Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа №711/7100/17
провадження №61-2414св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Друга Черкаська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2018 року у складі судді Степаненка О. М. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року у складі колегії суддів Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Друга Черкаська нотаріальна контора, в якому просила визнати недійсним договір дарування, укладений 07 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На день смерті ОСОБА_4 був власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , як єдиний спадкоємець за законом, з метою оформлення спадкових прав, звернулась до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікової Н. А. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої 23 червня 2017 року відкрито спадкову справу.
В подальшому позивачу стало відомо, що Департаментом організаційного забезпечення Черкаської міської ради право власності на квартиру було зареєстровано на відповідача.
Підставою для реєстрації права власності став договір дарування, посвідчений Другою Черкаською державною нотаріальною конторою 07 лютого 2008 року.
За життя спадкодавець жодного разу не повідомляв позивачу про відчуження належної йому квартири іншій особі, а факт реєстрації права власності на квартиру через майже 10 років після укладення договору та лише після смерті власника свідчить про те, що договір дарування укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
Посилаючись на наведене позивач звернулась до суду з позовом про визнання вказаного договору дарування недійсним з тих підстав, що дарувальник його не підписував.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що висновком судової почеркознавчої експертизи, яка проведена 18 вересня 2018 року судовим експертом Черкаського відділення КНДІСЕ Крикливенко Т. Я. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Дарувальник» договору дарування квартири від 07 лютого 2008 року виконаний без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів; підпис від імені ОСОБА_4 на другій сторінці договору дарування квартири від 07 лютого 2008 року виконаний ОСОБА_4 .
Оспорюваний договір укладений та посвідчений державним нотаріусом з дотриманням останнім встановленого законом порядку. Тобто, процедура укладення договору, його нотаріальне посвідчення та державна реєстрація прав власності нового власника, проведена відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору дарування недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3 , не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що дарувальник продовжував проживати у спірній квартирі, тобто фактичної передачі об`єкта дарування не відбулось.
Для повної об`єктивності та незалежності експертів позивач просив призначити судову почеркознавчу експертизу експертами Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз. Проте, всупереч ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2018 року, експертизу проведено експертом Черкаського відділення КНДІСЕ.
В задоволенні клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи судом відмовлено.
Висновки експертизи апелянт вважає необ`єктивними та суперечливими.
Висновок експерта містить лише формальні висновки щодо дослідження підпису, виконаного на договорі дарування по відношенню до наданих зразків підписів і таке дослідження не могло братися до уваги як необґрунтоване.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 , заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами установлено, що 07 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Сопільняк А. О., відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 у власність в дар, аОСОБА_2 прийняв у дар двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка належала дарувальнику на праві приватної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 27 липня 2017 року.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).
Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка (частина четверта статті 722 ЦК України).
Звернувшись до суду з даним позовом у якості правової підстав для визнання договору дарування недійсним, позивач посилається на те, що цей договір дарувальник ОСОБА_4 не укладав і не підписував.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України. Згідно з частиною першою цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою вважати правочин недійсним (стаття 215 ЦК України).
У справі, яка переглядається, за клопотанням сторони позивача ухвалою від 08 лютого 2018 року була призначена і проведена судова почеркознавча експертиза, відповідно до висновку якої, складеного Черкаським відділенням КНДІСЕ 18 вересня 2018 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 на другій сторінці договору дарування квартири від 07 лютого 2008 року в пункті 10 поряд з написом «Дарувальник» виконаний ОСОБА_4 .
Висновок вказаної судово-почеркознавчої експертизи містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань.
Під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку висновку вказаної судово-почеркознавчій експертизі з урахуванням положень статті 102 ЦПК України у сукупності з іншими зібраними у справі доказами та дійшли обґрунтованих висновків, що позивачем не спростовано презумпцію правомірності вказаного правочину, встановлену статтею 204 ЦК України.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав, з якими позивач у цій справі пов`язує недійсність договору дарування, для задоволення позову, оскільки остання не довела належними та допустимими доказами тієї обставини, що заповідач не підписував і не укладав вказаний правочин.
Оспорюваний договір підписаний заповідачем та посвідчений державним нотаріусом, тобто процедура укладення договору дарування нерухомого майна, його нотаріальне посвідчення дотримана, а державна реєстрація прав власності нового власника, проведена відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім наведеного, під час апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції перевірив доводи позивача щодо неврахування місцевим судом тих обставин, що подарована квартира була єдиним житлом дарувальника, який продовжував проживати у ній та фактична передача спірного нерухомого майна обдаровуваному не відбулась.
За результатами перевірки і оцінки вказаних доводів, з урахуванням зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, а також з урахуванням позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вказані аргументи позивача не підтверджені доказами та не свідчать про наявність помилки при укладенні оспорюваного договору в розумінні статті 229 ЦК України, а отже не є підставою для визнання договору недійсним саме з цих підстав.
Посилання у касаційній скарзі на необ`єктивність судової почеркознавчої експертизи від 18 вересня 2018 року з тих підстав, що її проведено не вказаною в ухвалі експертною установою - Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у м. Київ, а Черкаським відділенням КНДІСУ у м. Черкаси, є необґрунтованими, оскільки, як правильно виходив апеляційний суд під час перевірки аналогічних доводів, - Черкаське відділення КНДІСЕ є структурним підрозділом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а тому проведення експертизи експертами Черкаського відділення КНДІСЕ не суперечить діючому законодавству.
Під час розгляду справи обґрунтованість вказаного експертного висновку позивачем не спростовано.
Доводи касаційної скарги, що висновок проведеної у справі судово-почеркознавчої експертизи містить лише формальні висновки щодо дослідження підпису, виконаного на договорі дарування по відношенню до наданих зразків підписів і таке дослідження не могло братися до уваги як необґрунтоване, спростовуються висновками апеляційного суду, яких він дійшов за результатами перевірки таких же аргументів, зокрема тим, що висновок експерта є достатньо обґрунтованим, дослідження проведено з використанням науково-методичних рекомендацій щодо проведення почеркознавчої експертизи, а його результати узгоджується з іншими доказами по справі.
Клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи судом першої інстанції розглянуто у встановленому процесуальним законом порядку, про що постановлено відповідну ухвалу від 22 жовтня 2018 року, у якій наведено мотиви відхилення вказаного клопотання та висновки щодо відсутності підстав повторно призначати судово-почеркознавчу експертизу за тих обставин, на які позивач посилається.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
У справі, яка переглядається, суди дали оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська