№ 712/8780/16-к

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 712/8780/16-к

провадження № 51-1901 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_12,

суддів ОСОБА_13, ОСОБА_14,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_15,

прокурора ОСОБА_16,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 3 серпня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 8 квітня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016251010002350, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 3 серпня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 , судові рішення щодо якого не оскаржуються у касаційному порядку.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2021 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без змін.

Цією ж ухвалою на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 28 жовтня 2021 року скасовано ухвалу Черкаського апеляційного суду

від 15 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 8 квітня 2022 року вирок місцевого суду щодо засуджених ОСОБА_1 залишено без змін.

Цією ж ухвалою на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 14 березня 2016 року в період часу з 9 год. 30 хв. по 10 год. 00 хв. за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи на території Центрального матеріального складу ДП «Черкаське будівельно-монтажне управління», що знаходиться за адресою: вул. Олени Теліги, 16, м. Черкаси, керуючись корисливим мотивом, намагались шляхом розпилювання демонтувати трубу сталеву Д-129, яка перебуває на балансі ДП «Черкаське будівельно-монтажне управління», та в подальшому незаконно таємно заволоділи нею, однак не змогли свій злочинний умисел довести до кінця з підстав, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками охорони вказаного підприємства.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати судові рішення щодо нього та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрити кримінальне провадження за відсутності в його діях складу злочину. При цьому зазначає, що підтримане судами обох інстанцій обвинувачення не відповідає фактичним обставинам та вимогам ст. 42 КПК, є неконкретним і необґрунтованим. Зокрема, вказує на те, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки ні в нього, ні в ОСОБА_2 не було наміру протиправно заволодіти чужим майном, а також зазначає, що судом не було взято до уваги, що вони добровільно відмовились від вчинення злочину. Крім того, просить звернути увагу на те, що висновком товарознавчої експертизи від 21 квітня 2016 року та висновком повторної товарознавчої експертизи від 3 червня 2016 року, які було неправомірно покладено в основу обвинувачення, не було встановлено точної вартості металевої труби, а також вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про проведення повторної товарознавчої експертизи та не було допитано головного бухгалтера підприємства ОСОБА_3 . Водночас зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено того факту, що металева труба на момент вчинення злочину дійсно перебувала на балансі ДП «Черкаське будівельно-монтажне управління». Також вказує, що суд першої інстанції в своєму рішенні послався на недопустимі докази, а саме: протокол огляду місця події від 14 березня 2016 року, оскільки огляд місця події слідчим було проведено без участі понятих, та протокол повторного огляду місця події від 14 квітня 2015 року, який на думку засудженого, не відповідає дійсності та містить фальсифікацію записів слідчим у протоколі в частині виявлення речового доказу (ручної ножівки по металу). Окрім того, на думку засудженого, суд першої інстанції залишив поза увагою істотні порушенням вимог процесуального закону, які були допущені під час проведення досудового розслідування. Зокрема, зазначає, що, направляючи рекомендованими листами повідомлення про зміну підозри з повідомленнями про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів досудового розслідування, слідчий незаконно позбавив права підозрюваних на захист, зокрема, допиту, від якого вони в ході досудового розслідування не відмовлялись, без роз`яснення прав, передбачених ст. 42 КПК, та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що є порушенням вимог ч. 12 ст. 290 КПК. При цьому просить звернути увагу на те, що рапорт слідчого про виклик обвинувачених і захисника для ознайомлення з матеріалами справи у дні визначені слідчим суддею є сфальсифікованими, оскільки такого виклику навіть в телефонному режимі не надходило. Крім того, засуджений вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено без задоволення і клопотання захисту про визнання доказів не допустимими та не надано їм оцінку під час ухвалення судових рішень.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_16 вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_16, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).

При цьому відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він не погоджується із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Разом з тим, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1

ст. 94 КПК.

Так, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, суд у вироку послався у тому числі й на показання самого ОСОБА_1 , котрий хоча свою вину і не визнав, проте не заперечував, що 14 березня 2016 року разом із ОСОБА_2 перебував на території полігону, де вони намагались перепиляти металеву трубу за допомогою пилки, щоб заволодіти нею, вважаючи, що вона нікому не належить, але у зв`язку з тим, що пилка зламалась, вони пішли звідти, після чого їх наздогнали двоє чоловіків та намагались затримати, але він втік.

Показання обвинуваченогоОСОБА_1 про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення суд всебічно та повно дослідив і з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано визнав їх такими, що суперечать встановленим обставинам.

При цьому суд послався у вироку на показання свідка ОСОБА_4 , котрий пояснив, що 14 березня 2016 року працівники охорони йому повідомили, що на території ДП «Черкаське будівельно-монтажне управління» (далі - ДП «ЧБМУ») затримано одного чоловіка, а інший чоловік втік, вони намагалися викрасти трубу, проте не встигли цього зробити, так як були помічені охороною. Прийшовши на місце пригоди - побачив немолодого чоловіка, розпиляну трубу та ножівку по металу.

Крім того, судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_5 , котрий пояснив, зокрема, що йому, як директору на той час ДП «ЧБМУ»повідомили про те, що з території складу, який охоронявся, дві особи намагалися здійснити крадіжку труби. Труба перебувала на території складу, біля складського приміщення, яка охоронялася. На дану територію у підприємства є план, відведена земельна ділянка, а також установчі документи. Крім того, є акт постійного користування від Міністерства оборони, є межі ділянки та кадастровий номер. Огорожа стоїть частково, обмежувальні знаки були на території військової частини, так як їх територія суміжна з нею.

Суд врахував і показання свідка ОСОБА_6 , котрий пояснив, що він працював слідчим у Черкаському відділі поліції. Весною 2016 року ним проводився огляд місця події по даному факту. В ході огляду була виявлена труба з порізами, а біля неї - пилка. Труба знаходилась біля приміщення складу, територія охоронялась.

У вироку судом зазначено також показання свідка ОСОБА_7 , котрий пояснив, зокрема, те, що територія, з якої намагалися викрасти труби, хоча не була огороджена, однак охоронялася.

У вироку суд послався й на дані протоколу огляду місця події від 14 квітня 2016 року з фототаблицею до нього, згідно з якими в ході проведеного на території, належної ДП «ЧБМУ», огляду виявлено металеві труби з перерізом, предмет зовні схожий на пилку, який був вилучений. Також зафіксовано металеві труби, детальний знімок місця перерізу металевої труби, стінки металевої труби (а.м.к.п. 59-69).

Судом покладено в основу вироку й дані протоколу огляду місця події

від 14 березня 2016 року з фототаблицею до нього, згідно з якими в ході огляду території, належної ДП «ЧМБУ», виявлено перерізані металеві труби (а.м.к.п. 6-10).

У вироку суд також послався і на дані, що містились у протоколах пред`явлення особи для впізнання від 13 квітня 2016 року, відповідно до яких ОСОБА_8 впізнав на фотознімку № 4 ОСОБА_1 та, відповідно, на фотознімку № 2 - ОСОБА_2 (а.м.к.п. 47-49, 50-52).

Крім того, судом досліджено та наведено у вироку дані, що містились у протоколах пред`явлення особи для впізнання, за якими ОСОБА_9 впізнав на фотознімку № 3 ОСОБА_2 та відповідно на фотознімку № 1 - ОСОБА_1 (а.м.к.п. 53-55).

У вироку суд послався й на дані висновку товарознавчої експертизи № 4/681

від 21 квітня 2016 року, згідно з яким ринкова вартість досліджуваної сталевої труби Д-219 на вторинному ринку могла становити 3292,72 грн (а.м.к.п. 75-78).

Також судом наведено у вироку дані, що містились у висновку товарознавчої експертизи № 4/811 від 3 червня 2016 року, зокрема, про те, що середньозважена ринкова вартість досліджуваних відрізків сталевої труби Д-219 на вторинному ринку могла становити станом на 14 березня 2016 року: відрізок 6,05 м - 2213,44 грн; відрізок 2,95 м - 1079,28 грн (а.м.к.п. 110-113).

Крім того, судом досліджено та наведено у вироку дані протоколу проведення слідчого експерименту від 21 червня 2016 року та відеозапису до нього, під час якого свідок ОСОБА_9 пояснив як затримував двох осіб, коли останні намагалися викрасти частину труби (а.м.к.п. 145-146); протоколу проведення слідчого експерименту від 21 червня 2016 року, під час якого свідок ОСОБА_8 відтворив події від 14 березня 2016 року (а.м.к.п. 147-148); копії технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна (а.м.к.п. 164-182) та дані інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей ДП «ЧБМУ», де зазначена вартість труби Д-219 (а.м.к.п. 186-190).

Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку та дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК.

У зв`язку з чим посилання засудженого ОСОБА_1 на неправильну кваліфікацію його дій є безпідставними.

Вирок суду відповідає вимогам статей 370 374 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Разом з тим, на думку колегії суддів касаційної інстанції, безпідставними є і доводи засудженого ОСОБА_1 про добровільну відмову від замаху на злочин.

Зазначений довід також був предметом перевірки суду апеляційної інстанції та не знайшов свого підтвердження. Як обґрунтовано про це зазначив суд апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не довели свій умисел на таємне викрадення чужого майна до кінця не через відмову від вчинення кримінального правопорушення, а через обставини, які зашкодили закінчити злочин всупереч докладеним зусиллям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме через те, що затупилася пилка, за допомогою якої вони розпилювали трубу, і вони були зупинені працівниками охорони ДП «ЧБМУ».

Також слід визнати неспроможними й доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутні докази перебування металевої труби на балансі ДП «ЧБМУ» та не встановлено вартості труби.

Так, дослідивши дані інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей ДП «ЧБМУ», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, що вищезазначені доводи спростовуються інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей ДП «ЧБМУ», який підписаний членами інвентаризаційної комісії та завірений печаткою підприємства. При цьому відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна, ділянка за адресою: О. Теліги, 16 в м. Черкаси, належить ЦМС ДП «ЧБМУ». А з інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей ДП «ЧБМУ» від 1 жовтня 2014 року вбачається, що серед іншого майна наявна й труба Д-219м (п. 191).

Крім того, в ході досудового розслідування було проведено товарознавчі експертизи № 4/681 від 21 квітня 2016 року та № 4/811 від 3 червня 2016 року, якими була визначена вартість як цілої сталевої труби Д-219 станом на 14 березня 2016 року - 3292,72 грн (а.м.к.п. 75-78), так і її відрізків: відрізок 6,05 м - 2213,44 грн; відрізок 2,95 м - 1079,28 грн (а.м.к.п. 110-113). При цьому експерт ОСОБА_10 був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК за надання завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, на думку колегії суддів касаційної інстанції, у висновках товарознавчих експертиз була встановлена точна вартість досліджуваної сталевої труби Д-19, а також її відрізків, з урахуванням її ринкової вартості на вторинному ринку (ринку товарів, що були у використанні), у зв`язку з чим спростовуються відповідні доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 .

Крім того, на думку колегії суддів касаційної інстанції, необґрунтованими є й доводи засудженого ОСОБА_1 про безпідставну відмову судами першої та апеляційної інстанцій в задоволенні клопотань захисника ОСОБА_17 щодо проведення повторної товарознавчої експертизи.

Відповідно до технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції від 22 липня 2020 року, а також відповідно до технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді апеляційної інстанції від 8 квітня 2022 року, захисником ОСОБА_17 були заявлені клопотання про призначення у справі повторної товарознавчої експертизи, в задоволенні яких ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2020 року та ухвалою колегії суддів Черкаського апеляційного суду від 8 квітня 2022 року було відмовлено у зв`язку з тим, що захисником не було надано жодних об`єктивних даних, які б підтверджували необ`єктивність чи неповноту раніше проведених у даному кримінальному провадженні товарознавчих експертиз.

Що ж стосується доводів засудженого ОСОБА_1 щодо незадоволення клопотання сторони захисту про допит головного бухгалтера ДП «ЧБМУ», то вони спростовуються матеріалами провадження. Як убачається з матеріалів справи, клопотання сторони захисту про допит в якості свідка в судовому засіданні колишнього головного бухгалтера ДП «ЧБМУ» ОСОБА_3 судом першої інстанції було задоволено, при цьому місцевий суд неодноразово вживав заходів щодо виклику зазначено свідка, однак остання в судове засідання так і не з`явилась.

Також, спростовуючи доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що протокол огляду місця події від 14 березня 2016 року є недопустимим доказом, оскільки проведений без участі понятих, суди першої та апеляційної інстанцій з посиланням на ч. 7 ст. 223 КПК правильно зазначили про те, що участь понятих при огляді місця події не є обов`язковою.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, неспроможними є й доводи засудженого ОСОБА_1 щодо недопустимості як доказу даних протоколу повторного огляду місця події від 14 квітня 2015 року.

Зокрема, щодо зазначення в протоколі повторного огляду місця події дати його складення - 14 квітня 2015 року, тобто за рік до виявленого правопорушення у 2016 році, суд апеляційної інстанції після проведення відповідної перевірки правильно вказав про те, що зазначення в даті «2015 рік» є технічною опискою, яка не впливає на допустимість зазначеного доказу.

Разом з тим, твердження засудженого про те, що вищезазначена слідча дія не відповідає дійсності, оскільки містить фальсифікацію записів слідчим у протоколі в частині виявлення речового доказу (ручної ножівки по металу) та не узгоджується у цій частині з показаннями допитаних в суді свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , взагалі позбавлене належного обґрунтування.

Так, під час нового судового розгляду в суді першої інстанції зазначені свідки не допитувались, а в суді апеляційної інстанції ні засудженим ОСОБА_1 , ні його захисником - адвокатом ОСОБА_17 клопотання про допит свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_8 не заявлялось. При цьому будь-яких інших підтверджень зазначеному доводу засудженим ОСОБА_1 надано не було.

В ході судового розгляду судом першої інстанції були перевірені та спростовані посилання сторони захисту на недопустимість і неналежність всіх доказів у кримінальному провадженні, яким місцевий суд у своєму рішенні надав належну та обґрунтовану відповідь.

Суд апеляційної інстанції на спростування доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_17, частково повторно дослідив докази у кримінальному провадженні в порядку ч. 3 ст. 404 КПК та надав їм відповідну оцінку.

Крім того, в поданій касаційній скарзі засуджений посилається і на порушення вимог ст. 290 КПК, а саме, зазначає про те, що слідчий, направляючи рекомендованими листами повідомлення про зміну підозри з повідомленнями про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів досудового розслідування, незаконно позбавив права підозрюваних на захист, без роз`яснення прав, передбачених ст. 42 КПК, та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Перевіряючи зазначений довід, суд апеляційної інстанції, належним чином врахував висновки суду касаційної інстанції, викладені в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 28 жовтня 2021 року, та з урахуванням положень ч. 2 ст. 439 КПК, провівши часткове дослідження доказів у вказаному кримінальному провадженні, дійшов правильного висновку про те, що органами досудового розслідування в повному обсязі були дотриманні положення ст. 290 КПК.

Зокрема, як убачається з матеріалів кримінального провадження та обґрунтовано на це послався суд апеляційної інстанції, відповідно до супровідного листа ст. слідчого Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 19 липня 2016 року на адресу підозрюваного ОСОБА_1 було направлено повідомлення про підозру від 19 липня 2016 року; повідомлення про завершення досудового розслідування та повідомлення - нагадування (т. 1 а.п. 219), що також підтверджується квитанцією «Укрпошти» про надіслання ОСОБА_1 рекомендованого листа (т. 1 а.п. 221).

Також відповідно до доручення прокурора Черкаської місцевої прокуратури

від 19 липня 2016 року слідчому ОСОБА_6 було доручено надати доступ та ознайомити з матеріалами досудового розслідування сторони в кримінальному провадженні (т. 1 а.п. 229-230).

Згідно з рапортом ст. слідчого Черкаського відділу поліції на запропоновану дату 20 липня 2016 року ні підозрюваний ОСОБА_1 , ані його захисник для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не з`явились (т. 1 а.п. 226).

20 липня 2016 року ст. слідчий відділу СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 звернувся з клопотанням до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. За результатами розгляду клопотання, ухвалою Соснівського районного суду від 21 липня 2016 року клопотання слідчого було задоволено та встановлено підозрюваному ОСОБА_1 строк на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, тривалістю 2 (два) календарних дні, а саме: 22 липня 2016 року - 23 липня 2016 року (т. 1 а.п. 231-234).

Як убачається з рапорту ст. слідчого Черкаського відділу поліції ОСОБА_1 та його захисник на визначені ухвалою слідчого судді дати також не прибули. Причини своєї неявки не повідомили (т. 1 а.п. 242), а враховуючи те, що строк досудового розслідування закінчувався 27 липня 2016 року, обвинувальний акт разом з реєстром матеріалів досудового розслідування був направлений 27 липня 2016 року (відповідно до супровідного листа Черкаської місцевої прокуратури, який міститься в матеріалах кримінального провадження (т. 1 а.п. 1)) для розгляду до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Разом з тим, як убачається із звукозаписів судових засідань, які містяться на технічних носіях інформації, захисник ОСОБА_17 в судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також під час апеляційного розгляду зазначав, що його підзахисний ОСОБА_1 отримав повідомлення про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів провадження 23 липня 2016 року, зазначене підтверджується і відповіддю УДППЗ «Укрпошта» на запит ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах кримінального провадження.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що положення ч. 1 ст. 290 КПК чітко вказують на обов`язок прокурора або слідчого повідомити про закінчення досудового розслідування та надати доступ до матеріалів досудового розслідування. Втім, надання доступу до матеріалів досудового розслідування - це забезпечення можливості ознайомитися з цими матеріалами, але не саме ознайомлення, яке є процесуальним правом відповідних учасників провадження, зокрема й сторони захисту, та реалізація якого залежить у тому числі й від волевиявлення такого учасника, в т.ч. й зі сторони захисту.

Разом з тим, після належного повідомлення органом досудового розслідування про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, а саме з 23 липня 2016 року до 27 липня 2016 року засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_17 не вжили жодних заходів на реалізацію свого права щодо ознайомлення з усіма матеріалами досудового розслідування, докази намагання реалізувати таке право стороною захисту до 27 липня 2016 року відсутні і в матеріалах кримінального провадження. При цьому засудженим ОСОБА_1 не були долучені такі докази і до поданої ним касаційної скарги.

У зв`язку з чим висновок суду апеляційної інстанції про те, що захисник ОСОБА_17 та обвинувачений ОСОБА_1 до закінчення строку досудового розслідування мали можливість ознайомитись з матеріалами досудового розслідування, але цього не відбулось не з вини органу досудового розслідування, а з причини процесуальної поведінки захисника та обвинуваченого, які ухилились від цього та фактично не вжили активних дій для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, є обґрунтованим та таким, що доводить безпідставність вищезазначених доводів засудженого ОСОБА_1 .

Здійснюючи апеляційний розгляд, суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 419 КПК зазначив у мотивувальній частині ухвали короткий зміст вимог апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_17, перевірив усі викладені в них доводи, надавши вичерпні відповіді, а також зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, положення закону, якими керувався. З наведеними в ухвалі апеляційного суду підставами, на яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими, погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог статей 50 65 КК, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

А тому касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 3 серпня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 8 квітня 2022 року щодо

ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_12 ОСОБА_14 ОСОБА_18