ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 712/8692/16-а
касаційне провадження № К/9901/45116/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської митниці ДФС на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.11.2016 (суддя - Троян Т.Є.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (головуючий суддя - Межевич М.В., судді - Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці ДФС про скасування постанов у справі про порушення митних правил,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Черкаської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, контролюючий орган), у якому просив скасувати постанови Митниці від 21.07.2016 у справі про порушення митних правил №50/90200/16, №51/90200/16, №52/90200/16.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у митних деклараціях позивачем був вказаний код УКТЗЕД 8418690090 на підставі відомостей, що містились у товаросупровідних та комерційних документах, наданих відправником, були наведені якісні, кількісні та вартісні характеристики товару, при цьому автентичність зазначених документів Митницею не заперечувалася та не була спростована під час митного оформлення товару.
Соснівський районний суд міста Черкаси постановою від 10.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, позов задовольнив, скасував постанови Митниці від 21.07.2016 у справі про порушення митних правил №50/90200/16, №51/90200/16, №52/90200/16.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що декларування позивачем коду УКТЗЕД 8418690090 було здійснено на підставі відомостей, що містились у товаросупровідних та комерційних документах, наданих відправником, при цьому автентичність зазначених документів Митницею не заперечувалася під час митного оформлення товару. Відповідач не довів, що неправильне встановлення кодів товарної номенклатури було здійснено позивачем у зв`язку з недостовірною інформацією у митних деклараціях, підписаних позивачем, оскільки у таких деклараціях були наведені якісні, кількісні та вартісні характеристики товару, доводів про недостовірність яких відповідач не навів. При митному оформленні відповідач, у випадку незгоди з віднесенням товару до певного коду товарної номенклатури, мав можливість прийняти відповідне рішення про визначення коду товару, однак таким правом не скористався.
Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку відповідача, висновки судів щодо відсутності винних дій позивача щодо внесення недостовірної інформації у декларацію стосовно класифікації товару з огляду на те, що товар був пропущений на митну територію України, не відповідає фактичним обставинам у даній справі та нормам митного законодавства, що регулює порядок декларування товарів. Контролюючий орган зазначає, що відомості, зазначені у графах 31, 33 та 47 митних декларацій, в яких наводяться опис товару, дані про код товару згідно з УКТ ЗЕД та відомості про нарахування митних платежів, заповнюються декларантом самостійно і він несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей. Відповідач доводить, що позивачем у митних деклараціях були зазначені недостовірні відомості щодо товару та відповідно неправильно було віднесено такий товар до певного коду УКТ ЗЕД.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.02.2023 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 15.02.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що ТОВ «Ахмед Яр Уа» (далі - Товариство) у березні 2014 року було здійснене митне оформлення товару №4 - «холодильне обладнання: мультикомпресорна система конденсаторного типу (3800х1300х1200) -1 шт.; мультикомпресорна система конденсаторного типу (3600х1300х1200) -2 шт., не заправлені фріоном, що надійшли на виконання контракту від 10.01.2013 №001-041. В ході проведення митного оформлення, ввезеного обладнання, підприємством було подано митну декларацію №902050000/2014/001844, згідно якої ввезене обладнання позивачем самостійно класифіковано за кодом УКТ ЗЕД 8418690090. Разом з декларацією до митного оформлення було подано: інвойс №607491 від 07.03.2014; пакувальний лист б/н від 07.03.2014; CMR A№008182 від 07.03.2014; карнет TIR XЕ. 75387918 від 08.03.2014.
У серпні 2014 року Товариством було здійснене митне оформлення товару №2 -«холодильне обладнання: мультикомпресорна система конденсаторного типу (4300х1550х2000)-1 шт., не заправлена фріоном, що надійшла на виконання контракту від 10.01.2013 №001-041. В ході проведення митного оформлення, ввезеного обладнання, підприємством було подано митну декларацію №902050000/2014/007459, згідно якої ввезене обладнання позивачем самостійно класифіковано за кодом УКТЗЕД 8418690090. Разом з декларацією до митного оформлення було подано: інвойс №122165 від 05.08.2014; пакувальний лист б/н від 05.08.2014; CMR A№008407 від 06.08.2014; карнет TIR SX. 75920617 від 06.08.2014, сертифікат про походження товару В0999885 від 06.08.2014.
У вересні 2014 року Товариством було здійснене митне оформлення товару №1 - «промислові холодильні установки: мультикомпресорна система конденсаторного типу (4200х1400х2000)-1 шт., що надійшла на виконання контракту від 10.01.2013 №001-041. У ході проведення митного оформлення, ввезеного обладнання, підприємством було подано митну декларацію №902060000/2014/204905, згідно якої ввезене обладнання позивачем самостійно класифіковано за кодом УКТЗЕД 8418690090. Як вбачається із матеріалів справи разом з декларацією до митного оформлення було подано: інвойс №122289 від 16.09.2014; пакувальний лист б/н від 16.09.2014; CMR №008481 від 18.09.2014; карнет TIR SX. 75920617 від 18.09.2014, сертифікат про походження товару В0870738 від 18.09.2014.
Управлінням було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за окремими митними деклараціями, за результатами якої складено акт від 21.04.2016 №19/23-00-22-0606/35274221, за висновками якого Товариством за митною декларацією №902050000/2014/001844 занижено податкові зобов`язання із сплати ввізного мита в сумі 12535,05 грн та податку на додану вартість у розмірі 2507,01 грн, всього на загальну суму 15042,06 грн; за митною декларацією №902050000/2014/007459 занижено податкові зобов`язання із сплати ввізного мита в сумі 7124,33 грн та податку на додану вартість у розмірі 1424,87 грн, всього на загальну суму 8549,20 грн; за митною декларацією №902060000/2014/204905 занижено податкові зобов`язання із сплати ввізного мита в сумі 12536,38 грн та податку на додану вартість у розмірі 2507,27 грн, всього на загальну суму 15043,65 грн.
За висновками акту перевірки товар, який декларувався за вказаними вище митними деклараціями класифікується за кодом згідно УКТЗЕД 8414308190 (ставка мита -5%), замість заявленого декларантом коду 8418690090 (ставка ввізного мита - 0%), а надані Товариством до митного оформлення документи містять розбіжності з документами, виявленими в ході перевірки.
На підставі висновків акту перевірки постановами Митниці від 21.07.2016 у справах про порушення митних правил №50/90200/16, №51/90200/16 та №52/90200/16 позивача, працюючого на час вчинення керівником Товариства було визнано винним у вчиненні порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із порушенням положень Закону України «Про Митний тариф», пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ввізного мита та податку на додану вартість, визначеного Товариством за митними деклараціями від 12.03.2014 №902050000/2014/001844 на загальну суму 15042,06 грн, від 11.08.2014 №902050000/2014/007459 на загальну суму 8549,20 грн, від 24.09.2014 №902060000/2014/204905 на загальну суму 15043,65 грн. Вказаними постановами Митниці на позивача було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі триста відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 45126,18 грн, 25647,60 грн та 45130,95 грн відповідно.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем рішень в частині, що оскаржується, Верховний Суд виходить із такого.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 1 МК України визначено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Спірні правовідносини у даній справі регулюються МК України.
Згідно з частиною першою статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до положень частин першої - шостої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Частиною восьмою статті 345 МК України встановлено, що у разі скасування, зміни за результатами документальної перевірки рішень щодо класифікації товарів для митних цілей, прийнятих органами доходів і зборів відповідно до статті 69 цього Кодексу, або рішень про коригування заявленої митної вартості товарів, прийнятих органами доходів і зборів відповідно до розділу III цього Кодексу, дії, вчинені підприємством на виконання таких рішень, не тягнуть за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій, нарахування пені, накладення адміністративних стягнень, крім випадків, якщо зазначені рішення були прийняті на підставі поданих підприємством недостовірних документів, недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначених рішень, що суттєво вплинуло на характер цих рішень.
Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність (стаття 319 МК України).
Відповідно до статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 489 МК України).
Таким чином, подальша зміна Митницею коду класифікації товару для митних цілей, з урахуванням нових Пояснень до УКТЗЕД, затверджених наказом ДФС України від 09.06.2015 № 401, та донарахування у зв`язку з цим грошових зобов`язань з ввізного мита та податку на додану вартість, які були сплачені Товариством, можуть бути підставою для накладення на позивача адміністративний стягнень виключно у випадках, якщо такі рішення були прийняті на підставі поданих підприємством недостовірних документів, недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначених рішень, що суттєво вплинуло на характер цих рішень, яких при розгляді даної справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено не було.
Зокрема, як свідчать матеріали справи та було встановлено судами, декларування позивачем коду УКТЗЕД 8418690090 було здійснено на підставі відомостей, що містились у товаросупровідних та комерційних документах, наданих відправниками, при цьому автентичність зазначених документів Митницею не заперечувалася та не була спростована ані під час документальної перевірки, ані під час провадження в справах про порушення митних правил.
Сам по собі факт зазначення у вантажній митній декларації невірного коду товару за УКТЗЕД і корегування розміру нарахованих митних платежів не може бути підставою для складання протоколу про порушення митних правил. Висновок про виявлення факту порушення митних правил, що є підставою для порушення справи про порушення митних правил, повинен робитись виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення, елементом якого є вина суб`єкта. Такі дані можуть бути отримані тільки за результатами всебічного аналізу обставин митного оформлення і ретельної перевірки дій під час цього процесу як з боку декларанта, так і з боку працівників митного органу, що беруть у ньому участь.
З огляду на те, що за результатами розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено заявлення позивачем неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Також, колегія суддів враховує, що постановою Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №823/1081/16 залишені без змін постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017, якими визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 12.05.2016 №0000012206, яким ТОВ «Ахмед Яр Уа» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» у розмірі 64491,04 грн та №0000022206, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму 12898,22 грн, які були прийняті за висновками акту перевірки від 21.04.2016 №19/23-00-22-0606/35274221, за висновками якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у даній справі.
Верховний Суд у вказаній постанові погодився з висновками судів, що ТОВ «Ахмед Яр Уа» правильно визначив код товару згідно УКТ ЗЕД під час митного оформлення товарів згідно митних декларацій від 12.03.2014 №902050000/2014/001844, від 11.08.2014 №902050000/2014/007459, від 24.09.2014 №902060000/2014/204905, які слугували підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у даній справі.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно заявлення позивачем відомостей для визначення коду товару згідно УКТЗЕД, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Черкаської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова