Постанова
Іменем України
13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 711/916/19-ц
провадження № 61-17538св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Черкаська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси віл 07 травня 2019 року у складі судді Позарецької С. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Черкаської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.
Позовна заява обґрунтована тим, що у 1995 році він та члени його сім`ї отримали ордер на вселення до кімнати АДРЕСА_1 . Протягом 30 днів він та члени його сім`ї зареєструвалися за вказаною адресою, що підтверджується відміткою у його паспорті.
19 серпня 1999 року в порядку поліпшення житлових умов йому видано ордер № 9 на кімнати АДРЕСА_2 . Протягом тридцяти днів його сім`я почала проживати у двох кімнатах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Відразу після вселення до двох кімнат було здійснено перепланування двох окремих кімнат в одне житлове приміщення.
Також після вселення працівникам житлово-експлуатаційної організації було здано ордер разом з паспортами усіх членів сім'ї, включених до ордера, для здійснення перереєстрації нового місця проживання. Разом із тим, працівники житлово-експлуатаційної організації запевняли, що відмітка в паспорті про проживання в двох кімнатах (№ НОМЕР_1 ) не має значення, адже ордером сім`я позивача скористалася - вселилася (почали проживати) до двох кімнат.
При цьому працівники внесли зміни до житлової площі, займаної його родиною, зокрема, - площі кімнат АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 було додано: 17,6 кв. м та 17,9 кв. м, разом - 35,5 кв. м, загальна площа, якою користується він та його родина, становить 49,4 кв. м з урахуванням частини коридору, кухні, душової та санвузла. Також житлу присвоєно один особовий рахунок № НОМЕР_2 та кв. № НОМЕР_1 .
З 1999 року комунальні платежі нараховувалися за одне житлове приміщення, загальною площею 49,4 кв. м під одним особовим рахунком. Були внесені зміни до документів, необхідних для надання комунальних послуг. Таким чином, він сплачував вартість комунальних послуг за одне житлове приміщення.
З цього вбачається, що з 1999 року він та члени його сім`ї, включені до ордеру, проживають у квартирі, що складається з двох житлових кімнат, сплачують комунальні послуги за одну житлову площу.
Вказував, що в 2014 році він виявив бажання реалізувати право на приватизацію житла і звернувся за консультацією до органу приватизації. Працівники органу приватизації пояснили, що останній може приватизувати лише одну кімнату, а саме АДРЕСА_3 , оскільки він та члени його сім`ї зареєстровані в кімнаті АДРЕСА_1 .
У березні 2014 року він звернувся до комунального підприємства Придніпровської служби утримання будинків Черкаської міської ради (далі - КП «Придніпровська СУБ») із письмовою заявою щодо приведення відміток про реєстрацію місця проживання у паспорті у відповідність до ордеру. Однак йому відмовили з підстав того, що протягом тридцяти днів з моменту видачі ордеру він мав право вселитися та зареєструвати місце проживання у кімнатах АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 .
В подальшому у січні 2015 року він звертався до управління житлово-комунального господарства Черкаської обласної адміністрації із заявою про продовження дії ордеру № 9 від 19 серпня 1999 року, що виданий на вселення до кімнат АДРЕСА_2 , з метою проставлення відмітки в паспорті про місце проживання у кімнатах АДРЕСА_5 , однак отримав відмову, так як законодавством не передбачено продовження терміну дії ордеру.
Зазначав, що також звертався до Придніпровського РВ у місті Черкаси управління державної міграційної служби України в Черкаській області, а пізніше, 16 серпня 2016 року, до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради із заявою проставити у паспорті відмітку про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_6 , кімнати АДРЕСА_5 , на що отримав відповідь, що у нього відсутній документ, що підтверджує право на проживання в житлі (ордер дійсний 30 днів з моменту видачі відповідно до пункту 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР).
Потім через представника ОСОБА_2 звертався до «Придніпровська СУБ», як балансоутримувача гуртожитку, що знаходиться по АДРЕСА_6 , та просив надати згоду на реєстрацію місця його проживання у кімнатах № НОМЕР_1 вказаного гуртожитку, на що директор підприємства повідомив, що власником гуртожитку є територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради.
До Черкаської міської ради він звертався з відповідною заявою, але йому було відмовлено в реєстрації місця проживання, оскільки у останнього відсутні всі необхідні для цього документи.
У січні 2017 року представник позивача ОСОБА_2 зверталася з адвокатським запитом до КП «Придніпровська СУБ» з метою отримання копії поквартирної картки кімнат НОМЕР_1 гуртожитку.
У відповідь на запит було надано довідку № 163 від 18 січня 2017 року, в якій зазначено адресу його реєстрації та членів його сім`ї: АДРЕСА_6 , кімнати № АДРЕСА_5 . Також у довідці зазначено, що вона видана на підставі електронних даних ПК «МІРЦ», внесених відділом реєстрації місця проживання управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради.
З метою отримання копії поквартирної картки представник позивача звернулася із запитом до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради. У відповідь на запит отримано завірену копію поквартирної картки кімнат АДРЕСА_2 та картку реєстрації.
Із поквартирної картки та картки реєстрації особи вбачається, що позивач та члени його родини зареєстровані за адресою: АДРЕСА_7 .
Вказував, що він також звертався до суду з адміністративним позовом і постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 19 травня 2017 року, яка вступила в законну силу 30 травня 2017 року, суд зобов'язав Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради здійснити реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_8 . В постанові суду зазначено:«... відтак позивач має право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_6 , як в кімнаті АДРЕСА_3 , так і в кімнаті НОМЕР_3
Зазначав, що він декілька раз звертався особисто та через уповноважених представників із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_6 , кімнати НОМЕР_1 до компетентного органу з метою виконання рішення суду, що вступило в законну силу, однак з відповідей Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради за вих. № 4562-2 від 10 липня 2017 року; вих. № 5721-2 від 22 серпня 2017 року; вих. № 4161-01-21 від 19 березня 2018 року; вих. № 3853-01-21 від 04 квітня 2018 року; вих. № 8417-2 від 10 грудня 2018 року вбачається, що для виконання Департаментом постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2017 року йому необхідно подати документи для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_7 та документи для реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_8 .
Щодо вимоги про встановлення факту його проживання у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_6 , кімнати НОМЕР_1 з 1999 року до моменту звернення з позовом зазначав, що виходячи з Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, якщо у його паспорті буде відмітка про реєстрацію місця проживання за вказаною адресою датована 2019 роком, він приватизувати її не зможе.
Також вказував, що відповідач не визнає його право на користування та реєстрацію місця проживання в жилому приміщенні НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_6 , хоча з 1999 року він проживає у жилому приміщенні, яке складається з двох жилих кімнат та має один вхід. Він не може реалізувати право приватизації займаного ним жилого приміщення, оскільки відповідач заперечує існування жилого приміщення АДРЕСА_2 , а встановлення вказаних фактів необхідне для визнання права користування жилим приміщенням за вказаною адресою, що тягне за собою право реєстрації місця проживання в даному житлі та право приватизації займаного житла.
Враховуючи вищевикладене, просив суд: встановити юридичний факт, що кімнати АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 , на вселення до яких йому було видано ордер № 9, є одним житловим приміщенням під № НОМЕР_1 , житловою площею 35,5 кв. м, загальною площею 49,4 кв. м, в якому він проживає з 1999 року; встановити юридичний факт, що він постійно та на відповідній правовій підставі проживає у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_9 , житловою площею 35,5 кв. м, загальною площею 49,4 кв. м і користується ним з 1999 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не було доведено, що його права чи/або інтереси було порушено, не визнаються або оспорюються відповідачем, оскільки Черкаська міська рада не оспорює факт користування ОСОБА_1 двома окремими кімнатами у гуртожитку. Крім того, позивачем не було надано доказів того, що у законний спосіб та у передбаченому порядку було змінено статус окремих кімнат в одне приміщення.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що він, звертаючись за захистом права на реєстрацію, яке не визнається органом місцевого самоврядування, шукає шлях реалізації законного права на реєстрацію місця проживання у займаному ним житлі. Відсутність повноцінної реєстрації за місцем проживання (у двох кімнатах) в подальшому позбавляє його можливості набути право власності на займане житло в порядку і спосіб, гарантований державою та визначений законом.
