№ 718/2401/21

Постанова

Іменем України

30 січня 2023 року

м. Київ

справа № 718/2401/21

провадження № 61-6944св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк Світлана Василівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області, в складі судді Масюк Л. О., від 22 березня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Литвинюк І. М., від 21 червня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Кіцманського районного нотаріального округу

Олексюк С. В., про визнання припиненим іпотечного договору та вилучення обтяжень.

Позов мотивований тим, що 05 червня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2501-0607/97-009, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 100 000 дол. США.

Того ж дня в якості забезпечення виконання вказаного кредитного договору на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2172, позивач передала в іпотеку АКБ

«ТАС-Комерцбанк» належні їй житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, площею 0,1250 га, на

АДРЕСА_1 .

31 травня 2010 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та позивачем був укладений договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки від 05 червня 2007 року, відповідно до якого сторони обумовили внесення змін в частині розміру та строку виконання основного зобов`язання, визначивши його розмір в сумі

49 455 дол. США та строк виконання - до 31 травня 2017 року.

В подальшому право вимоги за кредитним договором від 05 червня 2007 року № 2501/0607/97-00 неодноразово відступалось, а права та обов`язки кредитора за вказаним кредитним договором перейшли до АТ «Альфа-Банк».

У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору 29 жовтня 2014 року АТ «Альфа-Банк» надіслало ОСОБА_4 вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишилась без виконання, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня

2016 року у справі № 727/9848/14-ц позов АТ «Альфа-Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь АТ «Альфа-Банк» 314 386,08 грн.

Вказане судове рішення було повністю виконане, що підтверджено постановою головного державного виконавця Чернівецького міського відділу ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області про закінчення виконавчого провадження від 20 грудня 2016 року (ВП № 52393071).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 вересня 2021 року № 275330200 наявні зареєстровані обтяження нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

16 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» із заявою, у якій просила вчинити дії щодо вилучення запису про обтяження вищезазначеного майна іпотекою та зняття заборони відчуження, мотивуючи такі вимоги припиненням зобов`язання за кредитним договором у зв`язку із повним його виконанням та припиненням іпотеки на підставі статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Посилаючись на те, що у відповіді від 06 вересня 2021 року відповідач повідомив, що не вбачає підстав для припинення іпотеки, не визнає повне виконання та припинення кредитних зобов`язань, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила суд:

- припинити іпотеку нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер 16030420 та земельної ділянки, кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0,1250 га, що розташовані на

АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Кіцманського нотаріального округу Олексюк С. В., зареєстрованого в реєстрі за №2172;

- усунути перешкоди у здійсненні права власності нерухомим майном шляхом вилучення з Єдиного реєстру іпотек запису від 30 липня

2012 року № 5078330 про обтяження іпотекою вказаного майна та зняття заборони на нерухоме майно № 5078263, № 5078305, зареєстровані 05 червня 2007 року, та їх виключення із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2022 року позов задоволено.

Припинено іпотеку нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, (кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0,1250 га), що знаходяться на

АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_1 , що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого 05 червня 2007 року приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С. В., зареєстрованого в реєстрі за №2172.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійснені права власності нерухомим майном шляхом вилучення з Єдиного реєстру іпотек запису від 30 липня

2012 року № 5078330 про обтяження іпотекою житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки (кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0,1250 га), що знаходяться на

АДРЕСА_1 .

Знято заборону відчуження, накладену на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та земельну ділянку, кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0.1250 га, що знаходяться на

АДРЕСА_1 .

Виключено записи про заборону відчуження із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер 16030420, та земельної ділянки, кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0,1250 га, реєстраційні номери № 5078263, № 5078305.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Встановивши, що зобов`язання за кредитним договором від 05 червня

2007 року № 2501-0607/97-009 виконано позичальником у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання припиненими зобов`язань за договором іпотеки відповідно до вимог частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Оскільки зобов`язання ОСОБА_1 за іпотечним договором, які є похідними від основного зобов`язання за кредитним договором, припинені, а наявна заборона відчуження будинку та земельної ділянки, які належать позивачу та записи, внесені на підставі іпотечного договору від 05 червня 2007 року, обмежують право власності, місцевий суд дійшов висновку, що порушені права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено частково. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності нерухомим майном шляхом вилучення з Єдиного реєстру іпотек запису від 30 липня 2012 року № 5078330 про обтяження іпотекою вказаного майна та зняття заборони на нерухоме майно № 5078263,

№ 5078305, зареєстровані 05 червня 2007 року, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про усунення перешкод у здійсненні права власності нерухомим майном (житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0,1250 га, що розташовані на АДРЕСА_1 ) шляхом вилучення з Єдиного реєстру іпотек запису від 30 липня 2012 року № 5078330 про обтяження іпотекою вказаного майна та зняття заборони на нерухоме майно № 5078263, № 5078305, які зареєстровані 05 червня 2007 року, та їх виключення із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про припинення іпотеки.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності нерухомим майном шляхом вилучення з Єдиного реєстру іпотек запису від 30 липня 2012 року

№ 5078330 про обтяження іпотекою вказаного майна та зняття заборони на нерухоме майно № 5078263, № 5078305, зареєстрованих 05 червня 2007 року, суд апеляційної інстанції встановив, що сторони не зверталась до нотаріуса із заявою про зняття обтяження, а вирішувати питання, віднесені до компетенції нотаріуса, та підміняти собою чи перебирати на себе функції останнього суд не уповноважений.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Альфа-Банк», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 липня 2022 рокуАТ «Альфа-Банк» подало касаційну скаргу на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 червня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17,

від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17 (пункт 1 частини другої статті

389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували преюдиційні обставини, встановлені в рішенні Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року у справі № 718/719/17 щодо наявності у позичальника заборгованості за кредитним договором.

Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не дослідили умови кредитного договору від 05 червня 2007 року № 2501-0607/97-009 в частині нарахування банком відсотків, починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення.

Зазначає, що закон пов`язує припинення зобов`язання саме з його виконанням, а не з виконанням рішення суду про стягнення заборгованості.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фодчук О. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що будь-які умови кредитного договору щодо можливості нарахування відсотків після закінчення строку кредитування суперечать Конституції України, а тому не можуть бути підставою для такого нарахування.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 червня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, посвідчений 05 червня 2007 року приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С. В., зареєстрований в реєстрі за № 2172, відповідно до якого в іпотеку передано належний іпотекодавцю житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку з кадастровим номером 7322586500:04:001:0153, площею 0.1250 га, надану для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

31 травня 2010 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає в інтересах ВАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки від 05 червня 2007 року, посвідченого

05 червня 2007 року приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С. В., зареєстрований в реєстрі за № 2172.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня

2016 року у справі №727/9848/14-ц задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфа-Банк» кошти в сумі 314 386,08 грн, з яких заборгованість за кредитом 304 820,76 грн (21 943,80 дол. США), заборгованість за процентами

5 648,21 грн (406,61 дол. США), неустойка 3 917,11 грн (281, 99 дол. США).

20 грудня 2016 року головний державний виконавець Чернівецького міського відділу ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження № 52393071 у зв`язку з фактичним повним виконанням виконавчого листа № 727/9848/14-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці 19 липня 2016 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_6 коштів в сумі 314 386,08 грн.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 вересня 2021 року № 275330200 підтверджується, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , на який накладено заборону.

У відповіді АТ «Альфа-Банк» від 06 вересня 2021 року № 77329-23.1-б/б на звернення ОСОБА_1 про зняття накладених заборон на її власність банк повідомив, що оскільки станом на 06 вересня 2021 року заборгованість за кредитним договором не погашена в повному обсязі, заява про виключення відомостей про накладення заборони відчуження не підлягає задоволенню.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави припинення іпотеки визначені у статті 17 Закону України «Про іпотеку», однією з таких підстав відповідно до абзацу другого статті першої зазначеної норми, є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц зазначено, що: «іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі

№ 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц)».

Встановивши, що поручитель ОСОБА_6 виконала рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2016 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 червня 2007 року

№ 2501-0607/97-009, тобто, що основне зобов`язання припинилося на підставі статті 599 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що з припиненням основного зобов`язання відповідно припинилося і забезпечувальне зобов`язання за договором іпотеки.

При цьому в рішенні від 23 червня 2016 року у справі №727/9848/14-ц Шевченківський районний суд м. Чернівці встановив, що банк 29 жовтня

2014 року надіслав на адресу позичальника та поручителів вимогу про дострокове повернення кредиту.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

У спірних правовідносинах права та інтереси АТ «Альфа-Банк» забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі

№ 444/9519/12). Таких вимог до позичальника чи майнового поручителя АТ «Альфа-Банк» не заявляло.

Верховний Суд відхиляє посилання АТ «Альфа-Банк» на преюдиційність обставин щодо наявності у позичальника ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 05 червня 2007 року № 2501-0607/97-009, встановлених у рішенні Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року у справі № 718/719/17, з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наявності рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року у справі № 718/719/17. Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2022 року у задоволенні клопотання АТ «Альфа-Банк» про закриття провадження у справі з підстав, встановлених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, було відмовлено, оскільки при дослідженні матеріалів справи, яка переглядається, та справи № 718/719/17 встановлено, що позови не є тотожними з огляду на склад учасників, підстави та позовні вимоги.

Банк вказану ухвалу не оскаржував та, як встановив апеляційний суд, апеляційна скарга не містила обґрунтувань щодо її незаконності.

Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи визначені статтею 400 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19,

від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18,

від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17,на які заявник посилається як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Зважаючи на викладене, перевіривши законність оскаржених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у встановленому процесуальним законом порядку у суді першої інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування, оскільки суди попередніх інстанцій, з огляду на надані учасниками справи докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного

суду - без змін.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2022 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 21 червня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності нерухомим майном шляхом вилучення з Єдиного реєстру іпотек запису від 30 липня 20212 року № 5078330 про обтяження іпотекою вказаного майна та зняття заборони на нерухоме майно № 5078263,

№ 5078305, зареєстрованих 05 червня 2007 року, в касаційному порядку не оскаржується, а тому на предмет законності Верховним Судом не переглядається.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 червня

2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта