ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 704/791/21
провадження № 51-1447км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, постановлені у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021255310000566, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноперекопська Автономної республіки Крим, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 26 липня 2021 року за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК постановлено вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 26 липня 2021 року, за яким ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин 30 липня 2021 року завдав потерпілій ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 23 лютого 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення, виключити з їх мотивувальних і резолютивних частин посилання на призначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК із застосуванням правил, передбачених ст. 72 КК і постановити вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.
Суть доводів касаційної скарги прокурора зводиться до вказівок на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що на момент постановлення вироку у цій справі, ОСОБА_1 відбув призначене йому за попереднім вироком покарання (сплатив штраф), а тому висновки судів про необхідність призначення ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі на підставі ч. 1 ст. 71 КК із застосуванням правил, передбачених ст. 72 КК, прокурор вважає необґрунтованими.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
Прокурор, навівши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу просив її задовольнити на підставах зазначених у цій скарзі.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильності кваліфікації його дій ч. 2 ст. 125 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині прокурор не оскаржує.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність слід вважати: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 ст. 71 КК, передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Місцевий суд, призначаючи ОСОБА_3 остаточне покарання застосував положення ч. 1 ст. 71 КК і приєднав до призначеного покарання невідбуту частину покарання за попереднім вироком у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн та постановив цей штраф виконувати самостійно.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою сторони захисту визнав це судове рішення законними і обґрунтованими.
Проте, з матеріалів кримінального провадження слідує, що призначений за попереднім вироком штраф ОСОБА_1 сплатив 13 вересня 2021 року, тобто засуджений відбув призначене за попереднім вироком покарання до постановлення вироку місцевого суду у цій справі (29 вересня 2021 року).
Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду викладеного в постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 243/7758/20, провадження № 51-113кмо21), для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:
- перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим - «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;
- друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.
Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.
Якщо на момент вчинення особою нового кримінального правопорушення невідбутою частиною покарання за попереднім вироком було основне покарання у виді штрафу (ст. 53 КК), яке на час ухвалення нового вироку вже відбуте, порядок та правила призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, визначені положеннями ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК, не застосовуються.
Верховний Суд не залишає поза увагою той факт, що судовий розгляд цього кримінального провадження відбувся в порядку процедури, передбаченої статтями 381 382 КПК (за відсутності учасників судового провадження) і на час постановлення вироку в матеріалах кримінального провадження були відсутні відомості про те, що засуджений сплатив штраф, призначений йому за попереднім вироком, а тому суд, визначаючи остаточний вид і розмір покарання виходив з того, що покарання за попереднім вироком засудженим не було відбуте.
Разом з тим, такі відомості були відомі суду апеляційної інстанції.
Зокрема, засуджений до своєї апеляційної скарги долучив копії квитанції про сплату ним штрафу, призначеного за попереднім вироком.
В судовому засіданні захисниця ОСОБА_1 - ОСОБА_9 звертала увагу суду апеляційної інстанції на те, що засуджений сплатив штраф. Більше того прокурор також акцентував увагу суду на цьому та вказував про безпідставність призначення місцевий судом засудженому покарання із застосуванням статей 71 72 КК та просив змінити вирок місцевого суду в цій частині.
Однак, суд апеляційної інстанції залишив вказані обставини поза своєю увагою не виправив вирок місцевого суду в частині призначення засудженому остаточного покарання на підставі статей 71 72 КК.
При цьому Верховний Суд вважає, що той факт, що апеляційний перегляд здійснювався в межах апеляційної скарги сторони захисту, яка була подана з підстав суворості, призначеного покарання, не позбавляло суд апеляційної інстанції можливості на підставі ч. 2 ст. 404 КПК вийти за межі апеляційних вимог, і змінити вирок місцевого суду, оскільки цим не погіршувалось становище обвинуваченого.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про те, що в цьому провадженні неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність при призначенні засудженому ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК із застосування ст. 72 цього Кодексу, а тому вирок місцевого суду і ухвала суду апеляційної інстанції підлягають зміні.
Ураховуючи наведене і керуючись статтями 433 434 436-438 441 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - змінити.
На цих підставах Верховний Суд ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити з вказаних судових рішень посилання про призначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК із застосуванням правил, передбачених ч. 3 ст. 72 цього Кодексу.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.
У решті судові рішення залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6