Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 712/508/19
провадження № 61-21771св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 травня 2019 року у складі судді Токової С. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі - ПАТ «Черкасиобленерго») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 30 квітня 2015 року він працював на посаді першого заступника голови правління ПАТ «Черкасиобленерго». Наказом відповідача від 05 квітня 2017 року № 153-п/тз він був звільнений із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме у зв`язку з втратою печатки товариства. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки до його трудових обов`язків не входило зберігання печатки товариства, яка була передана йому на зберігання, а через декілька днів ним була повернута виконуючій обов`язки голови правління ОСОБА_2 . Тому підстави для його звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов`язків були відсутні. Він не мав можливості надати письмові пояснення, оскільки про звільнення з роботи дізнався вже після прийняття наказу про звільнення. Крім того, факт невиконання трудових обов`язків (з якими відповідач пов`язує звільнення його з роботи) мав місце під час його тимчасової непрацездатності, що унеможливлювало виконання ним роботи за трудовим договором з поважних причин і звільняло його від виконання трудових обов`язків, обумовлених контрактом, та відповідальності за їх невиконання. Оскільки він не отримував копію наказу про звільнення і трудова книжка йому не видавалася, то позовна давність ним не пропущена. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати вищевказаний наказ про звільнення; поновити його на роботі; стягнути з ПАТ «Черкасиобленерго» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 636 032,44 грн.
У відзиві на позовну заяву ПАТ «Черкасиобленерго» заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що 25 березня 2017 року ОСОБА_1 безпідставно виніс за територію товариства і передав печатку товариства ОСОБА_2 , яка є підозрюваною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року у справі № 757/15638/17-к була відсторонена від посади виконуючої обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго». Своїми діями позивач порушив вимоги наказу ПАТ «Черкасиобленерго» від 08 грудня 2016 року № 753, який забороняє передавати печатки особам, що не мають відношення до їх використання, та виносити печатки за межі службових приміщень і за територію товариства. Саме вказане грубе одноразове порушення трудових обов`язків стало підставою для звільнення позивача. Доводи позивача про те, що він не мав можливості надати письмові пояснення, є безпідставними, оскільки за фактом зникнення оригіналу статуту та печатки товариства в ході службового розслідування 29 та 31 березня 2017 року він надавав письмові пояснення, в яких визнав, що передав печатку і статут товариства ОСОБА_2 . Крім цього, ОСОБА_1 був присутній на нараді, яка проводилася 05 квітня 2017 року з 07 год. 30 хв., під час якої його було повідомлено про прийняте керівництвом ПАТ «Черкасиобленерго» рішення про звільнення з роботи за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Позивач не поінформував товариство про свою тимчасову непрацездатність у період з 05 по 24 квітня 2017 року та не пред`явив ПАТ «Черкасиобленерго» листок непрацездатності. Крім того, актом про відсутність ОСОБА_1 на роботі підтверджено той факт, що 05 квітня 2017 року близько 08 год. 35 хв. він самовільно, без попередження керівництва, залишив територію ПАТ «Черкасиобленерго» та не з`явився до кінця робочого дня, тобто до 16 год. 45 хв., чим грубо порушив правила внутрішнього трудового розпорядку, не скористався своїм правом на ознайомлення з наказом про звільнення і не отримав трудову книжку з відповідним записом про звільнення.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Сукупність наявних в матеріалах справи доказів підтверджує факт грубого порушення позивачем трудових обов`язків, у зв`язку з чим його звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України є законним.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 травня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 травня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів і не звернули уваги на те, що на час передачі ним печатки ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_2 остання була виконуючою обов`язки голови правління цього товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25 березня 2017 року. Він не був обізнаний з тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року у справі № 757/15638/17-к ОСОБА_2 була відсторонена від посади виконуючої обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго», оскільки вказане судове рішення направлено судом лише 29 березня 2017 року, а оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 30 березня 2017 року. В наказі відповідача від 05 квітня 2017 року № 153-п/тз відсутня вказівка про чітку причину його звільнення, а суди не встановили факту наявності в його діях одноразового грубого порушення трудових обов`язків, не з`ясували, чи входило до його трудових обов`язків зберігання статуту та печатки ПАТ «Черкасиобленерго». Оскільки в його діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення, то відповідач не мав підстав для його звільнення з посади першого заступника голови правління ПАТ «Черкасиобленерго». Крім того, в період з 05 по 24 квітня 2017 року він перебував на лікарняному, тому його звільнення з роботи відбулося з порушенням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України. Висновки судів про те, що ПАТ «Черкасиобленерго» не могло знати про його тимчасову непрацездатність в день звільнення, спростовуються актом про відсутність на роботі, згідно з яким він був відсутній на роботі 05 квітня 2017 року з 08 год. 35 хв. до 16 год. 45 хв. без будь-якого попередження свого безпосереднього керівника та без зазначення поважних причин. Тому його відсутність на робочому місці більше трьох годин 05 квітня 2017 року могла стати причиною звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто за прогул.
У січні 2020 року ПАТ «Черкасиобленерго» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Соснівського районного суду міста Черкаси.
04 лютого 2020 року справа № 712/508/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен встановити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. Грубість порушення трудових обов`язків визначається характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.
Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості.
Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, яка є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне «керування» роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо.
Судами встановлено, що наказом від 30 квітня 2015 року № 121-п ОСОБА_1 було прийнято на посаду першого заступника голови правління ПАТ «Черкасиобленерго».
Згідно з наказом ПАТ «Черкасиобленерго» від 08 грудня 2016 року № 753 «Про перевірку наявності і порядку використання печаток і штампів» наказано першому заступнику голови правління, директорам за напрямками, начальникам відокремлених структурних підрозділів, начальникам служб та відділів, які безпосередньо підпорядковані голові правління, відповідно до організаційної структури товариства вжити невідкладних організаційних та контрольних заходів, зокрема заборонити передачу печаток і штампів особам, які не мають відношення до їх використання, наносити відбитки печаток і штампів на незаповнені бланки та чисті аркуші, виносити печатки за межі службових приміщень, територій (дозволяється виносити тільки у виняткових випадках і лише з дозволу керівника підрозділу).
Факт перебування печатки ПАТ «Черкасиобленерго» у першого заступника голови правління ОСОБА_1 підтверджується наявною в матеріалах справи пояснювальною запискою інженера відділу договірних відносин ПАТ «Черкасиобленерго» Шулдик О. С. , яка в межах наданих їй повноважень використовувала печатку товариства для засвідчення підписів посадових осіб на документах. Печатка видавалася їй особисто першим заступником ОСОБА_1 та була повернута йому 24 березня 2017 року о 16 год. 00 хв.
Перебуваючи на посаді першого заступника голови правління ПАТ «Черкасиобленерго», ОСОБА_1 25 березня 2017 року передав печатку товариства ОСОБА_2 , яка на вказану дату була відсторонена від виконання обов`язків керівника і щодо якої було обрано запобіжний захід з покладенням на неї обов`язку не залишати місто Київ під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015220000000808 від 25 вересня 2015 року. Тобто ОСОБА_1 передав печатку поза межами службового приміщення особі, яка не мала права її використовувати.
Зазначені обставини, а саме відсутність станом на 25 березня 2017 року у ОСОБА_2 повноважень на виконання обов`язків голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» підтверджується протоколом позачергових загальних зборів ПАТ «Черкасиобленерго» від 13 лютого 2017 року № 1/2017, за змістом якого простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками акцій, було прийнято рішення припинити тимчасове виконання повноважень голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_2 і припинити з нею трудову угоду з моменту прийняття цього рішення позачерговими загальними зборами. Також було прийнято рішення про обрання виконуючим обов`язки голови колегіального виконавчого органу ПАТ «Черкасиобленерго» Самчука О. Г.
ОСОБА_1 був присутній на вищевказаних позачергових загальних зборах, тому знав про рішення щодо припинення виконання повноважень голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_2 та обрання виконуючим обов`язки голови колегіального виконавчого органу ПАТ «Черкасиобленерго» Самчука О. Г .
На підставі вищевказаного протоколу позачергових загальних зборів ПАТ «Черкасиобленерго» 24 березня 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідні зміни.
Крім того, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015220000000808 від 25 вересня 2015 року ОСОБА_2 07 березня 2017 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 191 КК України.
15 березня 2017 року ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у виді застави та покладено обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме не відлучатися з міста Києва.
В рамках вищевказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року у справі № 757/15638/17-к за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Волобуєвої О. В. було відсторонено ОСОБА_2 від посади виконуючої обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» строком на 2 місяці, тобто з 21 березня 2017 року по 19 травня 2017 року. На час відсторонення від посади у ОСОБА_2 вилучено службове посвідчення. Вступну та резолютивну частини цієї ухвали внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень 21 березня 2017 року, а оприлюднено - 22 березня 2017 року.Крім того, копію зазначеної ухвали було направлено ПАТ «Черкасиобленерго» для відома.
Допитана в суді першої інстанції як свідок керівник секретаріату ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_5 підтвердила факт передачі ОСОБА_1 вищевказаної ухвали. ОСОБА_1 не заперечував цю обставину.
На підставі доповідної записки директора з безпеки ПАТ «Черкасиобленерго» Гуріна О. В. від 05 квітня 2017 року № 603/14-01 відділом економічної безпеки ПАТ «Черкасиобленерго» було проведено перевірку щодо факту виявлення 27 березня 2017 року зникнення основної печатки та оригіналу статуту товариства.
За наслідками перевірки було встановлено, що 09 лютого 2017 року ОСОБА_1 передав оригінал статуту товариства виконуючій обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_2., що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 31 березня 2017 року. Крім того, перебуваючи в місті Києві, 25 березня 2017 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 печатку товариства, що підтверджується його письмовими поясненнями від 29 березня 2017 року.
Наказом ПАТ «Черкасиобленерго» від 05 квітня 2017 року № 153-п/тз ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника голови правління за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
За актом про присутність ОСОБА_1 на нараді 05 квітня 2017 року та його попередження про звільнення судами встановлено, що ОСОБА_1 був присутній на нараді, яка проводилася 05 квітня 2017 року, починаючи з 07 год. 30 хв., під час якої йому було повідомлено про звільнення з роботи 05 квітня 2017 року за ініціативою уповноваженого органу товариства.
Після наради 05 квітня 2017 року позивач був відсутній на роботі з 08 год. 35 хв. до 16 год. 45 хв. без попередження свого безпосереднього керівника та без зазначення поважних причин, що підтверджується відповідним актом ПАТ «Черкасиобленерго» від 05 квітня 2017 року.
Станом на 05 квітня 2017 року ПАТ «Черкасиобленерго» провело з ОСОБА_1 повний розрахунок при звільненні, що підтверджено випискою по картковому рахунку.
ОСОБА_1 не повідомляв відповідача про свою тимчасову непрацездатність у період з 05 по 24 квітня 2017 року, а листок непрацездатності надав лише 13 лютого 2019 року під час розгляду справи судом першої інстанції. Тому наказом ПАТ «Черкасиобленерго» від 21 лютого 2019 року № 107-п/тз було внесено зміни в наказ від 05 квітня 2017 року № 153-п/тз, змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 05 квітня 2017 року на 13 червня 2017 року, змінено період виплати компенсації за невикористану частину щорічної відпустки з 58 календарних днів на 65 календарних днів, проведено розрахунок за період його тимчасової непрацездатності, про що позивача було повідомлено листом ПАТ «Черкасиобленерго» від 21 лютого 2019 року № 1226/1503.
Крім того, 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 звертався до Управління Держпраці у Черкаській області зі скаргою на дії ПАТ «Черкасиобленерго» в частині дотримання вимог трудового законодавства під час його звільнення.
За вказаною скаргою Управлінням Держпраці у Черкаській області проведено перевірку і не виявлено порушень під час звільнення з роботи ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частин першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що перебуваючи на посаді першого заступника голови правління ПАТ «Черкасиобленерго», ОСОБА_1 всупереч наказу від 08 грудня 2016 року № 753 передав печатку ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_2 , яка була відсторонена від виконання обов`язків керівника товариства і щодо якої було обрано запобіжний захід з покладенням на неї обов`язку не залишати місто Київ. Тобто ОСОБА_1 передав печатку поза межами службового приміщення особі, яка не мала права її використовувати та фактично не перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Черкасиобленерго».
Встановивши ці обставини, суди дійшли правильного висновку про те, що вказані дії позивача містять ознаки одноразового грубого порушення, вчиненого першим заступником голови правління ПАТ «Черкасиобленерго», оскільки відсутність печатки ПАТ «Черкасиобленерго» могла вплинути на забезпечення роботи товариства та можливість реєстрації змін до його установчих документів.
Отже, звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, щона час передачі ним печатки ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_2 вона була виконуючою обов`язки голови правління цього товариства і він не знав про наявність ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року у справі № 757/15638/17-к, якою ОСОБА_2 була відсторонена від посади, не заслуговують на увагу, оскільки 13 лютого 2017 року ОСОБА_1 був присутній на позачергових загальних зборах ПАТ «Черкасиобленерго», а відтак був обізнаний з рішенням про припинення тимчасового виконання ОСОБА_2 повноважень голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» та обрання виконуючим обов`язки голови колегіального виконавчого органу ПАТ «Черкасиобленерго» Самчука О. Г .
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що його звільнення відбулося в період тимчасової непрацездатності, тобто з порушенням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки судами встановлено, що ОСОБА_1 не подавав листок непрацездатності до ПАТ «Черкасиобленерго», а надав його лише 13 лютого 2019 року під час розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, наказом ПАТ «Черкасиобленерго» від 21 лютого 2019 року № 107-п/тз було внесено зміни до наказу від 05 квітня 2017 року № 153-п/тз, змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 05 квітня 2017 року на 13 червня 2017 року, змінено період виплати компенсації за невикористану частину щорічної відпустки з 58 календарних днів на 65 календарних днів, проведено розрахунок за період його тимчасової непрацездатності, про що позивача було повідомлено листом ПАТ «Черкасиобленерго» від 21 лютого 2019 року № 1226/1503.
Посилання заявника на те, що його відсутність на робочому місці більше трьох годин 05 квітня 2017 року могла стати причиною звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто за прогул, є неспроможними, оскільки на час виявлення прогулу ОСОБА_1 у встановленому порядку було повідомлено про звільнення з роботи за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Тому ПАТ «Черкасиобленерго» не мало підстав для звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 травня 2019 року тапостанову Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук