Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 712/13890/15
провадження № 61-6202св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особи, які подали апеляційні та касаційну скарги: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Під час розгляду справи в судовому засіданні сторони дійшли згоди
та звернулись із заявою про затвердження мирової угоди, надавши підписану мирову угоду.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року
у складі судді Мельник І. О. визнано мирову угоду, укладену між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно з якою:
- в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1
за договором позики від 30 вересня 2013 року у розмірі 1 665 624,24 грн,
що станом на 18 грудня 2015 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 70 938,00 дол. США, звернено стягнення на предмет іпотеки: квартиру
АДРЕСА_1 загальною площею 82,8 кв. м, житловою площею 52,7 кв. м, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , шляхом визнання права власності на зазначене майно за ОСОБА_1 , за вартістю предмета іпотеки згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності у розмірі 200 300,00 грн;
-зобов`язання за договором позики від 30 вересня 2013 року ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 виконані у повному обсязі, сторони не мають жодних майнових претензій одна до одної з приводу цього договору позики.
Ухвала суду першоїінстанції мотивована тим, що умови мировоїугоди не суперечатьвимогам закону, непорушують прав, свободчи інтересів сторінта інших осіб, а сама угодаукладена в межахцивільної і процесуальноїдієздатності осіб.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року та відкрито апеляційне провадження у справі за поданою апеляційною скаргою.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2019 року закінчено проведення підготовчих дій по справі, а справу призначено до розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відмову від позову. Прийнято відмову від позову ОСОБА_1 . Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси
від 13 січня 2016 року про визнання мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки визнано нечинною. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2019 року
та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2019 року скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження (провадження № 61-15953св19).
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Черкаського апеляційного суду
від 30 березня 2020року скасовано, справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки передано до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року (провадження № 61-11025св20).
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року апеляційні провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цій справі, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язкиОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд не вирішував, права та інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оскаржуваним судовим рішенням не порушено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просять оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року про визнання мирової угоди між сторонами та звернення стягнення на належну відповідачці квартиру шляхом визнання за позивачем права власності на неї, порушуються їхні права.
Зазначають, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси
від 14 червня 2014 року стягнуто, в тому числі зі ОСОБА_2 , на користь
ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 38 150,00 дол. США, що еквівалентно 450 170,00 грн. Стягнуто, у тому числі зі ОСОБА_2 ,
на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 196 400,00 грн.
На виконання вищевказаного рішення суду було видано виконавчі листи та постановами державного виконавця Центрального відділу виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Коміренко О. О.
від 27 жовтня 2014 року відкрито виконавчі провадження з примусового стягнення вищевказаних грошових сум.
Крім того, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 вересня 2014 року, яке було залишене без змін Апеляційним судом Черкаської області від 26 грудня 2014 року, стягнуто, у тому числі з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 7 900,00 дол. США, що еквівалентно 106 650,00 грн.
На виконання цього рішення було видано виконавчі листи та постановами державного виконавця Центрального відділу виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Коміренко О. О. від 12 лютого
2015 року були відкриті виконавчі провадження з примусового стягнення вищевказаних грошових сум.
Зазначені виконавчі провадження перебувають на виконанні в державній виконавчій службі і по них вживаються заходи, спрямовані на виконання рішення суду.
Зазначають, що ОСОБА_2 є боржником щодо скаржників.
Вважають, що в разі якщо б позивач обрав спосіб захисту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в межах виконавчого провадження та реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за вищою ціною, ніж сума заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , ОСОБА_3 мав би можливість отримати решту коштів за рахунок реалізованого іпотечного майна у п`яту чергу, як це передбачено статтею 46 Закону України «Про іпотеку».
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, в якому зазначає, що судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Вказує, що правовідносини між нею та ОСОБА_1 виникли 13 вересня 2013 року на підставі укладених між ними договору позики та договору іпотеки, що забезпечував виконання зобов`язань за договором позики.
Ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 не були сторонами зазначеного договору позики та іпотеки. Правовідносини між нею та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виникли у 2014 році, тому порушення прав, обов`язків чи інтересів
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 при розгляді цієї справи та затвердженні мирової угоди порушено не було.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя,
є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист
є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну
від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі
у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо
в мотивувальній частині рішення містяться висновки судупро права
та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі,
а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20)
та від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження
№ 61-1490св21).
З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їхніх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися
у несприятливих для них наслідках.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати,
чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов'язки
заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із цим позовом, просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру
АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за договором позики, укладеним 30 серпня 2013 року (зі змінами та доповненнями) між ним та відповідачем ОСОБА_2 , що станом
на 04 грудня 2015 року становила 1 665 624,24 грн.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики
30 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_1
в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1
(а.с. 8-9, т. 1).
Встановивши, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були сторонами вказаних договорів позики та іпотеки, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд не вирішував, тому права та інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оскаржуваним судовим рішенням не порушено.
Ураховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначають у касаційній скарзі заявники.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення,
а ухвали апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк