Постанова
Іменем України
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 705/5694/14-ц
провадження № 61-13849св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
суб`єкт, дії якого оскаржуються, - державний виконавець Уманського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Тетяна Дмитрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2021 року в складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати постанову державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т. Д. від 28 серпня 2014 про стягнення з нього штрафу у розмірі 340 грн неправомірною; зобов`язати державного виконавця усунути порушення.
На обґрунтування скарги зазначав, що 30 жовтня 2013 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Рішенням суду у його власність виділено в натурі автомобіль Peugeot Expert 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , та зобов`язано його сплатити на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості вказаного автомобіля в розмірі 41 250, 96 грн.
15 липня 2014 року судом на підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист який перебуває на виконанні в Уманському міському відділі державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції головного управління юстиції у Черкаській області.
20 липня 2014 року державний виконавець Бойко Т. Д. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44054642, у якій надала йому як боржнику сім днів для погашення боргу та надання державному виконавцю документального підтвердження цього.
22 серпня 2014 року державним виконавцем Бойко Т. Д. на нього було накладено штраф за невиконання рішення суду в сумі 170 грн.
З метою виконання вимог державного виконавця та погашення боргу він звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією отримання коштів, однак остання відмовилась це зробити. Частину коштів він надіслав стягувачу поштовим переказом, що підтверджується квитанцією від 28 липня 2014 року, однак через деякий час поштовий переказ йому повернувся.
28 серпня 2014 року він звернувся із заявою до Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції, до якої додав копію поштової квитанції про переказ коштів стягувачу та просив державного виконавця Бойко Т. Д. скасувати постанову про накладення на нього штрафу в сумі 170 грн за невиконання рішення суду. Державний виконавець Бойко Т. Д. вказану заяву не розглянула.
28 серпня 2014 року державний виконавець винесла постанову про повторне стягнення з нього штрафу в розмірі 340 грн за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.
На подану 03 вересня 2014 року державному виконавцю заяву з проханням надати номер банківського рахунку стягувача для перерахування суми боргу він відповіді не отримав.
Дії державного виконавця Бойко Т. Д. щодо стягнення з нього штрафу в сумі 340 грн є незаконними, оскільки вона була повідомлена про надсилання коштів стягувачу боржником та відмову від отримання коштів. Також на його прохання державним виконавцем не надано номер рахунку стягувача, на який він міг би перерахувати кошти, а тому відсутня його вина у невиконанні рішення суду.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив скаргу задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 березня 2021 року скаргу задоволено.
Визнано дії державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т. Д. щодо винесення постанови від 28 серпня 2014 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 44054642 неправомірними. Зобов`язано державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т. Д. скасувати постанову від 28 серпня 2014 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 44054642.
Суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем достовірно не встановлено, чи було рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2013 року зобов`язального чи матеріального характеру, тобто державний виконавець дійшов передчасного висновку щодо зобов`язальної вимоги у рішенні суду, що підлягає до примусового виконання, а тому накладення штрафу на ОСОБА_1 здійснено всупереч вимогам чинного законодавства
Постановою Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2021 року ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 березня 2021 року скасовано.
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т. Д. закрито.
Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд його скарги відноситься до юрисдикції адміністративного суду. Роз`яснено ОСОБА_1 , що відповідно до статті 256 ЦПК України він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Черкаського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постанова державного виконавця про накладення штрафу є окремим виконавчим документом, а справи щодо оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, відноситься до компетенції адміністративних судів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав, що на момент звернення до суду зі скаргою був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-XIV), відповідно до статті 82 якого юрисдикція адміністративних судів не поширювалася на спори щодо оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо виконання рішень, ухвалених за правилами ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Уманського міськрайонного суду Черкаської області
18 квітня 2022 року справа № 705/5694/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 липня 2014 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист № 705/2222/14-ц про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 Ѕ вартості автомобіля Peugeot Expert, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 41 250, 96 грн.
Постановою державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Бойко Т. Д. від 20 липня 2014 відкрито виконавче провадження № 44054642 з виконання вищевказаного виконавчого листа, надано боржнику ОСОБА_1 . 7-денний строк для погашення боргу та надання державному виконавцю документального підтвердження погашення боргу в сумі 41 250, 96 грн.
Відповідно до квитанції від 28 липня 2014 року ОСОБА_1 надіслав стягувачу ОСОБА_2 100 грн поштовим переказом.
У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду в наданий строк, постановою державного виконавця від 22 серпня 2014 року на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 170 грн за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.
Оскільки боржник проігнорував вимогу державного виконавця та не виконав рішення суду в повному обсязі в строк до 27 серпня 2014 року, державним виконавцем Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Бойко Т. Д. 28 серпня 2014 року винесено постанову про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу в розмірі 340 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просив визнати неправомірною постанову державного виконавця від 28 серпня 2014 про стягнення з нього штрафу у розмірі 340 грн та зобов`язати державного виконавця усунути порушення.
На час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), у статті 74 якого був визначений порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців і посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Відповідно до частини другої вказаної статті рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками й особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, Закон 1404-VIII встановив спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо накладення штрафу, згідно з яким відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів і мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, з дати набрання чинності Законом № 1404-VIII, а саме з 05 жовтня 2016 року, справи про оскарження постанов державного виконавця щодо накладення штрафів мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 10 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, подані в установленому законом порядку до набрання чинності цим Законом, розглядаються у строки та у порядку, що діяли до набрання чинності цим Законом.
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою 17 вересня 2014 року, тобто на момент чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-XIV).
Відповідно до частини четвертої статті 82 вищевказаного закону, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження й особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду у порядку, передбаченому законом.
Станом на час звернення ОСОБА_1 зі скаргою до суду діяли приписи, згідно з якими юрисдикція адміністративних судів не поширювалась на спори про оскарження постанов державного виконавця щодо накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо виконання рішень, ухвалених за правилами ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 384 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 до суду зі скаргою) скарга на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення подається до суду, який видав виконавчий документ.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року в справі № 401/169/16-ц (провадження № 14-427цс18) дійшла висновку, що зміна законодавства після вчинення особою такої процесуальної дії, як пред`явлення позову (заяви, скарги), як невід`ємної складової відкриття провадження в справі, не тягне за собою можливості відмови у відкритті провадження, в тому числі й на момент вирішення питання про прийняття його судом, чи закриття такого провадження у випадку внесення нових приписів до процесуальних нормативно-правових актів після відкриття провадження у справі, під час її розгляду та вирішення, крім випадків, коли це прямо передбачено у законі.
Отже, скарги на рішення державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби про накладення на сторону виконавчого провадження штрафу, подані до суду, що видав виконавчий документ, до набрання чинності Законом № 1404-VIII, мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року в справі № 753/4348/17 (провадження № 14-448цс18).
Оскільки на час звернення ОСОБА_1 з цією скаргою до суду (17 вересня 2014 року) Закон № 1404-VIII не набрав чинності, а діяв Закон № 606-XIV, помилковими є висновки апеляційного суду про те, що така скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов