Постанова
Іменем України
25 березня2020 року
м. Київ
справа № 712/5067/18
провадження № 61-10906св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «АЗОТ»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради та просили зобов`язати його змінити договір найму в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 та визнати наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення ОСОБА_2 замість попереднього наймача.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що з 16 листопада 2007 року ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 07 жовтня 2017 року у цій квартирі зареєстрована його дружина ОСОБА_2 .
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості щодо квартири АДРЕСА_1 відсутні.
Отже, вищевказана квартира НОМЕР_1 перебуває у комунальній власності та не була приватизована, тобто не перебуває у приватній власності. Наймодавцем зазначеного житлового приміщення є Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, який в межах своїх повноважень здійснює управління комунальним майном (власністю) міста Черкаси та веде квартирний облік.
У лютому 2018 року вони подали до відділу супроводу оформлення майнових прав та приватизації житла Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради заяви щодо зміни договору найму по двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 і визнання ОСОБА_2 наймачем.
22 лютого 2018 року відповідач своїм листом відмовив їм у задоволенні заяви, посилаючись на те, що спірна квартира є службовим жилим приміщенням.
Вважають протиправними такі дії відповідача, а свої житлові права порушеними, оскільки листом виконавчого комітету № 34-2 від 16 січня 2018 року, на який послався відповідач у своїй відмові, повідомлено, що квартира АДРЕСА_3 рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради не включалась до числа службових. В цьому ж листі є посилання на рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради в м. Черкаси № 260 від 29 липня 1978 року про надання цієї квартири в/о «АЗОТ», як службової. Вказаним рішенням виконавчий комітет Придніпровської районної ради м. Черкаси надав в/о «АЗОТ» 15 квартир в 4 під`їзді будинку АДРЕСА_4 , як службові. При цьому відділу обліку та розподілення житлової площі надано вказівку видати ордери в/о «АЗОТ» на службові квартири згідно з даним рішенням.
Проте ордер, що був підставою для вселення ОСОБА_1 до квартири, не може вважатися таким, що виданий для службового користування, так як не відповідає формі ордера, передбаченій Постановою Ради Міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 НОМЕР_1 «Про службові приміщення», виданий профспілкою ВАТ «АЗОТ», а не виконавчим комітетом Придніпровської районної ради м. Черкаси; виданий для заселення в гуртожиток - кв. АДРЕСА_1 .
Наведене, на їх думку, свідчить про те, що спірна квартира не має статусу службового жилого приміщення, а тому є підстави для задоволення позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 має статус службової, позивачі не довели належними та допустимими доказами, що ця квартира не є службовим житловим приміщенням, а тому ОСОБА_2 не має права на визнання її наймачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано ОСОБА_2 наймачем квартири АДРЕСА_1 за раніше укладеним договором найму житлового приміщення.
Зобов`язано Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради змінити договір найму квартири АДРЕСА_1 , змінивши ОСОБА_1 , як попереднього наймача на ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки рішення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів про включення жилого приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 , до числа службових не приймалося, а спеціальний ордер на підставі даного рішення відповідним виконавчим комітетом не видавався, то спірна квартира не має статусу службової.
Тому, враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до комунальної власності, ОСОБА_2 з 07 жовтня 2017 року постійно проживає та зареєстрована в спірній квартирі, вселилася в цю квартиру зі згоди наймача ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку, що порушене право позивачів підлягає захисту в судовому порядку шляхом задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2019 року Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року і залишити в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2019 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що квартира АДРЕСА_1 має статус службової та була передана ПАТ «АЗОТ» на підставі рішення виконавчого комітету Придністровської районної Ради народних депутатів м. Черкаси № 260 від 29 липня 1978 року, яке на даний час є чинним і ніким не скасовано. У листопаді 2007 року ОСОБА_1 , за його заявою про виділення службового приміщення, було видано ордер на право заселення до цієї квартири. Тобто, на момент вселення ОСОБА_1 до квартири належним наймодавцем було ПАТ «АЗОТ».
Вважає необґрунтованими вимоги позивачів про внесення змін до договору найму службового приміщення, оскільки такий між ПАТ «АЗОТ» та ОСОБА_1 не укладався, проте апеляційний суд на наведене уваги не звернув.
Окрім цього, зазначає, що безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ордер, який ПАТ «АЗОТ» видало позивачу, не є спеціальним ордером на вселення до службового приміщення, оскільки саме на підставі цього ордеру позивач і був вселений у спірне житлове приміщення.
Водночас суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_2 наймачем спірної квартири, оскільки остання не перебувала у трудових відносинах з ПАТ «АЗОТ» та жодного відношення до даної службової квартири немає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
12 липня 2019 року справа № 712/5067/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Судувід 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Від представника позивачів ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в яких він просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що з 22 листопада 2004 року до 07 липня 2017 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «АЗОТ».
Відповідно до поквартирної карточки ОСОБА_1 зареєстрований з 16 листопада 2007 року, як наймач в квартирі АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 (дружина) зареєстрована в цій квартирі з 07 жовтня 2017 року.
Рішенням виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси № 260 від 29 липня 1978 року «Про надання службових квартир в/о «Азот» в 50 квартирному житловому будинку АДРЕСА_5 », вирішено надати в/о «Азот» 15 квартир в 4 під`їзді будинку АДРЕСА_4 , як службові.
З них: однокімнатні квартири № НОМЕР_2 жилою площею 19, 97 кв. м.; двокімнатні квартири НОМЕР_3 жилою площею 28, 31 кв. м.; трьохкімнатні квартири № НОМЕР_4 жилою площею 37, 34 кв. м.
Відділу по обліку та розподіленню жилої площі видати ордери в/о «Азот» на службові квартири згідно даного рішення.
04 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до генерального директора ВАТ «Азот» з проханням виділити йому житло в готелі іноземних спеціалістів - квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку із сімейними обставинами, що склалися.
ПАТ «Азот» було видано на ім`я ОСОБА_1 ордер № 803/015 від 13 листопада 2007 року на право заселення кімнати АДРЕСА_1 . Відомості про склад сім`ї відсутні.
На заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 04 лютого 2018 року Департамент економіки та розвитку листом № 22 від 22 лютого 2018 року повідомив, що зміна договору найму жилого приміщення відбувається відповідно до статей 103-106 ЖК УРСР. Враховуючи лист виконавчого комітету від 16 січня 2018 року № 34-2 та відповідно до статті 123 ЖК України про порядок користування службовими жилими приміщеннями до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються Правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 103-106 цього Кодексу, що виключає можливість задовольнити прохання до діючого законодавства.
З листа виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16 січня 2018 року № 34-2, адресованого ОСОБА_1 на його звернення щодо надання інформації по службовій квартирі АДРЕСА_1 , виявлено, що дана квартира рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради до числа службових не включалась. Однак, звернуто увагу на те, що рішенням виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси № 260 від 29 липня 1978 року вищезазначена квартира була надана в/о «Азот», як службова.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 117655810 від 20 березня 2018 року, відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 відсутні.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 5 ЖК Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником (стаття 18 ЖК Української РСР).
Згідно із частиною другою статті 121 ЖК Української РСР службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.
Відповідно до частини другої статті 61 ЖК Української PCP договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем, громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Особливість права користування службовим житлом на підставі ордеру полягає у тому, що воно надається в зв`язку із характером трудових відносин особи з володільцем такого, а тому особа, яка користується службовим житлом усвідомлює, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення.
Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси № 260 від 29 липня 1978 року квартира АДРЕСА_1 була надана в/о «Азот», як службова. Вказане рішення на даний час є чинним. Позивач ОСОБА_1 , як працівник ПАТ «АЗОТ», вселений в цю квартиру на підставі ордеру № 803/015 від 13 листопада 2007 року, виданого ПАТ «АЗОТ».
За наведених обставин, правильним є висновок суду першої інстанції, що квартира АДРЕСА_1 має статус службової. Доказів того, що спірне житлове приміщення не набувало чи втратило статус службового матеріали справи не містять.
Посилання апеляційного суду на те, що рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси № 260 від 29 липня 1978 року не відповідає вимогам статті 118 ЖК Української РСР, а тому не є рішенням про віднесення спірної квартири до службової, не заслуговують на увагу, оскільки ЖК Української РСР введений в дію з 01 січня 1984 року, а відтак перевірка вищевказаного рішення від 29 липня 1978 року на відповідність чи невідповідність вимогам цього Кодексу є безпідставною.
За змістом частин першої, другої статті 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.
У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Відповідно до частини другої статті 123 ЖК Української РСР до користування службовими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених зокрема статтею 106 Кодексу.
Встановивши, що квартира АДРЕСА_1 є службовою, а тому відсутні підстави для укладення договору найму на службове житло з ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу задоволено, постанову апеляційної інстанції скасовано та рішення суду першої інстанції залишено в силі, то сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 409, 60 грн підлягає стягненню в рівних частках з позивачів на користь ПАТ «АЗОТ».
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» задовольнити.
Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року скасувати, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2019 рокузалишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійоксудового збору за подання касаційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійоксудового збору за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Ю. ТітовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук