№ 712/19054/12

Постанова

Іменем України

17 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 712/19054/12

провадження № 61-452св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_2

третя особа - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня 2019 року у складі судді Бедьо В. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

Ужовтні 2012 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, про знесення самочинного будівництва та відшкодування шкоди.

Позов мотивований тим, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 грудня 2011 позивачу надано вихідні дані на будівництво другого житлового будинку на власній земельній ділянці. Отримавши дозвіл на будівництво, розробивши разом із проектантом план нової будівлі, який був погоджений сусідами, позивач приступив до будівництва. На час подання позову він фактично завершив процедури введення в експлуатацію нового об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2007 році його сусід ОСОБА_2 звернувся до нього з проханням щодо надання дозволу на будівництво гаража для автомобіля, так як йому ніде було його тримати. ОСОБА_1 не заперечив, але зауважив, що погоджується лише на будівництво гаража. Відповідач незаконно, без будь-яких дозвільних документів почав будівництво гаража з підсобними приміщеннями впритул до будинку позивача. Тобто ОСОБА_2 звів три стіни, а взамін четвертої використав стіну будинку позивача, що є грубим порушенням санітарних та пожежних норм.

Окрім цього, в порушення чинного законодавства, самочинно та без згоди позивача, ОСОБА_2 звів над побудованим гаражем житлові приміщення, що унеможливлює нормальне проживання позивача у новозбудованому будинку, так як він все чує через стіну.

За самовільне проведення будівельних робіт з реконструкції сараю з надбудовою житлових приміщень по АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 (власника будинку) притягнуто до адміністративної відповідальності та накладений штраф.

Внаслідок здійсненого відповідачем самочинного будівництва, в приміщенні будинку позивача в житлових кімнатах, які є суміжними із господарською будівлею будинковолодіння АДРЕСА_2 , виявлено тріщини вертикальні в місці примикання стіни до міжкімнатної перегородки та горизонтальні в місці примикання стін та стелі, що підтверджується висновком експерта від 19 вересня 2012 року. У цьому висновку зазначено, що дані тріщини могли виникнути в результаті проведення ремонтно-будівельних робіт по реконструкції господарської будівлі будинковолодіння АДРЕСА_2 .

На думку позивача, перебудова будівлі, яка самочинно збудована ОСОБА_2 , є неможливою у зв`язку з невідповідністю санітарним, пожежним, екологічним, будівельним та іншим нормам.

Позивач просив:

визнати незаконними дії відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо будівництва мансардного приміщення над гаражем,

зобов`язати їх знести самочинно збудований гараж із надбудованими підсобними приміщеннями в АДРЕСА_2 ,

відшкодувати завдані моральні збитки в розмірі 12 000 грн та матеріальні збитки в розмірі 7 700 гривень.

Короткий зміст судових рішень

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2013 року позовну заяву задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знести самовільно збудований гараж з надбудованим підсобним приміщенням, що розташований по АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 1 500 грн витрат на оплату послуг експерта та 1500 грн витрат на оплату правової допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2013 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 1 червня 2013 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2013 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що судами не встановлено чи було видано компетентними органами ОСОБА_3 припис на усунення порушень, чи можлива перебудова нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 та чи відмовляється відповідач від такої перебудови. Крім того, суди не звернули увагу на те, що, заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 зазначала, що саме позивачем порушено будівельні норми та правила, оскільки його домоволодіння збудоване на межі з її будинком. Наведене свідчить, що суди не в повній мірі з`ясували усі обставини справи щодо наявності порушень будівельних норм та правил з боку обох сторін спору, не встановили чи є ці порушення істотними та чи видавався компетентними органами припис про усунення порушень.

Короткий зміст оскаржених судових рішень першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Ужгородської міської ради, про знесення самочинного будівництва та відшкодування шкоди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі у розмірі 57 грн.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що порушення державних будівельних норм та правил здійснили обидві сторони, знесення господарської будівлі з житловою мансардою є недоцільним, оскільки знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли неможливо усунути допущені порушення іншим шляхом, передбаченим чинним законодавством.

Позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами позовні вимоги щодо використання ним усіх можливих законних заходів щодо реагування, неможливості здійснення відповідачем реконструкції спірної нерухомості та що її знесення є єдиною, крайньою, доцільною і виключною мірою для відновлення порушених прав ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили частину першу статті 78 ЦПК України, оскільки взяли до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а саме, висновок спеціаліста ФОП ОСОБА_5 та креслення, надані відповідачем для підтвердження можливості проведення реконструкції сараю. Висновок спеціаліста ОСОБА_5 не є ані проектом, ані проектною документацією, ані робочим проектом і не міг бути доказом наміру відповідача перебудувати сарай. В матеріалах справи міститься незатверджений архітектурний розділ, який ніколи ніким не затверджувався, а тому не може вважатися проектом взагалі. Відповідач ніколи не звертався за отриманням вихідних даних для проектування, а креслення під назвою «Перебудова вл. сараю літ. В під господарську будівлю з житловою мансардою в АДРЕСА_2 Архітектурний розділ» зроблено на власний розсуд, без вихідних даних, з порушенням статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто у незаконний спосіб. У висновку спеціаліста немає вказівки на те, що ФОП ОСОБА_5 обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також не вказано, що висновок готується для суду. Чинний ЦПК України не містить такого доказу як висновок спеціаліста, а передбачає лише висновок експерта. Станом на 10 травня 2016 року ЦПК України взагалі не передбачав можливості складання висновку за зверненням учасника справи. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили належними та допустимими доказами істотні обставини, а саме, чи можливо провести перебудову сараю відповідача для усунення наслідків самочинного будівництва. Висновки судів ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах.

Позиція інших учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що на виконання припису Інспекції ДАБІ у Закарпатській області ОСОБА_2 замовив виготовлення проекту «Перебудови власного сараю літ. В. під господарську будівлю з житловою мансардою в АДРЕСА_2 » для отримання дозвільних документів на право виконання будівельних робіт. Роботи по реконструкції сараю зупинені у стані «коробка». Наявність будівлі під літ. В - сарай підтверджується технічним паспортом, виготовленим 16 грудня 1988 року, та від 11 червня 2013 року. Висновком спеціаліста ОСОБА_5 № 96-01/05-16 від 10 травня 2016 року встановлено, що проектна документація відповідає вимогам державних будівельних норм. Зведена ОСОБА_2 незавершена будівництвом будівля відповідає проектній документації, що була розроблена за винятком брандмауерної (протипожежної) стіни, яка на час проведення огляду по даному дослідженню є неулаштованою. У випадку улаштування передбаченої проектною документацією брандмауерної (протипожежної) стіни питання протипожежної безпеки стосовно сусіднього належного на праві власності ОСОБА_1 будинковолодіння по АДРЕСА_1 буде вирішено. Для отримання дозвільних документів ОСОБА_2 на проведення перебудови сараю згідно вказаного проекту необхідна згода суміжного землекористувача. ОСОБА_1 відмовився надати згоду на перебудову сараю відповідно до проекту, він вимагає виключно знесення незавершеної будівництвом будівлі. ОСОБА_1 побудував будинок літ. «Д» без дозвільних документів, безпосередньо на межі із землею ОСОБА_2 та з частковим заступом на межу. Його сарай літ. «Г», дозвіл на реконструкцію якого він отримав, не реконструйований, знаходиться на тому ж місці, де і стояв, натомість побудований будинок під літ. «Д». Висновком № 96/07-13 експертного будівельного-технічного дослідження від 20 липня 2013 року , уточненням до цього висновку від 12 березня 2014 року, виконаного судовим експертом Колчар В. Д., встановлено порушення будівельних норм і правил позивачем при будівництві будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . При будівництві також порушені правила пожежної безпеки. Саме будівництво, здійснене ОСОБА_1 вважається самочинним у розумінні частини першої статті 376 ЦПК України. Висновок експертного дослідження № 60 від 19 вересня 2012 року, виконаний експертом ОСОБА_6 , є неналежним доказом, експерт не попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку. За змістом є неправдивими, оскільки складений без огляду незавершеної реконструкції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 712/19054/12, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2021 року матеріали цивільної справи № 712/19054/12 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_4 після смерті своєї матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкував житловий будинок з надвірними будовами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок має загальну площу 55,5 кв м, житлову площу 39,0 кв м, до якого належать два сараї під літ. Б, Г, вбиральня під літ. В та огорожа.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 292 від 26 жовтня 2004 року ОСОБА_1 дозволено провести перебудову існуючого сараю (літ. Г) під житлові кімнати та літню кухню на закріпленій земельній ділянці по АДРЕСА_1 (пункт 11.3). У рішенні зазначено, що дозволи дійсні протягом 2 років. Також зобов`язано забудовників погодити проектну документацію у головного архітектора міста та отримати дозвіл на проведення будівельних робіт у міській інспекції держархбудконтролю .

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Ужгорода Чічаку Р. М. надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 206 від 14 грудня 2005 року з перебудови існуючого сараю (літ. Г) під житлові кімнати та літню кухню по АДРЕСА_1 . Строк дії дозволу до 30 червня 2006 року.

Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Закарпатській області від 21 серпня 2012 року № ЗК14212146092 (далі Декларація), ОСОБА_1 здійснив будівництво житлового будинку (літ. Д) та господарської будівлі (літ. Г) по АДРЕСА_1 .

У пункті 10 Декларації зазначено, що будівництво житлового будинку (літ. Д) ОСОБА_1 здійснив на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, виданого інспекцією ДАБК у м. Ужгороді за № 206 від 14 грудня 2005 року. Однак, зазначений дозвіл передбачав перебудову існуючого сараю та літню кухню, а не будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 , який позивачем було здійснено без дозвільних документів. Матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до пунктів 11, 12 Декларації датою початку будівництва житлового будинку, загальною площею 119,50 кв м, зазначено 2005 рік, а датою закінчення будівництва 2012 рік. 27 жовтня 2012 року ОСОБА_8 на вказаний житловий будинок видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Будинок АДРЕСА_1 станом на 2007 рік вже був побудований.

Житловий будинок під літ. Д, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був побудований позивачем на межі з будинковолодінням по АДРЕСА_2 .

Державний акт на право власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 позивачу ОСОБА_8 виданий 05 серпня 2009 року.

У пункті 8 декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 21 серпня 2012 року, виданій позивачу ОСОБА_1 , зазначено, що наказом № 1 від 14 грудня 2005 року відповідальним за авторським наглядом будівництва був призначений ОСОБА_9 . Проте у нотаріально посвідченій заяві від 24 травня 2014 року, складеній для апеляційного суду Закарпатської області, ОСОБА_9 стверджував, що такого наказу не було і він не здійснював авторський нагляд, оскільки будівництво будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 велося без будь-яких проектних документів і ним лише по факту будівництва були виготовлені виконавчі креслення. Вказував, що ОСОБА_1 дозволу на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 не отримував. Він отримав лише дозвіл на перебудову існуючого сараю літ. «Г». Згідно з технічним паспортом на будинок по АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа 5661 КП БТІ м. Ужгорода станом на 24 липня 2012 будівля сараю літ. «Г», яку дозволено було перебудувати ОСОБА_1 , перебудована ним під літню кухню, а будинок побудований в іншому місці. Дозвіл № 206 від 14 грудня 2005 року діяв до 30 червня 2006 року, а декларація про готовність об`єкта до експлуатації складена 21 серпня 2012 року. Також ОСОБА_9 стверджував, що вказане будівництво ОСОБА_1 велося без дозволу, а дані, що містяться в декларації, є недостовірними. Звертав увагу і на те, що будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 здійснене з порушенням меж сусідніх земельних ділянок, зокрема ОСОБА_3 . Зазначена заява зареєстрована в реєстрі за № 622, справжність підпису ОСОБА_9 засвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н. М.

Власником 1/2 частки сусіднього будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем майна якої є відповідач ОСОБА_2 , який із дозволу ОСОБА_8 , що не заперечується останнім, здійснив реконструкцію сараю з надбудовою житлових приміщень.

З повідомлення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 4-2154/101 від 31 липня 2012 року слідує, що рішень про надання дозволу або вихідних даних на будівництво нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 не приймалось, земельна ділянка відповідачу у власність не надавалась. Тріщини в місці примикання до стіни перегородки, що розділяє дві житлові кімнати у будинку ОСОБА_10 , по вертикалі від стелі і до середини висоти з обох боків, спричинені частково діями сусіда, а також неправильним виконанням будівельних робіт по встановленню перегородки.

Згідно з повідомленням інспекції ДАБК в Закарпатській області від 10 серпня 2012 року при проведенні перевірки встановлено, що ОСОБА_3 здійснила реконструкцію сараю з надбудовою житлових приміщень без будь-яких дозвільних документів, за що її притягнуто до адміністративної відповідальності. Приписом інспекції № 479 від 31 липня 2012 ОСОБА_3 зобов`язано припинити будівельні роботи та приступити до оформлення дозвільних документів згідно з чинним законодавством.

Із повідомлення Управління Держтехногенбезпеки у Закарпатській області № 01/776 від 17 серпня 2012 року вбачається, що відповідач ОСОБА_11 прибудував до житлового будинку позивача гараж з мансардним приміщенням без витримки протипожежних розривів ДБН 360-92* або без влаштування протипожежної стіни.

На виконання припису № 479 від 31 липня 2012 року інспекції ДАБК в Закарпатській області, за замовленням ОСОБА_2 , архітектором ОСОБА_12 та конструктором ОСОБА_13 виготовлено проект перебудови власного сараю під літ. В під господарську будівлю з житловою мансардою по АДРЕСА_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься висновок № 60 експертного дослідження по заяві ОСОБА_10 про порушення ДБН при здійсненні ремонтно-будівельних робіт по реконструкції сараю по АДРЕСА_2 , складеного експертом ОСОБА_14 19 вересня 2012 року, яким встановлено, що ОСОБА_3 при проведенні робіт по реконструкції господарської будівлі по АДРЕСА_2 порушені норми ДБН 360-92* «Містобудування. Планування забудова міських і сільських поселень», тобто пункти 3.24*, 3.25*. У приміщеннях житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме у житлових кімнатах, які є суміжними із господарською будівлею будинковолодіння АДРЕСА_2 , виявлено тріщини вертикальні в місці примикання стіни до міжкімнатної перегородки та горизонтальні в місці примикання стін та стелі. Також у висновку зазначено, що експертом не проводилось дослідження господарської будівлі будинковолодіння АДРЕСА_2 . Однак, листом виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 4-2154/101 від 31 липня 2012 року повідомлено, що тріщини шириною до 2 мм у місці примикання до стіни перегородки, що розділяє дві житлові кімнати по вертикалі від стелі і до середини висоти стіни з обох боків, спричинені частково діями сусіда. Аналізуючи надані матеріали та проведені дослідження зроблено висновок, що тріщини могли виникнути в результаті проведення ремонтно-будівельних робіт по реконструкції господарської будівлі будинковолодіння АДРЕСА_2 .

Висновком № 12 експертного дослідження по заяві ОСОБА_1 , складеного експертом ОСОБА_15 14 квітня 2016 року, встановлено, що відповідно до схеми ситуаційного плану технічного паспорту № 5661 від 24 липня 2012 року виявлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 розташований по межі земельної ділянки. До цього житлового будинку примикає двоповерхова будівля суміжного будинковолодіння АДРЕСА_2 . Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. Однак при перебудові сараю під господарську будівлю по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не було дотримано протипожежних норм, що є порушенням пункту 2.12 ДБН В.1.1.7-2002 «До протипожежних перешкод відносяться протипожежні стіни, перегородки та перекриття». Окрім цього, дана перебудова збудована без дотримання мінімальної протипожежної відстані 1,0 м. від межі.

Зазначеним висновком експертного дослідження встановлено, що збудовані сторонами будівлі, а саме: позивачем ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 та відповідачем ОСОБА_2 перебудова, розташовані по межі земельної ділянки та без відступу в 1,0 м від межі, що є порушенням ДБН 360-92.

Висновком спеціаліста № 96-01/05-16 за зверненням ОСОБА_16 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , складеного ОСОБА_5 10 травня 2016 року встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 розташований на межі з будинковолодінням по АДРЕСА_2 . При огляді експертом установлено, що ОСОБА_1 збудував житловий будинок у правому куті своєї ділянки в глибині двору. Огороджуюча стіна цього житлового будинку розташована практично на межі земельних ділянок із незначним відступом від них (до кількох сантиметрів). У цьому ж місці впритул до будинку ОСОБА_1 , але на своїй частині земельної ділянки ОСОБА_3 зведено господарську будівлю, на зведення якої є в наявності розроблений проект.

Даючи відповідь на питання - чи відповідатиме вимогам державних будівельних норм і інших нормативних документів виготовлена архітектором ОСОБА_12 та конструктором ОСОБА_13 проектна документація, спеціалістом ОСОБА_5 у висновку надано відповідь, що виготовлена проектна документація по об`єкту «Перебудова власного сараю літ. В під господарську будівлю з житловою мансардою в АДРЕСА_2 » - відповідає вимогам державних будівельних норм, зокрема ДБН 360-92*, ДБН В 2.2-15-2005, ДБН В 1.1.7-2002. Зведена будівля відповідає проектній документації, що була розроблена за винятком брандмауерної (протипожежної) стіни, яка на час проведення огляду по даному дослідженню є неулаштованою. У випадку улаштування брандмауерної (протипожежної) стіни - питання протипожежної безпеки стосовно сусіднього будинковолодіння по АДРЕСА_1 , буде вирішено. Запроектована будівля та фактичне її будівництво відповідає також і вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів № 173. Дахова конструкція об`єкту будівництва по АДРЕСА_2 не є об`єднаною з даховою конструкцією поруч розташованого будинку по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного проекту ОСОБА_2 має право отримати дозвільні документи на право виконання будівельних робіт у відповідності з проектом «Перебудова власного сараю літ. В під господарську будівлю з житловою мансардою в АДРЕСА_2 (головний архітектор Віровбал В. Й., виконавець архітектор Грешко Ф., сертифікат АР №000717). Виконане на підставі цього проекту будівництво відповідатиме будівельним правилам, нормам та стандартам.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Згідно з частиною третьою статті 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 592/4105/16-ц (провадження № 61-3740св21) вказано, що «знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проєкту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Отже, позивач у цій справі зобов`язаний був довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника сусідньої земельної ділянки та будинку, а також обґрунтованості захисту його прав лише у такий спосіб як знесення».

Встановивши, що виготовлена відповідачем ОСОБА_2 на виконання припису Інспекції ДАБІ у Закарпатській області проектна документація по об`єкту «Перебудова власного сараю літ. В під господарську будівлю з житловою мансардою в АДРЕСА_2 », згідно з висновком спеціаліста ОСОБА_5 від 10 травня 2016 року відповідає вимогам державних будівельних норм, а зведена будівля відповідає проектній документації, що була розроблена за винятком брандмауерної (протипожежної) стіни, яка на час проведення огляду по даному дослідженню є неулаштованою, але у випадку улаштування брандмауерної (протипожежної) стіни - питання протипожежної безпеки стосовно сусіднього будинковолодіння по АДРЕСА_1 , буде вирішено, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про недоцільність знесення господарської будівлі з житловою мансардою, оскільки знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли неможливо усунути допущені порушення іншим шляхом, передбаченим чинним законодавством.

Доводи позивача в частині того, що висновок експерта не є належним доказом необгрунтовані.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Наданий відповідачем висновок спеціаліста № 96-01/05-16, складений ФОП ОСОБА_5 10 травня 2016 року, судами оцінений як належний та допустимий письмовий доказ у сукупності з іншими дослідженими доказами, що відповідає нормам цивільного процесуального законодавства.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 592/4105/16-ц (провадження № 61-3740св21) колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук