги, та повернув відповідачу, з підстав неналежного доказу, оскільки отримувачем в видаткових касових ордерах зазначений повірений позивача а не сам позивач. Згідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, твердження особи, що подала касаційну скаргу про неможливість прийняття додаткових доказів не ґрунтується на законі та не відповідає обставинам справи, бо під час розгляду справи апеляційний суд задовольнив клопотання представника відповідача щодо приєднання до матеріалів справи доказів та їх дослідження що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відповідно прийняв докази дослідив та надав їм належну оцінку у своєму рішенні. Тому на момент подання позивачем позову про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди, заборгованості з орендної плати за цим договором не існувало, а навпаки, враховуючи надані позивачем розрахунки, мала місце переплата.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2020 року: відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Корсунське» про повідомлення про розгляд справи та розгляд справи за участі відповідача та/або представника відповідача; справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7124087800:01:001:0217, площею 2,998 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Павлівської сільської ради на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії та номер ЧР № 003020, виданого 31 липня 2002 року Тальнівською РДА Черкаської області.
13 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 , та ТОВ «Корсунське» було укладено договір оренди землі, зареєстрований 17 вересня 2012 року у відділ Держкомзему в Тальнівському районі, строком на 5 років.
29 серпня 2013 року між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 та ТОВ «Корсунське» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 13 жовтня 2011 року, згідно якої строк дії договору оренди змінено на 49 років.
При скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про відмову у задоволенні позову апеляційний суд вказав, що відповідно до видаткового касового ордера від 29 березня 2012 року ОСОБА_2 за довіреністю від 29 березня 2012 року, отримав у касі ТОВ «Корсунське» 45 000 грн орендної плати за землю по договору від 13 жовтня 2011 року. Відповідно до видаткового касового ордера від 29 серпня 2013 року ОСОБА_2 за довіреністю від 29 березня 2012 року, отримав у касі ТОВ «Корсунське» 45 000 грн орендної плати за землю згідно додаткової угоди до договору від 29 серпня 2013 року. Згідно довіреності від 23 березня 2012 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 одержувати належну йому за договором оренди земельної ділянки орендну плату та дивіденди у будь-якому вигляді. ТОВ «Корсунське» виплатило представнику позивача кошти за договором в сумі, що складає 90 000 грн. Сплата коштів в сумі 45 000 грн, що були предметом спору по рішенню Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року стосуються інших правовідносин. Отже, на момент подання ОСОБА_1 позову про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди, заборгованості з орендної плати за цим договором не існувало, а навпаки, враховуючи надані позивачем розрахунки, мала місце переплата.
Колегія суддів не погоджується з цим висновком апеляційного суду з таких підстав.
Аналіз змісту постанови апеляційного суду свідчить, що відсутність боргу за договором оренди землі від 13 жовтня 2011 року був встановлений на підставі видаткового касового ордера від 29 березня 2012 року про отримання ОСОБА_2 за довіреністю від 29 березня 2012 року в касі ТОВ «Корсунське» 45 000 грн орендної плати за землю по договору від 13 жовтня 2011 року та на підставі видаткового касового ордера від 29 серпня 2013 року про отримання ОСОБА_2 за довіреністю від 29 березня 2012 року, в касі ТОВ «Корсунське» 45 000 грн згідно додаткової угоди до договору від 29 серпня 2013 року.
Процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції (частина друга статті 318 ЦПК України).
Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання (частина п`ята статті 259 ЦПК України).
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
відповідачем в суді першої інстанції не подавалися копії видаткового касового ордера від 29 березня 2012 року про отримання ОСОБА_2 за довіреністю від 29 березня 2012 року в касі ТОВ «Корсунське» 45 000 грн та видаткового касового ордера від 29 серпня 2013 року про отримання ОСОБА_2 за довіреністю від 29 березня 2012 року, в касі ТОВ «Корсунське» 45 000 грн;
при поданні 21 червня 2019 року апеляційної скарги ТОВ «Корсунське» до апеляційної скарги долучено копії видаткових касових ордерів від 29 березня 2012 року та від 29 серпня 2013 року, засвідчені директором ТОВ «Корсунське» Безушко О. Ю. (а.с. 129 - 130), без обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції цих доказів;
аналіз запису судового засідання 05 вересня 2019 року та протоколу судового засідання свідчить, що клопотання про приєднання доказів (копії видаткових касових ордерів від 29 березня 2012 року та від 29 серпня 2013 року, засвідчені директором ТОВ «Корсунське» Безушко О. Ю.) розглянуто та відмовлено в його задоволенні, оскільки вони не подавалися до суду першої інстанції (а. с. 181, 198);
19 вересня 2019 року представником ТОВ «Корсунське» Микитенком В. І. подано до апеляційного суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (а. с. 193), в якому вказано, що до апеляційної скарги додано дві копії видаткових касових ордерів, що відсутні в матеріалах цивільної справи з причини їх неприйняття як письмових доказів, що були надані під час судового засідання судом першої інстанції з підстав їх неналежності предмету доказування;
в протоколі судового засідання апеляційного суду від 30 вересня 2019 року вказано тільки про те, що надійшло клопотання про приєднання документів до справи. Результатів розгляду апеляційним судом клопотання не зазначено (а. с. 199);
аналіз запису судового засідання апеляційного суду від 30 вересня 2019 року свідчить, що при обґрунтуванні клопотання про приєднання документів до справи представник ТОВ «Корсунське» Микитенком В. І. вказано, що підтримує вказане клопотання і як пояснив представник Сас в суді першої інстанції відмовлено в приєднанні вказаних документів. Апеляційним судом без мотивів задоволено це клопотання (а. с. 198).
За таких обставин, апеляційний суд у порушення норм процесуального права, приймаючи докази, а саме - копії видаткових касових ордерів від 29 березня 2012 року та від 29 серпня 2013 року, засвідчені директором ТОВ «Корсунське» Безушко О. Ю., які не були подані до суду першої інстанції, не навів мотивів такого рішення та без встановлення неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасника справи.
За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмов в задоволенні позову.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати оскаржену постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року скасувати.
Передати справу № 704/192/18 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук