05.02.2023

№ 711/7614/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року

м. Київ

справа № 711/7614/16-а

касаційне провадження № К/9901/39103/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкас від 11.10.2016 (суддя - Дунаєв С.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді - Глущено Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 711/7614/16-а за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач, ОСОБА_1 ) до Кіровоградської митниці ДФС (далі у тексті - Митниця, відповідач) про скасування постанови про порушення митних правил,

УСТАНОВИВ:

02.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати винесену щодо нього Кіровоградською митницею ДФС України постанову від 16.08.2016 №58/90100/16 про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил за ч. 3 ст. 479 Митного кодексу України та накладення штрафу у розмірі 8 500, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з тим, що транспортний засіб «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 вийшов з ладу, знаходиться на станції технічного обслуговування , тому позивач в строк, встановлений статтею 95 Митного кодексу України, не мав змоги вивезти за межі митної території України. Просить постанову Кіровоградської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 16.08.2016 №58/90100/16 визнати незаконною та скасувати.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкас від 11.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач допустив перевищення встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку переміщення транспортних засобів, що є підставою для накладення штрафу, з огляду на те, що строк транзитного перевезення автомобіля марки «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 більше ніж на 10 (десять) діб.

Позивач оскаржив рішення судів до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.02.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що висновки судів вважає неправильними та передчасними, виходячи з наступних обставин.

Так скаржник зазначає, що статтею 95 Митного кодексу України встановлено такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту:

1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб);

2) для залізничного транспорту - 28 діб;

3) для авіаційного транспорту - 5 діб;

4) для морського та річкового транспорту - 2015;

5) для трубопровідного транспорту - 31 доба;

6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) - 90 діб.

За правилами частини 2 статті 95 Митного кодексу України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:

1) час для обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу;

2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);

3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходiв i зборiв, який контролює переміщення цих товарів).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил вiдповiдно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходiв i зборiв, адмiнiстративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходiв i зборiв справ про триваючу порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Тому, на думку скаржника, правопорушення, яке полягає у перевищенні встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, є закінченим на одинадцятий день та не може розглядатися, як триваюче.

На підтвердження своєї позиції скаржник наводить приклади судової практики, які підтверджуються зокрема ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 лютого 2016 року у справі № К/800/5091/16, ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду № 876/55815/15, від 0 грудня 2015 року, № 876/8822/15 від 17 листопада 2015 року. № 876/6149/15 від 30 вересня 2015 року, № 876/6756/15 від 27 листопада 2015 року, постановами Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2016 року у справі № 334/5580/15-а та Богунського районного суду м. Житомира від 03 вересня 2015 року у справі № 295/9733/15-n.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дану справу у порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 04.07.2022 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 05.07.2022.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 22.01.2016 року через зону митного контролю «зелений коридор» в пункті пропуску «Маяки-Удобне-Паланка» Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 на митну територію України в митному режимі «транзит» з метою особистого користування ввезено автомобіль «BMW 525» (кузов НОМЕР_2 ), що має литовський реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Даний автомобіль за межі митної території України ОСОБА_1 в установлений законодавством десятиденний строк вивезено не було.

09.05.2016 зазначений автомобіль був затриманий на 248 км автодороги «Київ-Знам`янка» в момент його використання ОСОБА_1 . Затримання відбулося у зв`язку із тим, що автомобіль знаходився на митній території України з порушенням митного законодавства про що було повідомлено Кіровоградську митницю ДФС.

13.05.2016 інспектором Кіровоградської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил №58/90100/16 за ч.3 ст.470 МК України, а 16 серпня 2016 року винесена постанова, згідно якої позивач визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500, 00 грн.

Згідно з частиною першою статті 90 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 381 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 93 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Частиною другою статті 200 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 379 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.

Статтею 95 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення діяльності одного митного органу - 5 діб).

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, транспортні засоби, які переміщуються у митному режимі транзиту повинні бути доставлені до органу доходів і зборів призначення у строк, що не перевищує 10 діб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, транспортний засіб ввезений на митну територію України 22.01.2016 ОСОБА_1 станом на 09.05.2016 не вивезено та не заявлено митному органу про зміну митного режиму.

Згідно частини першої статті 522 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Положеннями частини першої статті 467 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що перелік триваючих правопорушень, визначений у частині першій статті 467 Митного кодексу України, не є вичерпним.

Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що триваючими визначаються правопорушення, які почались з певної протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Таким чином, використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території, протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки таке характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов`язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Так, частиною третьою статті 470 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з огляду на те, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, застосування до ОСОБА_1 санкції у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 470 Митного кодексу України відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 січня 2022 року в справі №№ 462/709/17.

Тому, в даному випадку, Верховний суд не бере до уваги посилання скаржника на судову практику Вищого адміністративного суду України, Львівського апеляційного адміністративного суду, Ленінського районного суду м. Запоріжжя, Богунського районного суду м. Житомира, яка наведена в касаційній скарзі.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Придніпровського районного суду м. Черкас від 11.10.2016 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Придніпровського районного суду м. Черкас від 11.10.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст.139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, ст.341 344 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкас від 11.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 у справі №711/7614/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова