ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 711/4585/22
провадження № 61-8119 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Ульянов Сергій Миколайович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача- адвокат Яцюк Максим Васильович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Сергія Миколайовича на постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Нерушак Л. В. від 18 травня 2023 року, касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Яцюка Максима Васильовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси
у складі судді Позарецької С. М. від 23 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В.,
Нерушак Л. В. від 18 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з відповідачки на його користь 3 % річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Черкаського апеляційного суду
від 25 вересня 2019 року у справі № 711/11411/17 змінено рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року в частині стягнення неустойки за порушення зобов`язань згідно із договором позики
від 23 листопада 2016 року, зменшивши її розмір з 1 574 669,25 грн до 787 334 грн та зменшено загальний розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості з 2 745 767,99 грн до 1 958 432,74 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Позивач зазначав, що 23 жовтня 2019 року Придніпровським районним судом
м. Черкаси видано виконавчий лист, за яким приватним виконавцем Черкаського виконавчого округу Плесюком О. С. відкрито виконавче провадження та розпочате примусове виконання.
Вказував, що з дня набрання законної сили судового рішення відповідач не виконала покладені судом на неї зобов`язання та не сплатила йому заборгованість.
Позивач вважав, що оскільки відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання щодо сплати заборгованості, тому повинна йому сплатити 3 % річних, інфляційні втрати за весь час прострочення зобов`язання. При цьому зазначав, що з дня набрання рішенням суду законної сили (25 вересня 2019 року) ОСОБА_2 станом на 07 вересня 2022 року, починаючи з 26 вересня 2019 року, має заборгованість: основна сума складає 1 958 432,74 грн, а тому 3 % річних - 173 361,47 грн, інфляційні втрати - 638 252,99 грн, а разом - 811 614,46 грн.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого
2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі
378 656,23 грн та 3% річних у розмірі 139 937,66 грн, а всього - 518 593,89 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не виконане грошове зобов`язання перед позивачем, яке виникло за договором позики
від 23 листопада 2016 року.
Суд вказав, що судові рішення від 18 липня 2019 року та від 25 вересня 2019 року є такими, що набрали законної сили. При цьому, за рішеннями судів основний борг за договором позики складає 1 145 214,00 грн, неустойка 787 334,00 грн, яка визначена до стягнення на підставі умов договору.
Суд вказав, що саме на розмір заборгованості 1 932 548,00 грн за період
з 26 вересня 2019 року (наступний день після дати набрання судовими рішеннями законної сили) по 23 лютого 2022 року може бути здійснено нарахування згідно з статтею 625 ЦК України. При цьому, кількість прострочених днів становить 882. Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: 3 % річних - 139 937,66 грн та інфляційні втрати - 378 656,23 грн, а всього 518 593,89 грн.
В іншій частині позовних вимог суд відмовив з огляду на те, що на нараховані за статтею 625 ЦК України кошти - 25 884,74 грн і, які стягнуті із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за рішенням суду, нараховуватися не можуть, в іншому випадку це свідчить про недобросовісність кредитора.
Також не підлягали до задоволення позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 24 лютого 2022 року по 07 вересня 2022 року, виходячи зі змісту пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який, зокрема, передбачає звільнення позичальника від відповідальності, визначеної
статтею 625 ЦК України, під час дії воєнного стану.
Суд першої інстанції послався на відповідні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2023 року в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних змінено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати, зменшивши їх розмір з 378 656,23 грн до 224 388,95 грн та 3 % річних з розміру 139 937,66 грн до
83 020,17 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, щосуд першої інстанції
дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 24 лютого 2022 по 07 вересня 2022 року, так як під час дії воєнного стану боржник звільняється від такої відповідальності.
Задовольняючи позов в іншій частині частково, районний суд вірно виходив із того, що період, з якого може бути здійснено нарахування відповідно до статті
625 ЦК України, починається з наступного дня після дати набрання судовим рішенням законної сили - 26 вересня 2019 року по 23 лютого 2022 року і ця сума виступає способом захисту майнових прав кредитора від знецінення грошових коштів. Крім того, районний суд вірно послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08 листопада 2019 у справі
№ 127/15672/16-ц, що стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Суд апеляційної інстанції вказав, що розмір заборгованості, з якої місцевим судом було здійснено нарахування згідно зі статтею 625 ЦК України, у загальній сумі становить 1 932 548,00 грн, яка складалася з 1 145 214 грн - боргу та
787 334 грн - неустойки. Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 березня 2018 року у справі № 914/712/16 базою (основою) для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, є, зокрема, сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями, а в даному випадку, виходячи зі змісту судових рішень, що набрали законної сили, вона становить - 1 145 214 грн. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення районного суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Суд апеляційної інстанції послався на відповідні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ульянов С. М., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування останнім норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначену постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Отже, у частині відмови районним судом в позові вказане рішення суду позивачем не оскаржується.
У червні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Яцюк М. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова С. М., у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 711/4585/22 із Придніпровського районного суду м. Черкаси. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Яцюка М. В., у вказаній справі, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката
Яцюка М. В., про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень відмовлено. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова С. М. мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у відповідних постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, щодо нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України.
Вважає, що стаття 625 ЦК України поширюється на правовідносини, які існують між позивачем та відповідачем. ОСОБА_2 повинна відповідати відповідно до закону за невиконання покладеного на неї судом зобов`язання та, окрім основного боргу, повинна сплатити три відсотки річних та інфляційні втрати за весь час прострочення на користь ОСОБА_1 , посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що сума неустойки, стягнута рішенням суду, яке вже набрало законної сили, є іншим нарахуванням, а тому на неустойку не нараховуються три відсотки річних та інфляційні втрати, й помилково застосував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року № 914/712/16, яка визначила, що базою (основою) для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями, так як висновки суду у наведеній справі зроблені за інших фактичних обставин.
При цьому, вказує, що неустойка, яка стягнута судом у справі 711/11411/17 згідно із пунктом 6.2. договору позики від 23 листопада 2016 року в сумі 787 334 грн, не є обтяженням основного боргу іншими нарахуваннями, а згідно з рішенням суду є грошовим зобов`язанням і є в розумінні статті 625 ЦК України сумою основного боргу (грошовим зобов`язанням), яке тривалий час відповідач не виконує.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Яцюка М. В., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції є незаконні та необґрунтовані
Зазначає, що розрахунок суми боргу трьох відсотків річних та індексу інфляції із суми боргу, яка зазначена в рішенні суду у справі № 711/11411/17, є неправомірним при наявності діючого зобов`язання за договором позики. Кредитор має право на стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції не із суми за рішенням суду, а із суми, зазначеної у зобов`язанні, тому нарахування за статтею 625 ЦК України не може бути на розмір заборгованості, який визначений судовим рішенням.
При цьому вказує, що сплата боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Якщо умовами договору позики сторони визначили, що позичальник бере на себе зобов`язання повернути кошти в тому ж розмірі (еквівалент Євро), нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 752/10525/16-ц.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова С. М. на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Яцюка М. В., в якому він просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Яцюка М. В. залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року (справа № 711/11411/17) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання договору позики недійсним залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 2 745 767,99 грн, з яких: 1 145 214 грн - сума боргу за договором позики,
25 884,74 грн - 3 % річних, 1 574 669,25 грн - неустойка. Вирішено питання про судові витрати (а. с. 75-78).
Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року змінено в частині стягнення неустойки за порушення зобов`язань згідно з договором позики від 23 листопада 2016 року, зменшено її розмір з 1 574 669,25 грн до 787 334 грн та зменшено загальний розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів з 2 745 767,99 грн
до 1 958 432,74 грн. У решті рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року залишено без змін (а. с. 6-9).
23 жовтня 2019 року Придніпровським районним судом м. Черкаси ОСОБА_1 видано виконавчий лист, який звернуто до примусового виконання і на даний час знаходиться у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. (відкрите ВП 625468757) (а. с. 5).
Згідно з довідки приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. від 07 вересня 2022 року на його виконанні перебуває ВП 625468757, з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду
м. Черкаси від 23 жовтня 2019 року у справі № 711/11411/17 щодо стягнення
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 1 958 432,74 грн, з яких
1 145 214 грн - сума боргу за договором позики, 25 884,74 грн - 3 % річних,
787 334 грн - неустойка. Станом на 07 вересня 2022 року заборгованість за вказаним документом не погашена, стягнень не було.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник
ОСОБА_1 - адвокат Ульянов С. М., зазначає неправильне застосування останнім норм матеріального права та порушення норм процесуального права,
а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_2 - адвокат Яцюк М. В., посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,
а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова С. М. підлягає задоволенню, а касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Яцюка М. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з вимогами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на вищенаведені норми права, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц, провадження
№ 14-241 цс 19 та № 646/14523/15-ц, провадження № 14-591 цс 18. Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17, провадження № 61-30148 св 18, зроблено аналогічний висновок щодо подібних правовідносин.
Отже, у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.
Апеляційний суд, змінюючи рішення районного суду, послався на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 914/712/16, в якій зазначено, що базою (основою) для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами статті 625 ЦК України, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Верховний Суд зазначає, що зазначене судове рішення Верховного Суду, на яке послався апеляційний суд, є нерелевантним до правовідносин, які склалися у справі, яка переглядається.
Так, судами встановлено, що ОСОБА_2 має невиконане грошове зобов`язання перед ОСОБА_1 , яке визначено судовим рішенням від 25 вересня 2019 року
у загальній сумі 1 932 548,00 грн. Натомість, у судовому рішенні Верховного Суду, на яке послався апеляційний суд, розмір грошового зобов'язання визначався не судовим рішенням, а на підставі умов цивільно-правового договору вперше.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446 цс 18, вказано, що у частині другій
статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
У зв'язку із викладеним Верховний Суд погоджується з висновками районного суду щодо визначення базової суми для обчислення сум, визначених статтею 625 ЦК України. Указане повністю спростовує доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Яцюка М. В.
При цьому положення статті 625 ЦК України передбачає, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом,
а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть визначатися у рішенні суду.
Зазначені правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, провадження
№ 14-241 цс 19, та у справі № 646/14523/15-ц, провадження №14-591 цс 18.
Отже, доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Яцюка М. В., є безпідставними, зводяться до власного тлумачення норм права.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнені від сплати судового збору на підставі
пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», так як є особами з інвалідністю II групи.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 141 400 402 409 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Яцюка Максима Васильовичазалишити без задоволення.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Сергія Миколайовича задовольнити.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року скасувати, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2023 року залишити у силі.
Компенсувати судові витрати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець