Постанова
Іменем України
27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 712/2022/18
провадження № 61-16178св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Головне територіальне управління юстиції в Черкаській області, державний нотаріус Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко Ольга Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дворніцького Олександра Борисовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2019 року у складі судді Пересунька Я. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Вініченка Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції в Черкаській області, державний нотаріус Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О. А., про визнання заповіту недійсним.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є двоюрідною онукою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну їй квартиру АДРЕСА_1 .
Звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, їй стало відомо про те, що вже відкрита спадкова справа № 43/2017 у зв`язку з тим, що баба за життя, а саме - 03 серпня 2017 року, склала заповіт, яким заповіла все своє майно відповідачці ОСОБА_2 .
Зазначене, на думку позивачки, порушує її права, оскільки 12 червня 2013 року ОСОБА_4 вже складала заповіт, яким все своє майно заповіла саме їй.
При цьому, позивачка зазначила, що підпис ОСОБА_4 на заповіті відрізняється від її дійсного підпису, тобто вважає, що підпис на заповіті на користь ОСОБА_2 виконаний не спадкодавцем.
З урахуванням викладених обставин просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О. А., від 03 серпня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 1757.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема висновок судово-почеркознавчої експертизи від 30 жовтня 2019 року, спростовують доводи позивачки, що заповіт від 03 серпня 2017 року підписано не ОСОБА_4 , а іншою особою.
Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Дворніцький О. Б. подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дворніцького О. Б. залишено без задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2020 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Дворніцький О. Б. подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
19 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дворніцького О. Б., в якому відповідачка просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
25 січня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 12 червня 2013 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С. О., яким заповіла своє майно ОСОБА_1
03 серпня 2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О. А., яким заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
20 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за заповітом.
10 лютого 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за законом та за заповітом.
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи КНДІСЕ від 30 жовтня 2019 року підписи від імені ОСОБА_4 у графі «Підпис» у двох примірниках заповіту від 03 серпня 2017 року, який складено від імені ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О. А. та зареєстрований у реєстрі за № 1-1757 - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів, підписи від імені ОСОБА_4 у двох примірниках заповіту, а також рукописні записи «Завещание мной прочитано вслух и собственноручно подписано ОСОБА_4 » у вказаних примірниках заповіту - виконані ОСОБА_4
10 вересня 2019 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1216 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Стаття 1247 ЦК України визначає загальні вимоги до форми заповіту, змістом частини другої якої визначається, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
У частинах другій та четвертій статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Згідно з частинами другою-шостою статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.
Аналіз частин другої та третьої статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.
Відповідно до статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.
Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що склавши заповіт від 03 серпня 2017 року, ОСОБА_4 фактично скасувала попередній заповіт від 12 червня 2013 року в частині розпорядження квартирою АДРЕСА_1 та остаточно виклала своє волевиявлення про те, що в разі її смерті вказана квартира має перейти у власність ОСОБА_2 .
При цьому, суди попередніх інстанцій послалися на висновок судової почеркознавчої експертизи КНДІСЕ від 30 жовтня 2019 року, згідно якого, підписи від імені ОСОБА_4 у графі «Підпис» у двох примірниках заповіту від 03 серпня 2017 року, який складено від імені ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О. А. та зареєстрований у реєстрі за № 1-1757 - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів, підписи від імені ОСОБА_4 у двох примірниках заповіту, а також рукописні записи «Завещание мной прочитано вслух и собственноручно подписано ОСОБА_4 » у вказаних примірниках заповіту - виконані ОСОБА_4 .
Належних та допустимих доказів на спростування вказаного експертного висновку суду надано не було.
Ураховуючи викладене, безпідставними є доводи позивачки про те, що заповіт від 03 серпня 2017 року підписано не ОСОБА_4 , а іншою особою.
Також суду не надано доказів на підтвердження наявності інших обставин, які б вказували на те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відмову у позові.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дворніцького Олександра Борисовича залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев