ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 710/514/17
провадження № 51-892 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5,
суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
в режимі відеоконференції:
особи, щодо якої застосовано
примусові заходи
медичного характеру ОСОБА_1 ,
законного представника ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250300000606, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2021 року застосовано до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації його до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. Вирішено питання речових доказів у провадженні.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.
До ОСОБА_1 застосовано примусові заходи медичного характеру за те, що він, за обставин, встановлених судом та детально викладених в ухвалі суду першої інстанції, 30 вересня 2016 року, близько 16 год, у подвір`ї будинковолодіння ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , під час сварки, що виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, умисно наніс два удари дерев`яною палицею по лівій руці та стегну з лівого боку ОСОБА_4 , чим заподіяв потерпілій тілесні ушкодження, які за ознакою тривалого розладу здоров`я відносяться до категорії середньої тяжкості та до легких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Він же, близько 16 год того ж дня, за тією ж адресою, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_3 численні удари руками, ногами та дерев`яною палицею по голові, руках і ногах, таким чином заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що апеляційний суд, всупереч вимогам статей 404 419 КПК України належним чином не переглянув доводів апеляційної скарги та безпідставно не задовольнив вимог сторони захисту щодо закриття провадження.
Посилається на те, що висновки суду про вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечних діянь, що підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 121 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції, що по суті призвело до незаконного застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру. Не погоджується з оцінкою доказів у провадженні, наводить доводи щодо недопустимості більшості з них та вважає, що ОСОБА_1 не причетний до спричинених потерпілим у справі тілесних ушкоджень.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_11, законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу захисника та просили її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких, з наведенням обґрунтованих доводів, просить оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Прокурор під час касаційного розгляду також вважала, що підстав для задоволення касаційних вимог захисника немає, а тому просила касаційну скаргу сторони захисту залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 1 ст.513 КПК України визначено, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру, як госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши усі надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку, в аспекті ст. 94 КПК України, на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку що ОСОБА_1 , перебуваючи в стані неосудності, вчинив суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 121 КК України.
При цьому, в ході судового розгляду справи було досліджено акт судово-психіатричної експертизи № 193 від 17 травня 2017 року та встановлено, що ОСОБА_1 на період часу до якого відносяться вчинення інкримінованих йому діянь, передбачених ч.1 ст. 122, ч. 1 ст.121 КК України, виявляв ознаки органічного посттравматичного психічного розладу з помірно-вираженими, компенсованими психопатоподібними розладами збудливого типу, що враховуючи помірну вираженість та компенсованість на той час психопатоподібних порушень збудливого типу, відсутність клінічно-підтверджених когнітивних розладів чи актуальної психотичної симптоматики - не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Тоді як через вказані прояви хронічного психічного захворювання ОСОБА_1 виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді органічного психічного розладу з шизофреноподібною галюцинарно-маячною симптоматикою з грубим порушенням критичних і прогностичних функцій, на теперішній час не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. У зв`язку з чим судом першої інстанції було постановлено рішення про застосування щодо ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації його до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Таким чином, суд, встановивши, що ОСОБА_1 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення у стані неосудності, за відсутності обставин, як б вказували, що на час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 видужав або внаслідок змін у стані його здоров`я відпала потреба у застосуванні примусових заходів медичного характеру, обґрунтовано прийняв рішення про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та застосування щодо ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з звичайним типом нагляду.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив одержані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку докази та обґрунтовано застосував до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру, в зв`язку із чим безпідставними є доводи захисника ОСОБА_11 про визнання недопустимими доказів, здобутих на досудовому слідстві, які були предметом розгляду суду першої інстанції.
Зокрема, суд належним чином перевірив посилання сторони захисту на порушення, на думку захисника, вимог кримінального процесуального закону при відібранні заяви про вчинення злочину, на недопустимість висновків судово-медичних експертиз, на відсутність повноважень в групи прокурорів для здійснення процесуального керівництва у цій справі та дійшов обґрунтованого висновку про те, що певні неточності при оформленні деяких процесуальних документів в ході досудового слідства у цій справі, в співвідношенні істотних та неістотних порушень є незначними, формальними, тобто неістотними, вони не впливають на зміст та достовірність доказової інформації і не порушили права людини у цій справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення про застосування щодо ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника, які за своїм змістом і вимогами є аналогічними тим, що наведені в касаційній скарзі та обґрунтовано залишив її без задоволення.
При цьому, вказаний суд правильно звернув увагу, що посилання захисника на те, що на час апеляційного розгляду після тривалого лікування ОСОБА_1 не представляє суспільної небезпеки, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки дана інформація встановлена з листів - відповідей лікарів-психіатрів, тоді як примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів. Крім того, продовження, зміна чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру вирішується в порядку, передбаченому ст. 95 КК України після звернення до суду з відповідним клопотанням.
Постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та колегія суддів погоджується з наведеними у ній висновками щодо законності і обґрунтованості ухвали суду першої інстанції.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_1 , які були б підставами для скасування оскаржуваних судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, як про це просить захисник, не вбачається, а тому в задоволенні його касаційних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7