Судами не було враховано, що 19 серпня 1999 року йому та його родині видано ордер на дві кімнати. Не окремий, ще один ордер, а один ордер на дві кімнати № НОМЕР_3. Комунальні послуги на займане ним житлове приміщення нараховуються та сплачуються за одну площу та під одним особовим рахунком.
Також зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не взяв до уваги, не вказав мотивів відмови майже половини поданих ним доказів по справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Черкаської міської ради, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до копії паспорту НОМЕР_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 з 11 січня 1995 року.
Згідно з копією ордеру № 9, виданого управлінням ЖКГ облдержадміністрації, ОСОБА_1 та членам його сім'ї, а саме дружині, дочці та сину надано право на заняття кімнат № НОМЕР_3 розміром 17,6 кв. м та 17,9 кв. м. Зазначено, що ордер дійсний на протязі 30 днів.
З довідки, виданої КП «Придніпровська СУБ» № 2832 від 23 листопада 2013 року та № 163 від 18 січня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 49,4 кв. м, в якій зареєстровано 4 особи.
У листі-відповіді директора КП «Придніпровська СУБ» від 26 березня 2014 року № 728 на звернення ОСОБА_1 від 15 березня 2014 року, зареєстрованому 20 березня 2014 року за № 210, зазначено, що відповідно до ордеру № 9 від 19 серпня 1999 року позивач отримав право вселення та реєстрації місця проживання в кімнатах НОМЕР_5, АДРЕСА_3 з 19 серпня 1999 року протягом 30 днів, проте він не звернувся в паспортну службу для перереєстрації згідно вказаного ордеру.
Управлінням ЖКГ Черкаської облдержадміністрації від 24 лютого 2015 року надано відповідь-роз'яснення на звернення ОСОБА_1 від 19 січня 2015 року про те, що відповідно до рішення Черкаської міської ради від 06 вересня 2012 року № 3-1131 Черкаська міська рада вирішила дати згоду на безоплатну передачу у власність територіальній громаді міста гуртожитку та зовнішніх інженерних мереж по АДРЕСА_6 , що належить до об'єктів обласної комунальної власності та перебувають на балансі КП «Черкасижитлосервіс» ЧОДА та передати на баланс КП «Придніпровська СУБ». Відповідно, управління ЖКГ не має підстав для втручання у господарську діяльність органів місцевого самоврядування, у власності та на балансі яких знаходиться вказаний гуртожиток.
Згідно копії довідки КП «Придніпровська СУБ» № 85 від 14 січня 2016 року особовий рахунок № НОМЕР_2 відкрито на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_9 .
Листом Департаменту ЖКГ від 02 червня 2016 року № 4026-2 ОСОБА_1 повідомлено, що законодавством не передбачено продовження терміну дії ордеру.
Згідно листа Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 21 вересня 2016 року № 6371-2 ОСОБА_1 повідомлено, що у нього немає необхідних документів, які особа подає для реєстрації місця проживання.
У листі-відповіді КП «Придніпровська СУБ» від 08 грудня 2016 року № 1954 надана відповідь про те, що підприємство не має повноважень щодо погодження реєстрації місця проживання фізичних осіб в житлових приміщеннях, що знаходяться в комунальній власності.
Згідно з поквартирної картки, наданої Департаментом організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 20 лютого 2017 року, вбачається, що у кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зареєстрований з 11 січня 1995 року, його дружина ОСОБА_4 з 11 січня 1995 року, дочка ОСОБА_5 з 14 вересня 2005 року (згодом з 22 грудня 2010 року знята, а 06 серпня 2014 року зареєстрована), син ОСОБА_6 з 14 квітня 2010 року (знятий 09 червня 2010 року) та онук ОСОБА_7 з 17 жовтня 2012 року.
Згідно постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2017 року (справа № 711/2829/17) зобов'язано Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_8 , яке набрало законної сили 30 травня 2017 року.
На звернення ОСОБА_1 щодо виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2017 року (справа № 711/2829/17) Департаментом організаційного забезпечення Черкаської міської ради 10 липня 2017 року та 22 серпня 2017 року надано відповіді, що відповідно до пункту 7 Правил реєстрації місця проживання № 207, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес на власний вибір. Постанова суду буде виконана після подання заявником документів до Центру надання адміністративних послуг, документів для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_7 та документів для реєстрації місця проживання у кімнаті НОМЕР_3
Аналогічні відповіді надані 19 березня 2018 року за № 4161-01-21 та 10 грудня 2018 року за № 8417-2 на запити адвоката Гриценко Л. О. в інтересах ОСОБА_1 .
Згідно технічного паспорту КП «ЧООБТІ» від 10 вересня 2018 року на кімнати АДРЕСА_2 : кімнати посімейного заселення складаються з: коридору, 6,9 кв. м, кімнати, 10,5 кв. м, кімнати 17,3 кв. м, загальною площею 34,7 кв. м, житловою 27,8 кв. м.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованим та підстав для їх скасування немає.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Положеннями статті 9 ЖК УРСР передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Згідно з копією ордеру № 9 від 19 серпня 1999 року, виданого управлінням ЖКГ облдержадміністрації, ОСОБА_1 та членам його сім'ї, а саме дружині, дочці та сину, надано право на заняття кімнат № НОМЕР_3 розміром 17,6 кв. м та 17,9 кв. м. Зазначено, що ордер дійсний на протязі 30 днів.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 просив встановити юридичний факт, що кімнати АДРЕСА_2 , на вселення до яких йому 19 серпня 1999 року видано ордер № 9, є одним житловим приміщенням під НОМЕР_1, у якому він проживає з 1999 року та має намір їх приватизувати.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що після вселення до двох кімнат його родина здійснила перепланування двох окремих кімнат в одне житлове приміщення.
Відповідно до положень статті 100 ЖК УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій заявником не було надано доказів того, що ним у спосіб, передбачений законом, змінено статус двох окремих кімнат в одне жиле приміщення, а тому вимога щодо встановлення юридичного факту того, що кімнати АДРЕСА_10 НОМЕР_3 та АДРЕСА_3 є одним житловим приміщенням, є безпідставною.
Також ОСОБА_1 зазначав, що відповідач не визнає його права на користування та реєстрацію місця проживання, а тому просив суд встановити юридичний факт, що він постійно та на відповідній правовій підставі проживає у кімнаті АДРЕСА_2 з 1999 року, оскільки встановлення такого факту йому необхідно для визнання права користування житловим приміщенням, що тягне за собою право реєстрації місця проживання в даному житлі та право його приватизації.
Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом із тим, враховуючи те, що захисту підлягає лише порушене право, суди дійшли правильного висновку, що ОСОБА_1 не надано доказів порушення його прав чи/або інтересів, які не визнаються або оспорюються Черкаської міською радою, серед іншого, й щодо користування кімнатами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 .
Доводи касаційної скарги про необхідність встановлення юридичного факту щодо постійного проживання у кімнаті НОМЕР_1 з 1999 року для подальшої приватизації приміщення, не можуть бути прийняті судом, оскільки встановлення судом факту користування вказаними кімнатами не дасть позивачу права на їх приватизацію, оскільки займані житлові приміщення позивачем із родиною не є одним цілим, а є окремими кімнатами, що унеможливлює їх приватизацію як одного приміщення.
Крім того, згідно положень частини першої статті 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» приватизація жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад, які раніше були самовільно переплановані, може відбуватися після визнання перепланування таким, що відповідає законодавству України щодо технічних умов і будівельних норм до житла.
Доводи касаційної скарги про те, що судами не було надано належної оцінки поданим ним доказам не можуть бути прийняті судом, оскільки суди попередніх інстанцій, врахувавши положення статей 76-80 ЦПК України, ухвалили судові рішення, які відповідають вимогам закону.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси віл 07 травня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян